Рішення

від 27.09.2011 по справі 18/2186/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/2186/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        27.09.2011 р.                                                                      Справа №18/2186/11

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СВФ Коло"

до приватного підприємства  "Примбуд"

про стягнення 88405,82 грн.

                                                                                     Суддя Тимошенко К.В.

Представники:

від позивача: Хмелюк І.І.      

від відповідача:  Примостка В.М., Пістряк М.С.          

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позов про  стягнення 88405,82 грн., в тому числі 50000,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 14864,04 грн. процентів за користування грошовими коштами, 4491,78  грн. річних, 19050,00 грн. інфляційних.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що між сторонами було укладено договір субпідряду № 18 від 22.07.2008р. і що платіжним дорученням №12 від 28.07.2008р. на 50000,00 гривень  з боку позивача було проведено оплату за вказаним  вище договором,  що підтверджується відповідним призначенням платежу в його тексті,   а також на те, що згідно усної домовленості позивач сплатив 50000 грн. за отримані від відповідача будівельні матеріали.

Представники відповідача в засіданні суду 27.09.11 р. заявили клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу. Ухвалою від 11.08.2011р. розгляд справи відкладався. Встановлений статтею 69 ГПК України строк закінчується 01.10.2011р., строк, що залишився, недостатній для відкладення розгляду справи. В зв"язку з цим клопотання представників відповідача не підлягає задоволенню

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши  представників сторін, суд встановив:

Позивач у позові зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю "СВФ КОЛО" помилково перерахувало приватному підприємству "Примбуд" грошові кошти на суму 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 28 липня 2008 року.  В наданій позивачем копії платіжного доручення № 12 від 28.07.2008р. (а.с. 62) в графі призначення платежу зазначено: "За будівельні роботи зг.дог.субподряда 18".

Позивач стверджує, що договір субпідряду № 18 (надалі - договір субпідряду) між приватним підприємством "Примбуд" та товариством з обмеженою відповідальністю "СВФ Коло" не укладався. Позивач вказує, що 21 лютого 2011 року Харківським апеляційним господарським судом винесено постанову по справі № 14/247, якою скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 22.12.10 року по справі № 14/247 за позовом ПП "Примбуд" до ТОВ "СВФ Коло" про стягнення 65016,25 грн. У вказаній постанові, зокрема, зазначено: "Як вбачається з матеріалів справи і позивач в своєму позові і суд першої інстанції в своєму рішенні в обґрунтування заявлених позовних вимог та прийнятого рішення посилаються на укладений сторонами договір субпідряду № 18 ... Однак, як вбачається з матеріалів справи позивачем не наданий суду першої інстанції договір субпідряду № 18 від 22.07.2008р... Отже, судом неповно з'ясовано чи в межах договору субпідряду, який не укладався, продавались будівельні матеріали відповідачу чи матеріали продавались відповідачу в позадоговірних відносинах, на які позивач не посилається у позовній заяві, а судом встановлено ці відносини".

Як зазначає позивач, ТОВ "СВФ Коло" неодноразово вживало заходів щодо повернення належних товариству грошових коштів. Зокрема, відповідачу були направлені вимоги про повернення грошових коштів набутих без достатніх правових підстав вих. № 40 від 10.03.2011р. та № 72 від 27.04.2011р. (копії вимог - а.с. 8, 10-11). Отримання відповідачем  зазначених вимог підтверджується наданими позивачем копіями поштових повідомлень про вручення (а.с. 9, 12). Проте, відповідач кошти у розмірі 50000,00 грн. не повернув. В зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму грошових коштів набутих без достатніх правових підстав у розмірі 50000,00 грн.

Відповідач у відзиві від 26.09.2011р. позов заперечує, посилаючись на те, що між сторонами було укладено договір субпідряду № 18 від 22.07.2008р. і що що платіжним дорученням №12 від 28.07.2008р. на 50000,00 гривень  з боку позивача було проведено оплату за вказаним  вище договором,  що підтверджується відповідним призначенням платежу в його тексті,  а також на те, що згідно усної домовленості позивач сплатив 50000 грн. за отримані від відповідача будівельні матеріали.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач зазначені ним  обставини не довів, доказів на підтвердження зазначених ним обставин не надав.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.08.2011р. (п. 4) відповідача зобов'язано надати суду оригінал договору субпідряду № 18. Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, витребуваний судом оригінал договору не надав.

