Рішення

від 27.09.2011 по справі 2762-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИ М

Автономна Республіка К рим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Нев ського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

27.09.2011 Справа №5002-1/2762-2011

за позовом Заступника про курора м. Ялта, (98600, Україна, АР К рим, м. Ялта, вул. Кірова, 18) в інте ресах держави в особі:

1. Республіканського к омітету по земельних ресурса х АР Крим, (95000, Україна, АР Крим, м . Сімферополь, вул. Кечкеметсь ка, 114),

2. Фонду державного май на України, (01133, Україна, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9),

до відповідачів:

1. Лівадійської селищн ої ради, (98655, Україна, АР Крим, м. Я лта, смт. Лівадія, вул. Батурін а, 8),

2. Товариства з обмежен ою відповідальністю «Здравн иці України», (01054, Україна, м. Киї в, вул. Гоголівська, 15),

за участю третіх осіб, які н е заявляють самостійних вимо г на предмет спору:

1. Приватного акціонер ного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспі лок України «Укрпрофоздоров ниця», (01019, Україна, м. Київ, вул. Ш ота Руставелі, 39/41),

2. Дочірнього підприєм ства «Санаторій «Курпати» За критого акціонерного товари ства лікувально - оздоровчи х закладів профспілок Україн и «Укрпрофоздоровниця», (98656, Ук раїна, АР Крим, м. Ялта, смт. Курп ати, вул. Алупкінське шосе, 12-А),

про визнання недійсними рі шень, договору купівлі-прода жу земельної ділянки та спон укання до повернення земельн ої ділянки,

Суддя Л. О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивачів:

1. не з' явився, повідом лений належним чином,

2. ОСОБА_1. - головни й спеціаліст - юрисконсульт , дов. № 219 від 27.04.2011р.,

від відповідачів:

1. не з' явився, повідом лений належним чином,

2. ОСОБА_2., представн ик, довіреність від 01.08.2011р. № б/н,

від третіх осіб:

1. ОСОБА_3. - предста вник, дов.№19-07/02 від 19.07.2011р., ОСОБА _4. - представник, дов. № 11-07/02 ві д 11.07.2011р.,

2. не з' явився, повідом лений належним чином,

за участю прокурора Куліба ба С.Є. - прокурор відділу про куратури АР Крим,

Суть спору: Заступник проку рора м. Ялта в інтересах держа ви в особі Республіканського комітету по земельних ресур сах АР Крим та Фонду державно го майна України звернувся д о господарського суду АР Кри м з позовом до Лівадійської с елищної ради та Закритого ак ціонерного товариства «Здра вниці України» про визнання недійсним рішення Лівадійсь кої селищної ради № 5 від 29.09.2004р. « Про передачу в довгострокову оренду ЗАТ «Здравниці Украї ни» земельної ділянки за адр есою: смт. Курпати, Алупкінськ е шосе, 12 (літ. Ж, літ. К) для рекон струкції колишнього дитячог о садочку та кіно проектної б удки в пансіонат», рішення Лі вадійської селищної ради № 49 в ід 21.08.2008р. «Про приватизацію шля хом продажу земельної ділянк и ЗАТ «Здравниці України» за адресою: АР Крим, смт. Лівадія , смт. Курпати, вул. Алупкінськ е шосе, 12»; визнання недійсним укладеного між відповідачам и у справі договору купівлі-п родажу № 4623 від 23.12.2008р. земельної ділянки, площею 0,3500га, що розта шована за адресою: АР Крим, м. Я лта, смт. Курпати, вул. Алупкін ське шосе, 12. Також, прокурор пр осить зобов' язати Закрите а кціонерне товариство «Здрав ниці України» повернути земе льну ділянку загальною площе ю 0,3500га, що розташована за адре сою: АР Крим, м. Ялта, смт. Курпат и, вул. Алупкінське шосе, 12 (літ. Ж, літ. К) у користування Дочір нього підприємства «Санатор ій «Курпати» Закритого акціо нерного товариства лікуваль но - оздоровчих закладів пр офспілок України «Укрпрофоз доровниця».

Обґрунтовуючи свої вимоги , прокурор міста Ялти посилає ться на те, що спірним рішення м Лівадійська селищна рада п рипинила право постійного ко ристування Дочірнього підпр иємства «Санаторій «Курпати » ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровн иця» на земельну ділянку заг альною площею 0,3500 га, розташова ну за адресою: АР Крим, м. Ялта, с мт. Курпати, вул. Алупкінське ш осе, 12, та передала цю ділянку З акритому акціонерному товар иству «Здравниці України». П рокурор стверджує, що вказан им рішенням Лівадійська сели щна рада фактично розпорядил ася земельною ділянкою підпр иємства, яке в статутному фон ді має частку державної влас ності, тобто вийшла за межі на даних їй повноважень, оскіль ки згідно з пунктами 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною діля нкою у разі добровільної від мови землекористувача здійс нюється за його заявою до вла сника земельної ділянки. Вла сник земельної ділянки на пі дставі заяви землекористува ча приймає рішення про припи нення права користування зем ельною ділянкою, про що повід омляє органи державної реєст рації. При цьому прокурор заз начає, що оскільки на сьогодн і розмежування земель держав ної та комунальної власності не завершено, то відповідно д о пункту 12 розділу Х Перехідни х положень Земельного кодекс у України органи місцевого с амоврядування не вправі розп оряджатися землями, на яких р озташовані державні підприє мства. Також прокурор зверта є увагу на те, що відповідно до статуту ДП «Санаторій «Курп ати» підприємство входить до складу ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоз доровниця» та засновано на д ержавній власності, а оскіль ки земля в розумінні норм чин ного законодавства є майном, то безоплатна передача нале жного державному підприємст ву майна іншим юридичним осо бам або громадянам суперечит ь статті 75 Господарського код ексу України.

Фонд державного майна Укра їни в наданих суду пояснення х підтримав позицію прокурор а та просив суд задовольнити позов.

Інший позивач (Республікан ський комітет по земельних р есурсах АР Крим) письмових по яснень стосовно заявленого п озову не висловив.

Лівадійська селищна рада п озов не визнала, у своїх письм ових запереченнях зазначила , що оспорювані рішення прийн яті з повним дотриманням нор м чинного законодавства Укра їни і в межах наданих селищні й раді повноважень.

Інший відповідач (ТОВ «Здра вниці України») також позов н е визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що Дочірнє пі дприємство «Санаторій «Курп ати» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздор овниця» не є державним підпр иємством, серед його засновн иків державних підприємств, Фонду державного майна і йог о регіональних відділень нем ає, а Закрите акціонерне това риство лікувально-оздоровчи х закладів профспілок Україн и «Укрпрофоздоровниця» ніко ли не було землекористувачем спірної земельної ділянки. В ідповідач звертає увагу, що Д П «Санаторій «Курпати» було землекористувачем спірної з емельної ділянки на підставі Державного акта про право по стійного користування КМ №0009 ПС від 16.06.1994р., виданого на підст аві рішення власника - Ліва дійської селищної ради. На пі дставі рішення ЗАТ «Укрпрофо здоровниця» №05-39/1272 від 15.07.2004р. зем лекористувач ДП «Курпати» ві дмовився від землекористува ння, а власник - Лівадійська селищна рада, прийняла цю від мову та передала спірну земе льну ділянку в оренду ЗАТ «Зд равниці України», яке в свою ч ергу, на підставі свідоцтво п ро право власності є власник ом нерухомого майна, розташо ваного на ній. Крім того, відпо відач зазначив про зміну наз ви ЗАТ «Здравниці України» н а ТОВ «Здравниці України».

