Рішення

від 28.07.2008 по справі 37/138пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/138пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

28.07.08 р.                                                                                                    Справа № 37/138пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Стреліної М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Горизонт-ЛТД”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 25105303

до відповідача Донецької міської ради, м. Донецьк, ідентифікаційний код 26502957

про визнання права на набуття земельної ділянки в оренду для розміщення автостоянки   шляхом укладення прямого договору оренди

за участю:

представника Позивача – Мірзоєва І.А. (директор);

представника Відповідача – Головченко О.І. (довіреність № 01/13-1514 від 17.03.2008р.)

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд відбувається з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду  28.07.2008р. оголошувалася перерва для оголошення вступної та резолютивної частині судового рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Горизонт-ЛТД”, м. Донецьк (далі – Позивач), звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради, м. Донецьк (далі – Відповідач)  про визнання права позивача на отримання в оренду земельної ділянки  для розміщення автостоянки по вул. Собінова Київського району м. Донецька, орієнтовною площею 0,1715 га, шляхом укладення прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі” в редакції, чинній на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Горизонт-ЛТД” з заявкою до Донецького міського голови.   

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на наявність у нього права на отримання спірної земельної ділянки в оренду на умовах та в порядку, передбачених Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент його звернення з заявкою до Донецького міського голови, внаслідок здійснення певних дій, спрямованих на набуття земельної ділянки, передбачених відповідним законодавством, чинним на момент їх здійснення. У якості доказу заперечення та невизнання такого права з боку Відповідача Позивач посилається на лист № 01/17.70 від 21.03.2008р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 13, 41, 58 Конституції України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, положення Закону України „Про планування і забудову” територій”, рішення Донецької міської ради від 30.09.2005р. № 21/2 „Про затвердження правил забудови м. Донецька”.

Заявою б/н, зареєстрованою канцелярією суду 25.07.2008р. за вх. № 0241/24603 Позивач уточнив позовні вимоги в частині покладання судових витрат на Відповідача та надав додаткові документи, у тому числі – витребувані ухвалою суду від 16.07.2008р. – на підтвердження своєї позиції.

Відповідач надав відзив на позовну заяву № 01/15-4587 від 28.07.2008р., в якому позовні вимоги не визнав внаслідок законодавчих змін, запроваджених до Земельного кодексу України та Закону України „Про оренду землі” Законом України від 03.06.2008р. № 309-VI. Крім того, з посиланням на лист Вищого господарського суду України від 30.11.2007р. № 01-8/918 зазначив, що діюче законодавство не передбачає надання земельних ділянок за рішенням суду – це є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування.  

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд

ВСТАНОВИВ:

21.11.2006р. Позивач звернувся до Донецького міського голови  з  заявою про надання в оренду земельної ділянки для розміщення об'єкту – автостоянки по вул. Собінова в Київському районі м. Донецька, орієнтовною площею 0,1715га.

На підставі рішення Донецької міської ради від 30.09.2005р. № 21/2 „Про затвердження правил забудови м. Донецька”  Донецькім міським головою на вказану заявку було накладено резолюцію, згідно з якою питання щодо надання Позивачу в оренду земельної ділянки передано на розгляд постійно діючої комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів.

01.03.2007р. постійно діючою комісією з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів  складено та підписано Акт вибору земельної ділянки для розміщення автостоянки.   

Поряд із цим, ТОВ „Горизонт-ЛТД” були отримані наступні дозволи державних органів та органів місцевого самоврядування на розміщення зазначеного об'єкту:

-          погодження Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції, викладене у листі  №591/07 від 23.03.2007р.;

- висновок відділу регуляторної політики Державного управління охорони навколишнього природного середовища  в Донецькій області  № 05/360 від 11.02.2008р.;

-          висновок відділу культури Донецької міської ради № 01-1/494 від 14.03.2007р.;

- висновок Донецького обласного управління лісового господарства № 02-139/лг від 30.03.2007р.;

- висновок управління земельних ресурсів у м. Донецьку № 05-6-991 від 04.04.2008р.;

Крім того, на замовлення Позивача ДП НДПІ „Донецький ПРОМБУДНДІПРЕКТ”  розроблено містобудівне обґрунтування, яке було затверджено висновком головного управління містобудування і архітектури № 01/14-4886 від 06.09.2007р.

