Постанова

від 21.09.2006 по справі 11018-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

11018-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 418

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.09.2006Справа №2-4/11018-2006А

За позовом Госпрозрахункової групи при відділі комунального господарства Желєзнодорожного виконкома ( 95043, м. Сімферополь, вул. К. Либкнехта, вул. Київська, 110)

до  відповідача Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ( 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1\9)

про спонукання відобразити в обліковій картці фактично сплачені суми податку.

Суддя Бєлоглазова І.К.

при секретарі Кузняковій С.Ю.

представники:

Від  позивача  Тарасова Л.М., предст.. дов. від 13.07.2006 року.  

Від  відповідача Шадріна О.Л., зав. сек. інф.-анал. забес. та звітн. ю\в., дов. від 6.09.2006 р. № 15514\9\10.

Суть спору:               

Госпрозрахункова група при відділі комунального господарства Желєзнодорожного виконкома, м. Сімферополь, звернулась в порядку, визначеному п. 6 Перехідних та прикінцевих положень КАС України, до господарського суду АР Крим з позовом про визнання недійсними податкового повідомлення  № 237\24-1 від 30.07.2001 р., податкових повідомлень-рішень № 8273\10\15-2 та № 8274\10\15-2 від 9.03.2006 р., а також про спонукання Державної податкової інспекції у м. Сімферополі внести зміни в особовий рахунок позивача шляхом проведення оплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4460,46 грн. згідно платіжного доручення № 173 від 18.06.2001 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що Госпрозрахункова група при відділі комунального господарства Желєзнодорожного виконкома свої зобов'язання перед бюджетом виконала належним чином, перерахувавши платіжним дорученням № 173 від 18.06.2001 р. 4486,00 грн. ПДВ на вітчизняну продукцію, роботи та послуги за травень 2001 року. Грошові кошти вчасно не надійшли за призначенням з вини КРД АКБ «Україна». Крім того, незважаючи на те, що  позивач у період з 2002-2004 р.р. повторно перерахував 4860,00 грн., ДПІ у м. Сімферополі скерувала на адресу позивача податкові повідомлення-рішення № 8273\10\15-2 та № 8274\10\15-2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12579,99 грн. за несвоєчасну  сплату ПДВ за період з 2001 р. по 2004 рік.

Відповідач проти позову заперечує та посилається на те, що відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок одержувача. В даному випадку сума переказу на рахунок одержувача – Управління Державного казначейства в АР Крим не була зарахована. Згідно з абз. 4 п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» платник має право на відшкодування банком, його обслуговуючим, тільки збитку, заподіяного порушенням банком термінів виконання документа на переказ. Іншої відповідальності банку Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» не встановлено. Факт звернення ДПІ у м. Сімферополі у ліквідаційну комісію і визнання ДПІ кредитором по сумі податків, сплачених госпрозрахунковою групою при відділі комунального господарства Желєзнодорожного виконкома, не означає перехід до органу державної податкової служби права вимоги до банку, який не виконував платіжні доручення платника податків на переказ грошей до бюджету. Отже, 4486,00 грн., перераховані платіжним дорученням № 173 від 18.06.2001 року, не відображені у картці особового рахунку платника податків правомірно.  Що стосується штрафних санкції, то на думку відповідача вони застосовані відповідно до п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». На підставі викладеного у задоволенні позову просить відмовити.

Розглянув в порядку, визначеному ст. 138 КАС України, матеріали справи, заслухав в порядку ст. 139 КАС України пояснення представників сторін, суд -

встановив:

Податковим повідомленням-рішенням від 9.03.2006 р. № 8273\10\15-2 Державна податкова інспекція у м. Сімферополі визначила податкове зобов'язання Госпрозрахунковій групі при відділі комунального господарства Желєзнодорожного виконкома з штрафних санкцій у сумі 6591,15 грн. з податку на додану вартість.

Податковим повідомленням-рішенням від 9.03.2006 р. № 8274\10\15-2 Державна податкова інспекція у м. Сімферополі визначила податкове зобов'язання Госпрозрахунковій групі при відділі комунального господарства Желєзнодорожного виконкома з штрафних санкцій у сумі 5988,84 грн. з податку на додану вартість.

Штрафні санкції застосовані на підставі п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000 року у розмірі 10% узгодженої суми податкового зобов'язання  (5988,84 грн.), сплаченої з затримкою, та у розмірі 20% узгодженої суми податкового зобов'язання  (6591,15 грн.), сплаченої з затримкою.

Факт затримки підтверджений актом перевірки Госпрозрахункової групи при відділі комунального господарства Желєзнодорожного виконкома з питань своєчасності розрахунку з бюджетом № 1653\15-2 від 2.03.2006 р.,

Не погодившись з застосуванням штрафної санкції, позивач просить визнати недійсними зазначені податкові повідомлення-рішення, податкове повідомлення № 237\24-1, а також просить спонукати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі внести зміни в особовий рахунок позивача шляхом проведення оплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4460,46 грн. згідно платіжного доручення № 173 від 18.06.2001 року.