Відповідно до статті 25 Госп одарського процесуального к одексу України у разі смерті або оголошення фізичної осо би померлою, припинення діял ьності суб'єкта господарюван ня шляхом реорганізації (зли ття, приєднання, поділу, перет ворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а так ож в інших випадках заміни ос оби у відносинах, щодо яких ви ник спір, господарський суд з алучає до участі у справі пра вонаступника відповідної ст орони або третьої особи на бу дь-якій стадії судового проц есу. Усі дії, вчинені в судовом у процесі до вступу у справу п равонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони бул и обов'язкові для особи, яку пр авонаступник замінив.

Згідно з частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України ю ридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язкі в іншим юридичним особам - пра вонаступникам (злиття, приєд нання, поділу, перетворення) а бо в результаті ліквідації.

Стаття 59 Господарського код ексу України визначає, що рео рганізація може проводитися шляхом злиття, приєднання, по ділу, перетворення. У разі зли ття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язк и кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що у творений внаслідок злиття. У разі приєднання одного або к ількох суб'єктів господарюва ння до іншого суб'єкта господ арювання до цього останнього переходять усі майнові прав а та обов'язки приєднаних суб 'єктів господарювання. У разі поділу суб'єкта господарюва ння усі його майнові права і о бов'язки переходять за розді льним актом (балансом) у відпо відних частках до кожного з н ових суб'єктів господарюванн я, що утворені внаслідок цьог о поділу. У разі виділення одн ого або кількох нових суб'єкт ів господарювання до кожного з них переходять за роздільн им актом (балансом) у відповід них частках майнові права і о бов'язки реорганізованого су б'єкта. У разі перетворення од ного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного су б'єкта господарювання перехо дять усі майнові права і обов 'язки попереднього суб'єкта г осподарювання.

Проте, матеріали справи сві дчать, що відповідач у справі не був реорганізований, а від булася лише зміна назви підп риємства, що не є підставою дл я реорганізації. Наведене ви ключає можливість застосува ння у даній ситуації статті 25 Господарського процесуальн ого кодексу України. При цьом у, суд звертає увагу на те, що ч инний Господарський процесу альний кодекс України не вст ановлює необхідність винесе ння ухвали у разі зміни назви учасника судового процесу, у зв' язку з чим відповідні зм іни мають враховуватися лише при оформленні процесуальни х документів.

Третя особа у справі (ПАТ ЛО ЗПУ «Укрпрофоздоровниця») пр оти позову, також заперечує з тих підстав, що в статутному к апіталі підприємства відсут ня частка державної власност і. Крім того, зазначає, що ДП «С анаторій «Курпати» створене одним засновником - ЗАТ ЛОЗ П «Укрпрофоздоровниця», а ко мплекс «Санаторій «Курпати» переданий ЗАТ «Укрпрофоздор овниця» при його створенні н а підставі постанови Президі ї ради Федерації Незалежних Профспілок України №11-11-1 від 22.11 .1991р. за відповідним актом прий мання-передачі, а факт правом ірної передачі майна був вст ановлений Вищим арбітражним судом України при винесенні рішення від 20.01.1997р. у справі №137/7 т а постанови від 17.06.1997 р. у справі №041/18А-137/7-7/30. Крім того, Приватне а кціонерне товариство лікува льно-оздоровчих закладів про фспілок України «Укрпрофозд оровниця», також, вважає, що по силання прокурора на Закон У країни від 10.09.1991 р. №1540-XII «Про підп риємства, установи та органі зації союзного підпорядкува ння, розташовані на територі ї України» та Постанова Верх овної Ради Української PCP «Про захист суверенних прав влас ності Української PCP» №506 від 29.11 .1990 р. не відноситься до профспі лок України, які не є органами союзного підпорядкування, о рганами державної влади та у правління.

З аналогічних підстав запе речувало проти позову і Дочі рнє підприємство «Санаторій «Курпати» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпро фоздоровниця». Також, підпри ємство наполягає на застосув анні судом строків позовної давності, у зв' язку зі сплив ом таких строків для звернен ня до суду за захистом поруше ного права.

16.08.2011р. до господарського суд у АР Крим від Прокуратури АР К рим надійшли додаткові поясн ення, в яких зазначено, що на в иконання Постанови Ради Міні стрів охорони здоров'я УРСР № 606 від 23.04.1960 р. «Про передачу проф спілкам санаторіїв і будинкі в відпочинку Міністерства ох орони здоров'я УРСР» усі діюч і госпрозрахункові санаторі ї, будинки відпочинку та панс іонати Міністерство охорони здоров'я було зобов'язано пер едати у строк до 01.05.1960р. Українс ькій республіканській раді п рофспілок з метою подальшого поліпшення організації відп очинку і санаторно-курортног о обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно п. 2 вказаної Постанови майно передавалося профспіл ковим організаціям у відання . На думку прокуратури спірне майно лікувально-оздоровчих закладів не могло бути перед ано у власність окремих гром адських організацій, у тому ч ислі Укрпрофради, оскільки з а Конституцією колишньої УРС Р на той час була єдина соціал істична власність. Тобто вла сність громадських організа цій та об'єднань відносилася саме до соціалістичної влас ності. Прокурор зазначає, що з гідно зі ст. 10 Конституції Укр аїнської Радянської Соціалі стичної Республіки (прийнято ї позачерговою 7 сесією Верхо вної Ради Української РСР ІХ скликання 20.04.1978р.) основу еконо мічної системи Української Р СР становить соціалістична в ласність на засоби виробницт ва у формі державної (загальн онародної) і колгоспно-коопе ративної власності. Соціаліс тичною власністю є, також, май но профспілкових та інших гр омадських організацій, необх ідне їм для здійснення стату тних завдань, з урахуванням ч ого санаторно-курортні закла ди, які передано у відання про фспілкам згідно Постанови Ра ди Міністрів УРСР №606 від 23.04.1960р., є державною (загальнодержав ною) власністю.

