Ухвала

від 25.03.2008 по справі 22-а-3150/2008

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № -22-а-315/2008

р.                                Головуючий 

у  1 інстанції Шабунін С.В.

                  Суддя

доповідач Ситников О.Ф.                                         

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2008 року.                                                                  

           м. Київ.

        Київський апеляційний адміністративний

суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                            Ситникова

О.Ф.,

Суддів:                                                       Бистрик

Г.М.,                                                                                                                                                 Малиніна В.В.,                   

при секретарі:                                            Кожокар

М.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю

«Ексімбуд» на постанову господарського суду м. Києва від 26 січня 2007 року у

справі за позовом ТОВ «Ексімбуд» до Державної податкової інспекції в

Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними (нечинними) податкових

повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду м. Києва від 26.01.2007 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Ексімбуд» до

ДПІ в Голосіївському районі  м. Києва

про визнання недійсними (нечинними) податкових

повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач, ТОВ «Ексімбуд» звернулося з

апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає

вимогам матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно

з'ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає

скасуванню з постановленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги в

повному обсязі.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача від інших учасників

процесу до суду апеляційної інстанції в установлений судом строк не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення з'явившихся

учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги

колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних

підстав:

Відповідно

до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає  апеляційну 

скаргу  без задоволення,  а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо

визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини 

справи  та ухвалив   судове  

рішення  з  додержанням 

норм  матеріального  і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем Державною

податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну

перевірку ТОВ „Ексімбуд" (ЄДРПОУ 31483262) , акт №141/1-23-05-31483262 від

21.03.2006р., за результатами якої прийняті податкові повідомлення-рішення від

23.03.2006р. за №0000641703/0, №0000631703/0. За результатами перевірки

встановлено, що позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб з

дивідендів нарахованих позивачем та отриманих засновниками підприємства (ОСОБА_1.,

ОСОБА_2.) у 2004 році.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Ексімбуд» суд

першої інстанції погодився з висновками викладеними в акті перевірки, а також

погодився з правомірністю спірних податкових повідомлень - рішень.

При цьому суд першої інстанції виходив із слідуючих обставин:

Згідно рішення зборів засновників Позивача (протокол № 27

від 31.01.04 р.) було прийняте рішення нарахувати дивіденди за 3-й квартал 2003

р. у сумі 1000000,00 грн. Рішенням зборів засновників (протокол № 28 від

21.06.04 р.) вирішено сплатити дивіденди за 3-й квартал 2003 р. у сумі

500000,00 грн. (нараховані згідно протоколу № 27 від 31.01.04 р) у періоді з

21.06.04 р по 24.06.04 р., які фактично виплачені 24.06.04 р. (дані наведені у

додатку № 1). У довідці по формі №1 ДФ Позивачем нарахування дивідендів у 3

кварталі 2003 р. не відображено.

Рішенням зборів засновників (протокол № 30 від 27.09.04

р.) вирішено сплатити дивіденди за 2003 р. у сумі 686000,00 грн., які

нараховані згідно (протокол № 27 від 31.01.04 р.) у періоді з 27.09.04 р. по

30.09.04 р., які фактично виплачені 30.09.04 р.

Позивач не надавав податковий розрахунок резидента, що

виплачує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб відповідачу по

дивідендам, які отримані у 2004 р. згідно Наказу ДПА України від 04.12.2003 р.

№ 586.

Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції посилався на наступні

норми матеріального права:

Відповідно до Закону України «Про податок з доходів

фізичних осіб", а саме: пп.1.2. ст.1 дохід - сума будь-яких коштів,

вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають

вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником

податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним

шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього

Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як

на території України, так і за її межами.

Згідно пп..»б» п.1.3. ст.1 Закону, дохід з джерелом його

походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або

нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на

території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді дивідендів,

нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав;

Відповідно до Закону України «Про податок з доходів

фізичних осіб", а саме: пп.1.2. ст.1 дохід - сума будь-яких коштів,

вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають

вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку

у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у

випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону,

протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на

території України, так і за її межами.

Згідно

пп..»б» п.1.3. ст.1 Закону, дохід з джерелом його походження з України -

будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь

від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі,

але не виключно, у вигляді дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом

корпоративних прав;

У

відповідності до пп. 1.15. ст. 1 Закону податковий агент - юридична особа (її

філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи

представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх

організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками

зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від

імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати

податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести

відповідальність за порушення норм цього Закону.

Пп. 2.1. ст.2 Закону передбачено, що платниками податку є

резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України,

так і іноземні доходи.

