Рішення

від 18.07.2008 по справі 12/2465

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/2465

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2008 р.Справа № 12/2465

Розглянувши матеріали за позовом Відділу Державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції м. Славута

до Приватного підприємства „Юлія” м. Славута

про стягнення 5941грн.

Суддя            Шпак В.О.

Представники сторін

Позивача:      Присяжний О.І. –за довіреністю №4944 від 18.04.2008р.

Відповідача:  Щербак А.Є. –за довіреністю №37 від 17.05.2008р.

          Рішення приймається 18.07.2008р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору:          

Відділом державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції м. Славута подано позов до Приватного підприємства "Юлія" м. Славута про стягнення 5941,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за  договором № 7 від  12.10.2008р., укладеним між відділом ДВС Славутського міськрайонного управління юстиції м. Славута та приватним підприємством "Юлія" м. Славута відповідно до якого ПП "Юлія" приймало на стоянку тимчасового збереження описаний та арештований виконавчою службою автотранспорт.

30.07.2003р. було встановлено, що переданий на відповідальне зберігання ПП "Юлія" автомобіль на автостоянці  останнього відсутній, про що було складено відповідний Акт державного виконавця.

Позивач зазначає, що на адресу зберігача 08.04.2008р. направлено вимогу про повернення переданого на зберігання автомобіля "Опель Кадет", 1986р., червоного кольору, кузов № WOL 00003662610254.

Відповідно до складеного акту від 17.04.2008р. - автомобіль передано не було.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що проти позову заперечує. Посилається на те, що акт опису й арешту майна від 14.02.2002 р., складений державним виконавцем Славутського міського управління - не містить жодних посилань на те, що автомобіль „Opel Cadett”, 1986р.в. червоного кольору, кузов №WOL00003662610254 був прийнятий на відповідальне зберігання приватним підприємством „Юлія” відповідно до умов Договору №7 від 12 жовтня 2001року.

Відповідно до зазначеного Акту вказаний автомобіль було передано на відповідальне зберігання - Мох Василю Геннадійовичу (проживав на той час - Славутський район с.Ролики вул.Набережна 40).

Крім того, відповідно статті 58 Закону України „Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ (із змінами та доповненнями) - майно, на яке накладено арешт, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - зберігачеві), під розписку в акті опису.

Також зазначає, що про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна - попереджений був під розпис також Мох Василь Геннадійович, про що свідчить відмітка в Акті опису й арешту майна від 14.02.2002 р. Вказана фізична особа (Мох Василь Геннадійович) отримав і копію акту опису майна під розписку. Позивач в позовній заяві також вказує, що автомобіль було передано на відповідальне зберігання охоронцю Приватного підприємства „Юлія” Моху Г.С. Тому, з вищенаведеного вбачається, що повну матеріальну відповідальність за втрату автомобіля „Opel Cadett”, 1986р.в. червоного кольору, кузов №WOL00003662610254 несе саме Мох Василь Геннадійович, а не приватне підприємство „Юлія”.

Таким чином, позивачу слід було подавати позов про відшкодування вартості втраченого автомобіля до фізичної особи Мох Василя Геннадійовича, а не до приватного підприємства „Юлія”. В позовній  заяві позивач визначає,  що строк позовної давності   слід застосувати від дня, коли на його вимогу не було повернуто автомобіль, тобто від 17.04.2008року. Однак, такі твердження суперечить змісту ч.1 ст.261 Цивільного   кодексу   України, яка передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Матеріали справи вказують, що Актом державного виконавця від 30 липня 2003року встановлена відсутність автомобіля  „Opel Cadett”, 1986р.в. червоного кольору, кузов №WOL00003662610254 на автомобільній стоянці приватного підприємства „Юлія”. Крім того, про факт порушення права позивача на отримання автомобіля „Opel Cadett”, 1986р.в. з автомобільної стоянки підприємства відповідача вказує лист від 07.08.2003 року №2598 до Славутського міського відділу внутрішніх справ, яким повідомляється про викрадення вказаного автомобіля. За наслідками розгляду даної заяви Славутським РВ УМВС України по факту викрадення автомобіля було порушено кримінальну справу по статті 289 частина 2 Кримінального кодексу України. На даний час досудове слідство зупинено в зв'язку з розшуком осіб, які скоїли даний злочин.

Таким чином, перебіг строку позовної давності почався з 30 липня 2003 року, тобто саме з вказаної дати Відділ державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції дізнався про порушення свого права на зворотнє отримання автомобіля „Opel Cadett”, 1986р.в. з автомобільної стоянки підприємства відповідача, а саме від охоронця Мох Геннадія Васильовича.