Прокурор повідомив, що відп овідно до Постанови Верховно ї Ради Української PCP «Про зах ист суверенних прав власност і Української PCP» №506 від 29.11.1990р. вв едено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника д ержавного майна до введення в дію Закону Української PCP пр о роздержавлення майна. Згід но з Указом Президії Верховн ої Ради України від №1452-XII 30.08.1991р. « Про передачу підприємств, ус танов та організацій союзног о підпорядкування, розташова них на території України, у вл асність держави» та Законом України від 10.09.1991 р. №1540-XII «Про під приємства, установи та орган ізації союзного підпорядкув ання, розташовані на територ ії України» майно та фінансо ві ресурси підприємств, уста нов, організацій та інших об'є ктів союзного підпорядкуван ня, розташованих на територі ї нашої країни, є державною вл асністю України, а укладені п ісля 29.11.1990 р. майнові договори, я кими змінено форму власності , визнаються недійсними. З мет ою збереження в інтересах гр омадян України майна загальн осоюзних громадських органі зацій колишнього Союзу РСР В ерховна Рада України Постано вою №2268-XII від 10.04.1992р. «Про майнові комплекси та фінансові ресу рси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташ овані на території України» тимчасово, до визначення пра вонаступників, передала Фонд у державного майна України м айно та фінансові ресурси ро зташованих на території Укра їни підприємств, установ та о б'єктів, що перебували у відан ні громадських організацій. У подальшому постановою Верх овної Ради України №3943-XII від 04.02.1 994р. Кабінетові Міністрів Укра їни було приписано визначити органи управління майном за гальносоюзних громадських о рганізацій, які тимчасово ви конуватимуть ці функції до з аконодавчого визначення пра вонаступників. За таких обст авин, прокурор вважає, що саме Фонд державного майна Украї ни уповноважений державою зд ійснювати функції щодо управ ління майном громадських орг анізацій колишнього Союзу РС Р, що розташоване на територі ї України. Прокурор звернув у вагу на те, що належність проф спілок до загальносоюзних гр омадських організацій підтв ерджується їх статутом. За та ких обставин, прокурор вважа є, що погодження на вилучення земельних ділянок без відпо відної згоди Фонду державног о майна України були надані к ерівниками санаторіїв незак онно, і, як наслідок, рішення в ідповідних рад про припиненн я права користування земельн ими ділянками та укладені в п одальшому цивільно-правові у годи, прийняті на підставі не законних відмов, також є неза конними.

Вказані пояснення прийнят і судом до розгляду.

Розгляд справи неодноразо во відкладався, в судовому за сіданні 20.09.2011р. оголошувалась п ерерва до 27.09.2011р.

Розглянувши матеріали спр ави, заслухав пояснення учас ників процесу, оцінивши нада ні докази, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Викона вчого комітету Лівадійської селищної ради №35 від 21.04.1993р. Куро ртно-оздоровчому комплексу « Курпати» виданий Державний а кт серії КМ №0009 ПС на право пост ійного користування земельн ою ділянкою загальною площею 12,79 га, (том 1, аркуш справи 9-10).

10 грудня 2002 року між Українсь кою Федерацією профспілкови х організацій - профспілкою працівників спільних підпри ємств (продавець) та Закритим акціонерним товариством «Зд равниці України» (покупець) у кладений договір купівлі-про дажу № 45, (том 1, аркуш справи 134-136).

Згідно з умовами вказаного договору покупець набуває п раво власності на будівлю ди тячого саду (складу) загально ю площею 351,4 кв.м. з прилеглими е лементами благоустрою та інж енерними мережами санаторію «Курпати», що розташована за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. К урпати, вул. Алупкінське шосе , б. 12, літ. Ж.

Об' єкт переданий відпові дачу у справі 10.12.2002р., про що свід чить відповідний акт прийому -передачі, (том 1, аркуш справи 13 7).

16 грудня 2002 року між тими ж сто ронами укладений договір куп івлі-продажу № 1605, предметом як ого стала будівля кінобудки, загальною площею 33,5 кв. м., що ро зташована за адресою: АР Крим , м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алуп кінське шосе, б. 12, літ. К.

За відповідним актом прийо му-передачі, (том 1, аркуш справ и 140) об' єкт переданий покупц ю.

Рішенням 22 сесії 4-го скликан ня Лівадійської селищної рад и № 5 від 29.09.2004р. «Про передачу у д овгострокову оренду Закрито му акціонерному товариству « Здравниці України» земельно ї ділянки за адресою: смт. Курп ати, Алупкінське шосе, б. 12 (літ. Ж, літ. К) для реконструкції ко лишнього дитячого саду та кі нопроекційної будки у пансіо нат» ухвалено: затвердити пр оект землеустрою щодо відвед ення земельної ділянки Закри тому акціонерному товариств у «Здравниці України» для ре конструкції колишнього дитя чого саду та кінопроекційної будки у пансіонат (код по УКЦВ З - 1.17 «Рекреаційного призна чення») за адресою: смт. Курпат и, Алупкінське шосе, б. 12 (літ. Ж, л іт. К); припинити Дочірньому пі дприємству «Санаторій «Курп ати» ЗАТ лікувально-оздоровч их установ профспілок Україн и «Укрпрофоздоровниця» (прав онаступник курортно-оздоров чого комплексу «Курпати») пр аво постійного користування земельною ділянкою площею 0,35 00 га, що розташована за адресо ю: смт. Курпати, Алупкінське шо се, б. 12 (літ. Ж, літ. К), що знаходит ься у постійному користуванн і санаторію «Курпати» (Держа вний акт на право постійного користування землею серії К М №0009 ПС від 16.06.1994р. у складі земел ьної ділянки загальною площе ю 11,1911 га; внести зміни до Держав ного акту на право постійног о користування землею серії КМ №0009 ПС від 16.06.1994р.; передати Зак ритому акціонерному товарис тву «Здравниці України» у до вгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку (к адастровий номер 0111947900:06:001:0011) площ ею 0,3500 га для реконструкції кол ишнього дитячого саду та кін опроекційної будки у пансіон ат з земель рекреаційного пр изначення (КОК «Курпати»), за у гіддями - землі громадського призначення.

Вказане рішення прийнято о рганом місцевого самоврядув ання на підставі добровільно ї відмови ДП «Санаторій «Кур пати» від права постійного к ористування частиною земель ної ділянки площею 0,3500 га.

На підставі зазначеного рі шення, 28.12.2004р. між Лівадійською селищною радою (орендодавець ) та ЗАТ «Здравниці України» (о рендар) укладений договір ор енди земельної ділянки площе ю 0,3500 га, розташованої за адрес ою: АР Крим, м. Ялта, смт. Курпати , Алупкінське шосе, 12, який заре єстровано 04.02.2005р. у Ялтинському відділенні Кримської регіон альної філії Державного підп риємства «Центр державного з емельного кадастру» за № 040500100013 .

В подальшому, рішенням 27 сес ії 5-го скликання Лівадійсько ї селищної ради № 49 від 21.08.2008р. «П ро приватизацію шляхом прода жу земельної ділянки ЗАТ «Зд равниці України» за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Лівадія, смт. К урпати, вул. Алупкінське шосе 12» затверджено звіт про експе ртну грошову оцінку земельно ї ділянки, що розташована за а дресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Лів адія, смт. Курпати, вул. Алупкі нське шосе, 12; продано Закрито му акціонерному товариству « Здравниці України» земельну ділянку несільськогосподар ського призначення площею 0,350 0 га (кадастровий номер 0111947900:06:001:0011 ), яку надано у довгострокову о ренду товариству за договоро м оренди № 040500100013 від 04.02.2005р. для рек онструкції колишнього дитяч ого саду та кінопроекційної будки у пансіонат та на якій р озташовані належні товарист ву об' єкти нерухомого майна ; затверджено ціну продажу зе мельної ділянки Закритому ак ціонерному товариству «Здра вниці України» в сумі 1 849 920,00 грн . на підставі висновку держав ної експертизи землевпорядн ої документації від 11.04.2008р. № 239-08 д ержавної агенції земельних р есурсів України.

