Ухвала

від 02.07.2008 по справі 23/406-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/406-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

                                                                                   №   

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Коваленка В.М.

Заріцької А.О.

розглянувши  касаційну скаргу

ДПІ у Печерському районі м. Києва

на постановувід 15.10.2007 р. господарського суду м. Києва

у справі№ 23/406-б господарського суду м. Києва

за заявою ТОВ "Фірма "Баст", м. Київ

доТОВ "Торгтехнологія", м. Київ

пробанкрутство

в судовому засіданні взяв участь представник:

ДПІ у Печерському районі м. КиєваКуракін Ю.В., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.10.2007 р. за заявою ТОВ "Фірма "Баст" порушено провадження у справі № 23/406-б про банкрутство ТОВ "Торгтехнологія" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 15.10.2007 р. (суддя Демидова А.М.) визнано відсутнього боржника –ТОВ "Торгтехнологія" банкрутом віповідно до ст. 52 Закону про банкрутство та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора та зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії, зокрема подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом.

ДПІ у Печерському районі м. Києва з вказаною постановою суду першої інстанції не погодилася та звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.01.2008 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2008 р., відмовлено ДПІ у Печерському районі м. Києва у прийнятті апеляційної скарги на постанову господарського суду м. Києва від 15.10.2007 р.

Не погоджуючись з постановою про визнання боржника банкрутом, ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 15.10.2007 р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. ст. 1, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), ст. ст. 1, 7, 23, 52 Закону про банкрутство.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та подані матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності припинення касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, виходячи з наступного.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.           

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Стаття 107 ГПК України передбачає, що касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Між тим, у відповідності до ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (тобто особливостей процедури банкрутства).

Отже, в силу приписів ст. 41 ГПК України положення ст. 107 цього Кодексу підлягають застосуванню з урахуванням особливостей процедури банкрутства.

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, передбачені цим Кодексом та Законом про банкрутство (ч. 3 ст. 11113 ГПК України).

Таким чином, в силу особливостей процедури банкрутства (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

Відтак, касаційну скаргу на постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть подавати тільки учасники справи про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, залишаючи без змін ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову в прийнятті апеляційної скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову про визнання боржника банкрутом, Вищий господарський суд України в своїй постанові від 09.04.2008 р. у даній справі вже вказував ДПІ у Печерському районі м. Києва на те, що особі необхідно набути статусу учасника такої справи для того, щоб перевірити правомірність судових рішень, винесених у справі про банкрутство, в т.ч. порушеної в порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

При цьому, в цій постанові було звернено увагу ДПІ у Печерському районі м. Києва на те, що вказаний орган державної податкової служби, набувши статусу учасника справи про банкрутство, не позбавлений можливості оскаржити до суду касаційної інстанції постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а відтак й перевірити правомірність визнання боржника банкрутом.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

У зв'язку з чим, призначаючи касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову про визнання боржника банкрутом, ухвалою від 26.05.2008 р. Вищим господарським судом України було зобов'язано заявника касаційної скарги надати суду докази набуття статусу учасника справи про банкрутство, зокрема, докази заявлення грошових вимог до боржника.

Втім, такі докази заявником касаційної скарги надані суду не були.

Таким чином, ДПІ у Печерському районі м. Києва не є учасником справи про банкрутство, оскільки не звернулася з грошовими вимогами до боржника.

Більш того, ДПІ у Печерському районі м. Києва взагалі не зазначає, які у неї є грошові вимоги до боржника.

Відтак, касаційне провадження у справі про банкрутство за касаційною скаргою неучасника такої справи не може бути здійснене.

На підставі наведеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про судоустрій України", ст. ст. 1, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 41, 80, 107, 1115, 1117, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Припинити касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 15.10.2007 р. у справі № 23/406-б.

Головуючий                                                                         Б.М. Поляков

         Судді                                                                                           В.М. Коваленко

                                                                                                          А.О. Заріцька