Постанова

від 22.07.2008 по справі 5020-11/295

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-11/295

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-11/295

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"22" липня 2008 р.  17:25                                                                                м. Севастополь

Суддя господарського суду міста Севастополя  Дмитрієв В.Є.,  при секретарі Алексєєнко А.П., розглянувши розглянувши  матеріали  адміністративного позову

Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо –комерційна фірма “Ларанд ЛТД” до Сімеїзської Селищної ради

про визнання незаконним та скасування рішення 31 сесії 5 скликання Сімеїзської Селищної ради № 50 від 06.06.2008,

за участю представників:

позивача  –Смарчков В.В.,  довіреність № 573 від 30.12.2007

відповідача –Савопуло Б.М., довіреність № 02-14/803 від 02.06.2008

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя в порядку статей 17-19, 162 Кодексу адміністративного судочинства України з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування рішення 31 сесії 5 скликання Сімеїзської Селищної ради № 50 від 06.06.2008.

Позивач позові вимоги обґрунтовує тим, що Сімеїзська Селищна рада  не має право приймати рішення щодо заборони розміщення дитячих оздоровчих таборів або подібних об`єктів.

У зв'язку з наведеним позивач  просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 24.06.2008  у справі було призначено судовий розгляд.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов  заперечує, заперечення обґрунтовує тим, що ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”   передбачено право відповідача на прийняття рішення щодо заборони розташовувати дитячий табор.

Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, сторонам роз'яснені процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази,  заслухавши представника позивача, суд встановив.

Відповідно до договорів суборенди від 01.03.2008 та від 08.04.2008 (арк. с. 10-13) позивач прийняв у платне строкове користування чотири корпуси (номеи п`ятий, шостий, сьомий, п`ятнадций) санаторію  “Кастрополь” (смт Берегове).

Відповідно до п. 1.3 зазначених Договорів суборенди  майно передається в суборенду для організації табору відпочинку.

Відповідно до рішення Сімеїзської Селищної ради від  06.06.2006   було заборонено розміщення оздоровчого табору в смт. Берегове.

Позивачем отримані усі передбачені діючим законодавством документи, необхідні для функціонування дитячого табору (арк. с. 15-38, 42-45).

У вз`язку з значеним позивач звернувся до суду із позовом про  визнання незаконним та скасування рішення 31 сесії 5 скликання Сімеїзської Селищної ради № 50 від 06.06.2008.

Судом розглянуто позовні вимоги позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Сімеїзська Селищна рада має право приймати рішення виключно в межах повноважень, визначених Конституцією України  та Законами України.

Відповідно до п. 1 ст. 23 Господарського кодексу України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”   виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:

1) затвердження регламенту ради;

2) утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій;

3) утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск;

4) обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом;

5) затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання;

6) утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради;

7) затвердження плану роботи ради та заслуховування звіту про його виконання;

8) заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників;

9) заслуховування звіту сільського, селищного, міського голови про діяльність виконавчих органів ради;

10) прийняття рішення про недовіру сільському, селищному, міському голові;

11) заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує;

12) заслуховування повідомлень депутатів про роботу в раді, виконання ними доручень ради;

13) розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по запитах;

14) прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом;

15) скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень;

16) прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у випадках, передбачених цим Законом;

17) визначення відповідно до закону кількісного складу ради;

18) прийняття рішення про проведення місцевого референдуму;

19) прийняття відповідно до законодавства рішень щодо організації проведення референдумів та виборів органів державної влади, місцевого самоврядування та сільського, селищного, міського голови;

20) прийняття рішень про наділення органів самоорганізації населення окремими власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також про передачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення;

21) прийняття рішень про об'єднання в асоціації або вступ до асоціацій, інших форм добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування та про вихід з них;

22) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;

23) затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;

24) встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом;

25) утворення цільових фондів, затвердження положень про ці фонди;

26) прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;

27) прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;

28) прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах;

29) встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

30) прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади; Реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами, допускається лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму;

31) прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;

32) створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);

33) вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями;

34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

35) затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад;

36) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу;

37) прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом;

38) надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію;

39) створення відповідно до закону міліції, яка утримується за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету; затвердження і звільнення керівників та дільничних інспекторів цієї міліції;

40) заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ про їх діяльність щодо охорони громадського порядку на відповідній території, порушення перед відповідними органами вищого рівня питання про звільнення з посади керівників цих органів у разі визнання їх діяльності незадовільною;

41) прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами;

42) затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації;

43) затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції;

44) встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;

45) прийняття у межах, визначених законом, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;

451) визначення територій, на яких можуть проводитися потенційно небезпечні заходи в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки;

46) прийняття рішень, пов'язаних із створенням спеціальних вільних та інших зон, змінами в статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих питань; надання згоди на створення таких зон за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України;

47) прийняття рішення про дострокове припинення повноважень органів територіальної самоорганізації населення у випадках, передбачених цим Законом;

48) затвердження статуту територіальної громади;

49) затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади;

50) вирішення відповідно до закону питання про мову (мови), якою користуються у своїй роботі рада, її виконавчий орган та яка використовується в офіційних оголошеннях;

51) надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності;

52) створення відповідно до законодавства комунальної аварійно-рятувальної служби;

53) затвердження відповідно до закону Положення про помічника-консультанта депутата ради та опису посвідчення помічника-консультанта депутата ради. 

2. Виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з районним поділом), крім питань, зазначених у частині першій цієї статті, вирішуються такі питання:

1) визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах;

2) встановлення нормативів централізації коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів міста.

Серед виключних повноважень  селіщних рад, визначених вищезазначеною статтею, повноважень щодо заборони розміщення дитячих таборів не міститься.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України та ст. 19 Господарського кодексу України  загальними засадами цивільного законодавства є свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

У зв'язку з наведеним, суд вважає, що при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення відбулося втручання у господарську діяльність позивача, яку  він здійснює на підставі діючого законодавства, що підверджується вище зазначеними доказами (арк. с. 10-13, 15-38, 42-45).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.  В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено наявності у Сімеїзської Селищної ради передбаченого діючим законодавством права на прийняття оспорюваного рішення.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України  права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

Таким чином, суд вважає позовні вимоги такими, що підляють задоволенню, вважає за необхідне рішення 31 сесії 5 скликання Сімеїзської Селищної ради № 50 від 06.06.2008 визнати незаконним та скасувати.

Відповідно до пункту 1 статті  94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 94, 128, 158, 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити вповному обсязі.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення 31 сесії 5 скликання Сімеїзської Селищної ради № 50 від 06.06.2008.

     3. Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо –комерційна фірма “Ларанд ЛТД” (99009м. Севастополь, вул. Портова, 8, код ЄДРПОУ 20675415) судові витрати в розмірі 3,4 грн.

     4.  Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Копії  постанови  направити сторонам.

Суддя                                                                                                                В.Є. Дмитрієв

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України 28.07.2008

РОЗСИЛКА:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо –комерційна фірма “Ларанд ЛТД”  - 99009м. Севастополь, вул. Портова, 8

Сімеїзська  Селищна рада –98680 смт. Сімеїз, вул. Зоряна, 2