Вказане рішення покладено в основу укладеного 23.12.2008р. між Лівадійською селищною радою (продавець) та Закритим акціо нерним товариством «Здравни ці України» (покупець) догово ру купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3500 га, розташо ваної за адресою: АР Крим, м. Ял та, смт. Курпати, Алупкінське ш осе, 12 (літ. Ж, літ К), який в свою ч ергу посвідчений та зареєстр ований приватним нотаріусом Ялтинського міського нотарі ального округу ОСОБА_5. ві д 23.12.2008р. реєстровий № 4623 ВМА № 777130.

Надалі, Товариством з обмеж еною відповідальністю «Здра вниці України» (правонаступн ик ЗАТ «Здравниці України») о тримано Державний акт про пр аво власності на спірну земе льну ділянку серії ЯЛ № 476178, яки й зареєстровано в Книзі запи сів реєстрації державних акт ів на право власності на земл ю та на право постійного кори стування землею, договорів о ренди землі за № 021000700019.

Не погоджуючись з правомір ністю вищевказаних рішень ор гану місцевого самоврядуван ня, а також укладеного догово ру купівлі-продажу земельної ділянки, заступник прокурор а міста Ялти в інтересах держ ави в особі Республіканськог о комітету по земельних ресу рсах АР Крим та Фонду державн ого майна України звернувся до суду з відповідним позово м.

Дослідивши надані сторона ми докази у підтвердження св оїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що зая влений позов не підлягає зад оволенню з наступних підстав .

Згідно зі статтею 1 Господар ського процесуального кодек су України підприємства, уст анови, організації, інші юрид ичні особи (у тому числі інозе мні), громадяни, які здійснюют ь підприємницьку діяльність без створення юридичної осо би і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підп риємницької діяльності, мают ь право звертатися до господ арського суду згідно з встан овленою підвідомчістю госпо дарських справ за захистом с воїх порушених або оспорюван их прав і охоронюваних закон ом інтересів, а також для вжит тя передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запо бігання правопорушенням.

Статтею 2 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и передбачено, що господарсь кий суд порушує справи, у тому числі, за позовними заявами п рокурорів та їх заступників, які звертаються до господар ського суду в інтересах держ ави. Прокурор, який звертаєть ся до господарського суду в і нтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інте ресів держави, та обґрунтову є необхідність їх захисту, а т акож вказує орган, уповноваж ений державою здійснювати ві дповідні функції у спірних в ідносинах.

Право на звернення до госпо дарського суду реалізується шляхом подання відповідного процесуального документа - позовної заяви, обов' язкови ми елементами якої є предмет позову та підстави позову. Пр едметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорю ваного права або охоронювано го законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтер есу. Підставою позову є обста вини, якими позивач обґрунто вує свої вимоги. Такі обстави ни складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначе ні правові наслідки та визна чають межі доказування. Прав о визначення підстави позову належить виключно позивачу, а в разі пред' явлення позов у прокурором - прокурору.

Згідно з пунктом 5 частини 2 с татті 54 Господарського проце суального кодексу України по зовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрун туються позовні вимоги; зазн ачення доказів, що підтвердж ують позов; обґрунтований ро зрахунок сум, що стягуються ч и оспорюються; законодавство , на підставі якого подається позов.

Позовні вимоги повинні бут и обґрунтовані певними обста винами, до яких належать обст авини, на яких позивач обґрун товує свої вимоги, а також інш і обставини, які мають значен ня для правильного вирішення спору.

До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, від носять обставини, які станов лять предмет доказування у с праві. Предмет доказування - ц е сукупність обставин, які не обхідно встановити для прави льного вирішення справи. У пр едмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вим ог позивача та заперечень ві дповідача. У предмет доказув ання включається також факт приводу для позову, який явля є собою обставини, що підтвер джують право на звернення до суду, тобто факти порушення с уб'єктивного права чи охорон юваного законом інтересу поз ивача.

Посилання на законодавств о являє собою юридичні підст ави позову. У позовній заяві п овинні бути викладені норми матеріального права, що регу люють спірні матеріально-пра вові відносини та порушені в ідповідачем, а також відпові дно до яких, на думку позивача , слід вирішити спір.

Обґрунтовуючи свою вимогу про визнання недійсним ріше ння Лівадійської селищної ра ди №5 від 29.09.2004 р., заступник проку рора міста Ялти посилається на те, що спірним рішенням орг ан місцевого самоврядування фактично розпорядився земел ьною ділянкою підприємства, у статутному фонді якого є ча стка державної власності, що є порушенням норм чинного за конодавства України.

Однак, суд вважає передчасн ими твердження прокурора щод о наявності частки державної власності у статному фонді Д очірнього підприємства «Сан аторій «Курпати» ЗАТ ЛОЗПУ « Укрпрофоздоровниця» та стат утному фонді Приватного акці онерного товариства лікувал ьно-оздоровчих закладів проф спілок України «Укрпрофоздо ровниця».

Як вбачається зі Статуту До чірнього підприємства «Сана торій «Курпати» ЗАТ ЛОЗПУ «У крпрофоздоровниця», Дочірнє підприємство створено одним засновником - Закритим акці онерним товариством лікувал ьно-оздоровчих закладів проф спілок України «Укрпрофоздо ровниця», згідно з рішенням з агальних зборів ЗАТ «Укрпроф оздоровниця» від 19.06.2002р. «Про ре організацію філій дочірньог о підприємства «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

Пунктом 1.2 Статуту підприєм ства передбачено, що засновн иком та власником Підприємст ва є юридична особа за законо давством України - Закрите акціонерне товариство лікув ально-оздоровчих закладів пр офспілок України «Укрпрофоз доровниця», яке діє на підста ві власного Статуту і знаход иться за адресою: 01033, м. Київ-23, ву л. Шота Руставелі, 39/41, ідентифі каційний код 02583780.

Отже, зі Статуту Дочірнього підприємства «Санаторій «Ку рпати» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофозд оровниця» не вбачається наяв ність державної власності в статутному фонді Підприємст ва.

При цьому, стосовно створен ня Закритого акціонерного то вариства лікувально-оздоров чих закладів профспілок Укра їни «Укрпрофоздоровниця» та форми власності належного й ому майна суд зазначає насту пне.

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 23 квітня 1960 р. № 606 Міністерство охорони з доров'я УРСР було зобов' яза но передати до 1 травня 1960 року Українській республіканськ ій Раді профспілок:

а) всі діючі госпрозрахунко ві санаторії /крім туберкуль озних/ загальною кількістю 73 о б'єкти на 23586 ліжок, 92 будинки від починку на 20997 ліжок, 8 санаторн их пансіонатів на 1510 ліжок, кур ортні поліклініки, які знахо дяться у віданні Головного у правління курортів, санаторі їв і будинків відпочинку Мін істерства охорони здоров'я У РСР, згідно з додатками NN 1, 2, а та кож санаторії /крім туберкул ьозних/ і будинки відпочинку , що будуються для цього Управ ління;

б) Головне республіканське і територіальні управління курортів, санаторіїв і будин ків відпочинку з усіма підпр иємствами і організаціями, щ о знаходяться у їх віданні, та курортні контори, згідно з до датком N 3.

