Рішення

від 10.10.2011 по справі 21/5007/77/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/5007/77/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" жовтня 2011 р.                                                     Справа № 21/5007/77/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

                           судді Вельмакіної Т.М.

 за участю представників сторін

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (м.Синельникове Дніпропетровська область) < В особі(назва) > 

до Приватного підприємства "Біг Сіті" (м. Новоград-Волинський Житомирська область)

про стягнення 2973,12 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 2973,12 грн., з яких 2608,86 грн. основної заборгованості, 198,31 грн. неустойки, 127,57 грн. інфляційних та 38,38 грн. 3% річних.

03.10.2011р. на адресу суду повернулася копія ухвали господарського суду Житомирської області від 26.09.2011р., направлена відповідачу за адресою: 11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Героїв Перекопу, 32, з відміткою поштового відділення: "За зазначеною адресою не проживає".

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженій особі позивача (а.с.44).

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду від 26.09.2011р. відповідачем не виконано.

Враховуючи факт повернення направленої відповідачу копії ухвали, слід зазначити, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 19.09.2011р. ПП "Біг Сіті" зареєстроване за адресою: 11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Героїв Перекопу, 32 (а.с. 35-36).

Саме на вказану адресу відповідача було направлено судом ухвалу від 26.09.11р.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи вищевказане, оскільки витяг з ЄДР свідчить, що відповідач не змінював своєї юридичної адреси, не зважаючи на те, що примірник направленої на вказану адресу ухвали господарського суду повернутий органами зв'язку з позначкою на конверті: "За зазначеною адресою не проживає", суд виконав обов'язок щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутність представників сторін не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з позовної заяви, 27.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (позивач/постачальник) та Приватним підприємством "Біг Сіті" (відповідач/покупець) був укладений договір поставки №418 КИЕ (далі - Договір (а.с. 4-6)), згідно п.2.1. якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання умов вказаного Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2888,86 грн., на підтвердження чого надано відповідні видаткові накладні (а.с. 7-9).

Однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання у строки, що передбачені Договором, виконав частково на суму 280,00 грн., заборгувавши 2608,86 грн., на підтвердження чого надано платіжне доручення (а.с.40).

Згідно даних позивача, станом на день звернення до суду, борг відповідача за поставлений товар не змінився і складає 2608,86 грн.

Оскільки відповідач свого зобов'язання щодо повернення грошових коштів за поставлений товар в повному обсязі не виконав, вказане стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язання, на підставі п.6.6 Договору, позивач нарахував до стягнення неустойку у розмірі 198,31 грн.

Крім того, посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми у розмірі 38,38 грн. та інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 127,57 грн.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив. Письмового відзиву на позовну заяву та доказів погашення боргу не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, правочини та інші юридичні факти.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, спір між ними виник в процесі виконання договору поставки №418 КИЕ від 27.09.2010р. (а.с. 4-6).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

За ст. 692 ЦК України, покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором, зокрема п.п. 4.1, 4.2 передбачено, що оплата товару здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків не пізніше 30 днів з дати поставки товару.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання провести розрахунки за поставку товару у строки, передбачені п.4.2 Договору.

Як вбачається з видаткової накладної №339241210 від 24.12.2010 р. (а.с. 7) та видаткової накладної № 338241210 від 24.12.2010р. (а.с. 8-9), товар був поставлений відповідачу 24.12.2010р. Таким чином, останнім днем проведення розрахунків за надані позивачем послуги є 23.01.2011р. (24.12.2010р. + 30 днів).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач свого зобов'язання щодо повернення грошових коштів за поставлений товар в повному обсязі не виконав, здійснивши лише часткову проплату основного боргу в сумі 280,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1000163152 від 03.02.2011р. (а.с. 40).

Оскільки, як у вищевказані строки, так і на дату вирішення спору відповідачем не проведено розрахунки за надані послуги та не спростовано факт наявності заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2608,86 грн. основного боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України, зокрема п.3, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовам договору від 27.09.2010р., у випадку порушення покупцем строків оплати кожної партії товару, покупець сплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (п.6.6 Договору).

Таким чином, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, відповідачу нарахована неустойка, яка згідно розрахунку позивача (а.с.10), складає 198,31 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок, господарський суд дійшов висновку, що зазначена вимога також є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує, що за ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку (а.с. 10), позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 127,57 грн. за період з лютого 2011 року по червень 2011 року (включно), а також 32,32 грн. 3% річних за період з 24.01.2011р. по 21.07.2011р.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних та річних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Враховуючи викладене, позов є обґрунтованим, заявленим у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджується належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягає задоволенню на суму 2973,12 грн., з яких 2608,86 грн. основного боргу, 198,31 грн. неустойки, 127,57 грн. інфляційних та 38,38 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32,33,49,69,75,82-85 ГПК України, господарський суд   

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Біг Сіті" (11700, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул. Героїв Перекопу,  буд. 32, код 35375740)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (52500, Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул. Миру, буд. 29, кв. 28, код 37029549):

- 2608,86 грн. основного боргу;

- 198,31 грн. неустойки;

- 127,57 грн. інфляційних;

- 38,38 грн. 3% річних;

- 102,00 грн. державного мита;

- 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                       Вельмакіна Т.М.  

                                                          Повне рішення складено 12 жовтня 2011 року.

Віддрукувати: < Поле для текста >

1 - до справи

2 - сторонам (рек. з повід. про вруч.)

< Текст >