Як убачається з матеріалів справи у червні 2001 року Госпрозрахунковою групою при відділі комунального господарства Желєзнодорожного виконкома було оформлене і направлене до КРД АКБ «Україна» платіжне доручення № 173 від 18.06.2001 р. на суму 4486,00 грн. з призначенням платежу: податок на додану вартість на вітчизняну продукцію, роботи та послуги за травень 2001 року.  

Вказане платіжне доручення було прийнято установою банку до виконання. Грошові кошти, зазначені в платіжному дорученні на суму 4486,00 грн., були списані з поточного рахунку позивача, про що свідчать відповідні відмітки банку на вказаному вище платіжному дорученні, але на рахунок державного бюджету не надійшли.

Згідно Закону України № 2181-Ш від 21.12.00 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів в порядку і у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст. 1). Узгоджене або встановлене судом податкове зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій при їх наявності), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання, є податковим боргом (п. 1.3 ст. 1). Положеннями ч. 3 і ч. 4 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» визначено, що обов'язок юридичної і фізичної особи зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється у зв'язку із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

П. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні» №2346-111 від 05.04.2001г., встановлено, що переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок  одержувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування і подання відповідного документу на переказ або використання спеціального засобу.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні»  при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк повинен забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що стосується проведення самого переказу коштів, то це є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система ( п. 1.29 ст. 1 Закону ). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 вказаного вище Закону, яка зокрема передбачає право одержувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому  внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Положення п. 22.4 ст. 22 вказаного Закону не суперечать положенням п.п. 16.5.2 Закони № 2181-Ш, згідно якому днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах. Слід зазначити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення в банк Закон № 2181-Ш пов'язує виникнення певних правових наслідків. Так, відповідно до п.п. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 цього Закону нарахування пені на суму податкового боргу закінчується в день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Враховуючи, що момент закінчення нарахування пені визначений датою подання платіжного документа до банку, суд дійшов до висновку, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, приведена норма зв'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податків.

Згідно з п.п. 16.6.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №2181-Ш від 21.12.2000 р. за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, а також несе іншу відповідальність, встановлену Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державної цільового фонду. При цьому, платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Проаналізувавши вимоги п.п. 16.5.1 п.16.5 ст. 16 Закону України №2181-Ш від 21.12.2000 р., суд приходить до висновку, що за наявності вини банку, платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування платежів до бюджету.

Ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки, збори ( обов'язкові платежі ) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход держаного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету. Цим Кодексом регулюються бюджетні відносини, тоді як платник податків не є безпосередньо суб'єктом бюджетних відносин і несе відповідні зобов'язання щодо платежів до бюджету і до державних цільових фондів на підставі норм законодавства про оподаткування. Ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України визначено, що моментом надходження до державного бюджету податків є саме зарахування відповідних сум до бюджету, і зміст цієї норми не дає підстав для ототожнення термінів «зарахування» і «сплата» податків, зборів ( обов'язкових платежів ).

ДПА України, враховуючи, що з вини АК АПБ «Україна» не були перераховані згідно дорученням клієнтів банку до бюджету податкові платежі на значну суму, своїм Розпорядженням №227-р від 24.07.2001г. зобов'язала в строк до 03.08.2001р. забезпечити відповідно до ст. 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність» пред'явлення підлеглими ДПІ ліквідатору кредиторських вимог до АК АПБ «Україна» у розмірі проінвентарізованої заборгованості, нарахованої пені і іншої заборгованості установ АК АПБ «Україна» перед бюджетами.

Поданий позивачем лист радника з питань продажу активів банку та розрахунків з кредиторами вих. від 6.09.2006 р. № 050\240\3198 свідчить про те,  що кошти у розмірі 4486,00 грн., згідно зустрічної заяви, визнані за кредитором ДПІ м. Сімферополя та віднесені до підчерги «и» третьої черги.  

Слід також зазначити, що контроль за складанням звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, засобами якої забезпечується автоматизоване виконання всіх операцій, у тому числі ведення особових рахунків платників податків ( пункт 1.8 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів ( обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 3.09.2001 р. № 342, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 8 жовтня 2001 року за № 887\6078). Відповідно до пунктів 3.1, 3.8 розділу 3 зазначеної Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватись такими платниками. У картках особових рахунків відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків, у тому числі терміни подання розрахунків сплати; інформація про податкові зобов'язання, нараховані за результатами документальних перевірок; стан розрахунків платників з бюджетом ( суми нарахованого та сплаченого платежу, штрафних санкцій, суми податкового боргу та надміру сплачені) та інше.

