Постанова

від 25.06.2011 по справі 1718/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 червня 2011 року                                                                                   2а-1718/11/1070                                                                                                          

          Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді                 Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом  

Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області

до

товариства з обмеженою відповідальність «ДНІПРОПАК»

про

стягнення податкового боргу,  

                                                              ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Макарівському районі Київської області (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальність «ДНІПРОПАК»(надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 193458, 26 грн.

У ході судового розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача суму податкового боргу у розмірі 113723, 23 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 15.06.2011  відповідач має податковий борг у розмірі 113723, 23 грн., який виник внаслідок несплати ним податку на додану вартість у сумі 61398, 63 грн. та податку на прибуток у сумі 52324, 60 грн.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 25.06.2011 не з’явилися. Водночас, матеріали справи містять письмові клопотання представників сторін про розгляд справи у письмовому провадженні за їх  відсутності.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи  визнав позов у частині стягнення податкового боргу по податку на додану вартість у сумі 61398, 63 грн. , про що зробив усну заяву. Про те позивач зазначив, що не погоджується з наявним податковим боргом по податку на прибуток у сумі 52324, 60 грн.

В обґрунтування заперечень зазначив, що за 1 квартал 2010 року, згідно декларації по податку на прибуток, ним задекларовано збитки. На думку відповідача, наявна сума збитків є більшою, ніж сума нарахованого податковим органом податкового зобов’язання, у зв’язку з чим, позовні вимоги позивача у частині стягнення податку на прибуток у розмірі                         52324, 60 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з  частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

           Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи наявність клопотань представників сторін про розгляд справи у письмовому провадженні, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

          Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов  висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач –визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Суд у судовому засіданні пояснив відповідачеві наслідки визнання адміністративного позову та переконався, що він і надалі наполягає на визнанні позовних вимог у частині стягнення податкового боргу по податку на додану вартість у сумі  61398, 63 грн.

Судом встановлено, що визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, а тому приймається судом.

Щодо стягнення заборгованості по податку на прибуток у сумі 52324, 60 грн., суд зазначає наступне.

                      Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є юридичною особою та зареєстрований Макарівською районною державною адміністрацією Київської області 09.02.1998, про що зроблено відповідний запис за  № 13401200000000476 та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Макарівському районі Київської області як платник податків з 17.02.2003  за № 8.

У ході судового розгляду встановлено, що у період з  15.03.2010 по 12.04.2010 посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань  дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, про що складено акт від 26.04.20010 № 83/22/23-0/25514622 (надалі –Акт перевірки).

Законність проведення перевірки відповідачем не оскаржувалась.

Під час проведення перевірки позивачем,  встановлено, зокрема, порушення відповідачем приписів абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3  статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 42635, 30 грн.

На підставі Акта перевірки позивачеві донараховано податкові зобов’язання з податку на прибуток  у розмірі 55425, 89 грн., за основним платежем –42635, 30 грн. та за штрафними  санкціями, - 12790, 59 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення  від 30.04.2010 №  0000122300/0.  Зазначене рішення отримано головним бухгалтером відповідача 30.04.2010, що підтверджується його підписом на копії корінця податкового повідомлення –рішення (а.с. 29).

Встановлені у ході проведення перевірки порушення податкового законодавства не заперечувались представником відповідача.

На момент виникнення спірних правовідносин розповсюджувалась дія норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 № 2181-III (надалі –Закон України                    № 2181), як спеціального закону з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

В силу положень пункту 1.3 статті 1 Закону України № 2181 податковим боргом (недоїмкою) вважається податкове зобов’язання (з урахування штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого  податкового зобов’язання.

Суду не надано  доказів оскарження відповідачем в  судовому або адміністративному  порядку податкового повідомлення –рішення  від 30.04.2010 №  0000122300/0, а отже, податкове зобов’язання відповідача у розмірі 55425, 89 грн.  є узгодженим.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України  № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вбачається з розрахунку податкової заборгованості відповідача (а.с. 175),  нарахована позивачем сума податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі                        55425, 89 грн.   частково зменшена: за рахунок наявної переплати у розмірі 429, 60 грн. та згідно платіжного доручення від 08.06.2010 № 131 у розмірі 3000, 00 грн.

Поряд із цим, за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання відповідачу донараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 300, 00 грн., на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17  Закону України № 2181, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2010 №  0003151500/0. Зазначене рішення отримано головним бухгалтером відповідача 20.07.2010, що підтверджується його підписом на копії корінця податкового повідомлення –рішення (а.с. 235).

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 2181, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Доказів оскарження відповідачем в  судовому або адміністративному  порядку податкового повідомлення –рішення  від 20.07.2010 №  0003151500/0, суду не надано.

Крім того,  відповідно до порядку, передбаченого статтею 16  Закону України                № 2181-III, за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на прибуток, відповідачу нараховано пеню у розмірі 28, 31 грн.

За твердженням позивача, сума податкового зобов’язання у розмірі 52324, 60 грн. відповідачем у встановлений законодавством строк не сплачена, у зв’язку з чим, враховуючи приписи Закону України № 2181, набула статусу податкового боргу.

Таким чином у відповідача наявна податкова заборгованість зі сплати узгодженої суми по податку на прибуток, пені та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 52324, 60 грн. (54996, 29 –429, 60 –3000, 00 + 28, 31 + 300, 00),  та по податку на додану вартість у сумі 61398, 63 грн.  (визнана відповідачем).

Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Позивач, керуючись пунктом 6.2 статті 6 Закону України № 2181, надіслав відповідачеві першу податкову вимогу форми «Ю1»№ 1/154 від 06.06.2009 у розмірі       68496, 08 грн. та другу податкову вимогу форми «Ю2»  № 2/223 від 17.07.2009  у розмірі 205699, 66 грн. Податкові вимоги були вручені відповідачеві 10.06.2009 та 22.07.2009, про що свідчить підпис його уповноваженої особи на копіях їх корінців (а.с. 35-36).

                    Доказів щодо оскарження в адміністративному чи судовому порядку вказаних податкових вимог суду не надано, як і доказів про їх скасування у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України № 2181.                 

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача суду не надано.

На підставі викладеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог та з урахуванням часткового визнання позову, судом встановлено факт наявності у відповідача податкового боргу у розмірі   113723, 23 грн.

У  відповідності до положень пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на податкові органі покладено функції щодо стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та з огляду на те, що податковий борг у розмірі 113723, 23 грн. відповідачем у самостійному порядку не погашений, його існування підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись  статями 9, 69-71, 94, 112, 136, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

           Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальність «ДНІПРОПАК»(ідентифікаційний номер 25514622)  до державного бюджету заборгованість у розмірі 113723, 23 грн., з них: на розрахунковий рахунок № 31112029700385 код платежу 14010100 заборгованість зі сплати податку на додану вартість у сумі 61398 (шістдесят одна тисяча триста дев’яносто вісім) грн. 63 коп. та  на розрахунковий рахунок № 31110009700385 код платежу № 11021000 заборгованість зі сплати податку на прибуток у сумі 52324 (п’ятдесят дві тисячі триста двадцять чотири) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                            Колеснікова І.С.