Крім того, зміст ч.1 ст.193 Господарського кодексу України передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного    кодексу України, з  урахуванням особливостей,  передбачених Господарським кодексом.

Ст.256 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. В свою чергу, стаття 257 Цивільного кодексу встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи Актом державного виконавця від 30 липня 2003 року встановлена відсутність автомобіля „Opel Cadett”, 1986р.в. червоного кольору, кузов №WOL00003662610254 на автомобільній стоянці приватного підприємства „Юлія”.

Таким чином, саме з 30 липня 2003 року почався перебіг строку позовної давності як це встановлено частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України. Зміст вказаної норми передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У відповідності до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Просить суд у позові відмовити.

Також відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Постановою Хмельницького міського суду від 01.10.2001р. оштрафовано Нікітчука Андрія Івановича на 20 грн. з конфіскацією автомобіля „Opel Cadett”, 1986р.в. кузов №WOL00003662610254, а разі відсутності цього автомобіля стягнути з Нікітчука А.І. його вартість в сумі 6434грн. 02коп.

Постановою відділу ДВС Славутського міського управління юстиції від 10.12.2001р. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню постанови суду від 01.10.2001р. Хмельницького міського суду.

12.10.2001р. між відділом ДВС Славутського міського управління юстиції та ПП „Юлія” укладено договір №7.

Відповідно до умов вказаного договору (п.1, п.2, п.3, п.6, п.8) позивач передав для відповідача на стоянку тимчасового збереження описаний та арештований автотранспорт, за охорону та збереження якого за одну одиницю щодобово сплачує 2 гривні. З моменту прийняття автотранспорту ПП „Юлія” несе повну відповідальність за цілісність, охоронність, збереження цього майна: а у випадку неналежного збереження транспортних засобів ПП „Юлія” відшкодовує для відділу ДВС вартість такого майна. Передача майна під охорону здійснюється за актом, в якому відображається місце і дата передачі, його мінімальна вартість. Цей договір укладено сторонами на 1 рік з дня його підписання. Договір буде вважатись продовженим кожний раз на 1 рік, у разі, якщо на протязі одного місяця після закінчення його терміну ні одна із сторін не заявила про припинення його дії.

Актом відділу ДВС Славутського міського управління юстиції від 14.02.2002р. описано і накладено арешт на автомобіль „Opel Cadett”, 1986р.в. червоного кольору, кузов №WOL00003662610254 на суму 2950грн. Описане майно прийняв на відповідальне зберігання Мох Василь Геннадійович, Славутський район, с.Галики, вул. Набережна, 40.

Згідно наказу №1 від 30.09.1997р. по ПП „Юлія” з 01.10.1997р. зараховано в штат працівників ПП „Юлія” Моха Василя Ананьєвича, 1961р.н., який проживає с.Галики, вул. Побережна, 40.

Оцінюючи докази по справі в сукупності, суд дійшов до висновку, що відповідач приймав на зберігання автомобіль.

Висновком №225 від 02.09.2002р. про експертну оцінку майна Дунаєвецькою універсальної товарної біржі „Поділля-Центр” встановлено, що розрахункова вартість автомобіля „Opel Cadett”, 1986р.в. червоного кольору, кузов №WOL00003662610254 на момент обстеження складає 5941грн.

Актом державного виконавця відділу ДВС Славутського міського управління юстиції від 30.07.2003р. встановлено, що автомобіль „Opel Cadett”, 1986р.в. червоного кольору, кузов №WOL00003662610254 на автостоянці відсутній.

Листом від 08.04.2008р. позивач звернувся до ПП „Юлія” з вимогою повернути переданий на зберігання автомобіль „Opel Cadett”, 1986р.в. червоного кольору, кузов №WOL00003662610254 до 16.04.2008р.

