Рішення

від 04.10.2011 по справі 18/2138/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/2138/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         04 жовтня 2011 р.                                                                      Справа № 18/2138/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс", 36010, м. Полтава, вул. Половка, 62-А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро-Полтава", юридична адреса: 36009,      м. Полтава, вул. Хлібозаводська, 7; фактична адреса: 36016, м. Полтава, вул. Комарова, 10-А

про стягнення 19676,39 грн.

                                                                      Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Пунін Р.С.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 04.10.2011 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 19676,39 грн. боргу за договорами поставки № 499 від 30.04.2008 року, № 61 від 13.03.2009 року та 1008 від 26.11.2009 року, в т.ч. 10222,39 грн. основного боргу, 9301,00 грн. пені та 153,00 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне у справі повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 61), відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Добро-Полтава" (відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лодіс" (позивач, постачальник) був укладений договір поставки № 1008 від 26.11.2009 року (а.с. 17), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити цей товар на передбачених договором умовах (п. 1.1. договору).

Згідно п. 2.1. договору поставки № 1008 від 26.11.2009 року, товар, що є предметом договору, доставляється постачальником на протязі 2 (двох) робочих днів з дня отримання заявки покупця.

Відповідно до приписів п. 1.2. договору поставки № 1008 від 26.11.2009 року, замовлення товару здійснюється шляхом подання заявки через торгового представника постачальника або по телефону із зазначенням порядку оплати.

У відповідності до п. 4.1. договору поставки № 1008 від 26.11.2009 року, товар приймається покупцем за якістю та кількістю, зазначених у накладних.

На виконання умов вищевказаного договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 26878,32 грн., в т.ч. у відповідності до видаткових накладних № РС-0015285 від 30.04.2010 року, № РС-0017203 від 17.05.2010 року, № РС-0017204 від 17.05.2010 року, № РС-0017205 від 17.05.2010 року, № РС-0017391 від 18.05.2010 року, № РС-0017461 від 18.05.2010 року та товарно-транспортних накладних № РС-0015563 від 30.04.2010 року, № РС-0015578 від 30.04.2010 року, № РС-0015580 від 30.04.2010 року, № РС-0015594 від 30.04.2010 року, № РС-0015595 від 30.04.2010 року, № РС-0015596 від 30.04.2010 року, № РС-0015597 від 30.04.2010 року, № РС-0015598 від 30.04.2010 року, № РС-0015599 від 30.04.2010 року, № РС-0015600 від  30.04.2010 року, № РС-0015601 від 30.04.2010 року, № РС-0015603 від 30.04.2010 року, № РС-0015604 від 30.04.2010 року, № РС-0015609 від 30.04.2010 року, № РС-0018900 від 26.05.2010 року (а.с. 28-48, 64).

Крім того, як зазначається у позовній заяві, між позивачем та відповідачем були укладені договори поставки за № 449 від 30.04.2008 року та № 61 від 13.03.2009 року, на підставі яких позивачем було поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних за № Л-0061917 від 13.09.2008 року, № Л-0062665 від 16.09.2008 року та № Л-0064618 від 23.09.2008 року (а.с. 25-27).

Відповідно до п.п. 3.1.-3.3. договору поставки № 1008 від 26.11.2009 року, оплата за партію товару здійснюється по факту поставки (в момент приймання товару) готівкою або безготівковим шляхом не пізніше 2 (двох) банківських днів з дня поставки товару. Покупцю може надаватися відстрочка платежу на строк до 30 календарних днів. Оплата за поставлений товар здійснюється в розмірі 100% вартості партії товару, вказаної у накладній, готівкою або на розрахунковий рахунок постачальника із зазначенням у платіжному документі номеру накладної постачальника та номеру цього договору в якості підстави для оплати.

В порушення умов вищезазначених договорів відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково на загальну суму 16655,93 грн., в т.ч. згідно видаткових накладних № Л-0061917 від 13.09.2008 року на суму 261,89 грн. та № РС-0015285 від 30.04.2010 року на суму 33,83 грн., про що свідчить надана позивачем до справи довідка (а.с. 63). За таких обставин сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 10222,39 грн.

