Постанова

від 05.10.2011 по справі 10315/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 05 жовтня 2011 р.                                                                                 № 2-а- 10315/11/2070  

Харківський окружний адміністративний суд  у складі

головуючого судді  Чалого І,С.,   

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю представників сторін:

позивача - Косенко В.В., Рохманіна О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕССА ПЛЮС" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області  про скасування податкового повідомлення-рішення,-  

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0002012311 від 25.05.2011 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відображені в акті перевірки №287/2311/35944163 від 12.04.2011 р. висновки податкового органу про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та ТОВ "Компанія "Істсервіс" є хибними.  Позивач  заперечує проти визнання відповідачем угод, (правочинів) укладених між позивачем та ТОВ "Компанія "Істсервіс" недійсними (нікчемними) –оскільки такі дії суперечать чинному законодавству, наполягав на правильності обчислення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, так як позивач не допускав порушень пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач, Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області, надала заперечення на позов, в яких проти позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Цивільного кодексу України, за що позивачу були визначені відповідні податкові зобов‘язання.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутністю не надавав.

Згідно з ст.35 КАС України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався.

Суд вважає, що не явка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕССА ПЛЮС"  зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб’єкта господарювання –юридичної особи, як платник податків, зборів (обов’язкових платежів), знаходиться на обліку в Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області  та є платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області 12.04.2011 р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕССА ПЛЮС" під час здійснення фінансово - господарських з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанією Істсервіс" відомостей за період з 01.04.2010 р. по 30.11.2010 р.

За результатами перевірки був складений акт №287/2311/35944163 від 12.04.2011 р.

На підставі висновків акту перевірки згідно з п.п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу, начальником Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002012311 від 25.05.2011 р., яким позивачу  збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9008,75 грн., з яких за основним платежем 7207 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1801,75 грн.  

Як з’ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки №287/2311/35944163 від 12.04.2011 р. висновки відповідача про порушення:

- ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержавння вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Десса плюс"з ТОВ "Компанія Істсервіс";

- пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції від 03.04.1997 р. за №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ за квітень - листопад 2010 року в сумі 7207 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийнято на їх підставі спірно податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи між ТОВ "Компанія "Істсервіс" (як постачальником) та  ТОВ "ДЕССА ПЛЮС"  (як покупцем) було укладено договори  поставки товару, шляхом виставлення рахунків –фактур, що відображено в акті перевірки:

-          № КИ 0/0000549 від 26.04.2010 на суму 4709,80 грн., у т.ч. ПДВ 784,97 грн.;

-          № КИ 0/0001555 від 21.05.2010 на суму 2806,20 грн., у т.ч. ПДВ 467,70 грн.;

-          № КИ 0/0002294 від 07.06.2010 на суму 4447,80 грн., у т.ч. ПДВ 741,30 грн.;

-          № КИ 0/0003710 від 06.07.2010 на суму 3113,00 грн., у т.ч. ПДВ 518,83 грн.;

-          № КИ 0/0004263 від 16.07.2010 на суму 3203,60 грн., у т.ч. ПДВ 533,93 грн.;

-          № КИ 0/0004989 від 03.08.2010 на суму 2056,70 грн., у т.ч. ПДВ 342,78 грн.;

-          № КИ 0/0005775 від 18.08.2010 на суму 2611,74 грн., у т.ч. ПДВ 435,29 грн.;

-          № КИ 0/0006492 від 02.09.2010 на суму 2895,00 грн., у т.ч. ПДВ 482,50 грн.;

-          № КИ 0/0005429 від 28.09.2010 на суму 3680,90 грн., у т.ч. ПДВ 613,48 грн.;

-          № КИ 0/0008755 від 11.10.2010 на суму 2817,50 грн., у т.ч. ПДВ 469,58 грн.;

-          № КИ 0/0009630 від 26.10.2010 на суму 4610,80 грн., у т.ч. ПДВ 768,47 грн.;

-          № КИ 0/0010314 від 05.11.2010 на суму 168,00 грн., у т.ч. ПДВ 28,00 грн.;

-          № КИ 0/0010747 від 12.11.2010 на суму 3058,30 грн., у т.ч. ПДВ 509,72 грн.;

-          № КИ 0/0011390 від 24.11.2010 на суму 3060,20 грн.. у т.ч. ПДВ 510,03 грн.

Ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Постачальник  ТОВ "Компанія "Істсервіс" відвантажив, а ТОВ "ДЕССА ПЛЮС" отримав канцтовари та претензій до якості та комплектності не мав,  як вбачається з матеріалів справи, а саме з видаткових накладних:

- № КИ 0/0000423 від 26.04.2010 р. на суму 4709,80 грн., у т.ч. ПДВ 784,97 грн.;

- № КИ 0/0001158 від 25.05.2010 на суму 2806,20 грн., у т.ч. ПДВ 467,70 грн.;

-  № КИ 0/0001626 від 08.06.2010 на суму 4447,80 грн., у т.ч. ПДВ 741,30 грн.;

-  № КИ 0/0002614 від 08.07.2010 на суму 3113,00 грн., у т.ч. ПДВ 518,83 грн.;

-  № КИ 0/0002911 від 19.07.2010 на суму 3203,60 грн., у т.ч. ПДВ 533,93 грн.;

- № КИ 0/0003415 від 03.08.2010 на суму 2056,70 грн., у т.ч. ПДВ 342,78 грн.;

- № КИ 0/0003969 від 19.08.2010 на суму 2611,74 грн., у т.ч. ІЩВ 435,29 грн.;

-  № КИ 0/0004483 від 03.09.2010 на суму 2895,00 грн., у т.ч. ПДВ 482,50 грн.;

- № КИ 0/0005429 від 28.09.2010 на суму 3680,90 грн., у т.ч. ПДВ 613,48 грн.;

- № КИ 0/0006043 від 12.10.2010 на суму 2817,50 грн., у т.ч. ПДВ 469,58 грн.;

- № КИ 0/0006651 від 27.10.2010 на суму 4610,80 грн., у т.ч. ПДВ 768,47 грн.;

- № КИ 0/0007093 від 08.11.2010 на суму 168,00 гри., у т.ч. ПДВ 28,00 грн.;

- № КИ 0/0007423 від 15.11.2010 на суму 3058,30 грн., у т.ч. ПДВ 509,72 грн.;

-  № КИ 0/0007821 від 25.11.2010 на суму 3060,20 грн., у т.ч. ПДВ 510,03грн.

Докази сплати по договорам підтверджуються наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Відповідно до наданих до матеріалів справи документів  ТОВ "ДЕССА ПЛЮС" використовувало отримані від ТОВ "Компанія "Істсервіс" канцелярські товари в своїй господарській діяльності для власних потреб, що підтверджується довідкою ТОВ "ДЕССА ПЛЮС" від 04.10.2011 р. та актами списання канцелярських товарів.

Суд зазначає, що про фактичне використання товару свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.

Тобто, суд зазначає, що вказаний  договір виконаний сторонами у повному обсязі без претензій та зауважень.

З акту перевірки вбачається, що листом  № 3174/7/23-524 від 11.03.2011р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова надано акт № 603/23-05/36988381  від  09.03.2011р.  про  результати  документальної невиїзної перевірки ТОВ "Компанія "Істсервіс",   код  за  ЄДРПОУ   36988381,   з   питань  дотримання  вимог  податкового законодавства  з податку на додану вартість та податку на прибуток щодо відображення правових відносин   з платниками податків-контрагентами за період березень - грудень 2010 року, згідно якого встановлено, що правочини між ТОВ «Компанія Істсервіс»та покупцями (зокрема, й ТОВ "ДЕССА ПЛЮС"  ) здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними і не створюють   юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та, як наслідок, відсутність об'єктів оподаткування  по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період: 13.03.2010 - 31.12.2010року в розумінні ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України .

Таким чином висновки відповідача щодо порушень зазначених в акті перевірки №287/2311/35944163 від 12.04.2011 року ґрунтувались на інформації відповідача про відсутність контрагента позивача ТОВ "Компанія "Істсервіс" за місцем реєстрації та аналізу податкової звітності.

Однак із зробленими суб’єктом владних повноважень висновками суд не погоджується, виходячи з такого.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.  

Відповідно витягу з Єдиного державного  реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ "Компанія "Істсервіс" зареєстровано як юридична особа та підтверджено статус відомостей про юридичну особу.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача при укладанні з ТОВ "Компанія "Істсервіс" договорів поставки ДПІ до суду не подано, а судом самостійно  при  виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено. Крім цього суд зазначає, що проведеними невиїзними перевірками контрагента не досліджувались первинні документи.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ДЕССА ПЛЮС" до складу податкового кредиту включено податкові накладні, які виписані ТОВ "Компанія "Істсервіс"  у квітні 2010 року на суму 784,97 грн., у травні 2010 року на суму 467,70 грн., у червні 2010 року на суму 741,30 грн., у липні 2010 року на суму 1072,77 грн., у серпня 2010 року на суму 778,07 грн., у вересні 2010 року на суму 1095,98 грн., у жовтні 2010 року на суму 1238,05 грн., у листопаді 2010 року на суму 1047,75 грн., у грудні 2010 року на суму 1470,53 грн.

Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні - грудні 2010 року регламентовані Законом України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або  дата   отримання  податкової накладної,   що  засвідчує  факт  придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно електронного реєстру платників ПДВ,  який ведеться ДПА України ТОВ "ДЕССА ПЛЮС" та ТОВ "Компанія "Істсервіс" на момент складання податкових накладних під час здійснення господарський операцій були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», та мали відповідні свідоцтва платника ПДВ.

Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.   

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності  недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону  України “Про податок на додану вартість” та ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення  про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними  юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені  податковими накладними, складеними контрагентом, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім  у власній господарській діяльності.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС  України відповідач до суду не подав.

Факт придбання товару підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме:  видатковими накладними, банківськими податковими  накладними, банківськими виписками.

Крім того, судом встановлено, що факт придбання позивачем   товару   у  ТОВ "Компанія "Істсервіс",  здійснювався саме в межах господарської діяльності для власних потреб, що підтверджено первинними документами –актами на списання ТМЦ. Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.  

Разом з цим суд зазначає, що до матеріалів справи також наданий договір ТОВ "Компанія "Істсервіс" про оренду приміщення під склад  та акт прийому-передачі даного приміщення від орендодавця до ТОВ "Компанія "Істсервіс"та договори ТОВ "Компанія "Істсервіс" з третіми особами на перевезення  вантажу  по м. Харкову та Харківській області, що свідчить про можливість контрагента по зберіганню та  транспортуванню товарів.

Також, суд зазначає, що відповідно до п.п 10.1., 10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець  зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов’язки іншого платника податків.

Таким чином формування податкового кредиту позивачем, платником ПДВ, здійснено відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб’єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.

Так, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом –Постанова Пленуму ВСУ №9).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Державна податкова служба повинна керуватись в своїй діяльності нормами законів та нормативних актів.

Таким чином, відповідна сторона –Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень  є неправомірним.

При таких обставинах, оскаржуване рішення не може вважатися законним і обґрунтованим та на думку суду маються правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕССА ПЛЮС" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області  про скасування податкового повідомлення-рішення  - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області  № 0002012311 від 25.05.2011 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕССА ПЛЮС" 63503, м. Чугуїв, вул. Леонова, 4, секція "А", код ЄДРПОУ 35944163) судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) .

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 10 жовтня 2011 року.

Суддя                                                                                                          І.С.Чалий