Рішення

від 04.10.2011 по справі 11/82/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/82/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 жовтня 2011 р.           Справа 11/82/2011/5003

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Агроенерджі»,   м. Київ   

до                  товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне діло»,  м. Вінниця  

про                стягнення 2 143,53 грн.

                                                                                             Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

від позивача            -  не з'явився;

від  відповідача       -  не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне діло»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Агроенерджі»суму заборгованості по договору поставки № 7 від 14.09.2010 р. у розмірі - 2000,00 грн., а також пеню в сумі 143,53 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки  позивач за накладними поставив відповідачу товар   на загальну суму 23 501,28 грн., за який останній зобов'язався провести розрахунки відповідно до положень п. 5.1. договору.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач  провів  часткові розрахунки за поставлений товар. Вимогу про сплачу заборгованості залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, на момент звернення до суду за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 2 000 грн..

Відповідач  вимоги суду викладені в ухвалах  від 18.08.2011р. та від 06.10.2011р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, договору та доказів його виконання  не виконав.  Явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Слід зазначити, що судові ухвали повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з написом наступного змісту: «За закінченням терміну зберігання». Наведена обставина підтверджує  знаходження відповідача за адресою вказаною в позовній заяві та ухилення останнього  від отримання кореспонденції суду.

За таких обставин,  суд вважає, що  вжито всіх залежних від нього заходів для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів.

До того ж суд зауважує, що  у пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р.  № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  судом встановлено наступне.

14 вересня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса-Агроенерджі»(позивач, за договором Постачальник) та  товариством з обмеженою відповідальністю  «Спільне діло» ( відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки № 7.

Згідно з умовами цього договору Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупцю товари побутової хімії, миючі засоби, товари санітарно-гігієнічного призначення та інші товари ( надалі товар), а Покупець зобов'язується приймати товари та здійснювати оплату його вартості в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Кількість, асортимент, вартість товару, а також строк і місце поставки товару погоджується Сторонами у відповідних специфікаціях, форма якої міститься в додатку № 1 до цього договору, які підписуються Сторонами на кожне замовлення  і є невід'ємною частиною даного Договору.

Поставка продукції за даним договором здійснюється Постачальником на умовах DDP , відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів  «ІНКОТЕРМС»у редакції 2000 р. (п. 3.1. договору).

Продукція за даним договором поставляється партіями за погодженням з Покупцем, на підставі його письмової заявки, оформленої за узгодженою Сторонами формою (додаток 2 до даного договору, що є його невід'ємною частиною) (п. 3.2. договору).

Розділом 5 договору сторони погодили форму і порядок розрахунків за цим договором.

Так, п. 5.1 договору встановлено, що оплата продукції за даним договором здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 21 календарних днів з моменту прийняття Покупцем кожної окремої заявленої партії продукції та підписання відповідних товаросупровідних документів (видаткова накладна).

Підставою для перерахування коштів й цей договір поставки, специфікації поставки, оформлені заявки Покупця на поставку продукції, видаткові накладні, що виставляються Постачальником за продукцію, що поставляється (п. 5.2. договору).

На виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних № 11 від 22.09.2010р.; № 61 від 14.10.2010р., № 140 від 17.11.2010р., № 172 від 30.11.2010р., № 19 від 26.01.2011р. поставив відповідачу товар на загальну суму 23501,28 грн., який останній отримав,  про що свідчать підпис його представника  та відтиск печатки товариства на вказаних накладних.

Як свідчать матеріали справи зокрема виписки банку, відповідачем  проведено часткові розрахунки за поставлений товар в розмірі 21 501,28 грн..

З метою проведення остаточних розрахунків за поставлену продукцію позивач направив на адресу відповідача претензію № 23 від 01.07.2011р. в якій пропонував протягом 3 календарних днів оплатити заборгованість за договором. Однак, вказана претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість за договором поставки № 7 від 14.09.2010р. в розмірі 2 000 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за поставлений товар  згідно договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений  інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за отриманий товар у встановлені договором строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за договором в розмірі 2000 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом також розглянуто вимогу позивача  про стягнення 143,53 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 7.3. договору визначено, що у випадку порушення термінів платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство України»правильність нарахування заявленої до стягнення суми пені,  судом встановлено, що вказана сума є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи на наведене вище, позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49  ГПК України.    

Керуючись  ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю   «Спільне діло»(21029, м. Вінниця, вул. Квятека, буд 1-а, кв. 111, код 23109633) на користь товариства з обмеженою відповідальністю  «Одеса-Агроенерджі»(01032, м. Київ, вул. Либідська, 1а, код 35645230) 2 000 (дві тисячі) грн.  – боргу, 143 (сто сорок три) грн. 53 коп. – пені; 102 (сто дві) -  витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням  законної сили.   

4.          Копію рішення згідно ст. 87 ГПК України направити  сторонам по справі рекомендованим листом.

                                                                          Повне рішення складено 07.10.2011р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу  (01032, м. Київ, вул. Либідська, 1а)

3 - відповідачу  (21029, м. Вінниця, вул. Квятека, 1-а, кв. 111)

 < Дата >