Таким чином, посилання відповідача на договір субпідряду № 18 як на підставу сплати позивачем грошових коштів в сумі 50000,00 грн. є безпідставними.

Відповідач не обґрунтував наявність правових підстав набуття ним грошових коштів в сумі 50000,00 грн. сплачених позивачем.

Згідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Згідно ст. 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Таким чином, в контексті частини 1 статті 1212 ЦК України гроші (грошові кошти) являються майном.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 400 ЦК України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. В разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів набутих без достатніх правових підстав у розмірі 50000,00 грн. обґрунтована та підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 14864,04 грн. процентів за користування грошовими коштами, 4491,78  грн. річних та 19050,00 грн. інфляційних.

Згідно ч.2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). У ч. 2 ст. 536 ЦК України зазначено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач вважає, що оскільки законом за користування чужими грошовими коштами розмір процентів не встановлений, то в такому випадку відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України  за аналогією повинна застосовуватись ч. 1 ст. 1048 ЦК України щодо процентів за договором позики, згідно якої, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В зв'язку з цим, позивач нарахував відповідачу проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ на суму 14864,04 грн.

Згідно ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини  не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього кодексу, інших актів  цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Суд не погоджується з твердженням позивача, що до спірних правовідносин по даній справі можна застосовувати норми Цивільного процесуального кодексу, які регулюють зобов'язання по договору позики, оскільки вказані цивільні відносини не є подібними за змістом. В зв'язку з цим вимога позивача щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 14864,04 грн. є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Також позивач нарахував відповідачу 3 % річних за період з 29.07.2008р. по 26.07.2011р. в сумі 4491,78 грн. та інфляційні за період з 29.07.2008р. по 26.07.2011р. на суму 19050,00 грн.

Вимога позивача про стягнення річних та інфляційних правомірна, але розмір річних та інфляційних завищено.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Оскільки строк виконання відповідачем обов'язку по поверненню безпідставно набутих коштів не визначений, позивач має право вимагати його виконання у будь-який час відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Перша вимога позивача про повернення безпідставно набутих грошових коштів від 10.03.2011р. № 40 була отримана відповідачем 17.03.2011р. (а.с. 8-9), в зв'язку з цим відповідно до с. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, прострочення зобов'язання по поверненню коштів розпочалося з 25.03.2011р.

Таким чином, позивач безпідставно нарахував відповідачу 3 % річних за період з 29.07.2008р. по 24.03.2011р. та інфляційні за період з липня 2008 року по березень 2011 року.

Стягненню підлягають 3 % річних за період з 25.03.2011р. по 26.07.2011р. в сумі 509,59 грн. та інфляційні нараховані за період з квітня 2011 року по червень 2011 року в сумі 1259,42 грн.

Таким чином, позов в частині стягнення річних та інфляційних підлягає задоволенню частково в сумі 509 грн. 59 коп. річних та 1259 грн. 42 коп. інфляційних, в іншій частині стягнення річних та інфляційних позов задоволенню не підлягає.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства  "Примбуд" (36022, м. Полтава, вул. Леніна, 86, кв. 44,  р/р 260010600386 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401, ідентифікаційний код 33315386) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СВФ Коло" (36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, 77А, ідентифікаційний  код 33660518, р/р 26001147965  Полтавська філія в АБ "Укргазбанк" у м. Полтава, МФО 331520)  50000 грн. 00 коп. отриманих відповідачем коштів, 1259 грн. 42 коп. інфляційних, 509 грн. 59 коп. річних, 517 грн. 69 коп. витрат по  держмиту, 138 грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                К.В. Тимошенко

          Повне рішення складено 03.10.2011р.