Постанова

від 29.07.2008 по справі 3/403-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/403-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2008                                                                                   Справа № 3/403-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя   Ясир Л.О. (доповідач)    

суддів: Герасименко І.М., Пруднікова В.В.,

секретар судового засідання: Лазаренко П.М.,

за участю представників сторін:

від позивача –Ярош Ольга Миколаївна, довіреність №20/53  від 20.12.07р., представник; Ткаченко Лідія Леонідівна, довіреність б/н  від 04.01.08р., представник;

від відповідача –Шляєв Ігор Валерійович, довіреність №63  від 01.01.08р. представник;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  25.12.07р.  у справі № 3/403-07

за позовом   відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м.Запоріжжя

до  Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ

про  стягнення 268 054 грн. 20 коп., -

 В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м.Запоріжжя звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ  про стягнення збитків у розмірі 268 054 грн. 20 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані завданням збитків відповідачем внаслідок понаднормативного простою вагонів в ремонті.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.07р. по справі №3/403-07 (суддя Юзіков С.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ на користь відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м.Запоріжжя 82 304 грн. 40 коп. –збитків. У решті позову відмовлено з посиланням на ненадання позивачем доказів користування відповідачем вагонами позивача.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення по даній справі прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Заявник вказує на те, що порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України. Згідно з пунктом 136 Статуту позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту. Зазначає, що позивачу відомий загальний час простою універсального напіввагону при технічному обслуговуванні з відчепленням на коліях ПТО,  який складає 13 годин. В зв'язку з цим вже 17.01.07р. позивач довідався або міг довідатись про порушення свого права. Таким чином, залізниця вважає, що строк позовної давності, встановлений для пред'явлення позову, позивачем пропущений. Крім того, зазначає, що розрахунок суми позову, викладений в розрахунку №1 зроблений на підставі припущених даних, які не доведені документально ( в частині числа можливого використання власних вагонів за час їх наднормативного простою).

Позивач в уточненнях до позовних вимог та представник в судовому засіданні просить залишити в силі рішення господарського суду по суті, але змінити розмір суми задоволених позовних вимог з 82 304,40 грн. на 79 996,80 грн.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи 05.01.07р. зі станції Миколаїв Вантажний були відправлені 15 вантажних вагонів позивача № 53484978, 53599460, 53503678, 53503785, 53485785, 53504486, 53599568, 56837303, 53504437, 53599353, 53450693, 53451126, 53599809, 53485744, 53485744, 53503587, які за залізничними накладними № 41028783, 41028784, 41028785 прибули 16.01.07р. на станцію Інгулець Придніпровської залізниці під завантаження залізорудним концентратом.

Під час технічного огляду вагонів № 53599809, 53485744, 53503587, 53599460, 53503678, 53503785, 53504486, 53599668, 53599353, 53450698, 53451126, 53484978,53504437 на станції Інгулець було виявлено відсутність окремих вузлів та деталей, що зафіксовано повідомленнями форми ВУ-23М та актом огляду від 16.01.07р. Вагони визнано технічно несправними та такими, що потребують технічного обслуговування з відчепленням. Несправні вагони направлені на ремонт до вагонного депо для усунення несправностей за рахунок залізниці, оскільки розукомплектування вагонів відбулось під час їх транспортування залізницею.

Відповідно до “Норм простою вантажних вагонів при технічному обслуговуванні з відчепленням”, загальний час простою універсального напіввагону при технічному обслуговуванні з відчепленням на коліях ПТО становить 13 годин. Фактично ремонт вагонів проведено з перевищенням вказаного нормативу.

Для виконання плану перевезення, відвантаження готової продукції та забезпечення сировиною позивач використовував інші вагони власності Укрзалізниці, у зв'язку з чим ним понесені додаткові витрати зі сплати тарифу та плати за користування вагонами у розмірі 82 304,40 грн., які не сплачуються за умови перевезення вантажу у вагонах власного парку.

12.06.07р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію №80-3-1985-44  з проханням сплатити суму завданих збитків.

У відповіді на претензію №МКРП 05/07-49 відповідач з посиланням на статті 126 та 114 Статуту залізниць України вимоги позивача відхилив.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установчі вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, а також неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

З урахуванням того, що позивач під час ремонту власних вагонів відповідача допустив наднормативну затримку вагонів, за час якої відповідач змушений був використовувати вагони залізниці, за користування якими сплатив 82 304,40 грн., вказана сума підлягає стягненню з відповідача, як збитки позивача.

Крім вказаних збитків позивач, посилаючись на пункт 119 Статуту залізниць України, згідно з яким залізниця несе відповідальність за час затримки на своїх коліях вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, просив стягнути з відповідача 50% плати за користування вагонами, що становить 185 749,80 грн.

Згідно з пунктом 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Відповідно до пункту 114 Статуту, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли при втраті чи недостачі, псуванні і пошкодженні вантажу. Витрати і збитки, не передбачені договором перевезенням і Статутом, не підлягають відшкодуванню. Залізниця за власні кошти відремонтувала пошкоджені вагони, тобто, відшкодувала прямі фактичні збитки позивача.

Нарахування ж плати за час знаходження вагонів у ремонті статтею 119 Статуту не передбачено.

Виходячи з наведеного, місцевий господарський суд зробив вірний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Згідно з пунктом 136 Статуту позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 Статуту.

За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В даному випадку позивач дізнався про порушення свого права в день списання залізницею плати за користування позивачем її вагонами.

Позовна давність згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив цього строку, про застосування якого заявлено стороною, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просив суд застосувати позовну давність (т.1 а.с.110), але суд не надав оцінки доводам залізниці та не врахував позовну давність по даній справі.

Згідно уточненого розрахунку суми позову з урахуванням строку позовної давності, наданому позивачем, сума збитків відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” становить 19 294,80 грн. З вказаною сумою погодився і відповідач.

Враховуючи викладене та недоведеність позивачем поважності часткового пропуску строку позовної давності, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 19 294,80 грн.

Незастосування позовної давності судом першої інстанції є порушенням норм матеріального права, що у відповідності зі статтею 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 104, 105  Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

                                   П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ  –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.07р.  у справі № 3/403-07 –частково скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ на користь відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м.Запоріжжя 19 294,80 грн. основного боргу, 192,94 грн. –державного мита, 8,50 –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позову відмовити.

          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м.Запоріжжя на користь Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ 315,05 грн. державного мита, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

          Видати накази.

          Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий                                                                            Л.О. Ясир

Судді                                                                                          І.М. Герасименко

                                                                                                             В.В.Прудніков