Рішення

від 27.09.2011 по справі 3399-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3399-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

27.09.2011Справа №5002-24/3399-2011

   За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські макарони" (07269, Київська область, Іванівський район, с. Рудня-Тальська, вул. Радянська, 29-а//03150, м.Київ, вул.Димитрова , 16, к.7)

До  відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Деон плюс" (97518, АР Крим, Сімферопольський район, с. Софіївка, вул.Фрунзе, 23)

Про стягнення 30 910,97 грн.

                                                                                                     Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –   не з'явився.

Від відповідача – Царенко С.С., представник,  посвідчення № 1485 від 31.05.2011р.

Обставини справи: до господарського суду звернулося ТОВ "Українські макарони" з позовом до ТОВ "Деон плюс"  про стягнення 30 910,97 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: На підставі Договору консигнації № 76/10-К від 16.10.2008 р. з додатками, за Довіреністю № 109 від 10.03.2011 p., по акту приймання-передачі № 92/02К від 10.03.2011 р. Позивач передав Відповідачу макаронні вироби в асортименті на суму 70 012,59 грн. для їх подальшої реалізації Відповідачем третім особам - покупцям від свого імені, але за рахунок Позивача.

Згідно п. 9.З. Договору консигнації, КОНСИГНАТОР зобов'язаний реалізовувати Товар третім особам - покупцям за цінами не нижче встановлених КОНСИГНАНТОМ та на умовах розрахунку покупцями не пізніше ЗО днів з моменту отримання товару.

Відповідач повернув Позивачу частину товару за Видатковою накладною (повернення) № ДН-0000959 від 11.04.2011 р. на суму 45 919,57 грн.

В період з 06.04.2011 р. по 12.04.2011 р. Відповідач перерахував на рахунок Позивача кошти в сумі 10 000,00 грн., які були повністю зараховані в рахунок погашення попереднього боргу Відповідача за товар, яка станом на 09.03.2011 р. складала 17 575,03 грн.

Також у Заяві вих. 145-юр від 20.05.2011 р. Позивач заявив вимогу Відповідачу про повернення протягом 7 днів всього залишку нереалізованого товару, як передбачено п. 13.3. Договору консигнації. Згідно підписаного сторонами консигнаційного Звіту від 30.04.2011 р. та Акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2011 р. залишок нереалізованого товару складає 9326,61 грн. Заява вих. 145-юр від 20.05.2011 р. надійшла на адресу Відповідача 03.06.2011 р., про що свідчить підпис представника Відповідача та поштовий штамп на повідомленні про вручення поштового відправлення, однак на час подачи позову Відповідач товар не повернув, розрахунки не провів.

Станом на 09.06.2011 р. заборгованість ТОВ "ДЕОН ПЛЮС" перед ТОВ "Українські макарони" за консигнаційний товар, в тому числі неповернуті товарні залишки, складає 29 885,66 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 30910,97 грн., у тому числі: заборгованість за товар – 29885,66 грн., пеню – 392,40 грн., річні – 632,91 грн.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

23.08.2011р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення основного боргу та збільшення штрафних санкцій, у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача 22714,80 грн., у тому числі: заборгованість за товар – 19743,80 грн., пеню – 1137,05 грн., річні – 1833,95 грн.

Ухвалою ГС АР Крим від 23.08.2011 р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення основного боргу та збільшення штрафних санкцій про стягнення з відповідача 22714,80 грн., у тому числі: заборгованість за товар – 19743,80 грн., пеню – 1137,05 грн., річні – 1833,95 грн.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Відповідач в судовому засіданні заявлені позивачем вимоги визнав у повному обсязі та заявив усне клопотання про зменшення штрафних санкцій.

З приводу даного клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема,  зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.  

Однак суду відповідачем  не було надано доказів того, що даний випадок є винятковим. Суд враховує те, що відповідач досить тривалий час безпідставно не сплачує отриманий товар, про причини невиконання взятого на себе зобов'язання суду не повідомив та розмір пені та 25% річних є значно меншим ніж сума основного боргу.

Враховуючи вказані факти, суд дійшов висновку у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій відмовити.   

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю представника позивача.

