Ухвала

від 06.10.2011 по справі 5021/2345/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5021/2345/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

06.10.11           Справа №5021/2345/2011.

Суддя господарського суду Сумської області Спиридонова Н.О., розглянувши матеріали

за заявою  Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції

про порушення справи про банкрутство  Колективного підприємства «Росинка» (Сумська область, м.Охтирка, вул.Жовтнева, 30, ід. код 23047292) в порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,

встановив:

     До суду звернулась Охтирська МДПІ із заявою про порушення справи про банкрутство Колективного підприємства «Росинка» порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мотивуючи свої вимоги тим, що боржник має заборгованість перед кредитором у розмірі 688346,60 грн.

    Розглянувши подані матеріали, оцінивши надані суду докази, суд вважає, що заява про порушення справи про банкрутство з доданими документами підлягає поверненню без розгляду враховуючи наступне.

    По – перше, згідно частини 1 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом», у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

    Але, в обґрунтування своєї вимог про порушення справи про банкрутство Охтирська МДПІ за змістом заяви не зазначає жодної обставини передбаченої ч. 1 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом», яка може бути підставою для порушення справи про банкрутство.

     Разом з тим, судом встановлено, що до поданої заяви МДПІ додано довідку Охтирської МДПІ про те, що боржник подавав останню податкову звітність 29.07.2010р., але в самій заяві будь – які посилання на зазначений документ відсутні.

     Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

      Відповідно до п.5 ч.2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

    Отже, законодавцем передбачено, що позивач (кредитор) в самій заяві повинен викласти обставини, які на його думку є підставою для порушення справи та зазначити докази які підтверджують вказані обставини, а не просто надати суду перелік додатків без будь – яких обґрунтувань та посилань на них.

    Згідно з п.3 ч.1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

    По – друге, заявник вказує на наявність у боржника боргу перед Охтирською МДПІ в розмірі 688346,60 грн., з яких  896,60 грн. – борг по єдиному податку з юридичних осіб та 687450 грн. - штрафні санкції за порушення законодавства.

         Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», неплатоспроможність - неспроможність   суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

         Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» безспірні вимоги кредиторів –вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

         Згідно з ч. 3 статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку,якщо інше не передбачено цим Законом.

         Стаття 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка має назву «Особливості банкрутства відсутнього боржника», передбачає ці самі інші випадки та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

         Виходячи з викладеного, ч. 3 статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є загальною, а стаття 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає спеціальні норми, які регулюють  банкрутство за спрощеною процедурою.

         Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

         При розгляді наявного питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою,  існують  дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в площині безспірності грошових вимог, а саме - справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,  встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі вимоги до складу вимог ініціюючого кредитора, регулюються   загальними нормами Закону.

         Отже, за приписами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер. Зазначена правова позиція також наведена у постановах Вищого господарського суду України від 08.09.2010р. у справі №15/529-б,  від 21.12.2010р. у справі №01/1074, від 08.09.2010р. у справі №7/43-10-593.

         Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то в підтвердження безспірності вимог кредитором має бути додано виконавчий документ, який підлягає виконанню  державною виконавчою службою в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

         Частиною 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи:

         1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

         2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

         3) судові накази;

         4) виконавчі написи нотаріусів;

         5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

         6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

          7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

          8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

          9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

          Крім того, в абзаці 2 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 «Про судову практику в справах про банкрутство» теж зазначено, що безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями підтверджуються виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у Законі України «Про виконавче провадження».

           Враховуючи вищевказане, 896,60 грн.  боргу по єдиному податку з юридичних осіб не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки він не підтверджується виконавчими документами, а отже не є безспірним в розумінні абз. 8 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

      Що стосується 687450 грн. боргу по штрафним санкціям за порушення законодавства, то він підтверджується копією виконавчого листа Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2011р. у справі №2а-9496/10/1870, а отже є безспірним, але  зазначений борг також не може підставою для порушення провадження у справі про банкрутство з огляду на наступне.

         Як уже зазначалося, відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

     Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом» боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

      Згідно статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

       Вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів встановлено статтями 9, 10 Податкового кодексу України. Установлення загальнодержавних та  місцевих податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом України, забороняється.

       Пеня, штраф, інші фінансові санкції, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, в перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 9, 10 Податкового кодексу України, не включені.

       Вирішуючи питання про склад вимог з податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших фінансових санкцій враховуються окремо в реєстрі вимог кредиторів і задовольняються у шосту чергу в порядку черговості, встановленої статтею 31 Закону.

       Вищезазначена правова позиція наведена у  п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15  «Про судову практику  у справах про банкрутство».

       З огляду на вищезазначене, заборгованість по штрафним (фінансовим) санкціям не може бути підставою для порушення справи про банкрутство.

       Підсумовуючи вищевикладене, заборгованість боржника перед Охтирською МДПІ в розмірі 688346,60 грн., з яких  896,60 грн. – борг по єдиному податку з юридичних осіб та 687450 грн. штрафні санкції за порушення законодавства не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

     У відповідності до вимог статтей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

     Разом з тим, заявник не довів  обставин, які б надавали суду правові підстави для порушення провадження у справі про банкрутство.

     Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що заява Охтирської МДПІ про порушення справи про банкрутство Колективного підприємства «Росинка» підлягає поверненню без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України та статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом».

     Керуючись статтями 4-3, 33, 54, 63, 86 Господарського процесуального кодексу України,  статтями 1, 6, 9, 52  Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом», пунктами 17, 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15  «Про судову практику  у справах про банкрутство», суд-

ухвалив:

         1. Заяву Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції про порушення справи про банкрутство Колективного підприємства «Росинка» з доданими до неї документами повернути заявнику без розгляду,  всього на 29 аркушах, в т.ч.:  поштова квитанція №0138 від 26.09.2011р. на 1 арк.

         2. Роз'яснити заявнику, що повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

        Суддя                                               (підпис)                             Н.О.Спиридонова