Рішення

від 20.09.2011 по справі 3254-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3254-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2011Справа №5002-23/3254-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорекс-2006» (вул. Фрунзе, буд. 136 «З», Жовтневий район, м. Луганськ, Луганська область, 91005; ідентифікаційний код 34202418)

До відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу» (вул. Конституції, буд. 4, с. Іллінка, Красноперекопський район, АР Крим, 96052; ідентифікаційний код 30840377)

про спонукання до виконання певних дій

Суддя Доброрез І.О.    

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – не з'явився.

Від відповідача – не з'явився.  

          Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сорекс-2006» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про зобов'язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу» поставити крупу рисову в кількості 22МТ. Крім того, позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

          Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням СТОВ «Штурм Перекопу» взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу № 190111р від 19.01.2011 р. Вказане неналежне виконання зобов'язань виражається у неповній поставці позивачу товару – крупи рисової – в кількості 22 МТ на суму 154000,00 грн. В результаті чого, ТОВ «Стомікс-2006» звернулося до суду з позовом про захист свого порушеного права на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.  

          Ухвалою господарського суду АР Крим від 01.08.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

          09.08.2011 р. до канцелярії суду відповідачем наданий відзив на позов, згідно із яким СТОВ «Штурм Перекопу» позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову ТОВ «Стомікс-2006» відмовити у повному обсязі. Доводи відповідача обґрунтовані тим, що позивач всупереч п.п. 2.1, 2.2, 3.2 договору без укладання додаткової угоди здійснив авансовий платіж, чим змінив в односторонньому порядку умови договору купівлі-продажу, що, в свою чергу, є недопустимим у відповідності до приписів ст. 525 ЦК України. Крім того, в своєму відзиві СТОВ «Штурм Перекопу» повідомило про можливість здійснення поставки 22 МТ крупи рисової, проте тільки після підписання між сторонами відповідної додаткової угоди.

          Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки не повідомив, вимоги суду щодо надання витребуваних матеріалів не виконав.

          Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, направив письмові пояснення, у яких просив розглянути справу без участі свого представника та у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, суд

Встановив :

     19.01.2011р. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу» (Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сорекс-2006» (покупець)  уклали договір купівлі-продажу №190111 Р, що відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язався поставити, а Покупець – прийняти та оплатити товар – крупу рисову у кількості, за цінами та згідно додатків, які є невід'ємною частиною цього договору.

  Згідно п.3.2 договору Покупець здійснює оплату кожної партії, що поставляється, на підставі рахунків, отриманих факсимільним зв'язком. Строки оплати кожної партії, що поставляється, встановлюються у додатках до цього договору.

 21.01.2011р. та 22.01.2011р. сторонами були підписані додатки №1 та №2 до договору купівлі-продажу. Цими додатковими угодами було встановлено, що Продавець поставляє, а Покупець приймає та оплачує крупу рисову у кількості 22 метричні тони, загальна вартість якої складає 154000,00грн. по кожній угоді.

  19.01.2011р. та 24.01.2011р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача в рахунок оплати крупи рисової грошові кошти на суму 462000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2 на суму 126000,00грн., №1786 на суму 182000,00грн. та №1793 на суму 154000,00грн.

Позивач вважає, що відповідач неналежним чином виконав свої обв'язки за договором, оскільки 21.01.2011р. та 22.01.2011р. поставив на адресу позивача крупу рисову у кількості 44 метричні тони на суму 308000,00грн., однак товар у кількості 22 метричні тони на суму 154000,00грн. позивачу не переданий.

Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають на підставі наступного.

Згідно вимог ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктами 2.1, 2.2 договору купівлі-продажу передбачено, що базисні умови та строки поставки товару встановлюються на кожну партію товару окремо у додатках до цього договору. Розмір кожної партії, що поставляється, узгоджується сторонами та встановлюється у додатках.

Згідно додатковим угодам №1 та №2 до договору було узгоджено поставку двох партій крупи рисової у кількості 22 метричні тони кожна.

З вказаними додатковими угодами відповідач виконав свої зобов'язання - поставив на адресу позивача крупу рисову у кількості 44 метричні тони на суму 308000,00грн.

На момент звернення позивачем до Господарського суду АРК з позовом додаткова угода  про поставку третьої партії крупи у кількості 22 метричні тони не укладалася, замовлення на поставку третьої партії крупи позивач на адресу відповідача не направляв, а відповідач не виставляв позивачу рахунок на оплату крупи у кількості 22 метричні тони.

В процесі розгляду справи, 09.08.2011р. між сторонами була укладена додаткова угода №3 на поставку третьої парті її товару у кількості 22 метричні тони.

          Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст.129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Згідно умов додаткової угоди №3 та на підставі накладної №458р від 09.08.2011р. відповідачем було поставлено на адресу позивача  партію товару у кількості 22 метричні тони на суму 154000,00грн.

          Таким чином, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу» поставлено крупу рисову у кількості, яку заявив позивач у позовних вимогах, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.82,84,85 Господарського  процесуального кодексу  Україні, суд

ВИРІШИВ:

          У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.