Рішення

від 21.09.2011 по справі 15/17-3408-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/17-3408-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "21" вересня 2011 р.Справа  № 15/17-3408-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                             В.С. Петрова

При секретарі                              А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача  –     Демченко О.І.,

від відповідача – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Валентина-Інвест” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний Альянс-М” про стягнення 47 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Валентина-Інвест” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний Альянс-М” про стягнення заборгованості в сумі 47 000,00 грн., посилаючись на наступне.

24.12.2010 р. між Приватним підприємством „Валентина-Інвест” в особі директора Демченко Олександра Івановича, що діяв на підставі статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Південний Альянс-М” в особі директора Хабарь Сергія Михайловича, що діяв на підставі статуту, був укладений договір поставки товару № 2 із специфікацією № 1 від 24.12.2010 р.

Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити наступній товар: винна кислота Е334 Natural L + Tartaric Acid в кількості 1000 кілограмів на загальну суму 47000,00 гривень.

Так, за ствердженнями позивача, свої зобов'язання позивач виконав повністю та передав відповідачу вказаний вище товар в повному обсязі та належної якості, а відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується:

- видатковою накладною № 51 від 24.12.2010 р., згідно з якою позивач передав, а відповідач отримав винну кислоту Е334 Natural L + Tartaric Acid в кількості 1000 кілограмів всього на загальну суму 47000,00 грн. з урахуванням ПДВ;

- довіреністю № 4 від 24.12.2010 р., виданою Хабарь Сергію Михайловичу (паспорт серії КЕ № 689548 від 18.08.1997 р., виданий Суворовським РО УМВС України в Одеській області) на отримання від ПП „Валентина-Інвест” винної кислоти Е334 Natural L + Tartaric Acid в кількості 1000 кілограмів.

Як зазначає позивач, згідно п. 4.1 договору відповідач зобов'язався сплатити товар в безготівковій формі шляхом перерахування 100% передплати на поточний рахунок позивача.

Однак, за ствердженнями позивача, не зважаючи на відсутність передплати, товар був переданий відповідачеві відповідно до умов договору, а відповідач з невідомих причин грошові кошти на поточний рахунок позивача не перерахував, отже своїх обов'язків по договору не виконав.

Крім того, позивач вказує, що відповідач підтверджує свою заборгованість перед позивачем в сумі 47000,00 грн., підписавши акт звіряння розрахунків станом на 31.12.2010 р.

Так, як зазначає позивач, 28.05.2011 р. на адресу відповідача було відправлено претензію № 14 про сплату заборгованості в розмірі 47000,00 грн. за придбаний товар згідно договору № 2 від 24.12.2010 р. Проте, за твердженнями позивача, відповідач не отримав даної претензії, а зокрема не з'явився в поштове відділення за місцем обслуговування, у зв'язку з чим по закінченню строку зберігання цінних поштових відправлень (отримано 14.07.2011 р.) його повернуто позивачу.

Таким чином, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.08.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-3408-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення ухвали суду від 30.08.2011 р.

У зв'язку з зазначеним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

24.12.2010 р. між Приватним підприємством „Валентина-Інвест” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Південний Альянс-М” (покупець) був укладений договір поставки товару № 2, згідно п. 1.1. якого позивач як постачальник зобов'язується поставити у власність відповідача, а відповідач як покупець прийняти та оплатити винну кислоту Е334 Natural L (+) Tartaric Acid.

Строки поставки товару, його ціна,  вартість та кількість визначені у специфікаціях, які додані до даного договору та є його невід'ємною частиною (п. 1.2. договору).

Так, згідно специфікації №1 до договору № 2 від 24.12.2010 р. Приватне підприємство „Валентина-Інвест” поставляє, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Південний Альянс-М” приймає та сплачує винну кислоту Е334 Natural L (+) Tartaric Acid у кількості 1000,00 кг на загальну сумі 47 000,00 грн. в строк до 24.12.2010 р.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що загальна сума договору складає 200 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється в узгодженні у специфікації строки. Перехід права власності на товар здійснюється в момент підписання представником покупця відвантажувальних документів на товар (п. 3.2 договору). Поставка товару по договору здійснюється силами та засобами постачальника (п. 3.3 договору).   

Згідно п. 4.1 договору покупець зобов'язаний оплатити товар в безготівковій формі шляхом перерахування 100% передплати на поточний рахунок позивача. Оплата здійснюється в національній валюті України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, вищевказаний договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вказує позивач та як з'ясовано судом, на виконання вищевказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар –винну кислоту у кількості 1000 кг на суму 47 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000051 від 24.12.2010 р.

При цьому слід зазначити, що поставлений позивачем товар відповідачем було отримано через уповноважену особу –Хабарь Сергія Михайловича, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія довіреності № 4 від 24.12.2010 року та вбачається з підпису вказаної особи на вищевказаній  видатковій накладній.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеним з відповідачем договором поставки.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар відповідно до оформленої накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між тим, як встановлено судом, вартість поставленого позивачем товару не було сплачено відповідачем. Відтак, враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача  перед позивачем за договором поставки склала 47 000,00 грн., що також підтверджується складеним та підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 04.01.2011 р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим відмовою сплатити позивачу зазначену суму заборгованості за вище вказаним договором поставки відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 47 000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПП „Валентина-Інвест” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.  

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Приватного підприємства „Валентина-Інвест” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний Альянс-М” про стягнення 47 000,00 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний Альянс-М” (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 72, кв. 41; код ЄДРПОУ 37350435) на користь Приватного підприємства „Валентина-Інвест” (98440, АРК, Бахчисарайський район, с. Скалисте, вул. Биховського, буд. 16, кв. 3; код ЄДРПОУ 24871892) заборгованість в сумі 47 000/сорок сім тисяч/грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 470/чотириста сімдесят/грн. 00 коп.; 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                            Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2011 р.