Постанова

від 24.04.2008 по справі 8/130-ап-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М      У К Р А Ї Н И

24.04.2008                                                                            

  Справа № 8/130-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді

 Хом'якової В.В. при секретарі

Шульженко Г. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу             

за позовом Державної податкової інспекції у

Скадовському районі

до приватного підприємства

"Ель" 

про 

визнання правочину недійсним.

за

участю представників сторін:

від позивача: зав. юр. сект.

Шолудько Є. С., дов. від 22.11.07р. № 4883/9/10-041; майор податкової міліції

Кущак М.М. дов. №1149/9/10-041 від 24.03.08 р.; ГДПРІ Грінь А.А. дов.

№1177/9/10-041 від 26.03.08 р.

від

відповідача: представник Белікова К.Г. дов. № 1 від 03.04.08 р.

                    Державна податкова інспекція у

Скадовському районі Херсонської області звернулась до суду з позовом про

визнання недійсним правочину по отриманню ліквідованим та виключеним з Єдиного

Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців дочірнім

підприємством «Мрія»(код 24116084) 

від  приватного підприємства

«Ель»(м. Скадовськ Херсонської області) грошових коштів на загальну суму

11938006 грн. 36 коп. Такий висновок позивач мотивує тим, що під час перевірки

співробітниками державної податкової інспекції приватного підприємства

"Ель" було виявлено  податкові

та бухгалтерські документи про фінансово-господарські взаємовідносини з ДП

"Мрія" (с. Чистопілля Верхньорогачицького району Херсонської області,

код 24116084). Письмових договорів між ПП "Ель" та ДП

"Мрія" не укладалось. Господарським судом Херсонської області  10 лютого 2005 року дочірнє підприємство

«Мрія»було  визнано банкрутом, ухвалою

від 21 квітня 2005 року ДП «Мрія»ліквідовано як юридичну особу (справа №

6/33-Б-05).   30 травня 2006 року

проведено Державну реєстрацію припинення юридичної особи ДП «Мрія». За

юридичною адресою ДП «Мрія»не знаходилось. 

За період з 22 квітня 2005 року по 10 серпня 2007  року приватним підприємством «Ель»було

перераховано на рахунок дочірнього підприємства "Мрія", який не було

закрито ліквідаційною комісією, грошових коштів на загальну суму 11938006 грн.

36 коп. за товарно - матеріальні цінності, субпідрядні роботи, засоби захисту

рослин, сільгосппродукцію.  ДП «Мрія»на

момент одержання грошових коштів було визнано банкрутом, ліквідовано та

виключено з Державного реєстру юридичних осіб, не було платником податків.  Останнім керівником ДП «Мрія»за відомостями

арбітражного керуючого  ОСОБА_1 був

громадянин ОСОБА_2,  який   проживав АДРЕСА_1. З реєстраційної картки ПП

«Ель»вбачається, що станом на лютий 2005 року керівником ПП «Ель»також був

ОСОБА_2. Арбітражний керуючий повідомив податковий орган, що ні майна, ні інших

активів ДП "Мрія" не виявлено. 

Позивач вказує на те, що згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину

не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також

моральним засадам суспільства. Отже, оспорюваний правочин по отриманню коштів,

здійсненний дочірнім підприємством "Мрія" з метою, яка суперечить

моральним засадам суспільства, оскільки ним, як платником податків, не виконано

конституційний обов'язок щодо сплати податків. 

Позивач посилається на ч. 3 ст. 215 ЦК України і вказує, що ДП

"Мрія" незаконно  здійснювало

отримання коштів, будучи ліквідованим та виключеним з Єдиного Державного

реєстру юридичних осіб. Внаслідок 

перерахування грошових коштів дочірньому підприємству "Мрія"

відповідач неправомірно формував податковий кредит, що призвело до

ненадходження до бюджету ПДВ на суму близько 2 млн. грн. та податку на прибуток

в розмірі 2,5 млн. грн.

       В судовому засіданні представник ДПІ

підтримав позовні вимоги.

Відповідач (приватне підприємство «Ель») надіслав до суду 5 березня 2008

року   відзив на позовну заяву,

підписаний в. о. директора ПП «Ель»ОСОБА_3, але 

останній не є повноваженою особою вчиняти будь-які дії від імені

відповідача. ДПІ надано суду копію вироку Кам'янсько-Дніпровського райсуду

Запорізької області  на ОСОБА_3 про визнання

його винним у скоєні злочинів, які передбачені ч.3 ст. 212, ч. 1 ст. 358

Кримінального кодексу України, ОСОБА_3 засуджений  на 5 років позбавлення свобод з позбавленням

права займатися підприємницькою діяльністю на три роки, та до штрафу в сумі 510

грн. Вирок набув законної сили 27 листопада 2006 року. Представник позивача зазначив,

що ОСОБА_3 не має повноважень  видавати

будь-які довіреності від імені ПП "Ель" та підписувати відзиви на

позовну заяву від імені підприємства.

