Постанова

від 07.07.2008 по справі 4/1206-5/83

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/1206-5/83

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

07.07.08                                                                                           Справа  № 4/1206-5/83

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Зварич О.В.

                                                    Юрченко Я.О.

при секретарі   Горбач Ю.Б.,

з участю представників:

від позивача –Андренко В.І., Хомич В.І.

від відповідача (скаржник)  –не з'явився

від третьої особи (ПП «Постінтур») - не з'явився

від третьої особи (ТзОВ Будгаз») - не з'явився

розглянув апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради вих.№101-ЮР від 27.05.2008 року

на рішення  господарського суду  Львівської області  від 19.05.2008 року, суддя Петрик І.Й.

у справі  № 4/1206-5/83

за позовом Приватного підприємства «Пром-Сервіс», м.Дрогобич

до відповідача  Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич

третя особа - Приватне підприємство «Постінтур», м.Дрогобич

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будгаз», м.Дрогобич

про стягнення 92922 грн.

                                                        в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 19.05.2008 року по справі №14/1206-5/83 позов задоволено повністю, стягнено з Дрогобицької міської ради на користь ПП «Пром-Сервіс»упущену вигоду в сумі 92922 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем  представлено  достатньо доказів, які  свідчать про факт противоправної поведінки відповідача, що полягала у незаконній відмові виділити позивачу земельну ділянку, яка прилягає до належного йому на праві приватної власності нежитлового приміщення, і ця незаконна відмова стала причиною розірвання Договору оренди укладеного між позивачем та ПП “Постінтур” 02.08.2004 року. Судом взято до уваги те, що в результаті цих дій позивачу завдано майнову шкоду у вигляді упущеної вигоди, тобто позивач не отримав доходи, які б міг реально отримати від передачі в оренду нежитлового приміщення в сумі - 92922 грн., якби  його  права не були  умисно порушені відповідачем. Таким чином, суд керуючись ст.ст.11, 203,1166 ЦК України пройшов до висновку про правомірність вимог позивача.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням господарського суду Дрогобицька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2008 року по справі №14/1206-5/83 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, з підстав того, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

11.06.2008 року Дрогобицькою міською радою подано Доповнення до апеляційної скарги, в якому остання зазначає, що договір оренди нежитлового приміщення, укладений 02.08.2004 року позивачем з ПП “Постінтур” не відповідає вимогам ч.2 ст.793 ЦК України, в редакції чинній на момент укладення договору, оскільки такий  нотаріально не посвідчений, а отже не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, так як є нікчемним. На думку скаржника такий договір є фіктивним. Скаржник звертає увагу суду на те, що договір оренди, укладений між позивачем та ПП “Постінтур” розірвано 25.11.2004 року, а позивач звертається до суду лише 07.06.2007 року та просить стягнути збитки майже за три роки, що підтверджує факт штучного створення суми упущеної вигоди. Поряд з цим, апелянт зазначає, що позивачем не надано суду жодного доказу в підтвердження неможливості користування приміщенням без виділення земельної ділянки в розмірі 1147 кв.м для обслуговування приміщення, та наголошує на тому, що земельна ділянка в наданні якої відповідач відмовив позивачу не була предметом оренди та не входить у сферу правовідносин між позивачем та відповідачем, предметом оренди було лише приміщення.

Одночасно, скаржник вказує на те, що згідно п.6.4 договору оренди від 02.07.2008 року, укладеного між ПП «Постінтур»та ПП «Пром-Сервіс», позивач надає право орендарю - ПП «Постінтур»використовувати прилеглу до орендованого приміщення земельну ділянку у своїх потребах, не маючи на той час такої земельної ділянки ні в оренді, ані в користуванні чи власності. Отже позивач, на момент укладення договору оренди нежитлового приміщення не міг фізично передати в користування земельну ділянку.

Представник скаржника (відповідача) в судове засідання не з'явився, проте надіслав до суду клопотання, в якому просить про відкладення розгляду справи.

Представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечили, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, що договір оренди від 02.08.2004 року, укладений між ПП «Постінтур»та ПП «Пром-Сервіс»відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи скаржника щодо його нікчемності є безпідставними. Поряд з цим, вказували на те, що твердження скаржника, що упущена вигода відшкодовується тільки коли між сторонами існували договірні зобов'язання є помилковим, оскільки із змісту ст.1166 ЦК України випливає, що розмір майнової шкоди - упущеної вигоди підлягає відшкодуванню державним органом, коли цей орган позбавив можливості підприємство користуватись належними коштами чи отримувати ці кошти.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату та місце розгляду справи, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Суд розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників сторін та третіх осіб не визнавалась обов'язковою, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та третіх осіб.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:

20.07.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Львівській області (в тексті договору - Продавець) та Приватним підприємством «Пром-Сервіс»( в тексті договору - Покупець) укладено договір купівлі-продажу об'єкта державної форми власності - клубу (недіючого), що не ввійшов до статутного фонду ТОВ «Будгаз» за адресою вул.Стрийська,104, м.Дрогобич, Львівської області.

02.08.2004 року ПП «Пром-Сервіс»(в тексті договору - Орендодавець) та ПП «Постінтур»(в тексті договору - Орендар) укладено договір №02-08 оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого позивач передає, а ПП «Постінтур»приймає в оренду терміном на 3 роки нежитлове приміщення, яке належить позивачу на праві особистої власності, згідно договору купівлі-продажу від 20.07.2004 року, а саме недіючий клуб, загальною площею 273,3 кв.м за адресою вул.Стрийська,104, м.Дрогобич, Львівської області. Згідно із п.3.1 зазначеного договору оренди розмір орендної плати становить 10 грн. за 1 кв. м. Поряд з цим, п.6.4 договору передбачено право орендаря (ПП «Постінтур») - використовувати прилеглу до орендованого приміщення земельну ділянку.

Вказаний договір оренди сторонами розірвано у зв'язку із відмовою Дрогобицької міськради оформленої у вигляді листа, щодо виділення позивачу земельної ділянки площею 1147,00 м. кв., яка прилягає до переданого в оренду третій особі нежитлового приміщення площею 273,3 кв. м.

Згідно акту прийому-передачі від 25.11.2004 року орендар - ПП «Постінтур»повернув нежитлове приміщення - клубу орендодавцю - ПП «Пром-Сервіс».

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.2  ст.793 ЦК України (у редакції чинній станом на 02.08.2004 року) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст.794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди, укладений на строк не менше одного року -  підлягає державній реєстрації.

Пунктом 3 ст.640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації є укладеним з моменту з моменту державної реєстрації.

Виходячи із наведеного, договір оренди від 02.08.2004 року №02-08, на який посилається позивач у позовній заяві і просить стягнути з відповідача упущену вигоду в сумі 92922 грн., тобто неотриманий дохід від передачі в оренду нежитлового приміщення по вказаному договору, є неукладеним, оскільки такий нотаріально не посвідчений і державна реєстрація його не здійснена.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий є нікчемним.

Доказів ухилення від нотаріального посвідчення договору оренди позивачем не представлено.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.  Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, згідно норм Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судом взято до уваги і те, що земельна ділянка в розмірі 1147,00 кв.м, в наданні якої відповідач відмовив позивачу не була предметом оренди та не входить у сферу правовідносин між позивачем і відповідачем.

Відповідно до п. 6.4 Договору оренди від 02.08.2008 року, укладеного між ПП «Постінтур»та ПП «Пром-Сервіс», останній надає право орендарю (ПП «Постінтур») використовувати прилеглу до орендованого приміщення земельну ділянку, розмір якої не вказано, у своїх потребах, не маючи на той час даної земельної ділянки в оренді чи користуванні, власності.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що договір оренди нежитлового приміщення від 02.08.2004 року є чинним і відповідає вимогам законодавства та задоволив позовні вимоги

Таким чином, як вказано вище, відповідно до п.3 ст.640 ЦК України договір, який є неукладеним не міг спричинити позивачу майнову шкоду в частині упущеної вигоди від неотримання доходів з оренди, так як не створює юридичних наслідків.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, в позові ПП «Пром-Сервіс»відмовити.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, суд,                                                         

                                                      постановив:

Апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради задоволити.                                 

Рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2008 року по справі №14/1206-5/83 скасувати, прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з ПП «Пром-Сервіс»(м.Дрогобич, вул.Стуса,41/2, код ЄДРПОУ 31505757) на користь Дрогобицької міської ради (м.Дрогобич, пл.Ринок,1,  код ЄДРПОУ 0455972) - 464,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                                                       Якімець Г.Г.

Судді:                                                                                              

Зварич О.В.

Юрченко Я.О.