Постанова

від 11.04.2011 по справі 663/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 квітня 2011 року                                                                                663/11/1070                                                                                                          

     Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді          Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом  

Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Лактон»

про

стягнення заборгованості,

                                                                 ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області  (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лактон»(надалі - відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 8032, 94 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у  Вишгородському районі Київської області зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за листопад 2010 року у розмірі  8032, 94 грн., що підтверджується розрахунком суми страхових внесків за листопад 2010 року та картками особового рахунку юридичної особи –платника збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та розрахунком позивача (а.с. 7).

Обов’язок відповідача вчасно сплачувати страхові внески, передбачений приписами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003       № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). Оскільки, сума страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 8032, 94 грн. у строки, встановлені пунктом 6 статті 20 Закону України № 1058-IV та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 (надалі - Інструкція) відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути її у судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання 11.04.2010 не з’явився. Причини неявки позивача суду не відомі. Письмових заяв чи клопотань про розгляд справи без участі позивача або письмової заяви позивача про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань  про розгляд справи за його відсутності не надсилав, у судове засідання 11.04.2011 не з’явився.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

           Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

         Розглянувши подані документи і матеріали, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 № 2464, яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору,  обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до частини сьомої розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України від 08.07.2010 № 2464 стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, а також відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача як страхувальника заборгованості по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за  листопад 2010 року, тобто  нарахованих до 1 січня 2011 року.

          Таким чином до даних  правовідносини застосовуються норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003  № 1058-IV в редакції, яка була чинною до 01 січня 2011 року.

Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Роботодавцем в розумінні Закону України № 1058-IV є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною третьою статті 15 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за № 100803-1396, а отже, є страхувальником у розумінні положень Закону України № 1058- IV.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058- IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати,  обчислювати  і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 19 Закону України № 1058- IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Відповідно до частин шість та дванадцять статті 20 Закону України № 1058- IV, страхувальники  зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Як вбачається з поданих відповідачем до позивача звітних документів, а саме: розрахунку сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за  листопад 2010 року (а.с. 46), сума нарахованих страхових внесків, що підлягає сплаті відповідачем, становить 8032, 64 грн.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України № 1058- IV, суми страхових  внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки,  визначені  статтею  20  цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках,  передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

У зв’язку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем на підставі частини третьої статті 106 Закону України № 1058-IV надіслано відповідачеві вимогу про сплату недоїмки від 04.01.2011 № ю-691 на загальну суму заборгованості, що становить   60853, 14 грн. Зазначена вимога отримана відповідачем 10.01.2011, про що свідчить підпис його уповноваженої особи на копії повідомленні про вручення поштового відправлення.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку (стаття 106 Закону України                         № 1058- IV).

Станом на день розгляду спору доказів щодо сплати у самостійному порядку зазначеної у вимозі суми заборгованості, її узгодження або оскарження, суду не надано.

Поряд із цим, суд звертає увагу на наступне. Як вбачається із позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 8032, 94 грн.

У ході судового розгляду справи, представником позивача надано розрахунок заборгованості (а.с. 74), з якого вбачається, що недоїмка по страховим внескам становить 8032, 64 грн. Водночас заяв про зміну розміру позовних вимог до суду не надходило.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано суду жодних доказів щодо наявності заборгованості відповідача у розмірі 0, 30 грн., що є різницею між заявленою позивачем сумою стягнення та в подальшому визначеною ним  у розрахунках сумою заборгованості (8032, 94 грн. –8032, 64 грн.).

Поряд із цим, відповідачем не надано суду жодних доказів щодо сплати у самостійному порядку суми заборгованості по страхових внесках у розмірі 8032, 64 грн., яка підтверджена розрахунками позивача.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Право органу Пенсійного фонду на звернення до суду з вимогами про сплату недоїмки, передбачено абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058- IV.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов  висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у частині стягнення з відповідача заборгованості по страховим внескам у розмірі 8032, 64 грн.

Оскільки спір частково вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

 Керуючись статтями 9, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства  України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

 Адміністративний позов задовольнити частково.

  Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лактон»(код ЄДРПОУ 31575709) на користь Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування  у розмірі 8032 (вісім тисяч тридцять дві) грн. 64 коп.

   В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд  протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                        Колеснікова І.С.