Відповідно до пп.8.1.2. п.8.1 ст.8 Закону податок

підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного

доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні

документи на виплату доходу, які не передбачають сплати і перерахування) цього

податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не

виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який

підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті

(перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного

податкового періоду.

Оподаткування дивідендів здійснюється у відповідності до

положень п.9.3. ст.9 Закону.

В свою чергу пп.9.3.2. п.9.3 ст.9 Закону визначено, що

податковим агентом при виплаті дивідендів є будь-який резидент, який нараховує

дивіденди, включаючи того, що сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб,

відмінний від загального (є суб'єктом спрощених систем оподаткування), або є

звільненим від сплати такого податку з будь-яких підстав.

Пп.9.3.3. п.9.3 ст.9 закону передбачено, що резидент що

виплачує дивіденди платникам цього податку, надає податковому органу у строки,

встановлені законом для місячного податкового періоду, податковий розрахунок

про нараховані дивіденди, форма якого визначається за правилами, встановленими

законом.

Дивіденди, в розумінні пп.9.3.4. п.9.3 ст.9 Закону, які

нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав - резидентом, що є

фізичною або юридичною особою, підлягають оподаткуванню за ставкою, визначеною

пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Доходи згідно пп.9.3.5. п.9.3 ст.9 Закону кінцево

оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

Пп.20.3.2. п.20.3 ст.20 Закону закріплено, що у разі коли

податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не

здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку,

відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового

боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового

агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від

обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Суд також зазначив, що згідно

з Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а

саме: ст. 10 про Порядок перерахування податку до бюджету, то підприємства,

установи і організації усіх форм власності, фізичні особи - суб'єкти

підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше

строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум

зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого і утриманого

прибуткового податку за минулий місяць.

Зазначені юридичні і фізичні особи одночасно з поданням

чеків на отримання коштів для виплати належних громадянам сум за другу половину

місяця подають до установ банків платіжне доручення на перерахування до бюджету

утриманих сум прибуткового податку.

Чеки на

отримання коштів для виплати належних громадянам сум приймаються установами

банків тільки за умови пред'явлення платіжного доручення на перерахування до

бюджету утриманих сум прибуткового податку.

Юридичні

і фізичні особи, які не мають рахунків в установах банків, а також ті, що

виплачують заробітну плату з виручки від реалізації продукції і надання послуг,

перераховують утримані суми податку до бюджету через установи банків наступного

дня після виплати належних громадянам сум.

Забороняється сплата податку із доходів громадян за

рахунок коштів підприємств, установ і організацій та фізичних осіб - суб'єктів

підприємницької діяльності, крім колективних сільськогосподарських підприємств.

Колективні сільськогосподарські підприємства, включаючи риболовецькі колгоспи,

суми прибуткового податку сплачують за рахунок прибутку (доходу), що залишається

в розпорядженні підприємства, за ставками відповідно до чинного законодавства.

Суми податку, не утримані або утримані не повністю з

працюючих громадян, стягуються підприємствами, установами і організаціями та

фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності до повної сплати

заборгованості.

Не утримані або утримані не повністю суми прибуткового

податку з громадян, що звільнилися, сплачуються підприємствами, установами і

організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за

рахунок власних коштів.

Стягнення заборгованості прибуткового податку з громадян

провадиться відповідно до чинного законодавства.

Зайво утримані суми податку повертаються платникові або

зараховуються до сплати майбутніх платежів за його заявою.

Відповідно до ст. 21 Декрету визначено відповідальність

за порушення норм цього Декрету, а саме:

1.    Відповідальність

платників податку за порушення норм цього Декрету

визначається відповідним законом.

2.   За прострочення

встановлених строків сплати податку справляється пеня у

розмірах, визначених законом.

У відповідності до Закону України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами», відповідачем визначено позивачу розмір пені згідно пп. 16.4.1.

п.16.4. ст.16 пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму

штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової

ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого

податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того,

яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у

його сплаті.

Згідно пп.17.1.9. п. 17.1 ст.17 Закону України «Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами» передбачено, що у разі коли платник податків здійснює продаж

(відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього

нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно

до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого

продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у

подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового

платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від

адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких

товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та

встановлені обставини по справі, суд першої інстанції дійшов остаточного

висновку про правомірність донарахування відповідачем податку з доходів

фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій позивачу.

Доводи ТОВ «Ексімбуд» викладені

ними в апеляційній скарзі не спростовують вищезазначених висновків суду, тому

підстави для скасування або зміни рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198,

200, 205, 206  КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю

«Ексімбуд» - залишити без задоволення, постанову господарського суду м. Києва

від 26 січня 2007 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної

сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого

адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної

сили.

                            Головуючий:

                            Судді: