Постанова

від 24.04.2008 по справі 2-7/15059-2007

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  

СУД

Постанова

Іменем України

21

квітня 2008 року  

Справа

№ 2-7/15059-2007

Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді                                                  Прокопанич

Г.К.,

суддів                                                                      Антонової

І.В.,

Котлярової О.Л.,

за участю

представників сторін:

представник

позивача, Флуд Іван

Михайлович, довіреність №  02   від 01.01.08,  Товариство з обмеженою відповідальністю

"Автодель";

відповідач,   Фізична особа - підприємець  ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1:

представник

відповідача:

ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.12.2007;

розглянувши

апеляційні скарги

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної

Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 18.02.2008 та додаткове рішення від

04.03.2008 у справі № 2-7/15059-2007

за

позовом           товариства з обмеженою відповідальністю

"Автодель" (вул. Кечкеметська, 79, м.Сімферополь, 95038); (АДРЕСА_2)

до          фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1):

(АДРЕСА_2)

про

розірвання договорів, спонукання до виконання певних дій та стягнення 54549,02

грн.                                                           

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду

Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2008 року у справі № 2-7/15059-2007

(суддя Дворний І.І.), з урахуванням ухвали господарського суду Автономної

Республіки Крим від 04 березня 2008 року про виправлення пункту 2, частково

задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Автодель"

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договорів, спонукання до

виконання певних дій та стягнення 54549,02 грн.

Фізичну

особу - підприємця ОСОБА_1 зобов'язано звільнити об'єкт оренди -торгові місця

№5, №6, №14, №16, №27, №29, розташовані на території автомобільного ринку за

адресою:АДРЕСА_2, та демонтувати тимчасові некапітальні споруди, які належать

йому та знаходяться на території ринку.

З

відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Автодель”

стягнуто 85,00 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження

у справі в частині розірвання договорів оренди №5 від 30 грудня 2003 року, №14

від 01 лютого 2004 року, №17, 29 від 10 березня 2006 року, укладених між товариством

з обмеженою відповідальністю “Автодель” та фізичною особою - підприємцем

ОСОБА_1, припинено.

Додатковим

рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2008

року з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою

відповідальністю “Автодель” стягнуто неустойку у сумі 54549,02 грн. та 545,49

грн. державного мита.

Не

погодившись з прийнятими судовим актами, фізична особа - підприємець ОСОБА_1

звернувся з апеляційними скаргами, у яких просить скасувати рішення та

додаткове рішення господарського суду першої інстанції, у задоволенні позову

відмовити.

Апеляційні

скарги мотивовані посиланнями на порушення господарським судом Автономної

Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування

всіх обставин справи.

Письмові

заперечення позивача на апеляційні скарги не надходили.

Розпорядженням

заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 09

квітня 2008 року була здійснена заміна судді Ткаченка М.І. на суддю Антонову

І.В.

Повторно

розглянувши матеріали справи в порядку й на підставі статті 101 Господарського

процесуального Кодексу України, судова колегія встановила наступне.

У

листопаді 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю “Автодель”

звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, просило: розірвати договори оренди

торгових місць №№ 5,6,14,17,24,27,29, укладені між товариством з обмеженою

відповідальністю “Автодель” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1,  з 15 жовтня 2006 року; зобов'язати

відповідача звільнити об'єкт оренди -торгові місця №5, №6, №14, №17, №24, №27,

№29, розташовані на території автомобільного ринку за адресою:АДРЕСА_2, та

демонтувати тимчасові некапітальні споруди, які належать фізичній особі -

підприємця ОСОБА_1 та знаходяться на території ринку; стягнути з фізичної особи

- підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю

“Автодель” неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення

у сумі 54549,02 грн., посилаючись на порушення фізичною особою - підприємцем

ОСОБА_1 умов вищезгаданих угод.

У

судовому засідання, що відбулось 20 грудня 2007 року, представник позивача

надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідачем

орендуються торгові місця №№ 5, 6, 14, 16, 27, 29.

Фізична

особа - підприємець ОСОБА_1, заперечуючи проти позову, вважає його

безпідставним з огляду на належне виконання ним умов договорів оренди.

Оскаржене

рішення мотивоване посиланнями на загальні положення про зобов'язання.

Вивчивши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши присутніх у

судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування

господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права

та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає

апеляційні скарги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на

наступне.

Відповідно

до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним

чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

до   звичаїв ділового обороту або інших

вимог, що звичайно ставляться.

Статтею

525 Цивільного кодексу України закріплено, що одностороння  відмова 

від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не

допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне

положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193

Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та

інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські

зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,

договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання

господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу

України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З

матеріалів справи вбачається, що 30 грудня 2003 року між товариством з

обмеженою відповідальністю “Автодель” (Орендодавець) та суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір №5,

предметом якого є оренда торгових місць №№ 5, 6 на території товариства з

обмеженою відповідальністю “Автодель” за адресою: АДРЕСА_2.

