Рішення

від 22.09.2011 по справі 2967-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2967-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2011Справа №5002-17/2967-2011

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось-Сервіс»

До відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД»

про стягнення  7207,48 грн. основного боргу, 2450,54 грн.  інфляційних, 550,34 грн. річних

                                                                                  Суддя Господарського суду АР Крим    В.І. Гайворонський

                                                    ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача   -  не з'явився

Від відповідача  -   не з'явився

Сутність спору:  Позивач згідно позову просить стягнути з відповідача  стягнення  7207,48 грн. основного боргу, 2450,54 грн.  інфляційних, 550,34 грн. річних, у зв'язку з  частковою оплатою відповідачем товару, отриманого  згідно накладних.

Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечив, відзив на позов не представив, про час слухання справи  наперед  повідомлений належним чином - рекомендованою поштою.

Окрім цього, рекомендована  кореспонденція до суду не повернута, що свідчить про її вручення адресату.

При цьому необхідно відмітити, що судові засідання відбувались неодноразово, та про початок слухання справи відповідач був повідомлений поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти чи з інших поважних підстав, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.  

Від позивача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення справи слуханням.

Згідно статті 84 ГПК в описовій частині процесуального документу вказуються заяви та клопотання сторін, в мотивувальній частині вказуються доводи, за якими  господарський суд відхилив  їх.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд -

                                                     ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. А частиною 2 цієї статті встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними Р-0454 від 22 липня 2008 року на суму 2021,22грн., №Р-0480 від 30 липня 2008 року на суму 752,02грн., №Р-0569 від 05 вересня 2008 року на суму 4456,76грн., №Р-0685 від 07 жовтня 2008 року на суму 1177,48грн.

Відповідачем не надано доказів сплати коштів за отриманий товар.

Згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна в наданні суду доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторні і їх равінства перед законом та судом.

Відповідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу і ії норми є нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002р. №02/132 (справа №Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996р. «Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя» вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

З викладеного виходить, що суд не повинен знаходити в інтересах однієї з зацікавлених у результаті  справи сторін докази: і має право розглянути справу за представленими матеріалами, в яких відсутні докази пред'явлення вказаної вимоги.

Більш того, знаходження судом в інтересах зацікавленої сторони доказів буде порушенням Конституції України.

Оскільки відповідні докази не надані до прийняття рішення немає підстав їх залучити до справи  після прийняття рішення.

Наявність боргу підтверджується також актом звірки.

У стягненні інфляційних в сумі 2450,54 грн., та 550,34грн. річних – у позові відмовляється, при цьому суд виходить з наступних підстав:

Ст. 625 ЦК України 2003р. передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити 3% річних та суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на вимогу кредитора.

Таким чином, момент настання виконання зобов'язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми залежить від наявності вимоги кредитора.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язання, термін виконання яких визначений моментом пред'явлення вимоги, боржник зобов'язаний виконати в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги.

Проте, позивачем не представлено доказів, що така вимога направлена (вручена) відповідачу.

Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов'язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на даний момент не має.

При цьому суд вважає за необхідне відзначити, що позовні вимоги не є вимогою, що відноситься до обов'язкового права. Так, позовна вимога передбачена процесуальним законодавством (ст. 54 ГПК України), заява з такою вимогою подається до суду і розглядається в порядку, визначеному процесуальним законодавством. Окрім цього, в даному випадку вимога є позовною, і є вимогою про стягнення заявленої суми, тобто вимога про примусовий характер ії виконання у разі ії задоволення, виконується така вимога в процесі виконавчого провадження.

Окрім цього, виконання вимоги за цивільними зобов'язаннями залежить від визначених ст. 530 ЦК України термінів.

Проте, подача позову не може впливати на такі терміни, оскільки на момент подачі позову, позов вже повинен бути обґрунтований.

Таким чином, позовна вимога не може розглядатися як вимога,  що відноситься до обов'язкового права Цивільного Кодексу України.

Вказана вимога не є також претензією, оскільки претензія відноситься до процесуального законодавства, а також позов прийнятий до розгляду і розглядається по суті.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, згідно до вимог Цивільного Кодексу.

Ст. 625 ЦК України у частині наявності вимога кредитора не визнана у встановленому законом порядку Конституційним судом України такою, що не підлягає виконанню, а тому не приймати до уваги вказану обставину немає підстав. Вимоги закону повинні виконуватися.