З метою завершення процедури набуття в оренду земельної ділянки 18.03.2008р. Позивач листом № 24 звернувся до заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів.

Листом від 21.03.2008р. № 01/17.70 заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Ради Тарабановський В.І.  повідомив Позивачу, що у зв'язку із законодавчими змінами   до ст. 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України „Про оренду землі” виділення земельної ділянки для розміщення автостоянки по вул. Політбійців можливо тільки при проведенні аукціону.

Як вказує Позивач, зазначена позиція органу місцевого  самоврядування є необґрунтованою та порушує його права на оренду земельної ділянки.  

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в контексті вимог, зазначених у первісному позові, з урахуванням заяви б/н, зареєстрованої канцелярією суду 25.07.2008р. за вх. № 0241/24603

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві № 01/15-4587 від 28.07.2008р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143, 144, 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Зокрема, у відповідності із ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок надання земельних ділянок юридичним особам в оренду визначений ст. 124 Земельного кодексу України та ст.16 Закону України "Про оренду землі".

В силу ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення Позивача до Донецького міського голови, особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього закону.

Аналогічні положення щодо ініціації процедури відведення земельної ділянки  встановлені і в п. 3 глави 2 частини 3 додатку „Правила забудови міста Донецька” до Рішення Донецької міської ради №23/17 від 16.12.2005р., прийнятого у відповідності до приписів ст. 10 Закону України „Про планування і забудову територій”.

Таким чином, волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладення договору оренди реалізується шляхом подання відповідної заяви, що і було здійснено Позивачем.

В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України на процедуру отримання земельної ділянки в оренду розповсюджується порядок, передбачений ст.123 цього Кодексу щодо отримання юридичними особами земельних ділянок у постійне користування. Беручи до уваги вказані норми, суд дійшов висновку, що зустрічне волевиявлення орендодавця опосередковується певною процедурою погоджень за участю уповноважених органів та посадових осіб, яка (процедура) передбачена п. 5 частини 3 додатку „Правила забудови міста Донецька” до Рішення Донецької міської ради №23/17 від 16.12.2005р. та Порядком вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, затвердженим Постановою КМУ від 31.03.2004р. № 427,  і завершується прийняттям рішення про укладання договору оренди.

Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться на території Донецької міської ради, таке рішення, з огляду на положення Рішення Донецької міської ради від 24.06.2005р. № 20/16, яким Виконавчому комітету Донецької міської ради делеговані певні повноваження Ради з питань земельних відносин, мало прийматися Виконкомом Донецької міської ради.

За висновком суду, наявні в матеріалах справи належні докази здійснення відносно Позивача у передбаченому законодавством порядку заходів в межах процедури набуття визначеної земельної ділянки в оренду, факт чого (здійснення заходів) не спростований Відповідачем, однозначно вказують на виникнення правовідносин між Позивачем та Відповідачем, спрямованих на укладання договору оренди.

Виходячи із загальних положень права, змістом правовідносин є певні кореспондуючі права та обов'язки його учасників. Отже, внаслідок здійснення Позивачем процедур, встановлених законодавством, спрямованих на набуття земельної ділянки в оренду, та враховуючи, що за змістом матеріалів справи відсутні підстави для застосування положень ч.6 ст.16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на час подачі Позивачем заявки на оренду землі,  щодо проведення відповідними органами місцевого самоврядування аукціону або конкурсу щодо набуття права оренди земельної ділянки (Відповідачем не надані докази надходження інших заявок відносно цієї ділянки),  у ТОВ „Горизонт-ЛТД” виникли обґрунтовані сподівання на отримання земельної ділянки в оренду та пов'язаний із такими сподіваннями законний майновий інтерес щодо отримання результатів господарської діяльності, пов'язаної із реалізацією права оренди.

У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини (п. 38 Рішення Суду у справі „Полтораченко проти України” від 18.01.2005р.) застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., яка (практика) відповідно до ст. 17 Закону „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р., ст. 46 Конвенції  є джерелом права для національних судів, зазначені сподівання та майновий інтерес Позивача, пов'язані із набуттям земельної ділянки в оренду, мають кваліфікуватися як об'єкт захисту гарантією щодо забезпечення мирного володіння своїм майном.

