Постанова

від 06.05.2008 по справі 6/28-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002,

м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412)

48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "06" травня 2008 р.                                                          

Справа № 6/28-08

Житомирський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Ляхевич А.А.

суддів:                                                                       

Вечірка І.О

Зарудяної Л.О.

при секретарі                                                            Кулик

О.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. -

підприємця,

приймав участь в судовому засіданні

24.04.2008р.,

                        ОСОБА_2 - представника

за довіреністю від 01.12.2007р,  

від відповідача: Приленського І.Г.

- представника за довіреністю від 01.02.2008р.,                         приймав участь в

судовому засіданні 24.04.2008р.,

розглянувши апеляційну скаргу

Селянського фермерського господарства "Ромашка", с.Обідне Немирівського

району Вінницької області   

на рішення господарського суду

Вінницької області

від "11" лютого 2008 р.

по, у справі № 6/28-08 (суддя Говор Н.Д.)

за позовом Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1, м.Вінниця 

до Селянського фермерського

господарства "Ромашка", с.Обідне Немирівського району Вінницької

області   

про стягнення 16322,74грн.

з оголошеною в судовому засіданні

24.04.2008р. перервою до 06.05.2008р. згідно зі ст. 77 ГПК України, 

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Вінницької області від 11.02.2008р. у справі №6/28-08 позов

суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 м.Вінниця до

селянського фермерського господарства "Ромашка" с.Обідне

Немирівського району про стягнення 16322 грн. 74 коп. задоволено частково.

Стягнуто з

останнього на користь позивача 12720грн. боргу, 127,20 грн. витрат з держмита

та 91,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову

відмовлено.

Не погоджуючись

з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду

з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти

нове про відмову у позові в повному обсязі.

Апеляційна

скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд прийняв рішення з

порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм

матеріального права.

Особа, що

подала апеляційну скаргу, зазначає, зокрема, що:

- судом першої

інстанції в порушення норм ст.28 ГПК України допущено до участі у справі в

якості представника позивача ОСОБА_2 на підставі довіреності від 01.12.2007р.,

виданої у простій письмовій формі;

- місцевий

господарський суд безпідставно дійшов висновку, що на підставі накладної №4 від

12.09.2006р. та довіреності ЯМГ №169731 від 12.09.2006р. сторони досягли домовленості,

спрямованої на встановлення цивільних прав і обов'язків договору

купівлі-продажу;

- надіслана на

адресу відповідача позивачем претензія не може вважатись вимогою на підставі

ст.530 ЦК України;

- судом не

надано правової оцінки обставинам, на які посилався відповідач у своїх

запереченнях, зокрема - відсутності доказів укладення договору купівлі-продажу,

який відповідав би нормам ст.208 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України.

В засіданні

суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

У відзиві на

апеляційну скаргу та в засіданні суду представник позивача заперечила проти

доводів апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві (а.с. 41-43).

Заслухавши

пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали

справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту,

колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з

наступних підстав.

Як вбачається з

матеріалів справи та не заперечується відповідачем, його уповноваженим згідно

довіреності ЯМГ №169731 від 12.09.2006р. представником за накладною №4 від

12.09.2006р. було одержано від підприємця ОСОБА_1 борону дискову важку причіпну

(БД ВП - 3.0) вартістю 20000 грн. (а.с.7,8).

11.09.2007р.

позивач направив відповідачеві претензію на суму 20000 грн., згідно якої просив

або перерахувати кошти на його рахунок або розрахуватись сільськогосподарською

продукцією по узгодженим асортименту і цінам, а також направив відповідачеві

акт звірення розрахунків станом на 10.09.2007р. (а.с. 15,16).

Згідно витягу з

банківського рахунку підприємця ОСОБА_1 25.10.2007р. на його рахунок згідно

платіжного доручення №369 надійшли від СФГ "Ромашка" 7280грн. з

призначенням платежу: "за дискову борону згідно акту звірки від

10.09.2007р." (а.с.9).

Таким чином,

відповідачем залишалась неоплаченою сума 12720 грн. від вартості борони.

У січні 2008р.

підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Вінницької області з

позовом про стягнення з відповідача 12720 грн. боргу, а також 1409,71 грн. пені,

1928,72 грн. інфляційних та 264,31 грн. 

3% річних.

Згідно ч.1

ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій

осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також  із дій осіб, що не передбачені цими актами,

але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною другою

зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення  цивільних прав та обов'язків, зокрема, є

договори та інші юридичні акти, причому у наведеній нормі відсутній вичерпний

перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності

до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові

зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні

господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну

господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а

управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

Майнові

зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються

Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим

Кодексом.

З врахуванням

наведеного вище, колегія суддів вважає, що дії сторін в даному випадку

спрямовані на набуття, зміну цивільних прав та обов'язків, що підтверджується

відповідними доказами, а саме накладною, довіреністю, витягом з банківського

рахунку та претензією від 10.09.2007р.

Так, між

сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач

повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання

його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 ГК України.

За своєю

правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами

з купівлі-продажу борони дискової, які виникли з видачі позивачем накладної та

підписання її у встановленому порядку уповноваженою особою відповідача, а також

фактичного отримання товару.

Згідно ст.193

ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до  закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,

що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні

приписи містить ст.526 ЦК України.

З врахуванням

наведеного відсутність укладеного між сторонами договору, який відповідав би

приписам норм Цивільного кодексу України та вимогам, які  встановлено ст.ст. 180, 181 ГК України, не

впливає на обов'язок відповідача оплатити отриманий товар.

Слід зазначити,

що колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що надіслана

відповідачу претензія не є  вимогою

відповідно до ст.530 ЦК України, оскільки названою нормою не визначено, яку

саме форму повинна мати вимога про виконання зобов'язання.

Статтею 530 ЦК

України передбачено, що якщо  строк

виконання зобов'язання боржником - обов'язку не встановлений або визначений

моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у

будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від

дня пред'явлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не виникає із

договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином,

надання направленій відповідачу претензії (а.с.16) статусу вимоги про виконання

зобов'язання є правомірним.

Колегія суддів

погоджується також з думкою суду першої інстанції, що вимога містить

альтернативу виконання зобов'язання та про відсутність підстав для застосування

ст.625 ЦК України, а також про відсутність підстав щодо стягнення пені,

оскільки не надано доказів щодо укладення письмової угоди про неустойку, як

передбачено ст.547 ЦК України.

З врахуванням

наведеного правомірним є задоволення позову судом першої інстанції в частині

стягнення боргу  та відмови у решті

позову, незважаючи на помилковий висновок суду першої інстанції щодо укладення

договору купівлі-продажу між сторонами у належній формі.

Суд апеляційної

інстанції враховує, що, як зазначалось вище, фактично між сторонами склались

правовідносини з купівлі-продажу.

Слід зазначити,

що доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм

процесуального права спростовуються наступним чином.

Згідно ст.51 ЦК

України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються

нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб,

якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Як передбачено

ч.3 ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути інші особи,

повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства,

організації. Довіреність видається за підписом керівника та посвідчується

печаткою підприємства, організації.

З врахуванням

наведеного, приписи ч.5 ст.28 ГПК України щодо підтвердження повноважень

громадян нотаріально посвідченою довіреністю стосуються громадян, які не є суб'єктами

підприємницької діяльності, проте мають право на звернення до господарського

суду у відповідності до ст.1 ГПК України.

Окрім того,

згідно ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм

матеріального чи процесуального права могло б бути підставою для скасування або

зміни рішення лише за умови, якби воно призвело до прийняття неправильного

рішення.

Таким чином,

доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються

на чинному законодавстві.

Тому,

апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без

змін. 

Керуючись

ст.ст.  101,103,105 Господарського

процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                          ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення

господарського суду Вінницької області від 11.02.2008р. у справі №6/28-08

залишити без змін, а апеляційну скаргу 

Селянського фермерського господарства 

"Ромашка", с.Обідне Немирівського району Вінницької області -

без задоволення.

2. Справу

№6/28-08 повернути до  господарського

суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                

Ляхевич А.А.

судді:

Вечірко І.О 

Зарудяна Л.О. 

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 - в наряд