Дана думка суду також відповідає практиці розгляду вказаного питання Севастопольським апеляційним судом (постанови від  23.12.2004р.  по справі №  2-17/9032-04, від 23.12.05р. по справі №2-17/12582-2005), а також практиці розгляду Вищим господарським судом України.

Таким чином, на цей час право позивача щодо стягнення інфляційних  та річних не порушене, та на цей час інтерес законним вважатись не може. Відповідно ст. 15 ЦК України суд має право захищати тільки порушене право та законний інтерес. Таким чином, якщо право не порушено, в позові у цій частині відмовляється, що також відповідає практиці розгляду аналогічного питанні Вищим господарським судом України (постанова від 15.11.2007р. по справі №2-29/7035-2007).

При викладених обставинах суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі  7207,48 грн. законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню, у  стягненні інфляційних в сумі  2450,54 грн., та   550,34 грн. річних – у позові відмовляється

Якщо відповідач сплатив заборгованість в період розгляду справи чи сплатить заборгованість після прийняття рішення, це не є підставою для зміни рішення, оскільки при прийнятті рішення суд матеріального та процесуального законодавства не порушує.

У вказаному випадку  зацікавлена особа вправі звернутися із заявою згідно статті 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню повністю або частково.        

Якщо  виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на прийняте рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення  за нововиявленими обставинами.

Клопотання позивача про відкладення справи слуханням суд відхиляє, оскільки за клопотанням позивача строк вже продовжувався, та, відповідно,  повторне продовження строків ст. 69 ГПК України не передбачене.

Необхідно також відмітити, що по справі відбулося три засідання суду, в жодне із яких представник позивача не з'явився. Більш того, будь яких доказів щодо поважності причин неявки не надано. В клопотаннях також не вказано про неможливість причин неявки, що дає підстави вважати їх надуманими та безпідставними, а також наданими в порушення, закріпленого в ч. 3 ст. 22 ГПК України принципу добросовісності.

Таким чином, позивач мав більше, ніж достатньо часу для висловлення своєї правової позиції та надання доказів.

В останнє засідання суду явка  позивача обов'язковою не визнавалась.

Якщо позивач бажав щось додати до матеріалів справи, він вправі був надіслати матеріали поштою.

Неуважність (неорганізованість) сторони, незнання законодавства чи його неправильне тлумачення поважними причинами не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

Судові витрати позивача підтверджуються  платіжним дорученням  № 332 від 31 травня  2011 року на суму 102,00 грн. з судових витрат з державного мита, та  платіжним дорученням № 333 від 31 травня 2011 року на суму 236,00 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно ч. 5 ст. 49  ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог, та  складають  по державному миту у сумі 72,07 грн. (стягнута сума помножена на суму державного мита, яка повинна бути сплачена позивачем  та поділено на заявлену суму позову, а саме: (7207,48*102,08:10208,36=72,07 грн.)); по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі   166,62   грн. (стягнута сума помножена на 236, та поділено на заявлену суму позову, а саме:  (7207,48*236:10208,36= 166,62 грн.).

Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  

Відповідно до  п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум  встановлений у розмірі 17 грн.

Постановою  Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825 у господарських справах встановлений розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за ставкою  236,00 грн.      

Окрім цього, позивач сплатив 102,00 грн. держмита, у той час повинен сплатити 102,08грн.

Таким чином, з позивача підлягає стягненню в бюджет 8 копійок держмита.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 46, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

                                                              ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна 16, ідентифікаційний код: 20676633, р/р 2600300146111 у Філії АТ «Укрексімбанк» АР Крим, МФО 324786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  «Рось-сервіс» (08302, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях буд. 43, ідентифікаційний номер: 30199192, р/р 2600358 АТ «Укргазбанк» м. Бориспіль, МФО 319025) основний борг - 7207,48 грн., судові витрати з державного мита в сумі 72,07 грн., та  166,62 грн. судових  витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось-Сервіс» (08302, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях буд. 43, ідентифікаційний номер: 30199192, р/р 2600358 АТ «Укргазбанк» м. Бориспіль, МФО 319025) на користь бюджету (р/р 31115095700002 в банку одержувача Головне Управління Госказначества в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) судові витрати з державного мита в сумі  8 копійок.

Видати накази.

У стягненні інфляційних в сумі  2450,54 грн., та   550,34 грн. річних – у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.