Постанова

від 21.07.2008 по справі 20-4/418-12/033-4/021

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-4/418-12/033-4/021

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 17 липня 2008 року   Справа № 20-4/418-12/033-4/021

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Черткової І.В.,

суддів                                                                      Гоголя Ю.М.,

                                                                                          Волкова К.В.,

секретар судового засідання                                        Дікан Л.І.

за участю представників сторін:

позивача: Марчук Юлія Іванівна, довіреність № б/н від 10.07.2008,

відповідачів: Мішуткін Михайло Вікторович, довіреність №  403/10/10 від 22.01.08 -  Державна податкова інспекція у Балаклавському районі міста Севастополя,

не з'явився - Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя,

розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Остапова К.А.) від 20.05.2008 у справі № 20-4/418-12/033-4/021

за позовом приватного підприємства "Паллада-Авіатур" (пл. Нахімова 1, місто Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (вул. 7 Ноября, 3, місто Севастополь, 99042)

Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99011)

про визнання недійсними акту перевірки № 2702/0360/2303 від 15.07.2006, рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 000367233/0 від 26.07.2006,                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Севастополя від 20.05.2008 у справі № 20-4/418-12/033-4/021 позов задоволено.

Визнано противоправними дії Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя щодо проведення перевірки позивача з питань контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу та складання акту перевірки № 2702/0360/2303 від 15.07.2006. Визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 000367233/0 від 26.07.2006.

Постанова мотивована тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не доведено правомірності проведення перевірки та прийняття спірного рішення.

Не погодившись з постановою суду, відповідачі звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати зазначену постанову, у позові відмовити.

Апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя мотивована тим, що висновки суду про відсутність порушення з боку позивача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме: трудовим договором Корчагіної О.П. з позивачем, корінцем путівки, а також актом перевірки та свідченнями Корчагіної О.П.   

Апеляційна скарга Державної податкової інспекції  у Ленінському районі міста Севастополя мотивована тим, що позивачем пропущено річний строк, встановлений для звернення в адміністративний суд.

У судовому засіданні 15.07.2008 відповідачі підтримали свої вимоги.

Позивач подав заперечення на апеляційні скарги, які мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції є обґрунтованою, висновки суду підтверджуються матеріалами справи.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційні скарги залишити без задоволення, постанову суду залишити без змін.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 15.07.2008 до 17.07.2008.

Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

15.07.2006 Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя проведено перевірку приватного підприємства "Паллада-Авіатур" з питань контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої складено акт № 2702/0360/2303 (т. 1, а. с. 9).

Перевірка проведена згідно з планом контрольно-перевірочної роботи на червень 2006 року (т. 1, а. с. 54). При цьому перевіряючи мали посвідчення на перевірку, оформлені належним чином (т. 1, а. с. 55).

Доводи позивача щодо протиправності проведення перевірки та складання акту не ґрунтуються на чинному законодавстві. Зокрема, посилання позивача на те, що при здійсненні перевірки були відсутні його працівники, не можуть бути взяти до уваги з наступних причин.

Як вбачається із листа № 01/1093 від 30.10.2007 (т. 1, а. с. 39) Корчагіна О.П. на момент перевірки працювала на севастопольському державному підприємстві  „Атлантика” на посаді старшого адміністратора. Але одночасно Корчагіна О.П. виконувала роботу щодо реалізації путівок бази відпочинку „Ізумруд”. Це підтверджується трудовою угодою № 1 від 03.07.2006 (т. 2, а. с. 23), а також договором про матеріальну відповідальність за підзвітні кошти і бланки путівок (т. 2, а. с. 25). Крім того, пояснювальною запискою Корчагіної О.П. підтверджується факт виконання нею роботи адміністратора –касира позивача.

Наведені докази з достовірністю свідчать, що Корчагіна О.П. здійснювала реалізацію путівок за дорученням позивача і при цьому вона перебувала у правовідносинах з позивачем.

Доводи позивача про те, що в порушення вимог законодавства перевірка і складання акту проводилися не за місцем знаходження позивача і не за місцем об'єкта його права власності, не мають достатніх підстав. Відповідач при здійснені зазначених дій законодавства не порушував. Законодавство не вимагає, щоб перевірка дотримання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" здійснювалася за юридичною адресою. Із названого Закону (стаття 15) слід зробити висновок про те, що податкові органи вправі здійснювати контроль за дотриманням суб'єктом підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків в будь-якому місці, де здійснюються такі розрахунки з урахуванням тієї обставини, що такі перевірки здійснюються в місцях проведення розрахунків. Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не вимагає того, щоб акти перевірки з боку суб'єкта підприємницької діяльності підписувались особами, що мають відповідні повноваження. У даному випадку акт з боку позивача підписала особа, яка здійснювала реалізацію путівок.

За викладених обставин слід зробити висновок про те, що перевірка та складання акту були здійснені відповідно до законодавства.

Господарський суд міста Севастополя при прийнятті рішення в цій частині послався на те, що до перевірки не було надано будь-яких документів позивача, реєстратор розрахункових операцій був відсутній. Але ці обставини самі по собі не могли бути достатніми для висновку про протиправність дій Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя. У матеріалах справи, як зазначалось вище, є достатньо доказів того, що при перевірці була продана путівка, яка давала право для відпочинку на базі „Ізумруд”, а право реалізації цих путівок належало позивачеві відповідно до договору з власником (т. 1, а. с. 140).

При вирішенні спору в частині визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя від 26.07.2006 № 000367233/0 слід враховувати наступне.

На підставі акту перевірки Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя прийняла та надіслала на адресу позивача рішення № 000367233/0 про застосування фінансових санкцій у сумі 27 950 грн (т. 1, а. с. 69).