Надалі

між сторонами були укладені договір № 14 від 01 лютого 2004 року на оренду

торгових місць №№ 14, 27 та договір на оренду торгових місць №№ 17, 29.

Об'єктом

оренди за вищезгаданими договорами є торгові місця №№ 5, 6, 14, 27, 17, 29,

розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно

з пунктом 3.4 договорів Орендар зобов'язався своєчасно вносити  орендну плату за користування об'єктами

оренди, здійснювати інші платежі, передбачені цим договором.

Пунктом

4.3 договорі передбачено, що розмір орендної плати та інших платежів підлягає

зміні не більше одного разу на рік:

- за

згодою сторін;

- у

зв'язку зі змінам у чинному законодавстві;

- у

зв'язку з інфляційними процесами;

- у

зв'язку з рішеннями Ялтинської міської ради та його виконавчого комітету;

- у

зв'язку зі зміною цін на комунальні та інші послуги;

- у

зв'язку з наданням додаткових послуг, не передбачених цим Договором.

Судом

встановлено, що рішенням засновника товариства з обмеженою

відповідальністю  “Автодель” від 10

серпня 2006 року з 01 вересня 2006 року були встановлені наступні ціни за

оренду торгових місць:

- з

01 березня по 31 жовтня -28 грн., з 01 листопада по 29 лютого -18 грн. за 1

кв.м. орендованої площі;

- за

оренду СТО -25,35 грн. за 1 кв.м. виробничих приміщень.

З

матеріалів справи вбачається, що пропозиція товариства з обмеженою

відповідальністю “Автодель” від 04 вересня 2006 року про зміну умов договорі у

частині збільшення розміру орендної плати фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1

прийнята не була.

Відповідно

до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна    та   

розірвання    господарських   договорів  

в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено

законом або договором.

Аналогічна

норма міститься у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно

до якої зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено

договором або законом.

Частиною

3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі  односторонньої  відмови 

від  договору  у 

повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено

договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Скориставшись

наданим йому законом і договорами правом, 

товариство з обмеженою відповідальністю “Автодель” листами від 04

вересня 2006 року № 01/09 та від 11 вересня 2006 року № 07/01 повідомило

фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 про зміну розміру орендної плати.

Припиняючи

провадження у справі з посиланням на пункт 1-1 частини 1 статті 80

Господарського процесуального кодексу України у частині позовних вимог про

розірвання договорів, суд першої інстанції дійшов висновку, що договори є

припиненими згідно їх пунктів 7.4 та на підставі листа товариства з обмеженою

відповідальністю “Автодель” від 11 вересня 2006 року № 07/01.

Дійсно,

пунктом 7.4 договорів передбачено, що додаткові угоди до договору оформлюються

у письмовій формі та є невід'ємною частиною договору. Дострокове розірвання

договору можливе у випадках:

- за

домовленістю сторін;

- у

випадку порушення Орендарем будь-якої умови договору.

Як

було зазначено вище, статтею 188 Господарського кодексу України встановлено

загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів.

Частиною

2 статті 188 Господарського кодексу України, зокрема, визначено, що

сторона  договору,  яка 

вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір,

повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Отже,

лист товариства з обмеженою відповідальністю “Автодель” від 11 вересня 2006

року № 07/01 слід розцінювати як пропозицію про розірвання договорів, а

непогодження Орендаря з зазначеною офертою і стало підставою для звернення

товариства з обмеженою відповідальністю “Автодель” до суду з відповідними вимогами.

За

таких обставин висновок суду про припинення провадження у справі у частині

позовних вимог про розірвання договорів за відсутністю предмету спору є хибним.

Разом

з тим, судова колегія вважає, що товариством з обмеженою відповідальністю

“Автодель” дотриманий встановлений статтею 188 Господарського кодексу України

загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів, а стаття 651

Цивільного кодексу України дає підстави для задоволення позовних вимог

товариства з обмеженою відповідальністю “Автодель” у зазначеній частині,

оскільки можливість збільшення орендної плати передбачена безпосередньо умовами

договорів, які фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 належним чином не

виконуються.

Статтею

598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється

частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у

випадках, встановлених договором або законом.

З

матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що фактично між

сторонами склались договірні відносини по оренді торгових місць №№ 5, 6, 14,

16, 27, 29.

Наданий

відповідачем договір оренди торгових місць №№ 5, 6, 14, 17 не містить номера,

дати підписання, строку дії, тому не може бути прийнятий до уваги в якості

доказу на користь правової позиції відповідача.

Оскільки

правові підстави для перебування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на

торгових місцях, які були об'єктами оренди у зв'язку з розірванням договорів

оренди перестали існувати, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зобов'язаний

звільнити торгові місця №5, №6, №14, №16, № 27, №29, розташовані на території

автомобільного ринку за адресою:АДРЕСА_2.

Задовольняючи

позовні вимоги про стягнення суми 54549,02 грн. на підставі статті 785

Цивільного кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що спірні

договори є припиненими з 15 жовтня 2006 року, тому фізична особа - підприємець

ОСОБА_1 зобов'язаний до сплати неустойки у розмірі подвійної плати за

користування річчю.

Згідно

зі статтею 785 Цивільного кодексу України у 

разі  припинення  договору 

найму  наймач  зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві

річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у

стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо

повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у

розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Однак,

як було зазначено вище, апеляційна інстанція не погодилась з висновком суду

першої інстанції як про припинення дії договорів з 15 жовтня 2006 року, так і

про припинення провадження у справі, прийнявши рішення саме про розірвання

договорів.

За

таких обставин, приймаючи до уваги, що на час звернення товариства з обмеженою

відповідальністю “Автодель”  до суду

договори були чинними, у позивача відсутнє право вимоги сплати неустойки у

розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення звільнення

об'єктів.

Також

товариством з обмеженою відповідальністю “Автодель” не обґрунтований розрахунок

суми 54549,02 грн., заявленої до стягнення.

Розмір

орендної плати встановлений умовами договору, отже, у розумінні статті 785

Цивільного кодексу України неустойка повинна розраховуватись саме виходячи з

розміру щомісячної орендної плати, тоді як товариством з обмеженою

відповідальністю “Автодель” до складу зазначеної суми включена сума пені,

стягнення якої передбачено пунктом 6.1 договорів, та заборгованість з

електроенергії, що не охоплюється дією статті 785 Цивільного кодексу України.

Також

у мотивувальній частині рішення від 18 лютого 2008 року суд першої інстанції

дійшов висновку, що вимога про стягнення неустойки товариством з обмеженою

відповідальністю “Автодель” відкликана та судом не розглядається, тоді як

додатковим рішенням цю вимогу задовольнив.

Згідно

з статтею 88 Господарського процесуального кодексу України господарський  суд 

має  право  за заявою сторони, прокурора, який брав

участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення,

ухвалу, якщо з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні

господарського суду, не прийнято рішення.

Отже,

висновки суду першої інстанції, викладені в основному та додатковому рішенні,

мають протиріччя стосовно однієї і тієї ж позовної вимоги про стягнення суми

54549,02 грн.

Відповідно

до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України

підставами для  скасування  або  

зміни   рішення   місцевого господарського суду є порушення

або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За

таких обставин судова колегія вважає, що оскаржені судові акти прийняті з

порушенням норм процесуального права та підлягають скасуванню з прийняттям

нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з підстав, наведених вище.

Доводи

апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального

права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно з частиною 3 статті 22

Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно

користуватися  належними  їм процесуальними правами, виявляти взаємну

повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів

до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже,

фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не був позбавлений можливості реалізації

наданих йому прав шляхом ознайомлення з матеріалами справи.

                    Відповідно до частини 5

статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які

підлягають   сплаті   за  

проведення   судової експертизи,

послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому

задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру

задоволених позовних вимог.

          Керуючись статтями 101, 103 (пунктом

2), 104 (частина 1 пункти 2, 3), 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційні скарги фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим  від 18.02.2008 та додаткове рішення від

04.03.2008  задовольнити частково.

          Рішення господарського суду

Автономної Республіки Крим  від

18.02.2008 та додаткове рішення від 04.03.2008 у справі № 2-7/15059-2007

скасувати.

                    Позов товариства з обмеженою

відповідальністю "Автодель" задовольнити частково.         

                    Розірвати договори оренди

торгових місць  №5,№6,№14,№16,№27,№29,

розташованих на території автомобільного ринку за адресою: АДРЕСА_2, укладені

між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою

відповідальністю "Автодель".

          Зобов'язати фізичну особу -

підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1;АДРЕСА_2, ідентифікаційний НОМЕР_2) звільнити

об'єкт оренди -торгові місця №5, №6, №14, №16,№27, №29, розташовані на

території автомобільного ринку за адресою:АДРЕСА_2, та демонтувати тимчасові

некапітальні споруди, які належать суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1

(АДРЕСА_1;АДРЕСА_2, ідентифікаційний НОМЕР_2) та знаходяться на території

ринку.

                    У позові товариства з обмеженою

відповідальністю "Автодель" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в

частині стягнення 54549,02 грн. відмовити.

                    Стягнути з фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1;АДРЕСА_2, ідентифікаційний НОМЕР_2) на користь

товариства з обмеженою відповідальністю "Автодель" (вул.

Кечкеметська, 79, м.Сімферополь, 95038); (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 24878463, т/р

26004301441114 МФО 384715 у ЯФ АКБ "Национальний кредит") 85 грн.

державного мита та 59 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

                    Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю

"Автодель" (вул. Кечкеметська, 79, м.Сімферополь, 95038); (АДРЕСА_2,

код ЄДРПОУ 24878463, т/р 26004301441114 МФО 384715 у ЯФ АКБ "Национальний

кредит") на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1  (АДРЕСА_1;АДРЕСА_2, ідентифікаційний НОМЕР_2)

272 грн. 75 коп. державного мита.

Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати

накази.                    

Головуючий

суддя                                                 

Г.К. Прокопанич

Судді                                                                                І.В.

Антонова

О.Л. Котлярова