Розгляд справи відкладався,  в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судові засідання фіксувалися за допомогою технічних засобів, а саме програмно – апаратного комплексу «Діловодство суду».  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

 16.10.2008 р. між позивачем  по справі ( Консигнант ) та відповідачем по справі   (Консигнатор  )  був укладений  договір консигнації № 76/10-К  ( а. с. 22 – 25 ).   

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору   консигнатор зобов'язався за дорученням консигнанта за винагороду вчинити від свого імені, але за рахунок консигнанта правочини щодо продажу ( поставки, реалізації ) третім особам -  покупцям належних консигнанту макаронних виробів в асортименті на умовах, визначених даним договором, додатковими угодами, додатками до цього договору, письмовими вказівками консигнанта.     

Відповідно до п. 1. 3 вказаного договору кількість, асортимент та ціна товару, що передається за цим договором, визначаються в актах приймання -  передачі або видаткових накладних на кожну окрему партію товару.  

Відповідно до п. 7.1 вказаного договору він набуває чинності з  дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2009 р.

Відповідно до п. 7. 2 вказаного договору якщо в момент закінчення строку дії договору  жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про своє бажання припинити договірні відносини договір вважається пролонгованим ( продовженим ) на наступний календарний рік.

Суду не було доказів того, що якась  зі сторін повідомляла письмово іншу сторону про припинення договірних відносин, а значить вищевказаний договір консигнації діє і на даний час.

Відповідно до п. 8.1 вказаного договору товар, переданий консигнатору, є  власністю консигнанта до моменту його передачі третій особі -  покупцю.

Відповідно до п. 9.3 вказаного консигнатор зобов'язаний реалізувати товар третім особам -  покупцям за цінами не нижче встановлених консигнантом на умовах розрахунку покупцями не пізніше 30 календарних днів з  моменту отримання товару. У разі реалізації товару за ціною нижчою, ніж встановлено консигнантом, консигнатор зобов'язаний відшкодувати консигнанту різницю в ціні за власний рахунок.

Відповідно до п. 11.2 вказаного договору консигнатор зобов'язаний перерахувати кошти консигнанту кожні сім днів по мірі реалізації товару, але у будь - якому разі не пізніше 30 – ти календарних днів після затвердження звіту,   передбаченого цим договором.

Відповідно до п. 12.1  вказаного договору консигнатор зобов'язаний двічі на місяць станом на 15 -  те та на останнє  число кожного місяця подавати консигнатору письмово за підписом керівника та головного бухгалтера та засвідченого печаткою звіт про кількість проданого товару та залишок нереалізованого товару.

Відповідно до п. 13.8 вказаного договору консигнатор бере на себе поруку                       ( делькредере ) за виконання третіми особами ( покупцями ) зобов'язань по угодах, укладених за ними консигнатором та несе відповідальність перед консигнантом за невиконання покупцями обов'язків щодо сплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до наявних в матеріалах справи звітів до вищевкзаного договору відповідачем було реалізовано товар позивача, граничний термін розрахунків за який закінчився, на суму 14 784,02 грн.

В подальшому відповідач повернув позивачу частину товару за видатковою накладною (повернення) № ДН-0000959 від 11.04.2011 р. на суму 45 919,57 грн.

В період з 06.04.2011 р. по 12.04.2011 р. відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 10 000,00 грн.,  які були повністю зараховані в рахунок погашення попереднього боргу Відповідача за товар, яка станом на 09.03.2011 р. складала 17 575,03 грн.

Відповідно до ст. 601  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.  Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.  

На підставі вищевказаної норми та заяви вих. 145 - юр від 20.05.2011 р. позивач провів зарахування заборгованості ТОВ "Українські макарони" перед ТОВ «ДЕОН ПЛЮС " по консигнаційній винагороді за квітень 2011 р.  за вищевказаним  договором консигнації  в сумі 1800,00 грн., згідно п. 11.1. вказаного договору консигнації, акту приймання - передачі послуг від 29.04.2011 р., рахунку - фактури  №СФ - 274 від 29.04.2011 р., в рахунок часткового погашення попередньої заборгованості відповідача  перед позивачем за реалізований товар, яка станом на 09.03.2011 р. складала 17 575,03 грн.

