Постанова

від 20.05.2008 по справі 23/475-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 20 травня 2008 р.                                                                                   

№

23/475-б 

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

головуючого

судді: судді:

Короткевича

О. Є. (доповідач) Мамонтова О. М. Хандурін М. І.

розглянувши

касаційну скаргу

Державної

податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на

постанову

господарського

суду міста Києва від 12.11.2007

у

справі господарського

суду

№

23/475-б міста Києва

за

заявою

ОСОБА_1

до

ТОВ

"Міжнародний центр сприяння реформуванню 

охорони здоров'я"

про

банкрутство

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від

заявника

ОСОБА_2

дов. від 05.09.07 року

від

боржника

Не

з'явився

від

скаржника

Куракін

Ю. В. дов. від 19.09.06 №12206/9/10-009

                                           В С

Т А Н О В И В  :

        ОСОБА_1 подано заяву про порушення

справи про банкрутство ТОВ "Міжнародний центр сприяння реформуванню  охорони здоров'я " у зв'язку із

неспроможністю останнього виконати зобов'язання щодо сплати заборгованість по

наданню поворотної  фінансової допомоги.                                                                             

          22.10.2007 господарським судом  міста Києва порушено провадження у справі №

23/475-б про банкрутство ТОВ "Міжнародний центр сприяння реформуванню  охорони здоровя" та введено мораторій на

задоволення вимог кредиторів та зобов'язано заявника надати суду докази наявності

або відсутності  активів боржника.

          Постановою господарського суду міста

Києва визнано ТОВ "Міжнародний центр сприяння реформуванню  охорони здоров'я " (01042, АДРЕСА_1, код

32850832) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором

банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_3.

Не

погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Державна податкова інспекція у

Печерському районі міста Києва звернулася з касаційною скаргою, в якій просить

скасувати  постанову суду першої, аргументуючи

порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 1, 7,

23, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом»(далі -Закону), статей 1, 33, 34, 43 Господарського

процесуального кодексу України.

До

початку судового засідання представником ініціюючого кредитора було подано

відзив на касаційну скаргу, з якого вбачається, що останній просить касаційну

скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва віл

12.11.2007 року у справі №23/475-б залишити без змін.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку

постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин

справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального

права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для задоволення

касаційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно

зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про

банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням

особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

      У даній справі судом першої інстанції

порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на

підставі ст. 52 Закону України  "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою

передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

      Згідно ч. 1 ст. 52  Закону України  "Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом" 

у разі якщо 

громадянин-підприємець - боржник або керівні органи   боржника  

-   юридичної    особи   

відсутні    за    її місцезнаходженням, або у разі ненадання

боржником протягом року до органів 

державної  податкової  служби 

згідно  із  законодавством податкових  декларацій, 

документів  бухгалтерської  звітності, 

а також за  наявності  інших 

ознак,  що  свідчать 

про  відсутність

підприємницької  діяльності  боржника, 

заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може

бути  подана  кредитором незалежно  від 

розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у

контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону

України  "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом

доказування є  визнання місцезнаходження

боржника -юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи

за її місцезнаходженням, а також встановлення відсутності підприємницької  діяльності  боржника.

       Постанова суду про визнання боржника

банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою

судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають

значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові

наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися

достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму

Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

        При винесені постанови господарський суд

міста Києва постановив, що в матеріалах справи знаходься докази відсутності

боржника, які надані заявником.

   Відповідно

до статті 16, 17  Закону України

"Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"

з метою  забезпечення органів  державної 

влади,  а  також 

учасників цивільного обороту достовірною   інформацією  

про   юридичних   осіб  

та   фізичних осіб - підприємців

створюється  Єдиного державного реєстру,

який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у  разі 

його наявності;   ідентифікаційний

код юридичної особи;  організаційно-правова

форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер  запису 

про  проведення  державної 

реєстрації юридичної  особи,  дати 

та  номери  записів 

про внесення змін до нього;     

серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни

свідоцтва про державну реєстрацію; дані про 

установчі  документи,  дати 

та  номери записів про внесення

змін до них.

  Витягом

з Єдиного державного реєстру юридичних 

осіб та фізичних осіб - 

підприємців підтверджується державна реєстрація боржника за адресою

місцезнаходження: АДРЕСА_1.

    Відповідно до ст. 93  Цивільного кодексу України  місцезнаходження юридичної особи визначається

місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено

законом;місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Абзац шостий статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних

осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін

Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV) визначає місцезнаходження

юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу

юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи

особи. Уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною

адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за

якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

      Відповідно до вимог ст.17 Закону України

“Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ”, який

набув чинності  з 01.07.2004 року в

Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи

за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну

особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно

до вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають

внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості

вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою,

доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають

внесенню  до Єдиного державного реєстру ,

не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою

особою.

Вказаний

Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про

відсутність юридичної особи за її 

місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором  (п.7 ст.19 Закону).

Таким

чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої

інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної

особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна

місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих

документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

 Проте установчі документи ТОВ

"Міжнародний центр сприяння реформуванню 

охорони здоров'я"  в

матеріалах справи відсутні, відповідно вони не досліджувались судом першої

інстанції з метою з'ясування місцезнаходження боржника.

Судом

також не здійснено свої повноважень передбачених ст. 38 ГПК України та не

витребувано відомостей щодо ТОВ "Міжнародний центр сприяння

реформуванню  охорони здоров'я", які

містяться в Єдиному державному реєстрі та є необхідні для встановлення обставин

справи.

Ухвалою

про порушення провадження у справі №23/475-б суд зобов'язав ініціюючого

кредитора надати  від державного

реєстратора боржника про наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних  осіб та фізичних осіб -  підприємців 

відомостей про відсутність юридичної особи-боржника за її

місцезнаходженням.

Заявником

було надано суду витяг з Єдиному державному реєстрі юридичних  осіб та фізичних осіб -  підприємців, однак відомості про відсутність

юридичної особи-боржника ТОВ "Міжнародний центр сприяння реформуванню  охорони здоровя" за її місцезнаходженням

відсутні.

   Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове

рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та

об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у

відповідності з нормами матеріального та процесуального права. 

На

підставі викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає, що господарський суд міста Києва при

прийнятті постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом  не дав належну оцінку відсутності в Єдиному

державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її

місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України “ Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”, а тому дійшов передчасного

висновку про подальший розгляд справи за спрощеною процедурою шляхом визнання

боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

         Разом з тим, в заяві про порушення

даної справи про банкрутство за ст. 52 Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  не наведено доказів про відсутность

підприємницької діяльності боржника, а лише посилання ініціюючого кредитора на

те, що неплатоспроможність боржника 

підтверджується доводами про неможливістю боржника  провести розрахунки за надання

поворотної  фінансової допомоги після

настання встановленого строку сплати зобов'язання.

З

тексту  постанови господарського суду м.

Києва від 12.11.2007 року взагалі не вбачається, якими саме доказами

підтверджується відсутність підприємницької діяльності боржника, а в ухвалі про

порушення  провадження  у справі про банкрутство ТОВ

"Міжнародний центр сприяння реформуванню 

охорони здоров'я" кредитора було зобов'язано подати докази, які б

свідчили про наявність або відсутність 

активів боржника.

Проте

на час прийняття оскаржуваної постанови кредитором  вимоги суду виконані не були.

          Як вбачається з матеріалів

справи,  підставою  для порушення справи про банкрутство

відсутнього боржника, в даному випадку, був лише акт складений ініціюючим

кредитором та Відкритим акціонерним товариством "Український

науково-дослідний інститут харчування", з якого вбачається, що боржник за

адресою АДРЕСА_1 протягом 2006-2007 року не знаходиться, що є недостатнім,

виходячи з вимог  ст.ст. 1, 16-18 Закону

України " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців" а також ст. 52 Закону України" Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",  ст. 34 ГПК України. 

   В контексті викладеного, Колегія суддів

Вищого господарського суду України, вважає за необхідне, постанову

господарського суду міста Києва від 12.11.2007 року у справі №23/475-б

скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Керуючись

статтями 1115, 1117, 1119 - 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу ДПІ у Печерському

районі м. Києва задовольнити.

2.          Постанову господарського суду міста

Києва від 12.11.2007 року  у справі №

23/475-б скасувати.

            3.          Справу передати на розгляд до

господарського суду міста Києва.

Головуючий                                                                           О.

Є. Короткевич

Судді                                                                                        О.М.

Мамонтова

                          М. І.

Хандурін