Передачу у відання профспі лкових органів курортних уст анов, санаторіїв, будинків ві дпочинку та інших підприємст в і організацій приписано зд ійснити безоплатно, з усім об ладнанням, транспортом. допо міжними підприємствами і під собними господарствами, спор удами, жилими будинками, земе льними ділянками, парками за станом на 1 січня 1960 року, а тако ж асигнуваннями на їх утрима ння, планами з праці, фондами п ерсональних надбавок, капіта ловкладеннями, фондами на вс і види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними центр алізованими коштами курортн ого збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по ба лансу на 1 січня 1960 року.

При цьому, доводи прокурора про те, що передача майна Укра їнській республіканській Ра ді профспілок у 1960 році у відан ня не передбачала перехід пр ава власності на це майно до п рофспілкових організацій су д вважає передчасними.

Так, в радянський період в У РСР і в Україні до 01.01.2004 р. - дати набрання сили Цивільним та Г осподарським кодексом Украї ни майно за державними підпр иємствами закріплювалось на праві «повного господарсько го відання», а за державними о рганізаціями на праві «опера тивного управління».

Щодо інших громадських об' єднань, то вони також могли ма ти відособлене майно і самос тійний баланс та мали статус юридичних осіб (ст. 24 Цивільно го кодексу УРСР 1963 року).

Правовий зміст терміну «ві дання», що вживається в норма тивних актах колишнього Союз у РСР та Української РСР стос овно керування, управління п ідприємствами, установами, о рганізаціями, не має законод авчого трактування у чинном у законодавстві України.

Якщо звернутись до ст. 19 Конс титуції (Основного закону) Ук раїнської Радянської Соціал істичної Республіки в редакц ії 1937 року, то можна зробити вис новок, що основним змістом ві дання є не окремо виділені ві дносини власності, а керуван ня (управління) підприємства ми, установами, організаціям и без будь-яких обмежень.

В УРСР керування передбача ло всі права щодо володіння, к ористування та розпорядженн я майном цих юридичних осіб, щ о сучасним законодавством Ук раїни трактується як право в ласності.

Отже, передання профспілко вим організаціям, які згідно до своїх статутів наділялис ь правами юридичних осіб, пев ного відособленого майна, як е закріплювалось за цими осо бами та обліковувалось на їх самостійному балансі, можна ототожнювати із сучасним по няттям набуття права власнос ті на таке майно.

Крім того, як зазначив Конст итуційний Суд України в пунк ті 6 рішення від 11 листопада 2004 р оку № 16-рп/2004 (справа про захист п рава власності організацій с поживчої кооперації), Консти туція (Основний Закон) Україн ської РСР 1978 року за політико-е кономічною природою та соціа льною спрямованістю власніс ть на засоби виробництва за с уб'єктами права власності по діляла на державну (загально народну), власність колгоспі в та інших кооперативних орг анізацій, їх об'єднань, а також майно профспілкових та інши х громадських організацій (с татті 10, 11, частина перша статті 12, статті 14, 15). При цьому коопера тивні організації були суб'є ктами права власності на зас оби виробництва та інше майн о і мали право на власність, ві докремлену від державної. Ан аліз чинного у 1987 році законод авства (Цивільного кодексу У країнської РСР, постанови Ра ди Міністрів Української РСР «Про порядок передачі підпр иємств, об'єднань, організаці й, установ, будинків і споруд» від 28 квітня 1980 року № 285, прийнят ої на виконання постанови Ра ди Міністрів СРСР від 16 жовтня 1979 року № 940, якою було затвердже но однойменне положення) сві дчить про те, що держава та її повноважні органи мали право передавати державне майно у власність недержавним (кооп еративним і громадським) орг анізаціям як за плату, так і бе зоплатно. Передача державног о майна організаціям споживч ої кооперації мала здійснюва тися у той час на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством.

Викладені висновки Консти туційного суду України по ан алогії можуть бути застосова ні до передачі майна профспі лковим організаціям, які нар івні кооперативними організ аціями були суб' єктами прав а власності. Отже, відповідно до наданого Конституційним судом України тлумачення пер едача майна державою у відан ня профспілковим організац іям передбачала передачу йог о у власність цих недержавни х організацій.

Суд вважає необґрунтовани ми твердження прокурора стос овно того, що майно колишніх п рофспілкових організацій у р адянські часи, після 24.08.1991 року і на даний час було та залишає ться державною власністю.

Так, у Цивільному кодексі УР СР 1963 року містилася окрема Гл ава 9 «Власність профспілков их та інших громадських орга нізацій», де останні розгляд алися як самостійні суб'єкти права власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.10 Конс титуції УРСР 1978 року, основу ек ономічної системи України ст ановить соціалістична власн ість на засоби виробництва у формі державної (загальнона родної) і колгоспно-кооперат ивної власності. Соціалістич ною власністю є також майно п рофспілкових та інших громад ських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Про віднесення майна профс пілок до соціалістичної влас ності безпосередньо зазнача лось у пункті 70 Статуту профес ійних спілок СРСР.

Отже, державна та соціаліст ична власність не є тотожним и формами власності, мають ро зцінюватися як видове та род ове поняття, а до складу соціа лістичної власності було від несено і майно профспілкових та інших громадських органі зацій.

За статтею 11 Конституції УР СР, державна власність - спіль не надбання всього радянсько го народу, основна форма соці алістичної власності.

У виключній власності держ ави є: земля, її надра, води, ліс и. Державі належать основні з асоби виробництва в промисло вості, будівництві і сільськ ому господарстві, засоби тра нспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торг овельних, комунальних та інш их підприємств, основний міс ький житловий фонд, а також ін ше майно, необхідне для здійс нення завдань держави.

Згідно зі статтею 87 Цивільн ого кодексу УРСР соціалістич ною власністю є: державна (заг альнодержавна), власність; вл асність колгоспів, інших коо перативних організацій, їх о б' єднань, власність громадс ьких організацій.

За статтею 97 Цивільного код ексу УРСР профспілкові та ін ші громадські організації во лодіють, користуються і розп оряджаються майном, що належ ить їм на праві власності, від повідно до їх статутів (полож ень). Право розпорядження май ном, що є власністю профспілк ових та інших громадських ор ганізацій, належить виключно профспілковим та іншим гром адським організаціям.

Статтею 98 Цивільного кодекс у УРСР встановлено, що власні стю профспілкових та інших г ромадських організацій є май но, необхідне їм для здійснен ня статутних завдань.

Відповідно до статті 10 Конс титуції УРСР держава охороня ла соціалістичну власність і створювала умови для її прим ноження. Віднесення майна пр офспілкових організацій до с оціалістичної власності не о значало, що це майно ставало д ержавною власністю.

