Постанова

від 02.08.2011 по справі 5015/1971/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5015/1971/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            02.08.11                                                                                 Справа  № 5015/1971/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Зварич О.В.

                                                            Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач», м.Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2011р.

у справі № 5015/1971/11

за позовом Приватного підприємства «Вест Імпекс», м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач», м.Львів

про стягнення 129727,13 грн.

За участю представників:

позивача: Телішевський І.Д.

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.05.2011р. у справі № 5015/1971/11 частково задоволено позов Приватного підприємства «Вест Імпекс»та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач», м.Львів, вул.Наукова, 39/4 (код ЄДРПОУ 31659118) на користь Приватного підприємства «Вест Імпекс», м.Львів, вул.Гетьмана Мазепи,5/26 (код ЄДРПОУ 36500753) 123035,20 грн. заборгованості, 1230,33 грн. держмита та 223,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позовних вимог - відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.11, 509, 526, 530, 598, 625, 639 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з рішення суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, недоведеності та неповного з'ясування обставин справи, у задоволенні позовних вимог відмовити, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликаєтсья на те, що усним договором поставки не було встановлено строків виконання зобов'язань, а позивач не надав доказів своєї вимоги до відповідача про виконання зобов'язання.

В судове засідання відповідач явки представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням керівника.

Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечив, просив розглянути справу по суті.

Відхиляючи клопотання відповідача, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

У відповідності до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997р. «із наступними змінами»«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю  в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах відповідно до ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідачем не було надано належних доказів, які б свідчили про неможливість заміни представника відповідача, апеляційний господарський суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе, виходячи з приписів ст.101 ГПК України, розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - Приватне підприємство «Вест Імпекс», м.Львів, звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач», м.Львів, про стягнення 129727,13 грн. боргу, з яких: 123035,02 грн. безпідставно отриманих коштів, 3369,98 грн. процентів та 3321,95 грн. інфляційного знецінення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, відповідно до усного договору відповідач зобов”язався здійснити поставку позивачу товару - паливних гранул та брикетів з лузги соняшника. Оплата за товар здійснювалась позивачем авансом, згідно з рахунків, які надавались відповідачем. Належне виконання позивачем зобов”язання щодо попередньої оплати підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками на суму 704000 грн., які є належними доказами у справі.

Відповідач поставив позивачу товар та надав послуги з перевезення товару на загальну суму 580964,80 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими та податковими накладними. Однак, з 22.11.2010р. (день останньої поставки) припинив поставку товару, незважаючи на те, що позивачем здійснено попередню оплати непоставленого товару на суму 123035,20 грн. Позивач просить стягнути вказану суму як безпідставно отримані кошти на підставі ст.ст.1212 ЦК України, а також нараховані на підставі ст.625 ЦК України інфляційні втрати та проценти за аналогією закону на підставі ст.1048 ЦК України.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язання вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1,2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Форма договору сторонами визначається на власний розсуд (усна, письмова), недотримання письмової форми не тягне недійсності такого договору.

Позивач зазначає, що відповідачем належним чином зобов"язання не виконано, поставку товару здійснено частково в сумі 580964,80 грн., у зв”язку з чим непокритий товаром аванс складає 123035,20 грн. Дана сума підтверджена актом звірки розрахунків від 22.03.2011р., підписаним сторонами, який є належним доказом у справі.

Стаття 598 ЦК України, вказує на те, що зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.  

Відповідно до ст.526 ЦК України, яка кореспондується з нормою ст.193 ГК України, зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Відтак, відповідач зобов'язаний повернути позивачу 123035,02 грн. безпідставно отриманих коштів.

В спростування позовних вимог апелянт покликається на те, що усним договором поставки не було встановлено строків виконання зобов'язань, а позивач не надав доказів своєї вимоги до відповідача про виконання зобов'язання. Однак, предметом позову є не спонукання відповідача до виконання зобов'язання –поставити товар згідно оплаченого позивачем рахунку, а повернення безпідставно отриманих відповідачем коштів.

Відповідно до ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Щодо позовних вимог про стягнення 3369,98 грн. процентів та 3321,95 грн. інфляційних, то у задоволенні таких судом першої інстанції відмовлено правомірно, оскільки строк виконання зобов”язання щодо поставки товару сторонами не визначено, а неповернення попередньої оплати не є простроченим грошовим зобов”язанням в розумінні ст.625 ЦК України, а є правовим наслідком порушення умов зобов”язання.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції правомірно про часткове задоволення позову в частині вимоги про стягнення 123035,02 грн. є правомірним та ґрунтується на законі та дійсних обставинах справи.

Відтак, з огляду на викладене в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Тому керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2011р. у справі № 5015/1971/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехпостач», м.Львів, –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Зварич О.В.

Суддя                                                                                          Якімець Г.Г.