Постанова

від 08.06.2011 по справі 2а-1078/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08 червня 2011 року                                                                                   1078/11/1070                                                                                                          

     Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді               Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом  

Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Ажинбудремсервіс»

про

стягнення заборгованості,  

                                                                 ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ажинбудремсервіс»(надалі - відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, штрафних (фінансових) санкцій  та пені на загальну суму 52176, 97 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з листопада 2008 року по червень 2009 року у розмірі  15529, 91 грн., фінансових санкцій у розмірі             21545, 41 грн. та пені у розмірі 15371, 65 грн., що підтверджується розрахунками суми страхових внесків за період з листопада 2008 року по червень 2009 року та рішеннями Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області від 09.01.2009 № 0800, від 19.03.2009 № 0186 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасне перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Обов’язок відповідача вчасно сплачувати страхові внески передбачений приписами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003       № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). Оскільки, відповідачем не сплачено суму страхових внесків, фінансових санкцій та пені до Пенсійного фонду України у розмірі              22969, 37 грн. у строки, встановлені пунктом 6 статті 20 Закону України № 1058-IV та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1                         від 19.12.2003 (надалі - Інструкція), позивач просив стягнути її у судовому порядку.

Позивач у судове засідання 08.06.2011 не з’явився. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач письмових заперечень проти позову суду не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, двічі у судові засідання не з’являвся. Ухвали суду та повістка про виклик до суду надсилалась відповідачеві за адресою, яка зазначена у довідці про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, а саме: Київська область, м. Вишгород, вул. Київська, 18, к. 135. Однак, до суду тричі повернулися конверти, направлені на адресу відповідача, з довідкою поштового відділення –«за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до норм частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити її розгляд за відсутності відповідача  у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

         Розглянувши подані документи і матеріали, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 № 2464, яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до частини сьомої розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України від 08.07.2010 № 2464 стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача як страхувальника заборгованості по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з  листопада 2008 року по червень 2009 року, тобто  нарахованих до 1 січня 2011 року.

          Таким чином, до даних  правовідносин застосовуються норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003  № 1058-IV в редакції, яка була чинною до 01 січня 2011 року (надалі –Закон України № 1058-IV).

Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Роботодавцем в розумінні Закону України № 1058-IV є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною третьою статті 15 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за № 100803-1650 та є страхувальником у розумінні положень Закону України № 1058- IV.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058- IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати,  обчислювати  і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 19 Закону України № 1058- IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Відповідно до частин шість та дванадцять статті 20 Закону України № 1058- IV, страхувальники  зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Як вбачається з поданих відповідачем до позивача звітних документів, а саме - розрахунків сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з листопада 2008 року по червень 2009 року (а.с.11- 32), сума нарахованих страхових внесків, що підлягає сплаті відповідачем, становить 15 259, 91 грн.

Водночас, в силу положень частини другої статті 106 Закону України № 1058- IV, суми страхових  внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки,  визначені  статтею  20  цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках,  передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, на підставі положень пункту 2 частини дев’ятої статті 106 Закону України № 1058- IV до відповідача застосовано штрафні санкції у розмірі  2331, 65 грн. та нарахована пеня у розмірі  6512, 90 грн., згідно з рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 09.11.2009 № 0800, а також застосовано штрафні санкції у розмірі 19230, 76  грн. та нарахована пеня у розмірі  8858, 75 грн., згідно з рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 19.03.2009 № 0186 (надалі - рішення). Загалом – 36917, 06 грн. Доказів щодо його оскарження суду не надано.

У зв’язку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем на підставі частини третьої статті 106 Закону України № 1058-IV надіслано відповідачеві вимогу про сплату недоїмки від 04.01.2010 № Ю-221 на загальну суму 52176, 97 грн. Зазначена вимога отримана відповідачем 12.01.2010, про що свідчить підпис його уповноваженої особи на її копії повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд звертає увагу на ту обставину, що страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку (стаття 106 Закону України №1058- IV).

Станом на день розгляду спору доказів щодо сплати у самостійному порядку зазначеної у вимозі суми заборгованості, її узгодження або оскарження, суду не надано.

Водночас позивачем, з урахуванням вимог  пункту сьомого розділу ХVIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 № 2464,  надано копію повідомлення відповідача  від 23.05.2011 № 2280/03, відповідно до якого боржник має право на розстрочення заборгованості,  що виникла  до 1 січня 2011 року. Однак,  відповідачем не надано суду доказів користування даним правом.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів щодо сплати у самостійному порядку суми заборгованості по страхових внесках, фінансових санкцій та пені у розмірі 52176, 97 грн.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Право органу Пенсійного фонду на звернення до суду з вимогами про сплату недоїмки, передбачено абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058- IV.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов  висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

 Керуючись статтями 9, 33, 35, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства  України,  суд,

                                                               ПОСТАНОВИВ:

 Адміністративний позов задовольнити.

 Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ажинбудремсервіс»(ідентифікаційний код 32445893) на користь Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені у розмірі 52176 (п’ятдесят дві тисячі сто сімдесят шість) грн. 97 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                            Колеснікова І.С.