        8 квітня 2008 року до суду надійшов

відзив на позовну заяву за підписом представника ПП "Ель" Белікової

К.Г. за довіреністю № 01 від 3 квітня 2008 року, яка видана директором

підприємства "Ель" Гнатовським В.П. Повноваження директора

підтверджені рішенням засновника та власника підприємства № 15 від 3 квітня

2008 року ОСОБА_4, цим же рішенням звільнений з посади директора ОСОБА_5. У

відзиву відповідач заперечує проти позову, посилається на те, що податкова

інспекція має право подавати до суду позов про визнання недійсними правочинів,

які порушують інтереси держави, та пов'язані, наприклад, з ухиленням від сплати

податків, посилається на відсутність у податкової інспекції права подавати

позови про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів,

одержаних за такими угодами. На думку відповідача, позивач не має відповідної

адміністративної процесуальної дієздатності, що зумовлює залишення позову без

розгляду. Оспорюваний правочин стосується дій 

по отриманню грошових коштів дочірнього підприємства «Мрія», а не ПП

«Ель», вимог до ПП «Ель»позивач не пред'являє. Підприємство не ухилялось від сплати

податків, ПДВ за операціями купівлі-продажу товарів повинно було перераховувати

до бюджету ДП «Мрія», відповідач не може нести відповідальність за дії або

бездіяльність іншого підприємство. При визнанні недійсним правочину, виникають

обов'язки повернути одне одному майно та кошти, отже, інтересів держави в

оспорюваному правочині немає. Позивач не довів наявності умислу у посадових

осіб підприємств на здійснення правочину з метою, що завідомо суперечна

інтересам держави і суспільства. Ліквідатор ДП «Мрія»не здійснив закриття

рахунків ліквідованого підприємства в установах банку, що спричинило

перерахування коштів. Дії по отриманню грошових коштів не є правочиом, тому не

можуть визнаватись недійсним. Відсутні докази 

вчинення таких дій з метою, що суперечить моральним засадам суспільства.

Юридична особа є такою, що припинилась з дня внесення до Єдиного державного

реєстру запису про її припинення, а це 30.05.06, до цього  часу податкова інспекція взагалі не може

оспорювати  правочини з підстав, які

вказані в позові.

                Представник відповідача в

судовому засіданні просить відмовити у позову ДПІ

Розглянувши матеріали справи в

судових засіданнях 8 та 24 квітня 2008року, заслухавши представників сторін,

суд -

в с т а н о в

и в:

        Приватне підприємство «Ель»є юридичною

особою. Засновником підприємства є ОСОБА_4. Доказів зміни засновника суду не

надано. Належним чином не завірена 

ксерокопія рішення засновника ОСОБА_4 про передачу прав та обов'язків

ОСОБА_6 20.09.2001, не є доказом набуття ОСОБА_6 прав та обов'язків  власника підприємства, оскільки державної

реєстрації зміни засновника або власника підприємства не відбулось. Суду також

надано  належним чином не завірену

ксерокопію наказу власника ПП «Ель»ОСОБА_6 про прийняття 23 листопада 2004 року

на посаду директора ОСОБА_2 замість попереднього директора ОСОБА_6, який був

директором з 20 вересня 2001 року.

        Під час проведення співробітниками ДПІ

у Скадовському районі Херсонської області 

позапланової документальної перевірки приватного підприємства «Ель»за

період  01.01.04 по 30.09.05 (акт

перевірки від 20 січня 2006 року № 07/23/30496307) було виявлено, що з 23.11.04

керівником підприємства є ОСОБА_2. Перевіркою було, зокрема, встановлено, що ПП

"Ель" мало в 2005 році господарські  

взаємовідносини з ДП «Мрія»(код 24116084 с. Чистопілля

Верхньорогачицького району Херсонської області) 

- а саме: надавало субпідрядні послуги. В акті зазначено, що директором

ОСОБА_2 крім податкових та прибуткових накладних не було надано жодного доказу

передачі виконаних будівельно-монтажних та проектних робіт. ДПІ надіслані

запити для проведення зустрічних перевірок контрагентів ПП "Ель", в

тому числі ДП "Мрія".