Отже, майно профспілок не ві дносилось до державної власн ості.

При цьому, суд вважає безпід ставними посилання прокурор а на Закон України «Про підпр иємства, установи та організ ації союзного підпорядкуван ня, розташовані на території України», постанову Верховн ої Ради УРСР від 29.11.1990 року №506 «П ро захист суверенних прав вл асності Української РСР», по станови Верховної Ради Украї ни від 10.04.1992 року №2268-ХІІ «Про май нові комплекси та фінансові ресурси громадських організ ацій колишнього Союзу РСР» і від 04.02.1994 року №3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадськи х організацій колишнього Сою зу РСР».

Так, введений постановою Ве рховної Ради УРСР від 29.11.1990 р. №506 «Про захист суверенних прав власності Української РСР» мораторій на будь-які зміни ф орми власності і власника де ржавного майна до введення в дію Закону УРСР про роздержа влення майна не розповсюджує ться на майно профспілок, оск ільки з урахуванням викладен их вище обставин воно не було об' єктом державної власнос ті, як це прямо передбачалося наведеними нормами ст. 10 Конс титуції УРСР (1978 року) та ст. 87 і Г лава 9 Цивільного кодексу УРС Р (1963 року).

Крім того, суд вважає, що дан ий нормативний акт не має жод ного відношення до спору у да ній справі, оскільки передба чає застереження про те, що мо раторій поширюється на випад ки, коли ініціаторами і учасн иками зміни форми власності є органи державної влади і уп равління.

07.02.1991 року був прийнятий спец іальний закон, що визначав ві дносини власності Закон УРСР «Про власність».

Відповідно до статті 20 цьог о Закону, професійні спілки б ули визнані суб'єктами права колективної власності.

З набранням чинності новим Цивільним кодексом України було введено наступні форми власності: власність народу України, право приватної вла сності, право державної влас ності, право комунальної вла сності.

Отже, власність всіх юридич них осіб приватного права (у т ому числі і профспілок) була в изнана приватною (стаття 325 Ци вільного кодексу України).

Крім того, 18.11.1990 року (тобто до прийняття вищенаведених нор мативних актів) Загальна Кон федерація профспілок СРСР і Федерація незалежних профсп ілок України уклали договір, яким закріпили за останньою на праві власності майно згі дно переліку. Цим було підтве рджено відсутність прав зага льносоюзних профспілкових о рганів на майно українських профспілок.

Федерація незалежних проф спілок України (правонаступн иком якої є Федерація профес ійних спілок України) та Фонд соціального страхування Укр аїни 04 грудня 1991 року уклали ус тановчий договір про створен ня акціонерного товариства « Укрпрофоздоровниця», внеско м Федерації професійних спіл ок України були майнові комп лекси санаторно-курортних за кладів.

Акціонерне товариство «Ук рпрофоздоровниця» було ство рено на базі санаторно-курор тних закладів і організацій Української республіканськ ої ради по управлінню курорт ами профспілок на підставі п останови президії Ради Федер ації незалежних профспілок У країни від 22 листопада 1991 року № П-ІІ-І та установчого догово ру від 04 грудня 1991 року між Радо ю Федерації незалежних профс пілок України та Фонду соціа льного страхування України. АТ «Укрпрофоздоровниця» зар еєстровано на підставі рішен ня Ленінського райвиконкому міста Києва від 23 грудня 1991 рок у № 971.

Відповідно до акту прийому -передачі майна Федерації не залежних профспілок України у власність акціонерного то вариства лікувально-оздоров чих закладів профспілок Укра їни «Укрпрофоздоровниця» пе редала майно територіальних санаторно-курортних закладі в, санаторіїв, будинків відпо чинку, пансіонатів, лікуваль них та підсобно-допоміжних о б'єктів у обсягах згідно дода тку до цього акта.

Також, право власності закр итого акціонерного товарист ва лікувально-оздоровчих зак ладів профспілок України «Ук рпрофоздоровниця» на майно, передане йому до статутного фонду, підтверджується рішен ням Вищого арбітражного суду України від 20 січня 1997 року №137/7 т а Постановою Вищого арбітраж ного суду України від 17 червня 1997 року №137/7-7/30.

Так, Вищим арбітражним судо м України, рішення від 20 січня 1997 року та постановою від 17 чер вня 1997 року, встановлено, що Фед ерація незалежних профспіло к (правонаступник Укрпрофрад и) правомірно володіла, корис тувалась та розпоряджалась м айном шляхом передачі до ста тутного фонду (у власність) за критого акціонерного товари ства лікувально-оздоровчих з акладів профспілок України « Укрпрофоздоровниця».

При цьому, суд касаційної ін станції, спростовуючи посила ння Фонду державного майна У країни на постанову Верховно ї Ради України від 10.04.1992 р. №2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фі нансові ресурси громадських організацій колишнього Союз у РСР», зазначив, що за вказани м нормативним актом до визна чення правонаступників зага льносоюзних громадських орг анізацій колишнього Союзу РС Р Фонду державного майна Укр аїни передано тимчасово майн о та фінансові ресурси розта шованих на території України підприємств, установ та об'єк тів, що перебували у віданні ц ентральних органів цих орган ізацій. У той же час до статутн ого фонд АТ «Укрпрофоздоровн иця» були передані санаторно -курортні заклади, що перебув али у віданні «Укрпрофради» і діяли в системі підприємст в Української республікансь кої ради з управління курорт ами профспілок.

Ця ж обставина підтверджує ться постановою Ради Міністр ів Української РСР від 23 квітн я 1960 р. № 606 «Про передачу профспі лкам санаторіїв і будинків в ідпочинку Міністерства охор они здоров'я УРСР», якою у віда ння Української республікан ської ради профспілок безопл атно передані від Міністерст ва охорони здоров'я УРСР сана торії, будинки відпочинку і п ансіонати за переліком.

Таким чином, майно, яке пере дано Укрпрофраді відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 23 квітня 1960 р. № 606 і згодом увійшло до ста тутного фонду АТ «Укрпрофозд оровниця», не перебувало у ві данні ВЦРПС і на нього не поши рюється дія постанови Верхов ної Ради України від 10.04.1992р.

Не може бути застосовано до спірних правовідносин і Зак он України «Про підприємства , установи та організації сою зного підпорядкування, розта шовані на території України» від 10.09.1991 року №1540-ХІІ виходячи з наступного.

Даний закон регулює майнов і відносини, що виникли у зв' язку з припиненням існування однієї держави (Союзу РСР) та виникненням на частині її те риторії нової держави (Украї ни), яка є правонаступницею пр ав та майна свого правопопер едника.

Тобто від моменту проголош ення незалежності України зг ідно даного Закону до Україн и переходить все майно, що ран іше належало на праві держав ної власності вже неіснуючом у Союзу РСР та знаходиться на території України (в тому чис лі майно підприємств, устано в та організацій, що знаходил ися на території України, але підпорядковувалися напряму союзного керівництву).

