Постанова

від 02.07.2008 по справі 14/6766

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/6766

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 липня 2008 р.                                                                                    № 14/6766  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Подоляк О.А.

суддів :Грека Б.М., Дерепи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Міністерства регіонального розвитку та будівництва України та Національного історико-архітектурного заповідника "Кам'янець"

на  постановувід 10.04.2008 р. Житомирського апеляційного господарського суду

у справі№ 14/6766

за позовомНаціонального історико-архітектурного заповідника "Кам'янець"(надалі –Заповідник)

доКам'янець-Подільського училища культури(надалі –Училище)

треті особи без самостійних вимог на стороні позивача

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області;Міністерство регіонального розвитку та будівництва України

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача

Хмельницька обласна рада

прозвільнення приміщення

за участю представників:

від позивача-  не з'явились

від відповідача-  Нелюбов Р.М.

від третьої особи-1-  не з'явились

від третьої особи-2-  Гордов М.М.

від третьої особи-3-  Назаренко В.І.

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2006 р. Заповідник звернувся до суду з позовом до Училища про зобов'язання останнього укласти з ним договір оренди будинку комерційного банку, що знаходиться за адресою: вул. Зарванська, 3, м. Кам'янець-Подільський.

За наслідком уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України Заповідник просив суд зобов'язати відповідача звільнити приміщення будинку комерційного банку, що знаходиться за адресою: вул. Зарванська, 3, м. Кам'янець-Подільський, та передати його Заповіднику.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.03.2007 р. (суддя Гладюк Ю.В.) позов задоволено.

Рішення мотивоване тим, що відповідно до рішень Хмельницької обласної ради № 19-9/2003 від 23.06.2004 р. та № 10-12/2004 від 23.06.2004 р., а також розпорядження Кабінету Міністрів України № 161-р від 24.03.2004 р. "Про передачу цілісного майнового комплексу Національного історико-архітектурного заповідника "Кам'янець" у державну власність", будинок комерційного банку по вул. Зарванській, 3 в м. Кам'янець-Подільському знаходиться в оперативному володінні позивача, проте відповідач, без жодних на це правових підстав, користується вказаним приміщенням.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 р. (судді Ляхевич А.А., Вечірко І.О., Зарудяна Л.О.) рішення скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення та відмовляючи в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14781462 від 09.06.2006 р. комплекс будівель по вул. Зарванській, 3 в м. Кам'янці-Подільському перебуває у власності Хмельницької обласної ради. Позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували право власності позивача на вказане майно.

Не погоджуючись із постановою, Заповідник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись із постановою, Міністерство регіонального розвитку та будівництва України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради № 506 від 16.03.2006 р. вирішено оформити право власності на будинок комерційного банку, що знаходиться за адресою: вул. Зарванська, 3, м. Кам'янець-Подільський площею 2660,5 кв.м., за Хмельницькою обласною радою та передати на праві оперативного управління Кам'янець-Подільському училищу культури. На підставі зазначеного рішення 09.06.2006 р. виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради видано свідоцтво про право власності № ЯЯЯ 412676 на вказане нерухоме майно Хмельницькій обласній раді.

Як встановлено апеляційним судом, Кам'янець-Подільським міжміським бюро технічної інвентаризації 09.06.2006 р. зареєстровано права власності на дане нерухоме майно за Хмельницькою обласною радою, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10897837 від 09.06.2006 р. реєстраційний номер 14781462.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Як передбачено ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державною реєстрацією речових прав  на  нерухоме  майно  та  їх обмежень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно положень ст. 3 цього Закону речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

В силу ст. 4 вказаного Закону, обов'язковій  державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема –право власності на нерухоме майно.       

Згідно п. 5 прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до  створення  єдиної  системи органів реєстрації прав,  а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Реєстрацію прав власності відповідно до п. 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. (з відповідними змінами), здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації, що свідчить про делегування останнім владних повноважень, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що право власності на будинок комерційного банку, що знаходиться за адресою: вул. Зарванська, 3, м. Кам'янець-Подільський, зареєстровано за Хмельницькою обласною радою, а позивачем не доведено належними доказами право власності чи право оперативного управління щодо вказаного майна.

В силу ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивачем в процесі розгляду справи не доведено порушення свого права  згідно ст. ст. 1, 2 ГПК України, не доведено належним чином право оперативного управління чи право власності на будинок комерційного банку, що знаходиться за адресою: вул. Зарванська, 3, м. Кам'янець-Подільський, а тому не доведено, які права і охоронювані законом інтереси позивача порушені відповідачем щодо даного приміщення. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правомірних висновків про те, що підстави для задоволення позову відсутні.

Посилання оскаржувачів в касаційних скаргах на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме неповідомлення позивача про час і дату судового засідання, не знайшли свого підтвердження. Як свідчать матеріали справи, судом апеляційної інстанції, у встановленому порядку, розсилались сторонам у справі ухвали про прийняття апеляційної скарги. Також, виконуючи передбачений ст. 77 ГПК України обов'язок, суд неодноразово відкладав розгляд справи та оголошував перерву в судовому засіданні у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників позивача та третіх осіб, а також неподанням їх представниками витребуваних доказів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувачів на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувачів про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Міністерства регіонального розвитку та будівництва України та Національного історико-архітектурного заповідника "Кам'янець" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 р. у справі № 14/6766 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і                                                                                           Б. Грек

                                                                                                        В. Дерепа