        28.01.05   господарським судом Херсонської області  порушена справа  про визнання банкрутом  дочірнього підприємства

«Мрія»українсько-російського спільного підприємства «Дружба», 10.02.05

підприємство визнано банкрутом, ліквідатором підприємства призначено  ОСОБА_1 21.04.05 по справі № 6/33-Б-05

ліквідовано ДП «Мрія»як  юридичну особу.

30.05.2006 проведено Державну реєстрацію припинення юридичної особи ДП «Мрія».

          За період з 22.04.05 по 10.08.07

приватним підприємством «Ель»перераховувались на рахунок дочірнього

підприємства «Мрія»грошові кошти в сумі 11938006 грн. 36 коп. за  товарно-матеріальні цінності, субпідрядні

роботи, сільськогосподарську продукцію, засоби захисту рослин. Факт

перерахування підтверджується роздрукуванням картки руху коштів банківського

рахунку ДП "Мрія", виданим Кам"янсько-Дніпровським відділенням

КБ "Приватбанк". Листом арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 26.03.07 №

64/14 повідомлено, що керівником ДП «Мрія»до порушення справи про банкрутство

був ОСОБА_2.

          Державна податкова інспекція згідно з

приписами Законів України “Про систему оподаткування”, “Про державну податкову

службу в Україні”, Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами” 

є органом виконавчої влади, зокрема, здійснює контроль за правильністю

та своєчасністю справляння податків та зборів, стягують до бюджетів  суми недоїмки, пені та штрафних санкцій,

отже, є суб'єктом владних повноважень. Згідно з п. 11 ст. 10 Закону “Про

державну податкову службу в  Україні”  державні податкові інспекції подають до судів

позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод

недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими

угодами, а в інших випадках -коштів, одержаних без установлених законом

підстав.  Податкові органи не мають

повноважень самостійно визнавати угоди (правочини, договори) недійсними. Згідно

п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори за

зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом,  підвідомчі адміністративним судам. До початку

діяльності адміністративних судів, адміністративні справи вирішуються

відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного

судочинства. За таких підстав, податкова інспекція має право на подання позову

про визнання правочинів недійсними, справа розглядається  відповідно 

КАС України.         

          Згідно ст. 202 ЦК України  правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та

обов'язків.          Зміст  правочину 

не може суперечити цьому Кодексу, 

іншим актам  цивільного  законодавства,  а  

також   моральним   засадам суспільства.(п.1 ст. 203 ЦК

України)  Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний

обсяг  цивільної дієздатності.      Підставою недійсності правочину є  недодержання 

в  момент вчинення  правочину 

стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою -

третьою,  п'ятою та  шостою 

статті  203  цього Кодексу 

(п. 1 ст. 215 ЦК України)         

          Судом встановлено, що відповідач по

справі  тривалий час перераховував

грошові кошти на рахунок ДП "Мрія", зазначаючи в платіжних документах

призначення платежів як за виконані роботи або товари. Копій первинних

бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують факт передачі

відповідачу товарів або надання послуг, ПП "Ель" на вимогу суду не

надало без поважних причин, в той же час відповідач не заперечує одержання

товарів, послуг. Факту перерахування ДП "Мрія" грошових коштів за

певні товари, послуги, роботи представник відповідача також не спростовує.

Доказів повернення сплачених за спірний період грошових коштів відповідачеві

немає. Таким чином, дії відповідача  були

спрямовані на виникнення у сторін правочину певних прав та обов'язків. Отже,

доводи відповідача про відсутність правочину, є необґрунтованими.

          Правочини, які є предметом спору,

суперечать  вимогам Цивільного та  Господарського кодексів України,  порушують 

правила, які встановлюють межі правоздатності та дієздатності юридичної

особи. З моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру про припинення

ДП "Мрія" припинилась 

правоздатність юридичної особи (ст. 104 ЦК України, ст. 61

Господарського кодексу України), припинились всі права та обов'язки ДП

"Мрія" як юридичної особи. Правочин 

буде  дійсним, тобто укладеним на

підставі закону або йому не суперечити, 

лише у тому випадку, якщо він укладений юридичними особами. Відповідно

до статті 80 ЦК України юридичними 

особами визнаються організації, створені і зареєстровані у встановленому

законом порядку.  Юридична особа   наділяється  

цивільною   правоздатністю   і дієздатністю, може бути позивачем та

відповідачем у суді. Юридична особа може набувати через дії своїх органів

майнових та особистих немайнових прав та нести цивільно-правові обов'язки.