Тотожність за придатністю до судового захисту майнових інтересів та прав вбачається і  ст. 15 Цивільного кодексу України та п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004, статус якого як обов'язкового закріплений ч. 2 ст. 150 Конституції України та ст. 69 Закону України „Про Конституційний Суд України”.

Отже, невизнання Відповідачем зазначених права та інтересів ТОВ „Горизонт-ЛТД” зумовлює виникнення у останнього права на судовий захисту у відповідний спосіб у розумінні ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Посилання Відповідача, викладені у листі від 21.03.2008р. № 01/17.70, на виділення спірної земельної ділянки лише у разі проведення аукціону, судом не приймаються з огляду на таке.

Виходячи з дати формулювання Відповідачем зазначеної позиції, вона (позиція) була зумовлена змінами до ст. 16 Закону України „Про оренду землі” та ст. 124 Земельного кодексу України, запровадженими підпунктом 5 пункту 2 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007р. № 107-VІ.

Однак, пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 зазначені законодавчі зміни до  ст. 16 Закону України „Про оренду землі” та ст. 124 Земельного кодексу України були визнані неконституційними, а пункт 6 резолютивної частини цього Рішення встановив його преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дій Закону України від 28.12.2007р. № 107-VІ.

За змістом ст. 125 Конституції України та ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 3 Закону України „Про  судоустрій України” господарські суди належать до системи судів загальної юрисдикції, а у світлі положень ст.ст. 8, 150 Основного закону України неконституційній певного закону унеможливлює його застосування, а отже – і правомірність позиції, що ґрунтується на такому законі

Не можуть розцінюватися у якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог і посилання Відповідача у відзиві № 01/15-4587 від 28.07.2008р. на запровадження Законом України від 03.06.2008р. № 309-VІ аналогічних до розглянутих вище змін (щодо необхідності проведення аукціону для укладання договору оренди відносно спірної земельної ділянки) до ст.16 Закону України "Про оренду землі" та ст.124 Земельного кодексу України.

Дійсно, внаслідок прийняття Закону України від 03.06.2008р. № 309-VІ набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, має здійснюватись виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, набуття права на оренду земельних ділянок під об'єкти соціального призначення, будівництво соціального і доступного житла, використання земельних ділянок для розробки корисних копалин та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій), використання релігійними організаціями (під культовими будівлями), які легалізовані в Україні.  

Однак, за приписами ч.2 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових або внесенні змін до діючих  законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до абз. 6 п. 4 мотивувальної частини  Рішення  Конституційного Суду України від 11.10.2005р. № 8-рп/2005. звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей особи, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.  

Відтак, позиція Відповідача щодо кваліфікації змін, запроваджених Законом України від 03.06.2008р. № 309-VІ, як таких, що унеможливлюють набуття земельної ділянки в оренду шляхом продовження розпочатої до таких змін процедури, оцінюється судом як безпідставне  звуження змісту та обсягу правомірно набутих прав  ТОВ „Горизонт-ЛТД” до їх повного анулювання.

Відповідно до ст. 8 Конституції України її норми мають вищу юридичну силу та є нормами прямої дії. Згідно із ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. В цьому аспекті, є всі підстави стверджувати, що будь-які подальші зміни у законодавстві, що регулює порядок набуття права оренди, не можуть призводити до звуження змісту і обсягу, а тим більше, до скасування вже існуючих на момент таких змін прав господарюючих суб'єктів. Крім того, вказівок про таке скасування наявних прав не містить і сам   Закон України від 03.06.2008р. № 309-VІ.

Суд також враховується, що Закон України від 03.06.2008р. № 309-VІ. не вказує на наявність у нього зворотної  сили (ретроспективної дії). Враховуючи приписи ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти за загальним правилом не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99 норми ст. 58 Конституції України можуть розповсюджуватися і на юридичних осіб.

Посилання Відповідача на те, що діюче законодавство України не передбачає передачу земельної ділянки на підставі рішення суду без відповідного рішення місцевого самоврядування, судом не приймаються до уваги, оскільки предметом позовних вимог у розглядуваній справі не є надання земельної ділянки  - суд вирішує питання щодо наявності спірного права  у Позивача, в контексті чого досліджує правомірність його дій як єдиної особи, що може реалізувати своє право на отримання спірної земельної ділянки в оренду, та  визначає законодавство, на підставі якого такі дії повинні здійснюватися.