Згідно з підпунктом 10.1 зазначеної Інструкції в особових рахунках платника податків щомісяця підводяться підсумки та виводиться сальдо розрахунків платника з бюджетом ( надмірну сплачені та суми податкового боргу). На підставі облікових даних карток особових рахунків платника податків в автоматичному режимі формуються податкові вимоги (пункт 13.1 розділу 13 Інструкції), тобто письмові вимоги податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу, включаючи пеню. За даними карток особових рахунків формується довідка про наявність у платника податків перед бюджетом суми податкового боргу при необхідності надання такої довідки за заявою платника (пункт 13.2 розділу 13 Інструкції).

Наведені положення законодавства дають підставі для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу у тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Отже позивач не допустив порушення податкового законодавства при сплаті податкового зобов'язання з ПДВ за травень 2001 р.

Але у зв'язку з ненадходженням сплаченої суми ПДВ до бюджету ДПІ у м. Сімферополі у рахунок сплати податкового боргу частково зараховувала поточні податкові платежі наступних періодів, що приводило до виникнення нового боргу та до нарахування штрафних ( фінансових) санкцій за несвоєчасне погашення податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000 р. штрафні санкції застосовуються до платників податків саме за порушення податкового чи валютного законодавства.

Враховуючи, що ДПІ у м. Сімферополі незаконно відобразила у картці особового рахунку позивача наявність податкового боргу за травень 2001 р., підстав для накладення штрафних санкцій на Госпрозрахункову групу при відділі комунального господарства Желєзнодорожного виконкома у ДПІ у м. Сімферополі не було. Податкові повідомлення-рішення від 9.03.2006 р. № 8273\10\15-2 та від 9.03.2006 р. № 8274\10\15-2 суперечать зазначеному вище законодавству та є нечинними.

Крім того, згідно з п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000 р. за винятком випадків,  визначених  підпунктом  15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків  у  випадках,  визначених цим  Законом,  не  пізніше  закінчення  1095  дня,  наступного  за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі,  коли  така  податкова декларація була надана пізніше,  - за днем її  фактичного  подання.  Якщо  протягом  зазначеного  строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань,  платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір   стосовно   такої   декларації   не   підлягає   розгляду  в адміністративному або судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи, оспарювані податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ 9.03.2006 р., а штрафи застосовані відповідачем за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, які були сплачені позивачем у період з 2001 р.

У зв'язку з порушенням відповідачем строку нарахування штрафних санкцій, оспорювані податкові повідомлення-рішення теж є нечинними.

Провадження у справі в частині визнання нечинним податкового повідомлення № 237\24-1 від 30.07.2001 року підлягає закриттю, оскільки спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України 1991 р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:  1) скасування  або  визнання  нечинним  рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача -  суб'єкта  владних  повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання  відповідача  -  суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача  -  суб'єкта  владних  повноважень коштів на відшкодування шкоди,  завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення   наявності   чи   відсутності    компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 17 КАС України рішеннями суб'єктів владних повноважень є нормативно-правові акти та правові акти індивідуальної дії. Податкове повідомлення ДПІ у м. Сімферополі № 237\24-1 від 30.07.2001 р. не є рішенням. Отже в цієї частині спір не підлягає розгляду у господарському суді за правилами КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 122, п. 1 ст. 157, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -   

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державна податкова інспекція у м. Сімферополі від 9.03.2006 р. № 8273\10\15-2 про застосування до Госпрозрахункової групи при відділі комунального господарства Желєзнодорожного виконкома  штрафних санкцій у сумі  6591,15 грн. з податку на додану вартість.

3.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державна податкова інспекція у м. Сімферополі від 9.03.2006 р. № 8274\10\15-2 про застосування до Госпрозрахункової групи при відділі комунального господарства Желєзнодорожного виконкома штрафних санкцій у сумі 5988,84 грн. з податку на додану вартість.

4.          Провадження у справі в частині визнання нечинним податкового повідомлення № 237\24-1 від 30.07.2001 року закрити.

5.          Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі внести зміни в особовий рахунок Госпрозрахункової групи при відділі комунального господарства Желєзнодорожного виконкомом  шляхом відображення оплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4486,00грн. відповідно платіжного доручення № 173 від 18.06.2001 р. на суму 4486,00 грн.

6.          Стягнути з Державного бюджету України м. Сімферополя (п\р 31118095600002 УДК в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ОКПО 22301854) на користь Госпрозрахункової групи при відділі комунального господарства Желєзнодорожного виконкома ( 95043, м. Сімферополь, вул. К. Либкнехта, вул. Київська, 110, ідентифікаційний код 23193591) 3,40 грн. витрат на оплату державного мита.

Виконавчий лист буде видано позивачеві за його заявою після набрання постановою законної сили.

7.          У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

8.          Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова набирає сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

9.          Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

10.          Постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоглазова І.К.