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту реєстрації статутних

документів.  За таких  обставин, дочірнє  підприємство  

«Мрія»не   мало цивільної  правоздатності юридичної особи після  30.05.2006, 

і правочини,  укладені цим

підприємством після його припинення, не можуть породжувати будь-яких прав та обов'язків.

          Що стосується правочинів по отриманню

грошових коштів в період з 10.02.05 по 30.06.06, то в цей період підприємство

було визнано банкрутом, ліквідатором підприємства призначено арбітражного

керуючого  ОСОБА_1, ліквідаційна комісія

на чолі з ліквідатором набула статусу органу управління юридичної особи - ДП

"Мрія". Отже, інші особи не мали повноважень діяти від імені

підприємства, укладати угоди, 

розпоряджатись грошовими коштами підприємства. Ліквідатор   повідомив 

податковий орган (лист від 26.03.07), що ДП "Мрія" не має  майна або інших активів, за юридичною адресою

не знаходиться, керівник підприємства ОСОБА_2 

повідомив ліквідатора про знищення 

всіх документів підприємства при пожежі, реєстраційних документів та

печатки  підприємства ліквідатору не

передав. Таким чином, в період процедури банкрутства розпоряджатись грошовими

коштами підприємства мав тільки призначений судом ліквідатор або особи, ним

уповноважені.   Повноваження осіб, які

отримували грошові кошти з рахунку ДП "Мрія" не ґрунтувались на

установчих документах або приписах закону.           

          Відповідно до ст. 207 Господарського

кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або

вчинено з  метою, яка за відомо

суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками

господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської

компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу

державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Наявність

умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин

справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, яка

укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули

або свідомо допускали настання протиправних наслідків. До угод, які можуть

визнаватися недійсними на підставі ст. 207 ГК України, зокрема, належать угоди,

спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування

прибутків та доходів. Положення ст. 207 ГК України слід застосовувати з

урахуванням того, що правочин, вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам

держави і суспільства, водночас суперечить чинному законодавству.          Судом 

встановлено,  що  в 

матеріалах справи  відсутні  докази 

того,  що  спірні 

правочини  укладалась відповідачем

з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, це є тільки

припущенням позивача, яке ґрунтується на відомостях про одночасне керування

обома підприємствами однією й тією самою особою - ОСОБА_2 Але позивач не надав

належних доказів того, що ОСОБА_2 був 

керівником ДП "Мрія", та належним чином призначеним директором

ПП "Ель".

          В той же час, заслуговують на увагу

доводи податкової інспекції про те, що 

дії осіб, які розпоряджались рахунком ДП "Мрія" та одержували

грошові кошти з цього рахунку, були спрямовані на приховування доходів

підприємства від оподаткування, тобто з метою, завідомо суперечною інтересам

держави і суспільства.  Обставини справи

свідчать, що керівник ДП "Мрія" усвідомлював або повинний був

усвідомлювати протиправність факту одержання грошових коштів від ПП Ель"

за товари. послуги, при одночасному неподанні податкової звітності до

податкового органу за цей же період  та

несплаті податків, і суперечність своїх дій інтересам держави та суспільства і

свідомо допускав настання протиправних наслідків. З огляду на викладене,  суд визнає, що спірні правочини були укладені

саме з метою завідомо суперечною інтересам держави, за наявності умислу з боку

ДП "Мрія" на ухилення від сплати податків.

           Позов задовольняється. Судові

витрати не стягуються.

          На підставі ст. 207 Господарського

кодексу України, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст.

94, 159, 161, 163, 167 КАС України, суд -

                                                         П

О С Т А Н О В И В:

          1. Позов задовольнити. Визнати

недійсними правочини по перерахуванню приватним підприємством «Ель»(м.

Скадовськ, Херсонська область, вул. Гагаріна, 61, код 30496307) на банківський

рахунок  дочірнього підприємства

«Мрія»(с. Чистопілля Верхньорогачицького району Херсонської області) №

26004055863008 МФО 313399 КБ "Приватбанк" м. Кам'янка-Дніпровська

Запорізької області  грошових коштів на

загальну суму 11938006 грн. 36 коп. за товари та послуги за період з 22 квітня

2005 року по 10 серпня 2007 року.

          2. Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку

заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але

апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова

або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього

строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          3. Заява про апеляційне оскарження

постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її

проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до

статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на

постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання

заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                           Суддя                                                             

В.В. Хом'якова

Постанову складено у повному обсязі

та підписано 6 травня 2008р.