Постанова

від 16.10.2006 по справі 38/359пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/359пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

16.10.06 р.                                                                             Справа № 38/359пн

Суддя господарського суду Донецької області Радіонова О.О.

при секретарі судового засідання Тулаїнової І.А.

розглянувши позовну заяву:  Товариства з обмеженою відповідальністю „Ультра” м. Донецьк

до відповідача: Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції  м. Донецьк   

про зобов”язання видати позитивний висновок щодо відводу земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації правпричалу по пр. Ілліча, 15 в Калінінвському районі м.Донецька

        Представники:

        від позивача: Яненко А.П. представник за дов. № 21/09 від 21.09.2006р.

        від відповідача: не з”явився

                                                                                У судовому засіданні оголошувалася

                                                                                перерва з 12.10.2006р. до 16.10.2006р.

                                                                                згідно вимог ст. 150 КАС України

                    Суть справи:

Позивач,  Товариство з обмеженою відповідальністю „Ультра” м. Донецьк,  звернувся до  господарського суду Донецької області з позовною заявою  до  Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції  м. Донецьк  про зобов”язання видати позитивний висновок щодо відводу земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації плавпричалу по пр. Ілліча, 15 в Калінінвському районі м.Донецька

У зв”язку з набуттям чинності з 01.11.2005р. Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-1У від 06.10.2005р., яким пункти 6 та 7 розділу У11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, розглядаються господарським судом в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, 04.09.2006р. судом було відкрито провадження в адміністративній справі  № 38/359пн, оскільки у спірних правовідносинах санітарно-епедеміологічної служба  виступає як суб'єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору та відповідає вимогам, передбаченим ст. 3 КАС України.

Позивач в обгрунтування своїх вимог посилається на те, що ненадання відповідачем позитивного висновку щодо розміщення плавпричалу позивача є неправомірним та порушує майнові інтереси підприємства.

Відповідач надав суду заперечення на позовну заяву від 03.10.2006р. № 1991/07, в яких, зокрема,  зазначив про те, що 21.07.2005р. при комплексном обстеженні кафе “Е-мое” відповідачем встановлено, що ТОВ “Разные штуки” орендатор підприємства громадського харчування кафе “Е-мое” ( володарь приміщення ТОВ “Ультра”) збудувало пантон на водному дзеркалі Кальміуського водосховища р.Кальміус та розмістило на ньому літній майданчик кафе без узгодження із установами державного санітарного надзору.

По факту встановленого порушення в.о. головного  державного санітарного лікаря м.Донецька Швацбурдом М.М. було винесено постанову № 59/07 від 25.07.2005р. “Про зупинення роботи літнього майданчика кафе “Е-мое” ТОВ “Разные штуки” з 28.08.2005р. Але підприємство продовжувало експлуатувати літній майданчик, що також відображено у акті огляду гідротехнічної споруди № 107-4-6-06.

20.07.2006р. позивач звернувся до головного державного санітарного лікаря м.Донецька із заявою щодо узгодження відводу земельної ділянки для експлуатації самовільно  возведеного плавпричала в Калінінському районі м.Донецька по пр. Ілліча,15д.  Внаслідок розгляду заяви відповідачем був наданий висновок № 896/07 від 04.08.2006р., згідно якого земельна ділянка пл. 0,0197га по пр. Ілліча, 15”Д” в Калінінському районі м.Донецька не придатна для розміщення самовільно забудованого плавпричалу ТОВ “Ультра”, оскільки об”єкт знаходиться у прибережно-захисній зоні Кальміуського водосховища, що суперечить Додатку № 13 ДСП               № 173 від 19.06.1996р. “Планування та забудова населених пунктів”.

08.08.2006р. позивач знову звернувся до відповідача з проханням повторно розглянути питання щодо розміщення плавпричалу. Листом від 14.08.2006р. № 1691/07 позивачу було повідомлено, що Донецька міська санепідстанція може узгодити відвод земельної ділянки пл. 0,0197 га в Калінінському районі м.Донецька по пр. Ілліча, 15 “Д” самовільно забудований плавпричал ТОВ “Ультра”, оскільки даний об”єкт є гідротехнічним і його розміщення у прибережно-захисній смузі водоохоронной зони р.Кальміус не суперечить ДСП № 173-96 додаток № 13 п.2.1, але фактично плавпричал використовується підприємством не за цільовим призначенням, а як літній майданчик при існуючим підприємстві громадського харчування, що відображено у акті огляду гіхдотехнічної споруди № 107-4-6-06. Розміщення літнього майданчика у прибережній захисній смузі водоохороних зон водойомів забороняється згідно до ДСП № 173-96 додаток № 13. Також повідомлено, що постановою № 59/07 від 25.07.2005р. призупинена робота вищевказаного літнього майданчика. Директору підприємства позивача повідомлено, що відповідач не може видати позитивного висновку щодо відводу земельної ділянки під самовільно забудований плавпричал ТОВ “Ультра” до вирішення питання про ліквідацію літнього майданчика, який експлуатується на плавпричалі. Факт експлуатації літнього майданчика зафіксований Калінінською районнію санепідстанцією ( акт обстеження від 15.06.2006р.), за наслідками якого складено протокол про порушення санітарних норм на директора ресторана “Е-мое” ТОВ “Разные штуки” Шевченко О.В. та винесена постанова № 514/05 від 19.06.2006р. про накладення штрафу на директора ресторана.

