Постанова

від 15.09.2011 по справі 5015/2593/11(5015/3162/11)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5015/2593/11(5015/3162/11)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.11                                                  Справа  № 5015/2593/11(5015/3162/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді                                                       Орищин Г.В.

суддів                                                                              Галушко Н.А.

                                                                                        Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Кушнір Б.Б.

розглянув апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс Україна” від 05.08.2011 р. за №33/07/11

на рішення господарського суду Львівської області  

від 01.08.2011р. у справі № 5015/2593/11 (5015/3162/11)

за  позовом приватного акціонерного товариства “Атомпрофоздоровниця”, м.Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс Україна”, м.Трускавець

третя особа-1 комунальне підприємство Львівської обласної ради “Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експортної оцінки”, м.Дрогобич

третя особа-2 Управління Держкомзему у м. Трускавець Львівської області

третя особа 3: Фонду державного майна України, м. Київ

за участю прокуратури Львівської області

про стягнення заборгованості за векселям в розмірі 150 000,00грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс Україна”

до відповідача приватного акціонерного товариства “Атомпрофоздоровниця”, м.Київ

про визнання векселя таким, що не підлягає виконанню

          за участю представників:

          від прокуратури Яворський

          від позивача не з?явився

          від відповідача Бойко С.М.

          від третіх осіб не з?явились

          Права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.08.2011 р. у справі №5015/2593/11 (5015/3162/11) (суддя Пазичев В.М.) первісний позов приватного акціонерного товариства (далі-ПрАТ) “Атомпрофоздоровниця” задоволено, присуджено до стягнення з товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) “Делакс Україна” 150 000 грн. заборгованості за неоплаченим векселем, 1500грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в  задоволенні зустрічного позову ТзОВ “Делакс Україна” до ПАТ “Атомпрофоздоровниця” про визнання векселя таким, що не підлягає виконанню –відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення первісного позову мотивовано ст.ст. 525, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 70, 77, 78 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, Законом України «Про обіг векселів в Україні», на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність вимог позивача, оскільки відповідачем не виконано своїх зобов'язань щодо платежів за векселем, держателем яких є позивач,  у зв'язку із чим вказана сума присуджена до стягнення з відповідача. В частині відмови в зустрічному позові рішення мотивовано недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Дане рішення оскаржується відповідачем за первісним позовом, оскільки, на думку скаржника, прийнято за невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, та з неправильним застосування норм матеріального права; просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задоволити.  Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги той факт, що виданий без договору вексель не має вексельної сили; вексель був виданий 22.05.2003р., раніше від додаткової угоди, укладеної 24.06.2003р., якою і передбачено порядок розрахунків за векселем; оскільки на момент видачі векселя у відповідача не існувало заборгованості за фактично поставлені товари, то позивач за первісним позовом належним чином не обгрунтував підстави для оплати за пред”явленим векселем, такий слід вважати безтоварним і таким, що не підлягає до оплати.

Крім того, 06.09.2011 р. ТзОВ “Делакс Україна” подано клопотання, в якому просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та припинити провадження у справі, оскільки  ТзОВ “Делакс Україна” отримало листа від ТзОВ “Компанія з управління активами “Актив” від 31.08.2011 р. вих. № 193, з якого йому стало відомо, що ПрАТ “Атомпрофоздоровниця” не є на даний час держателем векселя, за яким стягнуто заборгованість оскаржуваним рішенням. Зокрема, 10.08.2011 р. ПрАТ “Атомпрофоздоровниця” відчужило емітований 22.05.2003 р. СП ТзОВ “Делакс Україна” простий вексель (бланк № 733251942083) номінальною вартістю 150 000грн., на підтвердження чого долучено до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу цінних паперів (брокерський договір) № Б-116 від 10.08.2011р.

Додані до клопотання докази долучені до матеріалів справи та оцінені судовою колегією при винесенні постанови.

Представник відповідача (скаржника), який брав участь в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Прокурор, який брав участь в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, зокрема, зазначив про законність оскаржуваного рішення та безпідставність доводів скаржника.

Позивач за первісним позовом заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.170-172), просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

22.05.2003 року між ВАТ “Атомпрофоздоровниця” (організаційну форму якого змінено на ПрАТ (продавець за договором, позивач у справі) та ТзОВ “Делакс Україна” (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір № 5/Н купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов”язався передати у власність покупця нерухоме, рухоме майно та транспортні засоби загальною вартістю 1 093 500 грн., а покупець – прийняти й оплатити його на умовах договору (а.с.10-12).

На підставі додаткової угоди №1 від 24.06.2003р. до договору №5/Н, редакцію розділу 3 (п.п.3.1.; 3.2), яким передбачено порядок проведення розрахунків, змінено (а.с.13),, а саме, визначено, що оплата за майно здійснюється наступним шляхом:

- перерахування коштів на поточний рахунок продавця в сумі 289 845, 76 грн. протягом 40 календарних днів з моменту підписання договору;

- розрахунком векселями на суму 803 654, 24 грн., емітованими ТзОВ СП “Делакс Україна”, термін сплати за векселями 22.05.2008 р.

Оплата проводиться на протязі 40 календарних днів з моменту підписання договору (п.3.2. договору).

На виконання п.4.2. договору, СП ТзОВ “Делакс Україна” передало, а ВАТ “Атомпрофоздоровниця” прийняло прості векселі на загальну суму 803 654, 24 грн., що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 24.06.2003 р. (а.с.14).

