Постанова

від 09.04.2008 по справі 293/10-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 09 квітня 2008 р.                                                                                   

№

293/10-06 

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі

:

Полякова

Б.М., -головуючого (доповідач у справі),

Ткаченко

Н.Г.,

Катеринчук

Л.Й.,

розглянувши

 касаційні скарги

1. СПД

-фізичної особи ОСОБА_1, м. Біла Церква Київської області; 2. Розпорядника

майна відкритого акціонерного товариства "Племінний завод

"Дзвінкове" ОСОБА_2, м. Біла Церква Київської області;

на

постанову

від

22.06.2007 р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у

справі

№

293/10-06 господарського

суду Київської області

за

позовом  

Відкритого

акціонерного товариства "Племінний завод "Дзвінкове", с.

Плесецьке Київської області

до  

1.          Відкритого акціонерного  товариства "Кожухівське",       с. Кожухівка Васильківського району

Київської області 2.          Закритого

акціонерного товариства "Сільгосппродукт",       м. Київ 3.          Приватного підприємства

торгівельно-посередницької фірми "Лорелея", м. Миколаїв 4.          Васильківського міжрайонного бюро

технічної      інвентаризації, с.

Безп'ятне Васильківського району Київської області

про

визнання

недійсними договорів купівлі-продажу та свідоцтва про право власності на

нерухоме майно

у судовому засіданні взяли участь:

СПД

-фізична особа ОСОБА_1

розпорядник

майна ВАТ "Племінний завод "Дзвінкове" ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Київської області від 02.11.2006 р. (судді: Тищенко О.В.

-головуючий, Іваненко Я.Л., Маляренко А.В.) позов задоволено частково. Визнано

недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу комплексу від 15.09.2005

р., укладений між ВАТ "Кожухівське" та ЗАТ

"Сільгосппродукт".

Також,

визнано недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу нерухомого майна

від 04.11.2005 р., укладений між ЗАТ "Сільгосппродукт" та Приватним

підприємством торгівельно-посередницькою фірмою "Лорелея".

Провадження

у справі в частині визнання свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого

майна -припинено.

Постановою

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.06.2007 р.

(судді: Зеленіна Н.І. -головуючий, Жук Г.А., Мазур Л.М.)         апеляційні скарги ВАТ “Кожухівське” та

Приватного підприємства торгівельно-посередницької фірми “Лорелея” задоволено,

рішення господарського суду Київської області від 02.11.2006 р. скасовано

частково та прийнято в цій частині нове рішення у справі, яким відмовлено ВАТ

“Племінний завод “Дзвінкове” у задоволенні позовних вимог про визнання

недійсними договору купівлі-продажу комплексу від 15.09.2005 р., укладеного між

ВАТ "Кожухівське" та ЗАТ "Сільгосппродукт", а також

договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.11.2005 р., укладеного між ЗАТ

"Сільгосппродукт" та Приватним підприємством

торгівельно-посередницькою фірмою "Лорелея".

При

цьому, рішення господарського суду Київської області від 02.11.2006 р. в

частині припинення провадження у справі в частині визнання недійсним свідоцтва

про право власності на об'єкт нерухомого майна залишено без змін.

Не

погоджуючись з винесеною постановою, СПД -фізична особа ОСОБА_1 та розпорядник

майна ВАТ "Племінний завод "Дзвінкове" ОСОБА_2 звернулися до

Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять

постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від

22.06.2007 р. скасувати, а рішення господарського суду Київської області від

02.11.2006 р. залишити без змін.

Касаційні

скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норми матеріального та

процесуального права.

Заслухавши

пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційних скарг,

перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні

скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно

до абз. 11 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство)

розпорядником майна є фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку

покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та

розпорядженням майном боржника на період провадження у  справі про банкрутство в порядку,

встановленому цим Законом.

Згідно

з ч. 15 ст. 13 Закону про банкрутство призначення розпорядника майна не є

підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Отже,

на відміну від керуючого санацією боржника та ліквідатора банкрута до

розпорядника майна боржника не переходять повноваження органів управління

боржника за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 12, ч. 16 ст. 13 Закону

про банкрутство.

Крім

того, положеннями ч. 8 ст. 13 Закону про банкрутство встановлено, що

розпорядник майна має право звертатися до господарського суду у випадках,

передбачених цим Законом.

Закон

про банкрутство не передбачає випадків надання розпоряднику майна права на

звернення до суду від імені та в інтересах боржника, в т.ч. на звернення до

суду касаційної інстанції з відповідною касаційною скаргою.

Як

вбачається з матеріалів справи, касаційну скаргу від імені ВАТ "Племінний

завод "Дзвінкове" подано розпорядником майна цього товариства

арбітражним керуючим ОСОБА_2 на підставі ухвали господарського суду Київської

області від 28.02.2006 р. у справі № 40/2б-2006 про банкрутство даного

товариства, якою призначено його розпорядником майна боржника.