При контрольному обстеженні виконання постанови № 59/07 від 25.07.2005р. “Про зупинення роботи літнього майданчика кафе “Е-мое” ТОВ “Разные штуки” з 28.08.2005р. ( акт санітарного обстеження від 11.09.2006р. встановлено, що літній майданчик експлуатується.

У судовому засіданні позивач надав суду доповнення до позовної заяви від 10.10.2006р. № 10/10-2006, в яких просить суд визнати недійсним висновок Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції № 896/07 від 04.08.2006р. про непридатність земельної ділянки для розміщення плавпричалу, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.10.2006р. позивач уточнив свою фактичну та юридичну адресу.

На адресу суду 12.10.2006р. надійшов лист відповідача від 12.10.2006р. №  2049/07, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Сторони у попередньому судовому засіданні 09.10.2006р. заявили суду клопотання, в якому надали згоду на початок судового розгляду справи, яке судом розглянуто, задоволено  та залучено до матеріалів спарви.   

Сторонам у судовому засіданні роз”яснені права та обов”язки згідно вимог ст.ст. 49, 51 КАС України та вручені пам”ятки на виконання ст. 130 КАС України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийнято до розгляду та задоволено.

Судом складений протокол судового засідання згідно вимог ст. 45 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, господарський суд , -

                                                                ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ультра” значиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України як юридична особа (ідентифікаційний код 31322758).

З матеріалів справи вбачається, що Головне управління містобудування і архітектури Донецької міської ради узгодило позивачу проект землеустрію по відводу земельної ділянки загальною площею 0,0197 га, в тому числі: земельна ділянка площею 0,0031 га із земель жилої та громадської забудови та земельна ділянка площею 0,0166 га із земель водного фонду в оренду строком на 5 років для експлуатації самовільно забудованого плавпричалу по пр. Ілліча, 15”Д” в Калінінському районі ( висновок від 24.07.2006р. № 01/14-2938).

З акту огляду гідротехнічної споруди № 107-4-6-06 вбачається, що згідно з договором № 7 від 10.03.2005р. ТОВ “Ультра”  придбало у користування плавпонтони марки НЖМ-56 у кількості 3 шт. Управлінням комунального господарства Донецького міськвиконкому від 18.04.2005р. на підставі рішення виконкому Калінінської районної ради м.Донецька № 176/8 від 13.04.2005р. видано свідоцтво на право власності кафе загальною площею 485,4 м2 ( в тому числі літній майданчик кафе площею 162 м2, розташований на плавпричалі.

10.01.2006р. в регістрі судноплавства України зареєстровано гідротехнічну споруду: база-стоянка малого-стоечного судна (плавпричал) за адресою: м.Донецьк, пр. Ілліча, 15 “Д”, Кальміуське водосховище, споруда внесена в Реєстр гідротехнічних споруд за номер ГТС 5002, експлуатуюча організація: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ультра”, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію гідротехнічної споруди № СР-107-4-2-06 від 10.01.2006р.

Гідротехнічна споруда придатна до експлуатації згідно свідоцтва СП 107-4-4-06 від 10.01.2006р.

На звернення позивача до головного санітарного лікаря м.Донецька щодо надання висновку стосовно вибору ( відведення) земельної ділянки під забудову, відповідачем по справі було видано висновок № 896/07 від 04.08.2006р., згідно якого земельна ділянка пл. 0,0197 га по пр. Ілліча, 15”Д” в Калінінському районі м.Донецька не придатна для розміщення самовільно забудованого плавпричалу ТОВ “Ультра”, оскільки об”єкт знаходиться у прибережно-захисній смузі Кальміуського водосховища, що суперечить додатку № 13 Державних санітарних правил пранування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров”я України від 19.06.1996р. № 173.