16.07.2010 року, про що свідчить наявна у справі копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 22), позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 141 про сплату боргу в сумі 10222,39 грн. (а.с. 23), яку було отримано відповідачем 20.07.2010 року, але залишено без реагування, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалами від 16.08.2011 року та від 30.08.2011 року (а.с. 55, 60) позивача було зобов'язано надати до суду належним чином засвідчені копії договорів поставки за № 499 від 30.04.2008 року та № 61 від 13.03.2009 року. Позивач вимог вказаних ухвал суду не виконав та не надав витребувані документи без поважних причин, що унеможливлює розгляд справи по суті в частині стягнення заборгованості за товар, поставлений згідно видаткових накладних № Л-0061917 від 13.09.2008 року, № Л-0062665 від 16.09.2008 року, № Л-0064618 від 23.09.2008 року, оскільки за їх відсутності суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості за поставлений на виконання умов зазначених договорів товар.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, обов'язок підтримувати позовні вимоги і доводити їх покладено в даному випадку на позивача.

За таких обставин, враховуючи п. 7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України" за № 02-5/612 від 23.08.1994 року, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за товар, поставлений згідно видаткових накладних № Л-0061917 від 13.09.2008 року, № Л-0062665 від 16.09.2008 року, № Л-0064618 від 23.09.2008 року на загальну суму 356,23 грн (з урахуванням часткової оплати за видатковою накладною № Л-0061917 від 13.09.2008 року на суму 261,89 грн.) залишаються судом без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Стосовно інших наданих до справи копій видаткових та товарно-транспортних накладних суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення 9866,16 грн. заборгованості за товар, поставлений відповідно до видаткових накладних № РС-0015285 від 30.04.2010 року, № РС-0017203 від 17.05.2010 року, № РС-0017204 від 17.05.2010 року, № РС-0017205 від 17.05.2010 року, № РС-0017391 від 18.05.2010 року, № РС-0017461 від 18.05.2010 року та товарно-транспортних накладних № РС-0015563 від 30.04.2010 року, № РС-0015578 від 30.04.2010 року, № РС-0015580 від 30.04.2010 року, № РС-0015594 від 30.04.2010 року, № РС-0015595 від 30.04.2010 року, № РС-0015596 від 30.04.2010 року, № РС-0015597 від 30.04.2010 року, № РС-0015598 від 30.04.2010 року, № РС-0015599 від 30.04.2010 року, № РС-0015600 від 30.04.2010 року, № РС-0015601 від  30.04.2010 року, № РС-0015603 від 30.04.2010 року, № РС-0015604 від 30.04.2010 року, № РС-0015609 від 30.04.2010 року, № РС-0018900 від 26.05.2010 року (з урахуванням часткової оплати за видатковою накладною № РС-0015285 від 30.04.2010 року на суму 33,83 грн.), є правомірними, обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.10.2010 року по 01.04.2011 року (товарно-транспортна накладна № РС-0018900 від 26.05.2010 року та видаткові накладні № Л-0061917 від 13.09.2008 року, № Л-0062665 від 16.09.2008 року, № Л-0064618 від 23.09.2008 року) та з 18.10.2010 року по 01.04.2011 року (товарно-транспортні накладні № РС-0015563 від 30.04.2010 року, № РС-0015578 від 30.04.2010 року, № РС-0015580 від 30.04.2010 року, № РС-0015594 від 30.04.2010 року, № РС-0015595 від 30.04.2010 року, № РС-0015596 від 30.04.2010 року, № РС-0015597 від 30.04.2010 року, № РС-0015598 від  30.04.2010 року, № РС-0015599 від 30.04.2010 року, № РС-0015600 від 30.04.2010 року, № РС-0015601 від 30.04.2010 року, № РС-0015603 від 30.04.2010 року, № РС-0015604 від 30.04.2010 року, № РС-0015609 від 30.04.2010 року та видаткові накладні № РС-0015285 від 30.04.2010 року, № РС-0017203 від 17.05.2010 року, № РС-0017204 від 17.05.2010 року, № РС-0017205 від 17.05.2010 року, № РС-0017391 від 18.05.2010 року, № РС-0017461 від 18.05.2010 року) в сумі 153,00 грн., а також пеню за аналогічні періоди в розмірі 9301,00 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунку 3% річних судом було виявлено наявність арифметичних помилок, у зв'язку з чим за допомогою ІАЦ "Ліга" судом здійснено власний перерахунок суми 3% річних за період з 01.10.2010 року по 01.04.2011 року (товарно-транспортна накладна № РС-0018900) та за період з 18.10.2010 року по 01.04.2011 року (товарно-транспортні накладні № РС-0015563 від 30.04.2010 року, № РС-0015578 від 30.04.2010 року, № РС-0015580 від 30.04.2010 року, № РС-0015594 від 30.04.2010 року, № РС-0015595 від 30.04.2010 року, № РС-0015596 від 30.04.2010 року, № РС-0015597 від 30.04.2010 року, № РС-0015598 від  30.04.2010 року, № РС-0015599 від 30.04.2010 року, № РС-0015600 від 30.04.2010 року, № РС-0015601 від 30.04.2010 року, № РС-0015603 від 30.04.2010 року, № РС-0015604 від 30.04.2010 року, № РС-0015609 від 30.04.2010 року та видаткові накладні № РС-0015285 від 30.04.2010 року, № РС-0017203 від 17.05.2010 року, № РС-0017204 від 17.05.2010 року, № РС-0017205 від 17.05.2010 року, № РС-0017391 від 18.05.2010 року, а також № РС-0017461 від 18.05.2010 року), яка склала 135,47 грн.

Позовні вимоги стосовно щодо стягнення 6,00 грн. 3% річних за видатковими накладними № Л-0061917 від 13.09.2008 року, № Л-0062665 від 16.09.2008 року, а також № Л-0064618 від 23.09.2008 року залишаються судом без розгляду з наведених вище підстав.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України, боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно зі ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 5.2. договору поставки № 1008 від 26.11.2009 року, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від вартості товару за кожен день прострочки.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому, згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом з урахуванням п. 3.2. договору поставки № 1008 від 26.11.2009 року, а також приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 5 ст. 254 ЦК України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за допомогою ІАЦ "Ліга" було здійснено власний перерахунок суми пені, яка склала:

- за період з 18.10.2010 року по 01.12.2010 року (товарно-транспортні накладні № РС-0015563 від 30.04.2010 року, № РС-0015578 від 30.04.2010 року, № РС-0015580 від 30.04.2010 року, № РС-0015594 від 30.04.2010 року, № РС-0015595 від 30.04.2010 року, № РС-0015596 від 30.04.2010 року, № РС-0015597 від 30.04.2010 року, № РС-0015598 від 30.04.2010 року, № РС-0015599 від  30.04.2010 року, № РС-0015600 від  30.04.2010 року, № РС-0015601 від 30.04.2010 року, № РС-0015603 від 30.04.2010 року, № РС-0015604 від 30.04.2010 року, № РС-0015609 від 30.04.2010 року та видаткова накладна № РС-0015285 від 30.04.2010 року) - 146,86 грн.;

- за період з 18.10.2010 року по 17.12.2010 року (видаткові накладні № РС-0017203 від 17.05.2010 року, № РС-0017204 від 17.05.2010 року, № РС-0017205 від 17.05.2010 року) - 29,56 грн.;

- за період з 18.10.2010 року по 18.12.2010 року (видаткові накладні № РС-0017391 від 18.05.2010 року, № РС-0017461 від 18.05.2010 року) - 11,19 грн.;

- за період з 01.10.2010 року по 26.12.2010 року (товарно-транспортна накладна № РС-0018900 від 26.05.2010 року) - 22,21 грн.

Відтак, загальна сума пені, що підлягає до стягнення, складає 209,82 грн. Позовні вимоги в частині стягнення 8767,18 грн. пені за вищезазначеними товарно-транспортними накладними та видатковими задоволенню не підлягають, оскільки нараховані з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 5 ст. 254 ЦК України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Позовні вимоги щодо стягнення 354,00 грн. пені за видатковими накладними № Л-0061917 від 13.09.2008 року, № Л-0062665 від 16.09.2008 року, № Л-0064618 від 23.09.2008 року залишаються судом без розгляду з наведених вище підстав.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, п. 5 ст. 81, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро-Полтава" (юридична адреса: 36009, м. Полтава, вул. Хлібозаводська, 7; фактична адреса: 36016, м. Полтава, вул. Комарова,     10-А, р/р 26002060121483 у ПРУ КБ "ПриватБанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 35724096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс" (36010, м. Полтава, вул. Половка,       62-А, р/р 26004100135319 в АППБ "Аваль" м. Полтава, МФО 331605, код ЄДРПОУ 31758671) - 9866,16 грн. основного боргу, 209,82 грн. пені, 135,47 грн. 3% річних, 102,11 грн. державного мита та 122,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 356,23 грн. основного боргу, 354,00 грн. пені та 6,00 грн. 3% річних позов залишити без розгляду.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                             Гетя Н.Г.

Повний текст рішення складено 10.10.2011 року.