Рішення

від 14.09.2011 по справі 5015/4520/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/4520/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.11                                                                                           Справа№ 5015/4520/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання  Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтрансбуд», м. Львів,

до відповідача: Мостове ремонтно-будівельне державне підприємство, м. Львів,

про: розірвання договору та стягнення 130703,00 грн.

     В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Дац З. І. - директор;

     відповідача: Перепилиця О. С. - начальник.

            Обставини справи: Ухвалою господарського суду від 05.08.2011 року прийнято до розгляду  позовну заяву від 02.06.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 130703 грн. 00 коп., порушено провадження  та призначено справу до розгляду на 29.08.2011 року. З огляду на неявку представників сторін, розгляд справи було відкладено на 14.09.2011 року.

                    Представникам сторін роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22  Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 14.09.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав.

Представник відповідача позовні вимоги не заперечує.

          В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору, платіжного доручення, претензії).

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

14.09.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 16.09.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Західтрансбуд»(надалі по тексту рішення - позивач) звернувся із позовом до Мостово ремонтно-будівельного державного підприємства (надалі по тексту рішення - відповідач) про розірвання договору на постачання залізобетонних виробів № 02/2010 року та стягнення 130703 грн. 00 коп. боргу. Позивач вказує, що між ним та відповідачем 05.01.2010 року було укладено договір на постачання залізобетонних виробів № 02/2010 року, на підставі якого позивач здійснив попередню оплату в розмірі 130703 грн. 00 коп.

Позивач зазначає, що станом на момент подання позову, відповідач передбачені договором роботи не виконав, а його борг перед ним становить 130703 грн. 00 коп. Дану суму позивач просить стягнути із відповідача в повному обсязі та розірвати укладений між сторонами договір.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем 05 січня 2010 року було укладено договір № 02/2010 на виготовлення залізобетонних блоків. На підставі вищевказаного договору, позивачем було здійснено оплату за виготовлення залізобетонних блоків в розмірі 130703,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 105 від 16.03.2010 року на суму 130703,00 грн.

15.04.2011 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про виготовлення та поставку залізобетонних блоків в кількості, що еквівалентно сумі 130703,00 грн., яка була перерахована на його рахунок на виконання вищезазначеного договору. В разі непоставлення товарів замовнику, вимагав перерахувати кошти на банківські рахунки останнього в зазначеному розмірі як набуті без достатньої правової підстави, і вважати договір № 02/2010 від 05.01.2010 року розірваним на підставі п. 5.3. цього договору. Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Невиконання умов договору, позивач вважає істотним відставанням у строках виконання робіт від запланованих графіком на понад три місяці, що є істотним порушенням умов Договору № 02/2010 від 05.01.2010 року, а тому є належною правовою підставою для його розірвання у судовому порядку.

Відповідач факт наявності у нього заборгованості перед позивачем в розмірі 130703 грн. 00 коп. не заперечує, про що сторони підписали акт вірки розрахунків станом на 09.09.2011 року. Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

            Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за   договором   підряду    одна    сторона    (підрядник) зобов'язується  на  свій  ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника),  а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення,  обробку, переробку,  ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно із ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи  або  її  окремих  етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не  встановлені  строки  виконання роботи,  підрядник  зобов'язаний  виконати роботу,  а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки,  відповідно до  суті зобов'язання,  характеру  та  обсягів  роботи  та звичаїв ділового обороту.

У відповідності з п. 1.1 договору, виконавець виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи, а замовник приймає вироби і здійснює своєчасне фінансування.

Також п. п.  2.1, 3.1 договору передбачено, що оплата проводиться згідно рахунків виконавця. замовник проводить авансування у розмірі до 30 відсотків місячного обсягу робіт, яке враховує при здійсненні оплати за виконані роботи в наступні місяці.

Однак, в супереч викладеному, відповідачем не було здійснено жодних дій на виконання умов укладеного з позивачем договору, а саме не виготовлено та не поставлено  в розумні строки залізобетонні блоки позивачу, що в свою чергу свідчить про грубе порушення договірних зобов'язань, які є підставою для розірвання договору № 02/2010 від 05.01.2010 року.

Згідно з п. 5.3 договору № 02/2010 від 05.01.2010 року, замовник має право розірвати договір при таких обставинах: відсутність у замовника коштів для фінансування даних робіт; виявлення недоцільності або неможливості інвестування коштів у предмет договору, у тому числі через обставини непереборної сили, за рішенням контролюючих органів; відставанні строків виконання робіт від запланованих графіком на три місяці, що є порушенням договірних зобов'язань виконавцем і створює передумови для невиконання замовлення у встановлені строки; грубих порушеннях вимог будівельних норм і правил.

Відповідно до частини другої ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, невиконання з боку відповідача договірних умов щодо виготовлення і поставки залізобетонних блоків є істотним порушенням договору, а відтак виомга позивача про його розірвання є правомірною та такою, що підлягає до задоволення.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини п'ятої ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Як передбачено ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, набуті відповідачем грошові кошти за рахунок ТзОВ «Західтрансбуд»на підставі Договору № 02/2010 від 05.01.2010 року підлягають поверненню, як безпідставно збережені, адже правова підстава збереження цих коштів (зобов'язання по договору) відпала.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –  

                                                              В И Р І Ш И В:

 Позов задовольнити повністю.

 Розірвати Договір № 02/2010 від 05.01.2009 року на постачання залізобетонних виробів, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західтрансбуд»та Мостовим ремонтно-будівельним державним підприємством.

 Стягнути з Мостового ремонтно-будівельного державного підприємства, м.  Львів, вул. Мельника, 8 (код ЄДРПОУ 03446222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтрансбуд», м. Львів, вул. Мельника, 8 (код ЄДРПОУ 30478068) 130703 грн. 00 коп. основного боргу, 1392 грн. 03 коп. сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

              Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

              Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

        Суддя                                                                                                                     Матвіїв Р.І.