Позивач не згодний з цим висновком та просить суд визнати недійсним висновок Донецької санітарно-епідеміологічної станції №896/07 від 04.08.2006р. про непридатність земельної ділянки для розміщення плавпричалу та зобов”язати відповідача видати позивачу позитивний висновок щодо відводу земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації плавпричалу по пр.Ілліча, 15 “Д” в Калінінському районі м.Донецька.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на листи від 24.07.2006р. № 01/14-2938, від 28.02.2006р. № 37/276, від 06.07.2006р. № 37/1141, від 08.02.2006р. № 03-176, № 01-13/1887 від 03.04.2006р., акт первісного огляду малого судна від 10.01.2006р., свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди від 10.01.2006р.,  свідоцтво про придатність гідротехічної споруди до експлуатації від 10.01.2006р. СП 107-4-4-06, акт огляду гідротехнічої споруди, висновок № 896/07 від 04.08.2006р., лист від 14.08.2006р. № 1691/07, доповнення до позовної заяви,  правоустановчі документи тощо.  

Відповідач посилається на письмові заперечення до позову від 03.10.2006р. № 1991/07,лист від 12.10.2006р. № 2049/07,   правоустановчі документи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об”єктивному дослідженні відповідно ч. 1 ст. 86 КАС України.  

Відповідно до частини другої ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст. 2 Закону України “Про судоустрій” суд здійснює правосуддя відповідно до принципу верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України і законами. Відповідно до частини 1 ст. 6 цього самого Закону всім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до частини 3 ст. 6 цього Закону ніхто не може бути позбавлений права на   розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов”язковий характер для суб”єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Що до актів ненормативного характеру ( індивідуальних актів), то вони породжують права і обов”язки тільки у того суб”єкта ( чи визначеного ними певного кола суб”єктів), якому вони адресовані.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами                 ( далі – акти) залежать від місця даного органу у системі відповідних органів та його компетенції і реглументуються Конституцією України, відповідними законами України та положення.

Відповідно до ст. 31 Закону України  “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” від 24.02.1994р. № 4004-Х11 ( далі – Закон України № 4044)  систему державної санітарно-епідеміологічної служби України становлять:

- центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я;

- установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу в галузі охорони здоров'я;

- відповідні установи, заклади, частини і підрозділи центральних органів виконавчої влади в галузі оборони, в галузі внутрішніх справ, у справах охорони державного кордону, з питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України;

державні наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю.

Посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України є головні державні санітарні лікарі та їх заступники, інші працівники державної санітарно-епідеміологічної служби України, уповноважені здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд згідно з цим Законом.

Центральним органом виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення є центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

На установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я покладаються функції відповідних адміністративно-територіальних, транспортних та об'єктових органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

На установи, заклади і підрозділи державної санітарно-епідеміологічної служби інших державних органів, зазначених у частині першій цієї статті, покладаються функції органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підпорядкованих їм територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах.

Установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я є юридичними особами. Їх мережа, організаційна структура встановлюються головним державним санітарним лікарем України. Мережа та організаційна структура установ, закладів, частин і підрозділів державної санітарно-епідеміологічної служби інших державних органів, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються головними державними санітарними лікарями відповідних державних органів за погодженням з головним державним санітарним лікарем України.

Установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюють свою діяльність на підставі положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні та положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, а також положень про державну санітарно-епідеміологічну службу інших державних органів, зазначених у частині першій цієї статті, що затверджуються керівником відповідного державного органу за погодженням з головним державним санітарним лікарем України.

Згідно ст. 41 Закону України № 4004  до повноважень головних державних санітарних лікарів та інших посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд відноситься, зокрема,  погодження відведення земельних ділянок під забудову та інші види землекористування, місця водозаборів і скидання стічних вод, розташування промислових та інших об'єктів ( п.”д”).

Наказом Міністерства охорони здоров”я України від 11.07.2000р. № 160 “Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в санітарно-епідеміологічних закладах” затверджена форма № 301/0 “Висновок №___ щодо вибору (відводу) земельної ділянки під забудову”.

Як вбачається з матеріалів справи висновок відповідача № 896/07 від 04.08.2006р. відповідає вимогам вказаного наказу.

Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров”я України від 19.06.1996р. № 173, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.07.1996р. за № 379/1404 ( далі –Правила).

Згідно до загальних положень Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових,так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення.

Ці Правила є обов”язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами – громадянами інших держав ( п.1.2 Правил).

Державний контроль за дотриманням вимог цих Правил здійснюється органами, установами та закладами державного санітарного нагляду України відповідно до діючого Положення про державний санітарний нагляд ( п.1.3 Правил).

