Постанова

від 23.04.2008 по справі 3/472

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025, 

м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

місто

Київ

09  год. 59 хв.

 23.04.2008 р.                                                                                                    

№ 3/472 

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді  Блажівської Н. Є. при секретарі судового

засідання Серпутько Т. С.

За

результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За

позовом                         

ОСОБА_1

до 

за участю

РУГУ МВС

України, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб

Дніпровського району міста Києва  

ОСОБА_2

 про

 зобов'язання вчинити дії    

У

судовому засіданні 23 квітня 2008 року відповідно до пункту 3 статті 160

Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та

резолютивну частину Постанови.

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1(надалі

також -«Позивач») звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з

позовною заявою до РУГУ МВС України, відділ громадянства, імміграції та

реєстрації фізичних осіб Дніпровського району міста Києва (надалі також

-«Відповідач»)  за участю ОСОБА_2(надалі

також -«Третя особа») про зобов'язання зареєструвати її та її сина ОСОБА_2за

адресою: АДРЕСА_1

В

судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримала та пояснила, що проживає

разом з сином -ОСОБА_3  1996 року

народження за адресою: АДРЕСА_1Ухвалою апеляційного суду Донецької області від

13 листопада 2007 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Дарницького

районного суду міста Києва від 13 червня 2005 року залишено без змін.

Відповідно до рішення  Дарницького

районного суду міста Києва в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах дитини -

сина ОСОБА_4, 1994 року народження та в особистих інтересах до ОСОБА_2 про

визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1відмовити. В задоволенні позову

ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_1 із квартириАДРЕСА_1без надання іншого житла

-відмовити. Відповідач відмови їй у реєстрації з посиланням на відсутність

згоди власника квартири.

Представник

відповідача в судовому засідання позовні вимоги визнала.

Третя

особа та її представник проти позовних вимог заперечив посилаючись на порушення

його прав як власника квартири.

Розглянувши

подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Позивача та представника

Відповідача, а також Третьої особи і його представника, всебічно і повно

з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно

оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення

спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних

висновків:

Відповідно

до вимог частини 1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний

вибір місця проживання в Україні»(надалі також «Закон») від 11 грудня 2003 року

№ 1382-IV, громадянин України зобов'язаний протягом 10 днів після прибуття до

нового місця проживання зареєструвати місце свого проживання.

Згідно

положень статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи

є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому

(гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична

особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Суд

звертає увагу сторін на те, що відповідно до статті 3 Закону, місцем

перебування особи визначається адміністративно-територіальна одиниця, на

території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; а місцем

проживання особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої

особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Як

встановлено в судовому засіданні, Позивач -ОСОБА_1. на даний час проживає разом

з сином -ОСОБА_31996 року народження за адресою:АДРЕСА_1, однак зареєструватися

не може, оскільки їм в цьому відмовляють.

Матеріалами

справи підтверджується, що Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13

листопада 2007 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Дарницького

районного суду міста Києва від 13 червня 2005 року залишено без змін.

Відповідно до рішення  Дарницького

районного суду міста Києва в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах дитини -

сина ОСОБА_4, 1994 року народження та в особистих інтересах до ОСОБА_2 про

визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1відмовити. В задоволенні позову

ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_1 із квартириАДРЕСА_1без надання іншого житла

-відмовити. Водночас, Відповідач відмовив їй у реєстрації з посиланням на

відсутність згоди власника квартири.

Як

випливає з пояснень Позивача, а також підтверджується матеріалами справи,

Позивач в 1999 році вселилася за вищевказаною адресою з дітьми як дружина  ОСОБА_2 . і проживає там на сьогоднішній день

та вважає цей факт достатньою підставою для реєстрації.

В

судовому засіданні 23 квітня 2008 року, представник Відповідача, керуючись

вимогами чинного законодавства, вважала позовні вимоги обґрунтованими та

такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно

до змісту частини 3 статті 64 Житлового кодексу України, якщо особи, зазначені

в частині 2 цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують

проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки,

як наймач та члени його сім'ї.

Суд

вважає за необхідне зазначити, що частиною 4 статті 6 Закону передбачено, що

заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації

місця проживання особи.

Суд

не приймає до уваги твердження представника Третьої особи про те, що у випадку

реєстрації Позивача та її неповнолітнього сина порушуються його права як

власника квартири.

Суд

також звертає увагу на те, відповідно до вимог частини 3 статті 29 Цивільного

кодексу України місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років є

місце проживання її батьків, або одного з них, з ким вона проживає.

Відповідно

до частини 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі

повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом

приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд

приймає визнання адміністративного позову Відповідачем з урахуванням вимог

частини 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України

Таким

чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, визнання адміністративного

позову Відповідачем, системного аналізу положень чинного законодавства України

та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи

Позивача є обґрунтованими та  такими, що

підлягають задоволенню.

На

підставі вищевикладеного, керуючись статтям 158 - 163 Кодексу адміністративного

судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

1.          Адміністративний позов задовольнити

повністю.

2.          Зобов'язати Відділ громадянства,

імміграції та реєстрації фізичних осіб РУГУ МВС України Дніпровського району

міста Києва ОСОБА_1 та ОСОБА_2за адресою:АДРЕСА_1.

Постанова

відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства

України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було

подано.

Постанова

може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її

складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями  185-187 Кодексу адміністративного судочинства

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                   

Н. Є. Блажівська