Рішення

від 02.07.2008 по справі 5020-9/061

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-9/061

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"02" липня 2008 р. справа № 5020-9/061

За позовом Приватного підприємства “Кумай”

до Комунального закладу “Севастопольська стоматологічна поліклініка № 3”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Севастопольської міської Ради

про  стягнення 18 347, 33 грн.

суддя Рибіна С. А.

представники сторін:

позивач –Фурсов О.П., довіреність №; б/н від 10.01.2008;

позивач –Куковський М.В., директор, наказ №О-Л  вд 03.01.1999;

відповідач –Кабакова О.П., головний лікар, наказ № 15-Л від 03.03.2005;

третя особа –не з'явився;

Суть спору:

Приватне підприємство “Кумай” (далі –ПП “Кумай”) звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Комунального закладу “Севастопольська стоматологічна поліклініка № 3” (далі –КЗ “Стоматологічна поліклініка № 3”) про  стягнення 34 734,42 грн.

У ході судового розгляду позивач надав суду заяву про зменшення суми позовних вимог та періоду їх нарахування, та просить сягнути з відповідача  суму заборгованості у розмірі 18 374,33 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач неправомірно протягом тривалого часу не повертав частину вбудовано-прибудованого приміщення, яке розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. Громова, 52, загальною площею 307,5 кв.м, яке є власністю позивача, чим завдав йому шкоди. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати. Обґрунтування та інші доводи позивача викладені у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 2-3, 123-124 т.1).

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позов та доповнення до нього       (а.с. 57-58, 84 т.1), заперечення обґрунтовує тим, що Приватне підприємство  “Кумай” зобов'язано було укласти новий договір оренди з Комунальним закладом “Севастопольська стоматологічна поліклініка № 3” на підставі п. 5.2 Договору купівлі-продажу від 18.12.2005, тому передача приміщень в оренду іншій особі не могла бути здійснена. Також пояснив, що заяв від ДП “Чорноморський науково-дослідний інститут технології суднобудування” та від позивача  про звільнення приміщень на адресу Комунального закладу “Севастопольська стоматологічна поліклініка № 3” не надходило до 02.03.2006, після цього сторонами тривалий час здійснювалося погодження умов договору оренди, що, на думку відповідача, є порушенням з боку позивача. Інші доводи викладені у відзиві на позов та доповненні до нього.

          Ухвалою від 14.05.2008 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Севастопольську міську Раду (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3).

          Третя особа явку повноважних представників у судове засідання не забезпечила, надала суду заяву про розгляд справи у відсутність представника (а.с. 142 т.1).

Згідно  ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Ухвалою від 14.05.2008 за клопотанням сторін суд продовжив строк вирішення спору.

В судовому засіданні 01.07.2008 судом оголошувалася перерва до 02.07.2008.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд встановив:

27 грудня 2002 року між Чорноморським науково-дослідним інститутом технології суднобудування та Державною комунальною установою “Стоматологічна поліклініка № 3”, яка в подальшому перейменована у Комунальний заклад “Стоматологічна поліклініка № 3”, був укладений договір оренди державного майна –нежитлових приміщень площею        307,5 кв.м на першому поверсі у прибудованій будівлі  по вул. Громова, 52 в місті Севастополі. Строк дії договору сторони встановили до 31.12.2005 (а.с.85-89 т.1).

Комісія з ліквідації Державного підприємства “Чорноморський науково-дослідний інститут технології суднобудування” листом № 24/01 від 24.01.2006 повідомила КЗ “Стоматологічна поліклініка № 3” про те, що у зв'язку із зміною власника приміщення укладений раніше договір оренди продовжений не буде, тому орендарю необхідно укладати новий договір із новим  власником (а.с.93 т.1).

08.12.2005 між  ДП “Чорноморський науково-дослідний інститут технології суднобудування” (продавець) та ПП “Кумай” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомості (далі –Договір) (а.с.36-38 т.1).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.01.2006, яке набрало законної сили 31.01.2006, вищевказаний Договір був визнаний дійсним (а.с. 39-42 т.1).

За умовами Договору продавець передав покупцю  у власність прибудовану двоповерхову будівлю з вбудованими приміщеннями (цільове використання –розміщення об'єкту охорони здоров'я), розташовану за адресою: місто Севастополь, вул. Громова, 52 (далі “Об'єкт продажу”).

Відповідно до п.5.2 Договору Покупець зобов'язаний зберегти орендні відносини з КЗ “Стоматологічна поліклініка № 3” на існуючих умовах до закінчення терміну договору, а також після закінчення терміну договору оренди в якості нового власника укласти новий договір оренди на справедливих для орендодавця умовах. Термін збереження прав на оренду КЗ “Стоматологічна поліклініка № 3” складає 10 років.

З січня 2006 року тривалий час між позивачем та відповідачем здійснювалося листування щодо укладення договору оренди у зв'язку з тим, що між сторонами виник спір відносно орендної плати.

02 березня 2006 року Державним комунальним підприємством “Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна міста Севастополя” була здійснена реєстрація права приватної власності ПП “Кумай” на двоповерхову прибудовану будівлю по вул. Громова, 52 у місті Севастополі.

22 березня 2006 року ПП “Кумай” на адресу відповідача була надіслана претензія      № 1-01 (вих. № 36 від 23.03.2006) про повернення спірних  приміщень (а.с. 98 т.1), яку він відхилив листом № 45 від 03.04.2006.

Позивач звернувся до суду із позовом про повернення майна. Рішенням від 05.09.2006 по справі № 20-2/096 КЗ “Стоматологічна поліклініка № 3” зобов'язувався повернути приватному підприємству “Кумай” частину нежитлового вбудовано-прибудованого приміщення площею 307,5 кв.м, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Громова, буд. 52.

Актом повернення майна від 05.09.2006 відповідач на підставі вищезазначеного рішення повернув позивачеві приміщення площею 226,7 кв.м.

Крім того, 07 вересня 2006 року був укладений договір оренди між  ПП “Кумай (орендодавець) та КЗ “Стоматологічна поліклініка  № 3” (орендар), який визнаний сторонами тимчасовим та укладений на період вирішення господарським судом міста Севастополя спору щодо істотних умов договору оренди даних приміщень (п. 10.1 договору, а.с. 96 т.1). За умовами даного договору позивач передав відповідачу в оренду приміщення цокольного поверху вбудовано-прибудованої двоповерхової будівлі за адресою: м. Севастополь, вул. Громова, 52, загальною площею 177,9 кв.м. Орендна плата сторонами погоджена у розмірі 1500 грн. без ПДВ за місяць.

21.12.2007 року між  ПП “Кумай (орендодавець) та КЗ “Стоматологічна поліклініка  № 3” (орендар) був укладений договір оренди нерухомості, загальною площею 177, 90 кв.м, що складає 29/100 часток вбудовано-прибудованої будівлі, що знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. Громова, б. 52 (а.с. 7-10), який був посвідчений нотаріально за реєстровим номером 3676.

Позивач вважає, що за період з 29.03.2006 по 05.09.2006 відповідач неправомірно користувався приміщеннями по вул. Громова, 52 в м. Севастополі площею 307,5 кв.м, в той період позивач міг здати дані приміщення іншій особі та отримати за це орендну плату. Позивач вважає, що діями відповідача йому завдано шкоди у вигляді неотриманих доходів, які він і заявляє до стягнення.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003 та пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.2004.  

Правовідносини між сторонами виникли після 01.01.2004,  тому при розгляді спору суд керується  Цивільним кодексом України  в редакції 2003 року та Господарським кодексом України.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

В розумінні статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності із статтею 174 Господарського кодексу України  господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Згідно статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається також неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі вищевикладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди правомірними.

Що стосується розміру збитків, то суд вважає їх підлягаючими задоволенню в розмірі 10131 грн. з наступних підстав.

Після закінчення 31.12.2005 терміну дії договору оренди державного майна від 27.12.2002 відповідач без договору користувався часткою приміщень по вул. Громова, 52 в місті Севастополі, які повернув позивачеві тільки 05.09.2006.

Заявлений позивачем строк в 159 днів (з 29.03.2006 по 05.09.2006) знаходиться в даному періоді та визнається судом правомірним.

Стосовно розміру щомісячної орендної плати, суд вважає правомірним застосувати тариф, який сторони погодили у тимчасовому договорі від 07.09.2006: 1500,0 грн. в місяць за приміщення площею 177,9 кв.м.

При здійсненні розрахунку суд виходить з того, що відповідачем 05.09.2006 повернуті приміщення загальною площею 226,7 кв.м.

Таким чином, розмір збитків визнаний судом в сумі 10131,0 грн. виходячи з наступного розрахунку:

1500,0/177,9*226,7/30*159=10130,78 грн.10131,0 грн.

Не може бути прийнятий судом довід позивача про застосування в даному випадку експертної оцінки вартості приміщення для можливої передачі їх в оренду третій особі з тих підстав, що при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості від 08.12.2005, на підставі якого до позивача перейшло право власності на двоповерхову будівлю з вбудованими приміщеннями, позивачем було прийнято на себе зобов'язання зберігати орендні відносини з відповідачем протягом 10 років. Таким чином, надання даного приміщення в оренду іншій особі позивачем здійснено бути не могло. Що стосується розрахунку орендної плати виходячи з експертної вартості об'єкту, то саме це питання і було предметом спору між сторонами та спричинило укладення тимчасового договору 07.09.2006, тому врахування при визначенні розміру орендної плати саме експертної вартості об'єкту суд вважає неправомірним. Крім того, наданий суду звіт про незалежну оцінку майна та уточнений звіт (а.с.11-31, 139-141 т.1) не мали метою встановлення вартості майна для здачі його в оренду.

Довід позивача про нарахування відповідачеві вартості оренди приміщень площею 307,5 кв.м не може бути прийнятий судом з наступних підстав.

На виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 05.09.2006 по справі № 20-2/096 відповідачем за актом приймання-передачі (а.с.54 т.1) було повернено позивачеві 226,7 кв.м. З листування, яке долучено сторонами до матеріалів справи вбачається, що протягом періоду, за який позивачем нараховані збитки, відповідач не користувався рештою приміщень (а.с.110, 132, 134-137 т.1). Позивач посилається на відмову відповідача повернути приміщення площею 80,8 кв.м, при цьому доказів такої відмови суду не надав, у встановленому порядку з вимогами про витребування приміщень площею 80,8 кв.м до суду не звертався, в заяві про уточнення позовних вимог посилався на користування саме позивачем даними приміщеннями. Надані позивачем фотознімки (а.с.129-131) не є доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та не підтверджують користування відповідачем приміщеннями площею 80,8 кв.м.

Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З вищевикладеного вбачається, що позивачем не надані суду належні та допустимі докази користування відповідачем з 29.03.2006 по 05.09.2006 підвальними приміщеннями площею 80,8 кв.м, тому в даній частині суд при розрахунку збитків виходить з того, що відповідачем в даному періоді використовувалися приміщення площею 226,7 кв.м.

Не може бути прийнятий судом довід позивача про нарахування на суму плати за оренду податку на додану вартість з тих підстав, що при укладенні тимчасового договору сторони визначили вартість оренди без врахування податку на додану вартість. Відповідач не є платником податку на додану вартість, тому сплата ним орендної плати, яка збільшена на податок (на підставі виставлених позивачем рахунків) є добровільною дією, що здійснена за межами умов договору (а.с.3-8 т.2).

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги ПП “Кумай” такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 10131,0 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволених вимог.  

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального закладу “Севастопольська стоматологічна поліклініка                  № 3”  (99002, м.Севастополь, вул. Громова, 52, код ЄДРПОУ 02774065, п/р 35411001000693 в  УДК в м. Севастополі, МФО 824509) на користь Приватного підприємства “Кумай”  (99814, м. Севастополь, смт Кача, вул. Першотравнева, б. 9,  код ЄДРПОУ 30229420,                      р/р 2600401300180 в СФ ТОВ “Укрпромбанк”, МФО 384834)  10297,21 грн., у тому числі 10131,00 грн. –сума збитків, 101,31 грн. - витрати по сплаті державного мита, 64,9 грн. - витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити

Суддя                                                                                                                           С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського                         

процесуального кодексу України і підписано 07.07.2008                                      

Розсилка:

1. позивач - ПП “Кумай”(99814, м. Севастополь, с. Кача, вул. Першотравнева, б. 9)

2. відповідач –КЗ “Севастопольська стоматологічна поліклініка № 3”(99002, м. Севастополь, вул. Громова, б. 52)

3. третя особа - Севастопольська міська Рада (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3).