Актом від 17.04.2008р. відділу ДВС Славутського міського управління юстиції встановлено, що автомобіль „Opel Cadett”, 1986р.в. червоного кольору, кузов №WOL00003662610254 на вимогу за вих.№4426 від 08.04.2008р. про повернення автомобіля станом на 17.04.2008р. для відділу ДВС Славутського МРУЮ не повернуто. На автостоянці ПП „Юлія” за адресою: м. Славута, провул. Енгельса, 3 вищевказаний автомобіль відсутній. Охоронець автостоянки ПП „Юлія” з даного приводу нічого пояснити не зміг.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.12.2006р. по справі №18/6086 відмовлено у позові Славутського міськрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції до ПП „Юлія” про стягнення 6434грн. 02коп. матеріальної шкоди в зв'язку зі спливом строків позовної давності.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.08.2007р. рішення місцевого господарського суду від 13.12.2006р.  залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2008р. постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.08.2007р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 13.12.2006р. у справі №18/6086 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області. У вказаній постанові зазначено, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання про продовження чи припинення між сторонами дії договору №7. Судами також не встановлена обставини чи пред'являлась позивачем вимога відповідачу про дострокове повернення ним автомобіля зі зберігання. Суди дійшли поспішного висновку про порушення відповідачем права позивача саме 30.07.2003р., коли було складено акт про відсутність автомобіля на автостоянці, оскільки складення цього акту не є безумовною підставою вважати, що зберігачем порушене право поклажодавця за договором зберігання.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.03.2008р. по справі №14/18/6086 позов Славутського міськрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції до ПП „Юлія” про стягнення 6434грн. 02коп. залишено без розгляду.

Відповідно до ст.256, ст.257 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коди особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями,  строк  виконання  яких  не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від  дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Позивач направив відповідачу вимогу про повернення речі 08.04.2008року. 17.04 .2008року державним виконавцем було виявлено факт відсутності ( втрати) у зберігача речі переданої на зберігання.

Відповідно з цього часу позивач взнав про порушення його права і почався перебіг строку позовної давності.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст.936, ст.937 Цивільного кодексу України за договором  зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір  зберігання  укладається  у  письмовій   формі   у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Статтею 938 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач  зобов'язаний  зберігати  річ  протягом   строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Пунктом 8 договору від 12.10.2001р. передбачено, що договір буде вважатись продовженим кожний раз на 1 рік, у разі, якщо на протязі одного місяця після закінчення його терміну ні одна із сторін не заявила про припинення його дії.

Таким чином, суд вважає, що договір зберігання вважається чинним до пред'явлення відділом ДВС вимоги про повернення автомобіля.

Відповідно до ст.951 збитки,  завдані  поклажодавцеві  втратою  (нестачею)  або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Згідно п.27 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету міністрів України №115 від 22.01.1996р., автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими правилами, а разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

З аналізу відносин вбачається, що між сторонами виникли зобов'язання по договору зберігання.

Договором №7 та актом від 14.02.2002р. сторони визначили вартість автомобіля в сумі 2950грн.

Тому у разі втрати речі, переданої на зберігання зберігач зобов'язаний відшкодувати поклажедавцеві збитки у вигляді вартості переданої речі, а саме, 2950грн.

Виходячи із вищенаведеного, позов  Відділу Державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції м. Славута до Приватного підприємства „Юлія” м. Славута в частині стягнення 2950грн. є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи і належними доказами та підлягає задоволенню.

Посилання позивача на висновок №225 про експертну оцінку майна, як доказ вартості майна для відшкодування збитків судом не приймаються, оскільки вказана вартість визначалась в ході здійснення виконавчого провадження для подальшої його реалізації. При визначенні його вартості експертом застосовувались  спеціальні нормативні акти, передбачені чинним законодавством для здійснення виконавчого провадження.

Вартість же майна переданого на зберігання сторони обумовили в договорі.

В решті позовних вимог належить відмовити.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

          Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в:

Позов Відділу Державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції м. Славута до Приватного підприємства „Юлія” м. Славута про стягнення 5941грн. задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Юлія” м. Славута, провул. Енгельса, 3 (р/р 26006301260992 в ПІБ м. Славута, МФО 315472, код 21347222) на користь відділу державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції м. Славута, вул. Дзержинського, 2 (р/р 37314001003830 в ГУДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, код 34997544) –2950грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень) вартості неповерненого автомобіля.

Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства „Юлія” м. Славута, провул. Енгельса, 3 (р/р 26006301260992 в ПІБ м. Славута, МФО 315472, код 21347222) в доход державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 через відділення державного казначейства (на рахунок 31112095700002 УДК у м.Хмельницькому, код 23565225, ГУ ДКУ у Хмельницькій області) державне мито в розмірі 50грн. 59коп. (п'ятдесят гривень 59коп.).

Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства „Юлія” м. Славута, провул. Енгельса, 3 (р/р 26006301260992 в ПІБ м. Славута, МФО 315472, код 21347222) в доход державного бюджету України через відділення державного казначейства (на рахунок 31215259700002, код банку 815013, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, ЄДРПОУ 23565225 УДК м. Хмельницький, призначення платежу: 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 58грн. 53коп. (п'ятдесят вісім гривень 53коп.).

Видати наказ.

В стягненні 2991грн.  відмовити.

                              Суддя                                                                      В.О. Шпак