Додаток № 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів передбачає вимоги до водоохоронних зон водних об”єктів, де зазначено, що у прибережних захисних смугах забороняється: зокрема, будівництво будь-яких споруд ( крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (п.2 п.п. 4).

Відповідач посилається у висновку від 04.08.2006р. № 896/07 на те, що об”єкт використовується як літній майданчик ресторана “Е-мое” ( п.11) та знаходиться у прибережно-захистній смузі Кальміуського водосховища, що суперечить додатку № 13 ДСП № 173 від 19.06.1996р.” Планування та забудова населених пунктів”, але як вбачається з представлених матеріалів справи позивач ніякого будівництва на плавпричалі не здійснює, плавпричал зареєстрований для гідротехнічна споруда, що підтверджено свідоцтвом № СР-107-4-2-06 від 10.01.2006р. та не суперечить Додатку № 13 ДСП.

Крім того, у Додатку № 13 не передбачена заборона розміщення майданчика громадського харчування.  Отже, висновок відповідача  є хибним та не відповідає дійсності.

Заперечення відповідача з посиланням на зупинення роботи літнього майданчика кафе “Е-мое” ТОВ “Разные штуки», протокол про порушення санітарних норм № 514/05, акт перевірки дотримання санітарного законодавства 5/38 від 15.06.2006р. та постанову про накладення штрафу № 514/05 від 19.07.2006р. та акт обстеження від 11.09.2006р.,  суд не приймає до уваги, оскільки це стосується іншого підприємства, а ні підприємства позивача.

Крім того, висновок  відповідача № 896/07 від 04.08.2006р. підписаний заступником головного державного санітарного лікаря м.Донецька Шварцбурдом М.М., що підтверджено відповідачем у судовому засіданні 12.10.2006р.,  який згідно посадової інструкції, затвердженої головним державним санітарним лікарем м.Донецька 22.05.2003р., має право погоджувати документи про надання земельних ділянок під будівництво та інши види землекористування, місця водозаборів і скидання стічних вод, розміщення промислових та інших об”єктів ( п.3.5 Інструкції), але не підписувати їх.  Підпис посадової особи засвідчений печаткою канцелярії.

Отже, суд вважає, що висновок підписаний посадовою особою, яка згідно до повноважень не має не це права.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена суду правомірність прийняття висновку від 04.08.2006р. № 896/07  щодо вибору ( відведення) земельної ділянки під забудову  у розумінні ч. 2 ст. 71 КАС України.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та /або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов”язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв”язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі.

На підставі наведеного, суд вважає, що висновок Донецької міської санітарно-епідеміологчної станції № 896/07 від 04.08.2006р. щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову не відповідає вимогам чинного законодавства, винесений на підставі документів, які не стосоються підприємства позивача, підписаний посадовою особою, яка не має на це права, а відтак є підстави  для визнання його недійсним.

Позовні вимоги підтверджені представленими доказами по справі та не спростовуються жодним доказом відповідача.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимог щодо визнання недійсним висновку Донецької санітарно-епідеміологічної станції №896/07 від 04.08.2006р. про непридатність земельної ділянки для розміщення плавпричалу та зобов”язання видати позивачу позитивний висновок щодо відводу земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації плавпричалу по пр.Ілліча, 15 “Д” в Калінінському районі м.Донецька, є доказаними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно вимог   ч. 1 ст. 94 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.17, 48, 69, 71, 87, 89,  94, 122-127, 133-154, 160, 162, 163, пунктів 2-1, 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,  Законом України  “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров”я України від 19.06.1996р. № 173, господарський суд,

                                            П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ультра” м. Донецьк до Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції  м. Донецьк  про визнання недійсним висновку Донецької санітарно-епідеміологічної станції №896/07 від 04.08.2006р. про непридатність земельної ділянки для розміщення плавпричалу та зобов”язання видати позивачу позитивний висновок щодо відводу земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації плавпричалу по пр.Ілліча, 15 “Д” в Калінінському районі м.Донецька,  задовольнити.

Визнати недійсним  висновок Донецької санітарно-епідеміологічної станції №896/07 від 04.08.2006р. про непридатність земельної ділянки для розміщення плавпричалу.

Зобов”язати Донецьку санітарно-епідеміологічної станцію м.Донецьк видати ТОВ “Ультра” м.Донецьк  позитивний висновок щодо відводу земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації плавпричалу по пр.Ілліча, 15 “Д” в Калінінському районі м.Донецька.

Відшкодувати за рахунок Державного бюджету України судові витрати Товариству з обмеженою відповідальністю „Ультра” м. Донецьк у сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                              Радіонова О.О.           

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі