Рішення

від 13.05.2008 по справі 5020-5/144

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"13"

травня 2008 р.

справа

№ 5020-5/144

За

позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 

(АДРЕСА_2;

АДРЕСА_3)

про  стягнення заборгованості   в розмірі 4243,42   грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач: ОСОБА_3,

довіреність № 698 від 14.03.2008;

Відповідач: не з'явився.

Суть спору:

Позивач,

суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до

відповідача, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, про стягнення

заборгованості за договором купівлі-продажу № 438/407 від 18.09.2007 в

розмірі  4243,42   грн.

Позивач

обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались

обов'язки щодо оплати  отриманого товару.

Відповідач

в судове засідання неодноразово не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав,

про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому

порядку, за адресою вказаною у позовній заяві та свідоцтві про державну

реєстрацію (а.с.9).

Оскільки

до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного

місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників

судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що

примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які

повернуті органами поштового зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не

значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання

господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про

вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представнику

позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки,

передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Суд

визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського

процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши

представника позивача, дослідивши надані позивачем докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2007  між позивачем та відповідачем був укладений

договір купівлі-продажу № 438/407.

Відповідно

до умов договору, позивач зобов'язався поставляти товар, а відповідач приймати

та сплачувати вартість товарів, на умовах передбачених вказаним договором.

Згідно

з п. 2.2 договору, оплата повинна бути здійснена протягом 14 календарних днів з

моменту його відпуску.

Зобов'язання

з постачання товару позивачем виконувались належним чином, та  своєчасно, що підтверджується видатковими

накладними (а.с.14-15), але оплата за отриманий товар відповідачем

здійснювалась несвоєчасно та не повному об'ємі, у зв'язку з чим його

заборгованість перед позивачем склала 4243,42 грн.

Суд

вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з

наступного.

Згідно

положень  статті 193 Господарського

кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від

16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього

Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом.

Відповідно

до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається

зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником

(учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим

Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник)

зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського

характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити

гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт

(управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної

сторони виконання її обов'язку.

Згідно

з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються

цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських

відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана

сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або

утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від

зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які

виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом

України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно

до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України майнові зобов'язання, які виникають

між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з

урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно

зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона

(продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність

другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти

майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким

чином, вимоги позивача про стягнення суми боргу обґрунтовані, підтверджені

матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно

ст.  ст. 44, 49 Господарського

процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 102,00

грн.  і інформаційне -технічне

забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються  на відповідача.

На

підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75,  82 -85, 115, 116 Господарського

процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2 

(АДРЕСА_2; АДРЕСА_3”, 

ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про наявність поточних

рахунків в установах банків немає) на користь Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 

ідентифікаційний код  НОМЕР_2,

відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає)

заборгованість в сумі  4243,42   грн.,   

витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати

наказ після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                                                                   

І.В.  Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

15.05.2008

Розсилка

1.          СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

2.          СПД ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

3.          СПД ОСОБА_2 (АДРЕСА_3”)

4.          Справа

5.          наряд