Постанова

від 23.05.2011 по справі 1213/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 травня 2011 року                                                                                1213/11/1070                                                                                                          

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді              Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом  

Броварської об’єднаної  державної податкової інспекції Київської області

до

приватного підприємства «Бровари»

про

стягнення податкового боргу,

                                                                 ВСТАНОВИВ:

Броварська об’єднана  державна податкова інспекція Київської області (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Бровари»(надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу зі сплати податку на додану вартість у розмірі 7240, 00 грн. та податку на прибуток у розмірі 1263, 00 грн. Загалом 8503, 00 грн.                     

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачено узгоджені суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за 2 квартал 2010 року та липень 2010 року у сумі 7240, 00 грн. та по податку на прибуток відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2010 року  у сумі 1263, 00 грн. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Оскільки, за відповідачем рахується податковий борг, позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення.

Позивач у судове засідання 23.05.2011 не з’явився. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань  про розгляд справи за його відсутності не надсилав, у судові засідання  не з’являвся.

Ухвали суду та повістки надсилались відповідачеві за адресою, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме:                      вул. Першотравнева, 7, смт. Велика Димерка, Броварський район, Київська область. Однак до суду поверталися конверти з довідкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

           Відповідно до норм частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (частина восьма статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас, відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов  висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.            

Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою та зареєстрований виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 04.09.2006, про що зроблено відповідний запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 13551020000001843. Як платник податків перебуває на обліку у Броварській об’єднаній  державній податковій інспекції Київської області з  05.09.2006 за № 2884.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме поданих відповідачем позивачеві податкових декларації з податку на додану за 2 квартал 2010 року, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті відповідачем, складає 3198, 00 грн.;  за  липень 2010 року, відповідно до якої сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті відповідачем складає 4042, 00 грн. Загалом –7240, 00 грн. Відповідно до поданої відповідачем позивачеві податкової декларації по податку на прибуток за 3 квартал 2010 року, сума податку на прибуток, що підлягає сплаті відповідачем складає  1313, 00 грн.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) на час виникнення спірних правовідносин, був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III (надалі –Закон України № 2181).

         Платник податків, відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України                  № 2181, самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті та подає її до податкового органу за базовий податковий (звітний) період у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 Закону України № 2181.

         Водночас, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

         Суму податкового зобов’язання, яка зазначена у поданій до контролюючого органу платником податку податковій декларації, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181).

         Однак, відповідно до тверджень позивача, сума податкового зобов’язання на день подання адміністративного позову відповідачем самостійно у повному обсязі не сплачена.

Згідно з розрахунком суми заборгованості, сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті відповідачем становить 7240, 00 грн.;  сума податкового зобов’язання по податку на прибуток,  що підлягає сплаті відповідачем становить 1263, 00 грн. (у зв’язку з частковим її погашенням у розмірі 50, 00 грн. за рахунок наявного залишку коштів від раніше здійсненної відповідачем переплати (1313, 00 грн. –50, 00 грн.)). Загалом -                                  8503, 00 грн.         

В силу положень підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

За твердженням позивача, сума податкового зобов’язання у розмірі 8503, 00 грн. відповідачем у встановлений законодавством строк не сплачена, у зв’язку з чим, враховуючи приписи Закону України № 2181, набула статусу податкового боргу.

Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Позивач, керуючись пунктом 6.2 статті 6 Закону України № 2181, надіслав відповідачеві першу податкову вимогу форми «Ю1»від 26.08.2010 № 1/650 на суму 4461, 00 грн. та другу податкову вимогу форми «Ю2» від 18.10.2010 № 2/757 на суму  8503, 00 грн.

У зв’язку з неможливістю вручення відповідачеві зазначених податкових вимог позивач, враховуючи приписи підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181, розмістив їх на дошці податкових оголошень, відповідно до актів від 13.09.2010 та 25.10.2010.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181,  день  розміщення  податкового повідомлення –рішення або податкової вимоги на дошці податкових оголошень вважається днем її вручення.

Доказів про оскарження зазначених податкових вимог в адміністративному чи судовому порядку суду не надано, як і доказів їх скасування у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України № 2181.                 

Приписами статті 67 Конституції України встановлено обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На підставі зазначеного, на день розгляду справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, судом встановлений факт наявності у відповідача податкового боргу у розмірі                    8503, 00 грн.

У  відповідності до положень пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на податкові органі покладено функції щодо стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та з огляду на те, що податковий борг у розмірі 8503, 00 грн. відповідачем у самостійному порядку не погашений, його існування підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

 Керуючись статями 33, 35, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд       

ПОСТАНОВИВ:

            Адміністративний позов задовольнити.

            Стягнути з приватного підприємства «Бровари»(ідентифікаційний код 34591739)  до Державного бюджету України податковий борг зі сплати податку на додану вартість у розмірі 7240, 00 грн. та податку на прибуток у розмірі 1263, 00 грн. Загалом 8503, 00 грн.                     (вісім тисяч п’ятсот три) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                        Колеснікова І.С.