Стосовно визначення Донецької міської ради належним відповідачем за заявленим позовом у світлі того, що на момент звернення Позивача із заявою до міського голови про виділення земельної ділянки відповідні функції з надання земельних ділянок в  оренду згідно Рішення Донецької міської ради від 24.06.2005р. № 20/16 здійснював Виконавчий комітет Донецької міської ради, суд враховує наступне:

по-перше, невизнання Відповідачем спірного права безпосередньо вбачається зі змісту наданого до матеріалів справи відзиву № 01/15-4587 від 28.07.2008р.;

по-друге, на дату отримання Позивачем листа від 21.03.2008р. № 01/17.70, який і призвів до звернення із позовом, відповідні повноваження у розглядуваній сфері здійснював саме Виконавчий комітет Донецької міської ради. Однак, до звернення ТОВ „Горизонт-ЛТД” із розглядуваним позовом до суду і на поточний момент, згідно із п. 1 Рішенням Донецької міської ради від 28.03.2008р. № 18/12  відповідні повноваження здійснює саме Донецька міська рада. При цьому, п. 3 вказаного рішення заступник міського голови з питань діяльності  виконавчих органів ради (а саме ним був підписаний лист від 21.03.2008р. № 01/17.70),  серед інших, уповноважувався від імені міської ради укладати договори оренди земельних ділянок, а отже – офіційно формулювати позицію Відповідача відносно таких договорів.

Враховуючи, що необхідність судового захисту прав Позивача зумовлена саме бажанням їх дійсної реалізації, персоніфікація відповідача за заявленими вимогами визначається  насамперед обсягом повноважень, здійснюваних у спірних правовідносинах.

Таким чином, за висновком суду, перехід повноважень від Виконавчого комітету до Донецької міської ради після отримання  Позивачем листа від 21.03.2008р. № 01/17.70 не впливає на належність визначення Відповідачем за розглядуваним позовом саме Донецької міської ради. Цей висновок суду у повній мірі узгоджується зі змістом гарантій ефективного судового захисту, встановлених ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

За висновками суду, порушені права Позивача підлягають захисту способами, передбаченими ст.152 Земельного кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

За змістом вказаних статей захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання прав.  

При визначені підвідомчості цієї справи суд виходив з того, що суб'єктивний склад сторін відповідає вимогам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України і між сторонами існує спір про право Позивача на отримання в оренду земельної ділянки.

Тобто правовідносини, що склалися між сторонами з приводу наявності чи відсутності у Позивача права на оренду носять договірний характер, який є наслідком наявних між сторонами господарських відносин у сфері землеустрою.

При цьому, Відповідач у спірних правовідносинах не здійснює владних повноважень, а виступає як суб'єкти господарських відносин, що за змістом ч. 1 ст.2 , п.п. 1, 6, 7 ч. 1 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України унеможливлює віднесення цього спору до компетенції адміністративного суду.  

Таким чином, цей спір підвідомчий господарському суду, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в Інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005р. № 3.2.-2005, та позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.п. 5.2., 5.3., 15 Рекомендації Президії „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.2007р. № 04-5/120.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Горизонт-ЛТД” до Донецької міської ради про визнання права позивача на отримання в оренду земельної ділянки  для розміщення автостоянки по вул. Собінова Київського району м. Донецька, орієнтовною площею 0,1715 га, шляхом укладення прямого договору оренди в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі” в редакції, чинній на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Горизонт-ЛТД” з заявкою до Донецького міського голови є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Горизонт-ЛТД”, м. Донецьк до Донецької міської ради, м. Донецьк задовольнити повністю.

2.Визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю „Горизонт-ЛТД” (83121, м. Донецьк, пр. Київський, 1, ідентифікаційний код 25105303) на отримання в оренду земельної ділянки  для розміщення автостоянки по вул. Собінова Київського району м. Донецька, орієнтовною площею 0,1715 га, шляхом укладення прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі” в редакції, чинній на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Горизонт-ЛТД” з заявкою до Донецького міського голови.  

3.Стягнути з Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, ідентифікаційний код 26502957)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Горизонт-ЛТД” (83121, м. Донецьк, пр. Київський, 1, ідентифікаційний код 25105303) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118  грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 28.07.2008р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Повний текст рішення  підписано 29.07.2008р.

5.Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня його прийняття.

               Суддя