Фінансові санкції застосовані за порушення пункту 1 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на підставі пункту 1 статті 17  того ж Закону за непроведення розрахункової  операції  на  повну суму покупки через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідного  розрахункового документу.

Так, актом перевірки встановлено факт продажу путівки вартістю 854 грн. У матеріалах справи знаходиться корінець путівки (т. 1, а. с. 53). Наявність виправлення дати, до якої путівка давала право на відповідні послуги, не є достатньою підставою для заперечення факту здійснення розрахункової операції на суму 854 грн без використання реєстратора розрахункових операцій, який підтверджується актом перевірки. Позивач не надав будь-яких доказів того, що розрахункова операція була здійснена на іншу суму. Отже, слід зробити висновок про те, що позивач порушив вимоги пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а тому Державна податкова інспекція в Ленінському районі міста Севастополя мала право на підставі пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосувати до позивача фінансові санкції у сумі 4 270 грн.

У рішенні, яке оспорюється, зазначається на порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і на пункт 1 статті 17 того ж Закону, як на підставу застосування фінансових санкцій. Але сума фінансових санкцій при цьому визначена як 27 950 грн. Звідси слід зробити висновок про те, що Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя застосувала фінансові санкції за непроведення розрахунків через реєстратор розрахункових операцій у сумі 5 590 грн. Але такий факт актом перевірки належно не встановлений. Крім непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій на суму 854 грн актом перевірки встановлена наявність готівкових коштів на місці проведення розрахунків у сумі 5 500 грн. Цей факт є недостатнім для висновку про те, що на цю суму здійснені розрахункові операції без використання реєстратора розрахункових операцій. По суті тільки пояснювальною запискою Корчагіної О.П. підтверджується та обставина, що зазначена сума отримана від реалізації путівок без використання при цьому реєстратора розрахункових операцій (т. 1, а. с. 67). За таких обставин слід зробити висновок про відсутність доказів того, що позивач здійснив розрахункові операції на суму 4 736 грн без використання реєстратора розрахункових операцій.

Актом перевірки та пояснювальною запискою Корчагіної О.П. з достовірністю підтверджується наявність на місці проведення розрахунків готівкових коштів, не відображених у засобах обліку розрахункових операцій. Але в оспорюваному рішенні не зазначається на порушення позивачем пункту 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та застосування фінансових санкції на підставі статті 22 названого закону. Тому застосування фінансових санкцій у сумі 23 214 грн не мало правових підстав.

Але при прийнятті рішення у справі слід враховувати наступне.

Перевірка позивача здійснена 15.07.2006. Рішення про застосування фінансових санкцій прийнято 26.07.2006. Рішення було надіслано позивачеві на адресу вул. Велика Морська, 5, кв. 16 і вручене 10.08.2006 (т. 1, а. с. 61). Позивач посилається на те, що поштове відправлення було надіслане йому не за юридичною адресою, а тому він рішення не отримав. За цих обставин позивач вважає, що він не пропустив строк для звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Державна податкова інспекція в Ленінському районі міста Севастополя наполягає на відмові у задоволені позову, оскільки позивач звернувся до суду 06.11.2007, тобто пропустив строк звернення до суду.

При вирішенні спору в цій частині слід врахувати наступне.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Суд може визнати причину пропущення зазначеного строку поважною та вирішити справу відповідно до закону. Але позивач не надав доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду. За таких умов можливість захисту права позивача обумовлюється належним встановленням дати отримання ним рішення, тобто дати, від якої відраховується річний строк, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стверджуючи, що він не отримував оспорюваного рішення, позивач посилається на те, що воно було надіслано не на належну адресу.

Але при поданні розрахунків сплати єдиного податку позивач кожного разу зазначав свою адресу, як місто Севастополь, вул. Велика Морська 5, кв. 16 (т. 1, а. с 26-32). На цю адресу Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя і надіслала позивачеві оспорюванє рішення. Розрахунки єдиного податку підписані директором позивача та скріплені печаткою. Отже безпосередньо директор позивача як його орган, що має право здійснювати юридичні дії від імені позивача, підтверджував факт знаходження позивача за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська 5, кв. 16. Видача поштового відправлення за зазначеною адресою підтверджується повідомленням про вручення (т. 1, а. с. 61).

Обстеження місця знаходження позивача, що було здійснене 05.05.2008 (т. 2 а. с. 22), не може спростовувати тієї обставини, що на 10.08.2006, коли було надіслане позивачеві оспорюванє рішення, позивач знаходився за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська 5, кв. 16. Навпаки, 20.07.2006 позивач надав розрахунок єдиного податку, де зазначена адреса: місто Севастополь, вул. Велика Морська 5, кв. 16.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про те, що у позові слід відмовити, оскільки оспорюванє рішення було вручене позивачеві 10.08.2006, а річний строк для звернення до суду минув 10.08.2007, встановлений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України річний строк позивач пропустив без поважних причин.

Господарський суд при прийнятті рішення у справі неправильно оцінив докази у справі і зробив висновок про те, що позивач не отримував спірне рішення. Цей висновок не відповідає обставинам справи.  

З огляду на викладене апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова господарського суду міста Севастополя від 20.05.2008 –скасуванню.

Керуючись статтею 195, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 3 частини 1 статті 202, частиною 2 статті 205, статтями 207, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя задовольнити.

2.Постанову господарського суду міста Севастополя від 20.05.2008 у справі № 20-4/418-12/033-4/021 скасувати.

3.Прийняти нову постанову.

4.У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                        І.В. Черткова

Судді                                                                      Ю.М. Гоголь

                                                                      К.В. Волков