Постанова

від 06.05.2008 по справі 11/139а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел.

698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "06"

травня 2008 р.                                                 

Справа № 11/139а

За

позовом: Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки  17500, м. Прилуки, вул. 1 Травня, 48 а

До: Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1АДРЕСА_1

Про

стягнення 206,82 грн.

Суддя Ю.М.Бобров

Секретар А.А.Радченко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від

Позивача: Фетисова

Н.В. -зав. сектора, дов. від 03.01.08 р. № 40/06.

Від

Відповідача: не

прибув.

СУТЬ СПОРУ :

Управлінням

Пенсійного фонду України в м. Прилуки (далі -Позивач) заявлено адміністративний

позов до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1(далі -

Відповідач) про стягнення 206,82 грн. заборгованості по сплаті страхових

внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з

01.01.05 р. по 31.03.05 р.

Представник

позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у

позовній заяві.

Відповідач

у призначене судове засідання не прибув, не використавши свого права на участь

в засіданні, письмових заперечень проти позову не надав. Заяв та клопотань від

відповідача до суду не надходило.

Про

дату, час і місце судового розгляду відповідача повідомлено належним чином, що

підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 840365.

Суд

вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами

(доказами) за відсутності відповідача.

Дослідивши

матеріали справи та проаналізувавши надані докази, заслухавши в судовому

засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

У

відповідності зі ст. 5 Закону України „Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі -Закон № 1058), цей

Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового

державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно -правових актів може

поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в

частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначається, зокрема:

коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному

страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок

нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості

за цими внесками.

Згідно

п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058, фізичні особи - суб'єкти підприємницької

діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування

(фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок,

придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб,

які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, підлягають

загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Вищевказані особи

являються страхувальниками відповідно до цього Закону (п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону

№ 1058) та платниками страхових внесків до солідарної системи (ч. 1 ст. 15

Закону № 1058).

Відповідно

до ч. 3 ст. 15 Закону № 1058, страхувальники набувають статусу платників

страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним

органом Пенсійного фонду.

Відповідач

зареєстрований в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування з 04.10.04 р. за НОМЕР_1

В

період з 01.01.05 р. по 31.03.05 р. відповідач працювала на спрощеній системі оподаткування,

обліку та звітності (єдиний податок).

Згідно

п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати,

обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові

внески.

Статтею

18 Закону № 1058, встановлено, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір

частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює

Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за

результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні

забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених

цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення

функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Пропозиції про розмір страхових внесків вносить Кабінет Міністрів України разом

із проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік.

Страхові

внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій

території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не

включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають

систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Страхові

внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших

рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду

і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.

Законодавством

не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або

звільнення від їх сплати.

У

відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону № 1058, для осіб, зазначених у пункті 5

статті 14 цього Закону, страхові внески до солідарної системи нараховуються на

суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає

оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно

до п. п. 2, 4 п. 8 розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону № 1058, до набрання

чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального

фонду особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11, у статті 12 цього Закону,

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань України за осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього

Закону, сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на

умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для

платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України „Про збір на

обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального

страхового внеску; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які

обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок,

придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних

осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на

період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування

сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому

розмірі.

Пунктом

2 ч. 1 ст. 45 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від

23.12.2004р. № 2285-ІV було встановлено, що до доходів загального фонду

місцевих бюджетів у 2005 році належить у повному обсязі єдиний податок для

суб'єктів малого підприємництва, фіксований податок та фіксований

сільськогосподарський податок.

Частиною

5 цієї ж статті було встановлено на 2005 рік фіксований розмір страхових

внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб -

суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування

(фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб,

які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі

мінімального страхового внеску, визначеного Законом № 1058, на місяць на кожну

особу.

Визначення

поняття „мінімальний страховий внесок” наведено у ст. 1 Закону № 1058 -це сума

коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної

плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання

заробітної плати (доходу).

Відповідно

до ст. 4 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”

від 26.06.97 р. № 400/97-ВР (далі - Закон № 400) в редакції, яка була чина з

01.01.05 р. по 31.03.05 р., розмір страхового внеску становив 32%.

Враховуючи

положення п.п. 2 п. 8 розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону № 1058, п. 2 ст.

4 Закону № 400, ст. 82 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005

рік” від 23.12.2004 р. № 2285-ІV (щодо встановлення з 01.01.2005 р. розміру

мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць), фіксований розмір страхових

внесків на загальнообов'язкове державне страхування для відповідача з 01.01.05

р. по 31.03.05 р. був встановлений в сумі 83,84 грн. на місяць (262,00

грн.*32%).

Відповідний

фіксований розмір проіснував до 30.03.2005 р. включно, оскільки з 31.03.2005 р.

набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про

Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів

України” від 25.03.2005р. № 2505-ІV, яким фіксований розмір страхових внесків

встановлений не був. У зв'язку з цим сума страхового внеску за березень 2005

року становить 81,14 грн.

Позивачем

було складено акт-розрахунок від 20.12.06 р. № 6648/03 зарахування сум

страхового внеску, сплаченого в складі єдиного (фіксованого) податку, СПД

ОСОБА_1, який отримано відповідачем 23.12.06 р.

Як

вбачається із акту-розрахунку, розрахунок сум фіксованого внеску, який підлягає

сплаті за результатами підприємницької діяльності за І квартал 2005 року та сум

частини податку, що не надійшли на рахунки Фонду але підлягають зарахуванню в

рахунок сплати страхових внесків, проводиться відповідно до ст. 1 Закону №

3583, з метою ліквідації суперечностей, які виникли у зв'язку з дією Закону

України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004 р. № 2285-ІV

та Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет

України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” від

25.03.2005р. № 2505-ІV.

В

акті зазначено, що відповідач повинен був сплатити фіксований розмір страхового

внеску: в січні 2005 року -83,84 грн., в лютому 2005 року -83,84 грн., в

березні 2005 р. -81,14 грн., усього на загальну суму 248,82 грн. Відповідачем в

січні - березні 2005 року було сплачено 100,00 грн. єдиного (фіксованого)

податку, з яких 42,00 грн. (42% від сплаченої суми) зараховується в рахунок

сплати страхових внесків. Належить до сплати фіксованого розміру страхового

внеску за період з 01.01.05 р. по 30.03.05 р. -206,82 грн.

Таким

чином, заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.05 р. по

31.03.05 р. складає 206,82 грн. (248,82 грн. -42,00 грн.). Відповідачем

страхові внески у відповідних сумах сплачені не були.

Згідно

ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані

та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього

Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у

випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються

простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і

стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно

абз. 1-3 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за

формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають

страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату

недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання

вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та

суми фінансових санкцій.

Управлінням

Пенсійного фонду України в м. Прилуки було надіслано відповідачу вимогу від

09.01.08 р. № Ф-846 про сплату 206,82 грн. заборгованості зі страхових внесків

на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (недоїмки). Факт отримання

відповідачем вимоги від 09.01.08 р. підтверджується копією повідомлення про

вручення поштового відправлення № 414622 від 22.01.08 р.

Оскільки

вимога про сплату боргу відповідачем не оскаржувалась, вона вважається

узгодженою.

Згідно

абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 у разі якщо страхувальник, який одержав

вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом

десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму

недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до

вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не

оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив

вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів

після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду

звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки

до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках

орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського

суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду

з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені

законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Оскільки

відповідач добровільно визначену вимогою суму не сплатив, саму вимогу не

оскаржив, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до господарського

суду.

Відповідно

до п. 5 Положення „Про Пенсійний фонд України”, затвердженого Указом Президента

України від 01.03.01р. № 121/2001, Пенсійний фонд має право стягувати з

платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків, застосовувати

фінансові санкції, передбачені законом. 

Строк

давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується (ч. 15 ст.

106 Закону № 1058).

Враховуючи

наведене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і  підлягають задоволенню. Оскільки позовні

вимоги підтверджені належними і допустимими доказами, суд вважає за можливе

прийняти рішення по справі без участі в судовому засіданні відповідача.

Представник

позивача проти прийняття рішення по справі без участі відповідача не заперечує.

Відповідно

до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких

позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична

особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. 

Керуючись

Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.

ст. 94, 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.

Позов задовольнити повністю.

2.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1(АДРЕСА_1, відомості про р/р відсутні, ідн. НОМЕР_2 ) на користь

Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки Чернігівської області (17500,

м. Прилуки, вул. 1-го Травня, 48а) на п/р 2560230301272 в Прилуцькому  відділенні № 221 ВАТ „Державний ощадний банк

України”, МФО 353154, код 14241463   

206,82 грн. заборгованості зі страхових внесків на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо

було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була  подана у строк, встановлений цим

Кодексом,  постанова набирає законної

сили після закінчення цього строку.

У

разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає  законної 

сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про

апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява.   

Обґрунтування

мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в 

апеляційній скарзі.

Заява

про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського

апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернігівської

області.

Копія

апеляційної скарги одночасно 

надсилається  особою,  яка  її

подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Заява

про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня

складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу

адміністративного судочинства України.

Апеляційна

скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.

На підставі

ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 06.05.08 р. проголошено тільки в

ступну та резолютивну частини постанови.

Постанова

суду в повному обсязі виготовлена 12.05.08 р.

         Суддя                                                      

          Ю.М. Бобров