Закон не розкриває поняття «підприємства, установи та о рганізації союзного підпоря дкування». Однак, при його тлу маченні слід враховувати нас тупні положення Конституції (Основного Закону) СРСР від 07.10 .1977 року.

Відповідно до п.7 ст.73 Констит уції (Основного закону) СРСР, в іданню Союзу Радянських Соці алістичних Республік в особі його найвищих органів держа вної влади і управління підл ягають: керівництво галузями народного господарства, об' єднаннями і підприємствами с оюзного підпорядкування; заг альне керівництво галузями с оюзно-республіканського під порядкування.

Частиною 3 ст. 77 Конституції ( Основного Закону) СРСР встан овлено, що діяльність підпри ємств, установ і організацій союзного підпорядкування ко ординує і контролює у питанн ях, що належать до її відання, союзна республіка, тобто УРС Р.

Згідно з п.1 ст.131 Конституції (Основного Закону) СРСР Рада М іністрів СРСР у межах своїх о рганізує управління промисл овими, будівельними, сільськ огосподарськими підприємст вами і об' єднаннями, підпри ємствами транспорту і зв' яз ку, банками, а також іншими орг анізаціями й установами союз ного підпорядкування.

Таким чином, під поняттям «п ідприємства, установи та орг анізації союзного підпорядк ування» слід розуміти ті під приємства, установи та орган ізації, які мали статус загал ьнодержавних (загальносоюзн их), керувалися рішеннями най вищих органів державної влад и і управління Союзу РСР, упра вління якими організовувала Рада Міністрів СРСР, діяльні сть яких координували і конт ролювали органи влади союзно ї республіки (УРСР) та майно як их належало державі СРСР на п раві державної власності.

Безпосередньо Федерація н езалежних профспілок Україн и, як профспілкова організац ія, ніколи не була організаці єю союзного підпорядкування і її майно ніколи не було держ авною власністю.

Враховуючи наведені обста вини, не можуть застосовуват ись з наступних підстав до сп ірних правовідносин і постан ови Верховної Ради України:

- від 10.04.1992 р. №2268-ХІІ «Про майнов і комплекси та фінансові рес урси громадських організаці й колишнього Союзу РСР», згід но з якою, до визначення право наступників загальносоюзни х громадських організацій ко лишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного м айна України майно та фінанс ові ресурси розташованих на території України підприємс тв, установ та об'єктів, що пер ебували у віданні центральни х органів цих організацій;

- від 04.02.1994 р. №3943-ХІІ «Про майно з агальносоюзних громадських організацій колишнього Союз у РСР», якою було встановлено , що тимчасово, до законодавчо го визначення суб'єктів прав а власності майна загальносо юзних громадських організац ій колишнього Союзу РСР, розт ашованого на території Украї ни, зазначене майно є загальн одержавною власністю.

Слід також зазначити, що вищ енаведені постанови Верховн ої Ради України є підзаконни ми актами, якими згідно ст.92 Ко нституції України правовий р ежим власності регулюватися не може.

За таких обставин, суд вважа є необґрунтованими та такими , що не відповідають фактични м обставинам справи, твердже ння прокурора про те, що майно , яке було передано до статутн ого фонду ЗАТ «Укрпрофоздоро вниця», є державною власніст ю, та, відповідно, посилання на те, що в статутному фонді Дочі рнього підприємства «Санато рій «Курпати» ЗАТ ЛОЗПУ «Укр профоздоровниця» наявна час тка державної власності.

Відтак, й спірну земельну ді лянку, що перебувала у постій ному користуванні ДП «Санато рій «Курпати» на підставі де ржавного акту № КМ №0009 ПС від 16.06 .1994р., та яку за рішенням органу місцевого самоврядування у 1993р. передано у користування п опередника санаторія не можн а віднести до земель державн ої власності внаслідок її пе ребування саме у комунальній власності.

Отже, враховуючи, що земельн а ділянка, яка знаходиться в п остійному користуванні трет ьої особи у справі, є земельно ю ділянкою комунальної форми власності, рішення щодо її ви лучення на підставі добровіл ьної відмови має прийматися саме Лівадійською селищною р адою.

Відповідно до статті 141 Земе льного кодексу України (в ред акції на момент прийняття сп ірного рішення) однією з підс тав припинення права користу вання земельною ділянкою є д обровільна відмова від права користування земельною діля нкою.

Припинення права постійно го користування земельною ді лянкою у разі добровільної в ідмови землекористувача зді йснюється за його заявою до в ласника земельної ділянки. В ласник земельної ділянки на підставі заяви землекористу вача приймає рішення про при пинення права користування з емельною ділянкою, про що пов ідомляє органи державної реє страції, (частини 3, 4 статті 142 ЗК України).

У статті 80 ЗК України чітко з азначено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема , територіальні громади, які р еалізують це право безпосере дньо або через органи місцев ого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно зі статтею 12 Земельн ого кодексу України до повно важень сільських, селищних, м іських рад у галузі земельни х відносин на території сіл, с елищ, міст належить, зокрема: р озпорядження землями терито ріальних громад; передача зе мельних ділянок комунальної власності у власність грома дян та юридичних осіб відпов ідно до цього Кодексу; наданн я земельних ділянок у корист ування із земель комунальної власності відповідно до цьо го Кодексу; вилучення земель них ділянок із земель комуна льної власності відповідно д о цього Кодексу.

Пунктом 12 Перехідних положе нь Земельного кодексу Україн и визначено, що до розмежуван ня земель державної і комуна льної власності повноваженн я щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, кр ім земель, переданих у приват ну власність, здійснюють від повідні сільські, селищні, мі ські ради, а за межами населен их пунктів - відповідні орган и виконавчої влади.

Приймаючи до уваги, що розме жування земель державної та комунальної власності на тер иторії Лівадійської селищно ї ради станом на час прийнятт я спірного рішення не провед ено, а також враховуючи наявн ість заяви Дочірнього підпри ємства «Санаторій «Курпати» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровни ця» про добровільну відмову від земельної ділянки орієнт овною площею 0,3500 га по вул. Алуп кінське шосе, 12 в смт. Курпати, с уд констатує відсутність пор ушень вимог законодавства пі д час прийняття Лівадійською селищною радою рішення №5 «Пр о передачу в довгострокову о ренду ЗАТ «Здравниці України » земельної ділянки за адрес ою: смт. Курпати, Алупкінське ш осе, 12 (літ. Ж, літ. К) для реконстр укції колишнього дитячого са дочку та кіно проектної будк и в пансіонат».

При цьому, суд звертає увагу на те, що заступник прокурора міста Ялти в позовній заяві в обґрунтування своїх вимог н авів положення статті 84 та п. 12 Перехідних положень Земельн ого кодексу України в редакц ії, яка не відповідає періоду виникнення спірних правовід носин.

Стаття 84 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла на момент передачі спірної з емельної ділянки у оренду ТО В «Здравниці України», не міс тить підпункт ж) п. 2, де за тверд женням прокурора встановлен о, що до земель державної влас ності, які не можуть передава тися в комунальну власність, відносяться, зокрема, земель ні ділянки, на яких розташова ні державні, у тому числі казе нні підприємства, господарчі товариства, у статутних фонд ах яких державі належать час тки (акції, паї), об'єкти незаве ршеного будівництва і законс ервовані об'єкти.