Відпоідно до п. 13.3 вищевказаного договору консигнації консигнант має право у будь – який момент вимагати від консигнатора повернення нереалізованого товару, невиконання консигнатором також вимог без зазначення причин у зазначений консигнатором термін ( але не менше 5 – ти днів з моенту отримання вимоги ) дає консигнанту право вимагати від консигнатора повної оплати товару, незалежного від того, чи реалізовано цей товар.

У заяві вих. 145 - юр від 20.05.2011 р. позивач заявив вимогу відповідачу про повернення протягом  7 – ми  днів всього залишку нереалізованого товару, як це передбачено у п. 13.3 вищевказаного  договору консигнації.

Відповідно до  підписаного сторонами консигнаційного Звіту від 30.04.2011 р. та Акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2011 р. залишок нереалізованого товару складає 9326,61 грн.

Вказане призвело до виникнення станом на 09.06.2011 р.  заборгованості відповідача перед позивачем за консигнаційний товар, в тому числі по неповернутим консигнаційним залишкам,  у розмірі 29 885,66 грн.

В подальшому відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 8896,37 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за 16.06.2011 p., 05.07.2011 p., 19.07.2011 p.

Також  на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України та заяви вих. 241 - юр від 17.08.2011 р. позивач провів зарахування заборгованості ТОВ "Українські макарони" перед ТОВ «ДЕОН ПЛЮС» по консигнаційній винагороді  за вищевказаним договором консигнації  за червень 2011 р. в сумі 280,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі послуг від 30.06.2011 р. та рахунку - фактури №СФ - 289 від 30.06.2011 р.) та за липень 2011 р. в сумі 965,49 грн. , що підтверджується актом приймання - передачі послуг від 31.07.2011 р. та рахунку - фактури № СФ-302 від 31.07.2011 р. ).

З урахуванням всього вищевкзаного розмір заборгованості відпоідача перед позивачем за консигнаційний товар складає 19 743,80 грн.  

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем  у розмірі 19 743,80 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 17.08.2011 р., який був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками. ( а. с. 81 ).    

Всупереч вимог ст. 33 ГПК України, відповідач доказів сплати залишку заборгованості у розмірі 19 743,80 грн.   суду не представив, в зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.  

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню  за період з 14.04.2011 р. по 17.08.2011 р. у розмірі 1137,05 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 13.1 вищевказаного договору консигнації сторони дійшли згоди про те, що у випадку прострочення консигнатором розрахунків за цим договором він сплачує консигнанту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд з ним погодився та вважає, що розмір пені за період з  14.04.2011 р. по 17.08.2011 р. у розмірі 1137,05 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 25% річних за період з 14.04.2011 р. по 17.08.2011 р.  у розмірі 1833,95 грн.   

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 11.3 вказаного договору консигнації  сторони дійшли згоди про те, що у випадку прострочення консигнатором розрахунків за цим договором він сплачує консигнанту  25% річних з простроченої суми.

 Перевіривши наданий позивачем розрахунок 25%  річних, суд з ним погодився та вважає, що стягненню підлягає 25% річних за період з 14.04.2011 р. по 17.08.2011 р.    у розмірі 1833,95 грн.   

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача,  відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 29.09.2011 р.

        З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Деон плюс",  97518, АР Крим, Сімферопольський район, с. Софіївка, вул. Фрунзе, 23, ( п/р 26008440513421 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЄДРПОУ 35515016 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українські макарони", 07269, Київська область, Іванівський район, с. Рудня-Тальська, вул. Радянська, 29-а;  03150, м. Київ, вул. Димитрова , 16, к.7, ( п/р 26005301136 в ПАТ «Банк «Форум», м. Київ, МФО 322948, ЄДРПОУ 31239749 )  заборгованість за основним боргом у розмірі 19 743,80 грн., пеню у розмірі 1137,05 грн., 25% річних  у розмірі 1833,95 грн.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Деон плюс",  97518, АР Крим, Сімферопольський район, с. Софіївка, вул. Фрунзе, 23, ( п/р 26008440513421 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЄДРПОУ 35515016 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українські макарони", 07269, Київська область, Іванівський район, с. Рудня-Тальська, вул. Радянська, 29-а;  03150, м. Київ, вул. Димитрова , 16, к.7, ( п/р 26005301136 в ПАТ «Банк «Форум», м. Київ, МФО 322948, ЄДРПОУ 31239749 )  державне мито у розмірі 239,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 182,93 грн.

     Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.