Рішення

від 13.10.2011 по справі 5021/1954/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.11

          Справа № 5021/1954/2011.

Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі  судового засідання Дябелко Т.М. розглянувши матеріали справи №5021/1954/2011

за позовом:          спільного українсько-російського підприємства «Технополіс» в формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Суми

до відповідача:          відкритого акціонерного товариства «Тростянецьке автотранспортне підприємство 15946», м. Тростянець

про стягнення 10200 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:                    не з’явився  

від відповідача:                    ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 06.09.2011р.)

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 10200 грн. заборгованості  за договором  купівлі-продажу природного газу (на комунально-побутові потреби) № 920 від 01.10.2007 року, укладеного між сторонами даного спору, а також судові витрати пов’язані з розглядом справи.

05.09.2011 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому  зазначає про визнання позову частково, посилаючись на те, що 29.08.2011 року відповідачем було частково перераховано борг за спожитий газ в сумі 500 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 459 від 29.08.2011 року, тому відповідач визнає борг в сумі 9635,66 грн. та 64,34 грн. штрафу.

Крім того, представником відповідача 13.10.2011 року в судовому засіданні подано заяву, в якій відповідач зазначає про  визнання суми боргу в розмірі 6833,37, про що свідчить акт звірки, підписаний обома сторонами та платіжні доручення, які свідчать про часткову сплату заборгованості та просить суд розстрочити погашення кредиторської заборгованості за даним договором строком до 31.12.2011 року.

Представник відповідача також повідомив суд про зміну організаційно-правової форми відповідача на приватне акціонерне товариство «Тростянецьке автотранспортне підприємство 15946», в підтвердження чого подав Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААА № 169453

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.

01.10.2007 року між позивачем – спільним Українсько-Російським підприємством «Технополіс» в формі товариства з обмеженою відповідальністю та відповідачем - відкритим акціонерним товариством «Тростянецьке автотранспортне підприємство 159462» був укладений договір купівлі-продажу природного газу (на комунально-побутові потреби) № 920, згідно умов якого  , позивач зобов’язався продати, а відповідач оплатити  поставлені обсяги природного газу.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу за лютий та березень 2009 року 3,238 тис. куб. газу, що підтверджується реєстрами фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами відкритого акціонерного товариства «Суми газ» підприємствам, що уклали договори з  спільним підприємством «Технополіс».

Відповідно до п. 5.7 договору та постанови Кабінету Міністрів України № 1161 від 27.12.2008 року ціна газу, враховуючи податок на додану вартість, з 01.01.2009 року складала 2491,50 грн. До цієї вартості  увійшла вартість спожитого газу, а також вартість витрат на постачання та зберігання газу.

Проте, відповідач свої обов’язки в частині оплати вартості спожитого газу не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 10135,66 грн.

Вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи та наявність якої не заперечується відповідачем.

З метою досудового врегулювання даного спору позивачем була надіслана відповідачу претензія від 13.01.2010 року, відповідно до якої позивач інформував останнього про обов’язок оплатити вартість спожитого газу, але відповідач так і не розрахувався.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після порушення провадження у справі було сплачено частину основного боргу, що підтверджується актом звірки  станом на 06.10.2011 року, підписаним обома сторонами та платіжними дорученнями №№ 529 від 06.10.2011 року та 550 від 11.10.2011 року про сплату заборгованості вже після підписання акту звірки від 06.10.2011 року на загальну суму 400 грн., тому провадження у частині стягнення 3302,29 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору), а інша вимога щодо стягнення частини основного боргу в сумі 6833,37 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтею 546 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися  неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути  встановлені  інші види  забезпечення виконання зобов’язання, а ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штраф є неустойка, що обчислюється  у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання та п. 6.3 договору, яким також передбачено, що в разі не оплати покупцем заявленого природного газу у зазначений термін згідно п. 6.1 договору, покупець сплачує штраф в розмірі 10% від вартості спожитого об’єму газу, яка згідно поданого позивачем розрахунку становить 654,16 грн.

Враховуючи те, що нарахування штрафних санкцій передбачено як законодавством так і самим договором, суд вважає вимоги в цій частині також правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення строком до 31.12.2011 року підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду відстрочити або розстрочити виконання рішення при його прийнятті.

Право суду на надання розстрочки або відстрочки також передбачено і ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Таким чином, системний аналіз вищенаведених статей дає підстави вважати, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення суду на будь-якій стадії (на час прийняття рішення чи під час його виконання) є конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, при цьому відстрочка або розстрочка виконання рішення суду допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Відповідно до п. 2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду від 12.09.1996 р. № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, ступінь вини відповідача у невиконанні зобов‘язань перед позивачем, обставини, які зумовили виникнення заборгованості, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та розстрочення виконання рішення щодо стягнення 7487,53 грн. по даній справі до 14.12.2011 року рівними частинами (по 3743,76 грн.) щомісяця.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 102 грн.  витрат по сплаті  державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення до 31.12.2011 року – задовольнити частково.

3.          Стягнути з приватного акціонерного товариства «Тростянецьке автотранспортне підприємство 15946» (42600, м. Тростянець вул. Набережна, 33 і.к. 03118587) на користь  спільного українсько-російського підприємства «Технополіс» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (40021, м. Суми, вул. Лебединськ, 15 і.к. 21115144) 7487,53 грн. заборгованості ( в т.ч.  6833,37 грн. основного боргу, 654,16 грн. штрафу) за договором  купівлі-продажу природного газу (на комунально-побутові потреби) № 920 від 01.10.2007 року, розстрочивши виконання рішення до 14.12.2011 року, за умови сплати: до 14.11.2011 року - 3743,76 грн., до 14.12.2011 року - 3743,76 грн.

4.          Стягнути з приватного акціонерного товариства «Тростянецьке автотранспортне підприємство 15946» (42600, м. Тростянець вул. Набережна, 33 і.к. 03118587) на користь  спільного українсько-російського підприємства «Технополіс» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (40021, м. Суми, вул. Лебединськ, 15 і.к. 21115144) 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          В частині стягнення 3302,29 грн. основного боргу, провадження у справі припинити.

6.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                 І.В.ЗАЙЦЕВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та  підписано 14.10.2011  р.