Відповідні зміни до Земель ного кодексу України внесено Законом України «Про Держав ний бюджет України на 2006 рік» в ід 20.12.2005р. № 3235-IV, тобто більш ніж че рез рік після прийняття Ліва дійською селищною радою спір ного рішення.

У зв' язку з чим, не можуть в дійсному випадку бути засто совані норми закону, яки набу ли чинність після виникнення між сторонами відповідних п равовідносин, що суперечить положенням ст. 58 Конституції У країни, відповідно якої закр іплюється один з найважливіш их загальновизнаних принцип ів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акт и не мають зворотної дії в час і. Це означає, що вони поширюют ь свою дію тільки на ті віднос ини, які виникли після набутт я законами чи іншими нормати вно-правовими актами чинност і. Закріплення названого при нципу на конституційному р івні є гарантією стабільност і суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у г ромадян впевненість у тому, щ о їхнє існуюче становище не б уде погіршене прийняттям біл ьш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Крім того, відповідно до роз ' яснень Президії Вищого арб ітражного суду України «Про деякі питання практики виріш ення спорів, пов' язаних з ви знанням недійсними актів дер жавних чи інших органів», обо в' язковою умовою визнання а кта недійсним є порушення, у з в' язку з прийняттям відпові дного акту, прав та охоронюва них законом інтересів підпри ємства чи організації - поз ивача у справі. Якщо за резуль татами розгляду справи факту такого порушення не встанов лено, у господарського суду н емає правових підстав для за доволення позову.

Під час розгляду справи про курором не доведено наявніст ь чи відсутність факту поруш ення прав та охоронюваних ін тересів позивачів у даній сп раві.

Частиною першою статті 33 Го сподарського процесуальног о кодексу України передбачен ий обов'язок кожної сторони д овести ті обставини, на які во на посилається як на підстав у своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною другою ст атті 34 вказаного Кодексу обст авини справи, які відповідно до законодавства повинні бу ти підтверджені певними засо бами доказування, не можуть п ідтверджуватись іншими засо бами доказування.

Так відповідно до пункту 3 П оложення про відділ Держкомз ему основним завданням відді лу є здійснення контролю за в икористанням та охороною зем ель.

Повноваження щодо здійсне ння державного контролю за в икористанням та охороною зем ель Держкомзем здійснює чере з Держземінспекцію та її тер иторіальні органи, яким є Рес публіканський комітет по зем ельних ресурсах Автономної Р еспубліки Крим.

Також, відповідно до п. 1 Тимч асового положення «Про Фонд державного майна України» за твердженого Постановою Верх овної Ради України від 7 липня 1992 року № 2558-XII, Фонд державного м айна України є державним орг аном, який здійснює державну політику в сфері приватизац ії державного майна, виступа є орендодавцем майнових комп лексів, що є загальнодержавн ою власністю.

Прокурором з посиланням на норми матеріального права н е доведено, що Республікансь кий комітет по земельних рес урсах Автономної Республіки Крим та Фонд державного майн а України мають право оскарж увати рішення органів місцев ого самоврядування і втручат ися в господарську діяльніст ь обумовлену правовідносина ми оренди та купівлі-продажу земельних ділянок комунальн ої власності, а також оскаржу вати господарські договори с тороною яких вони не виступа ють.

Обов'язковою умовою визнан ня рішення органу місцевого самоврядування недійсним є п орушення ним прав Республіка нського комітету по земельни х ресурсах Автономної Респуб ліки Крим та Фонду державног о майна України.

До системи контролю за вико ристанням та охороною земель , передбаченою частиною 4 стат ті 9 Закону України «Про держа вний контроль за використанн ям та охороною земель» та пун ктом 5 Тимчасового положення «Про Фонд державного майна У країни», не відноситься повн оваження щодо проведення пер евірок правомірності наданн я у оренду чи власність земел ьних ділянок органами місцев ого самоврядування, у зв' яз ку з чим, суд приходить до висн овку про те, що прийняття спір них рішення, жодним чином не в пливає на виникнення, зміну ч и припинення прав та обов' я зків позивачів.

Аналогічна правова позиці я викладена у постанові Вищо го господарського суду Украї ни від 01 березня 2011 року у справ і № 2-7/2521-2010.

Необхідно також зазначити , що затверджений рішенням Ли вадійскої селищної ради № 5 ві д 29.09.2004р. проект землеустрою щод о відведення земельної ділян ки в оренду ТОВ «Здравниці Ук раїни» містить позитивний ви сновок позивача у справі - Р еспубліканського комітету п о земельних ресурсах.

До того ж, затверджений ріше нням Ливадийского селищної р ади № 49 від 21.08.2008р. звіт про експе ртну грошову оцінку земельно ї ділянки, на підставі якого здійснений продаж спірної зе мельної ділянки, містить поз итивний висновок Державної а генції земельних ресурсів Ук раїни.

Враховуючи зазначене, суд п риходить до висновку про від сутність підстав для задовол ення позовних вимог прокурор а щодо визнання недійсними р ішень Лівадійської селищної ради № 5 від 29.09.2004р. та № 49 від 21.08.2008р.

Статтею 203 ЦК України передб ачено, що зміст правочину не м оже суперечити цьому Кодексу , іншим актам цивільного зако нодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, я ка вчиняє правочин, повинна м ати необхідний обсяг цивільн ої дієздатності. Волевиявле ння учасника правочину має б ути вільним і відповідати йо го внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встано вленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним.

Як на підставу визнання нед ійсним спірного правочину ві д 23.12.2008р. прокурор посилається н а перевищення органом місцев ого самоврядування повноваж ень стосовно продажу земельн ої ділянки державної форми в ласності.

Отже, фактично вимоги щодо в изнання недійсним правочину та про повернення земельної ділянки є похідними вимогам и від вимог про визнання неді йсними рішень №5 та №49, що в свою чергу, також виключає їх задо волення.

Втім, перевіривши зміст осп орюваного договору та обсяг повноважень сторін на час йо го укладення, суд приходить д о висновку, що останній повні стю відповідає нормам законо давства, а тому, підстав для за доволення вимоги про визнанн я такого правочину недійсним не має.

Тим більше, відсутні будь-як і правові підстави для зобов ' язання Товариства обмеже ною відповідальністю «Здрав ниці України» повернути спір ну земельну ділянку у постій не користування Санаторію, я кий по-перше, є лише третьою ос обою у справі, на користь якої не може бути постановлено рі шення суду, а по-друге, така ви мога суперечить загальним за садам реалізації права на су довий захист як права корист ування земельною ділянкою та к і права власності, що передб ачено ст. ст. 1, 2 ХПК України, ст.с т.15, 16 ЦК України та ст. 152 Земельн ого кодексу України.

Зазначене тягне відмову в з адоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, ке руючись ст.ст.82-84 Господарсько го процесуального кодексу У країни, суд

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Суддя Господарськог о суду

Автономної Республіки Кр им Ков тун Л.А.