25.06.2003 р. від відповідача на рахунок позивача у рахунок погашення боргу надійшли кошти в розмірі 289 845, 76 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунка ПрАТ “Атомпрофоздоровниця” (а.с.42).

11.05.2011 р. ПрАТ “Атомпрофоздоровниця” звернулося з первісним позовом до ТзОВ “Делакс Україна” про стягнення 150 000 грн. за неоплеченим векселем №733251942083 від 22.05.2003 р. (а.с.15), який задоволений судом першої інстанції.

09.06.2011р.ТзОВ «Делакс Україна»подало зустрічну позовну заяву про визнання даного векселя таким, що не підлягає до оплати (а.с.43-44), в задоволенні якого оскаржуваним рішенням відмовлено.

Судова колегія, заслухавши пояснення скаржника та прокурора, розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, вважає, що підстави для скасування рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2011 р. у даній справі та , відповідно, задоволення апеляційної скарги - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.2  ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв?язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Спір у даній справі виник з виконання зобов?язання за простими векселями, тому на  спірні правовідносини між сторонами поширюються норми Закону  України "Про обіг векселів в Україні" (від 05.04.2001р. № 2374-III, з наступними змінами та доповненнями), статтею 1 якого визначено, що законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930р., якою запроваджено Уніфікований  закон про переказні векселі та прості векселі (далі-Уніфікований Закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї  Конвенції, та  Женевської конвенції 1930р. про врегулювання деяких  колізій  законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих  векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до  Женевської  конвенції 1930р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших, прийнятих, згідно з ними, актів законодавства України.

Відповідно до ст.21 Закону України  "Про цінні папери і фондову біржу", вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними.

Згідно із ст.ст.77,78 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Конвенцією від 07.06.1930р., до простих векселів застосовуються такі ж положення, які стосуються і переказних векселів, тією самою мірою, якщо вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо індосаменту, строку платежу,  платежу, права регресу у разі неплатежу, платежу у порядку посередництва, копій, змін, позовної давності, неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків. Векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як і акцептант за переказним векселем.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно з п.7 листа Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів" від 17.08.1998 р. № 01-8/314 з наступними змінами та доповненнями векселедержатель, який не отримав платіж, має право на стягнення заборгованості за векселем у судовому порядку в межах вексельної давності, встановленої Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі (далі –Уніфікований закон).

Відповідно до абз.1 ст.70 Уніфікованого закону, позовні вимоги  до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог,  пред'явлених до акцептанта  переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання. Аналогічно вирішується це питання і у випадку спорів за участю векселедавця простого векселя (ст.78 Уніфікованого закону).

Отже, позови за векселями до акцептанта переказного чи векселедавця простого векселя можуть бути заявлені протягом трьох років з дня строку платежу незалежно від протесту векселя.

Відтак, суд першої інстанції встановив, що позивач є законним векселедержателем спірного векселя № 733251942083 від 22.05.2003 р.; виданий відповідачем простий вексель містить всі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі; позов до відповідача про примусову оплату зазначеного векселя пред'явлений позивачем в межах строку давності згідно із ст. ст. 53, 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі і що грошові зобов'язання відносно платежу за вказаним векселем відповідачем не виконані, а тому обгрунтовано визнав, що позовні вимоги в частині стягнення 150 000грн. платежу по простих векселях є доведеними і підлягають задоволенню.

Що стосується зустрічної позовної заяви, то підставою для визнання векселя таким, що не підлягає до оплати, ТзОВ «Делакс Україна»визначено його видачу до передачі товару, а тому він є безтоварним.

Однак, як зазначалося вище, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", умовою щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.  

Так, згідно з п.3.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 оплата за майно здійснюється шляхом розрахунку векселями на суму 803 654, 24 грн., емітованими ТзОВ СП “Делакс Україна”, термін сплати за якими - 22.05.2008 р.

Спірний простий вексель № 733251942083 видано 22.05.2003р., а майно передано 24.06.2003р., що підтверджується актом приймання-передачі векселів (а.с.14).   

Виходячи з обгрунтування ТзОВ “Делакс Україна” підстав для задоволення зустрічного позову, останній не підлягає задоволенню.

Що стосується клопотання скаржника про припинення провадження у даній справі у зв'язку з відчуженням ПрАТ “Атомпрофоздоровниця” емітованого 22.05.2003 р. ТзОВ “Делакс Україна” простого векселя (бланк № 733251942083) номінальною вартістю 150 000грн., то судова колегія зазначає, що законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється судом апеляційної інстанції на момент його прийняття, тобто станом  на 01.08.2011р., а вексель проданий позивачем після прийняття оскаржуваного рішення, що підтверджується договором купівлі-продажу цінних паперів (брокерський договір) № Б-116 від 10.08.2011р., відтак, доводи скаржника не заслуговують на увагу та, відповідно,  не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Отже, враховуючи, що згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно до ст. 34 ГПК України, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого  господарського суду, оскільки таке прийнято за відповідності висновків, викладених і рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи,  з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального  права.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ЦК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2011 р. у справі № 5015/2593/11 (5015/3162/11) залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Делакс Україна” - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

 Справу повернути в місцевий господарський суд.

 Головуючий           суддя                                                           Орищин Г.В.   

  судді                                                                                        Галушко Н.А.

                                                                                          Краєвська М.В.