На

час розгляду справи судом касаційної інстанції процесуальний статус

розпорядника майна ВАТ "Племінний завод "Дзвінкове" ОСОБА_2 у

справі № 40/2б-2006 не змінився, оскільки постановою Київського міжобласного

апеляційного господарського суду 

від  27.03.2008 р. у цій справі

було скасовано постанову господарського суду Київської області від 23.10.2007

р. про визнання ВАТ "Племінний завод "Дзвінкове" банкрутом,

відкриття відносно нього ліквідаційної процедури та призначення арбітражного

керуючого ОСОБА_2 ліквідатором банкрута.

Отже,

на даний час право на оскарження винесених у справі судових рішень від імені

ВАТ "Племінний завод "Дзвінкове" належить лише його керівнику

або у випадках передбачених установчими документами відповідним органам

управління.

Таким

чином, касаційна скарга розпорядника майна ВАТ "Племінний завод

"Дзвінкове" не дає підстав для скасування винесеної у даній справі

постанови.

Разом

з тим, з матеріалів справи вбачається, що касаційну скаргу також подано СПД

-фізичною особою ОСОБА_1, який є кредитором ВАТ "Племінний завод

"Дзвінкове" у справі № 40/2б-2006 про банкрутство останнього.

Виходячи

з системного аналізу положень Закону про банкрутство, в процедурі розпорядження

майном боржника визнання недійсними укладених боржником договорів за

спеціальними підставами, визначеними цим Законом, взагалі не передбачено.

Таке

визнання недійсними договорів боржника може відбуватися лише на стадії санації

боржника чи його ліквідації, оскільки у цих процедурах вирішується питання щодо

формування активу та його реалізації з метою зменшення пасиву боржника шляхом

задоволення вимог кредиторів. Внаслідок таких дій відбувається  повернення майна боржника у ліквідаційну

(конкурсну) масу, за рахунок якої здійснюється погашення грошових вимог

кредиторів боржника.

У

зв'язку з чим, кредитори мають право тільки в процедурі санації чи ліквідації

боржника самостійно або через арбітражного керуючого (керуючого санацією,

ліквідатора) боржника ініціювати визнання недійсними договорів, що укладені

боржником.

У

даному випадку справу № 40/2б-2006 про банкрутство ВАТ "Племінний завод

"Дзвінкове" повернуто на стадію розпорядження майном, а предметом

даного спору є визнання недійсними договорів, що укладені іншими, ніж боржник,

особами.

При

цьому, кредитор, яким подано касаційну скаргу, також не є учасником цих угод.

Відтак,

захист права власності на майно в спірних відносинах може бути здійснений

тільки особою, яка вважає себе власником майна (у даному випадку ВАТ

"Племінний завод "Дзвінкове").

Також,

колегія суддів відмічає, що, скасовуючи постанову господарського суду Київської

області від 23.10.2007 р. про визнання ВАТ "Племінний завод

"Дзвінкове" банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної

процедури, Київським міжобласним апеляційним господарським судом в постанові

від 27.03.2008 р. у справі № 40/2б-2006 було встановлено, що ВАТ

"Племінний завод "Дзвінкове" повністю розрахувалось зі всіма

кредиторами, включеними до реєстру вимог кредиторів, крім декількох працівників

боржника.

За

таких обставин справи оспорюваними договорами права кредитора боржника

безпосередньо не порушені.

Відповідно

у цієї особи не виникло і право на оскарження судових рішень, винесених за

результатами розгляду позову про визнання недійсними договорів.

Таким

чином, як касаційна скарга СПД -фізичної особи ОСОБА_1, так і касаційна скарга

розпорядника майна ВАТ "Племінний завод "Дзвінкове" ОСОБА_2 не

дають підстав для скасування винесеної у справі постанови суду апеляційної

інстанції.

Враховуючи

наведене, колегія суддів дійшла висновку, що за наслідками розгляду касаційних

скарг СПД -фізичної особи ОСОБА_1 та розпорядника майна ВАТ "Племінний

завод "Дзвінкове" ОСОБА_2 оскаржувана постанова не може бути

скасована та підлягає залишенню без змін.

На

підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 12, 13  Закону України “Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. ст. 107, 1115,

1117, 1119 -11111 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційні скарги СПД -фізичної особи

ОСОБА_1 та розпорядника майна ВАТ "Племінний завод "Дзвінкове"

ОСОБА_2 залишити без задоволення. 

2.          Постанову Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 22.06.2007 р. у справі № 293/10-06 залишити

без змін.

Головуючий                                                                           

Б.М. Поляков

          Судді                                                                                     

Л.Й. Катеринчук

          Н.Г. Ткаченко