Ухвала

від 04.09.2007 по справі 22-6281/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа №

22-6281/07                                   Головуючий

в 1 інстанції: Рудницька О.М.

                                                                       Доповідач

: Желепа О.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04 вересня 2007 року    Колегія суддів судової палати в цивільних

справах Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого: Желепи О.В.

суддів: Столбун В.І., Волошиної В.М. при секретарі: Денисенко С.С.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною

скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БСП» на рішення Голосіївського

районного суду м. Києва від 11 травня 2007 року в справі за позовом Товариства

з обмеженою відповідальністю «БСП» до ОСОБА_1, Приватної фірми

«Рембудтранссервіс», ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю

«Виробничо-торгівельне підприємство «ВІВАТ-ЮЛІЯ», СПД ОСОБА_3, Територіальна

громада Голосіївського району м. Києва в особі Голосіївської районної в м.

Києві державної адміністрації про встановлення сервітуту та зобов 'язання

укласти договір та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю

«БСП» про встановлення сервітуту,

Заслухавши

доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання,

дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення

на неї, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ

«БСП», звернулося до суду з вимогою до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту щодо

користування нежилим приміщенням зі сходами та зобов»язання укласти договір сервітуту про

користування сходами на платній основі.

ОСОБА_1. позовні

вимоги ТОВ «БСП» не визнав, та звернувся до суду із зустрічним позовом ДО ТОВ

«БСП» про встановлення сервітуту на безоплатній основі.

Під час

розгляду справи судом були залучені в якості співвідповідачів ПФ

«Рембудтранссервіс», ОСОБА_2., ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «ВІВАТ-ЮЛІЯ»,

СПД ОСОБА_3., Територіальна громада Голосіївського району м. Києва в особі

Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.

Рішенням   Голосіївського  районного  

суду  м.   Києва 

від   11   травня  

2007  року  в задоволенні позову ТОВ «БСП» відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Суд вирішив :

Встановити сервітут щодо користування частиною нежилих приміщень - коридором та

сходами на другий поверх, що розташовані на першому поверсі будівлі за адресою

АДРЕСА_1, на наступних умовах:

Сторони

сервітуту: Власник приміщень - Товариства з обмеженою відповідальністю «БСП»

(Код ЄДРПОУ 25663078), користувач - ОСОБА_1;

Обсяг прав щодо

користування приміщеннями: прохід на другий поверх будівлі за адресою АДРЕСА_1;

Строк дії

сервітуту: без обмеження строку дії сервітуту; Умови оплати: - користування на

безоплатній основі;

Інші умови:

сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на

приміщення, щодо яких він встановлений.

Не погоджуючись

з таким рішенням, представник ТОВ «БСП» подав апеляційну скаргу, в якій просив

про його скасування та направлення справи на новий розгляд. В скарзі зазначали,

що суд не повно встановив обставини справи, та встановив сервітут на частину

приміщення, яке їм не належить, тобто ухвалив рішення, яке порушує права іншого

співвласника, не залученого до розгляду справи.

Розглянувши

справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і

обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить

до висновку, що апеляційна скарга  

підлягає  задоволенню з таких

підстав .

Задовольняючи

зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що іншого проходу на

другий поверх, до офісних приміщень позивача за зустрічним позовом немає,

раніше останній користувався вказаними приміщеннями безоплатно, а тому суд

встановив, сервітут на безоплатній основі.

Колегія

суддів з вказаним висновком, в повній м Ірі погодитись не може, так як суд

зробив його без повного та всебічного з'ясування обставин справи.

У

відповідності до ч. 1. ст. 401 ЦК

України, для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені

іншим способом ніж користування чужим майном, встановлюється сервітут, тобто

право користування цих осіб чужим майном.

Судом

встановлено, що ТОВ «БСП» 08.12.2004 р. уклало договір купівлі-продажу нежилого

приміщення, на підставі якого придбало у ТОВ «Магазин № 438» приміщення, яке

знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 689,6 кв. м. Вказаний договір

посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

ОСОБА_4., зареєстрований у реєстрі за № 14333, а також, зареєстрований у

Київському міському бюро технічної інвентаризації за № 1470-п від 14.12.2004 р.

До придбаного у власність ТОВ «БСП» нежилого приміщення входять: приміщення № 3

І-го поверху площею 467,6 кв. м, приміщення підвалу площею 222,00 кв. м., що в

цілому складає 59/100 частин від нежилих приміщень зазначеного будинку,

загальною площею 1163,1 кв.м.

Приміщення

№ 3 І-го поверху включає частину нежилого приміщення , на якому розташовані сходи

на другий поверх будівлі. Приміщення 2-го поверху належать іншим власникам, у

тому числі ОСОБА_1, який володіє нежилим приміщенням загальною площею 382,8 кв.

м., що складає 33/100 частини від нежилих приміщень вказаного будинку. ОСОБА_1.

придбав у власність це приміщення 10.12.2003 р. на підставі договору

купівлі-продажу частки нежилого приміщення у ОСОБА_5. Вказаний договір

посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

ОСОБА_6 зареєстрований у реєстрі за № 3148, а також, зареєстрований у

Київському міському бюро технічної інвентаризації за № 1470-п від 04.01.2004

р. 

З

матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що для проходу на другий

поверх будівлі, що розташована за адресою АДРЕСА_1, виникає необхідність

користуватися частиною приміщення , яке розташовано на І-му поверсі та належить

власнику - ТОВ «БСП» та сходами на другий поверх. Іншого проходу на 2-й поверх

будинку не має.

Встановлюючи

сервітут на користування нежитловим приміщенням, що належить позивачу на безоплатній

основі, суд не вірно застосував норми матеріального права, оскільки жодна

стаття ЦК України

не визначає порядку та умов встановлення сервітуту (користування чужим майном)

на безоплатній основі.

Судом

першої інстанції, встановлено сервітут ОСОБА_1 і в частині безоплатного

користування сходами, що ведуть на другий поверх, але судом не було перевірено,

хто є їх власником. Жоден із залучених співвідповідачів, не повідомив суду, що

саме їм належить право власності, (право повного господарського відання, чи

право користування) на вищезгадані сходи. В справі відсутні будь-які документи,

з яких би вбачалось, що сходи на користування якими встановлено сервітут, також

належать ТОВ «БСП», а не іншому співвласнику. Представник ТОВ «БСП» в судовому

засіданні апеляційного суду м. Києва пояснювала, що сходи відносно,

користування якими встановлено сервітут їх товариству ні коли не належали.

Таким чином,

задовольняючи позов в цій частині, суд ухвалив рішення, яке зачіпає права та

обов'язки особи, яка не була залучена до розгляду справи.

За таких

обставин рішення Голосіївського районного суду м. Києва на підставі ст. 311 п.4

ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд

до суду першої інстанції.

При

новому розгляді, суду , слід встановити коло осіб, яким належить право

власності на об'єкти, щодо яких сторони просили встановити сервітут , після

чого залучити їх до розгляду справи, уточнити позовні вимоги учасників процесу

, перевірити доводи сторін, наявними в справі доказами та ухвалити законне і

обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.

ст. 303, 307, 311, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія, -

Ухвалила:

Апеляційну     скаргу    

Товариства    з     обмеженою     відповідальністю     «БСП» задовольнити.

Рішення

Голосіївського районного суду м. Києва від 11 травня 2007 року скасувати, а

справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому

складі суду.

Ухвала

набирає законної сили з моменту її проголошення однак може бути оскаржена до

Верховного Суду України протягом двох місяців.