Рішення

від 19.10.2011 по справі 5015/5552/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.11                                                                                           Справа№ 5015/5552/11

Суддя    Н.Березяк   при секретарі О.Іванило розглянула матеріали справи                     

За первісним позовом: Публічного акціонерного товариства “Завод дитячого харчування “Салюс” (м.Київ)

До відповідача: приватного підприємства “Харон-Вестоіл” (м.Львів)

Про: витребування майна з чужого незаконного володіння.

За зустрічним позовом: приватного підприємства “Харон-Вестоіл” (м.Львів)

До: Публічного акціонерного товариства “Завод дитячого харчування “Салюс” (м.Київ)

Про: визнання прав власності на майно.

За участю представників сторін:

За первісним позовом:

від позивача: ОСОБА_1 –представник (довіреність №05/09 від 05.09.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 –представник (довіреність №56 від 05.04.2011 р.);

За зустрічним позовом:

від позивача: ОСОБА_2 –представник (довіреність №56 від 05.04.2011 р.);

від відповідача: ОСОБА_1 –представник (довіреність №05/09 від 05.09.2011р.);

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: ПАТ “Завод дитячого харчування “Салюс” подано позов до приватного підприємства “Харон-Вестоіл” про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 23.09.2011р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 17.10.2011р.

28.09.2011 року відповідачем подано зустрічну позовну заяву про визнання за ПП «Харон-Вестоіл»права власності на рухоме майно згідно переліку загальною вартістю 464 210,28 грн.

Ухвалою суду від 30.09.2011 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом і призначено до розгляду на 17.10.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 17.10.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив витребувати рухоме майно (обладнання) з незаконного володіння приватного підприємства «Харон-Вестоіл».

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні первісних позовних вимог ПАТ «Завод дитячого харчування «Салюс»відмовити повністю, а зустрічні позовні вимоги задоволити з підстав і мотивів викладених в зустрічній позовній заяві.

В судовому засіданні 17.10.2011р. оголошено перерву  до  19.10.2011р.

В продовженому судовому  засіданні  сторони сої вимоги підтримали в повному обсязі .

Станом на 19.10.2011р. додаткові документи, відзиви, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу суду від сторін не надходили.

В судовому засіданні 19.10.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне:

28.11.2006 року між відкритим акціонерним товариством “Завод дитячого харчування “Салюс” (Продавець) та приватним підприємством «Харон-Вестоіл»(Покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна (цілісного майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Майорова, 2) (надалі за текстом - Договір), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_3 за реєстраційним №7410, зареєстровано Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності та записано в реєстрову книгу за №11з-32 за реєстровим №743з.

28.11.2006 року між відкритим акціонерним товариством “Завод дитячого харчування “Салюс” (Орендар) та приватним підприємством «Харон-Вестоіл»(Орендодавець) був укладений договір оренди нерухомого майна (цілісного майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Майорова, 2), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_3 за реєстраційним №7415.

У зв’язку із приведенням у відповідність до чинного законодавства України стосовно акціонерних товариств, відповідно до наданого витягу з 14 жовтня 2010 року відкрите акціонерне товариство «Завод дитячого харчування «Салюс»перереєстроване у публічне  акціонерне товариство «Завод дитячого харчування «Салюс», що підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 30.09.2011 року серії АЄ №473442.

Позивач за первісним позовом стверджує, а відповідач не заперечує, що за попередньою домовленістю позивач за первісним позовом залишив виробниче обладнання для здійснення господарської діяльності в орендованому приміщенні.

30 серпня 2011 року позивач за первісним позовом звертався до відповідача за первісним позовом з письмовою вимогою за №30/08-11  щодо негайного припинення незаконних дії по обмеженню доступу до майна.

02 вересня 2011 року листом №05-02/09 відповідач за первісним позовом повідомив про безпідставність вимог позивача за первісним позовом та відмовив у задоволенні вимог.

Відмову у поверненні рухомого майна (обладнання) відповідач за первісним позовом обґрунтовує у поясненнях представника та у зустрічній позовні заяві.

Із поданих сторонами та третьою особою документів у матеріали справи, судом встановлено, що 23.08.2011 року між ПАТ «Завод дитячого харчування «Салюс»та Приватним підприємством «Констракшн-Груп» був укладений договір купівлі-продажу майна №03/01-М. Відповідно до додатку до договору №03/01-М від 23.08.2011 р. («Перелік обладнання»), предметом даного договору виступало спірне рухоме майно, яке ПАТ «ЗДХ Салюс»вимагає повернути з незаконного володіння ПП«Харон-Вестоіл».

Згідно з п. 3.1. зазначеного договору від 23.08.2011 р. №03/01-М, право власності на майно, яке є предметом цього договору до переходить до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Поданий у матеріали справи Акт прийому-передачі майна, складений між ПП «Констракшн-Груп»та ПАТ «ЗДХ Салюс»було підписано 23.08.2011р.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує наявність у нього права власності на спірне рухоме майно договором купівлі-продажу. Так, судом встановлено, що 29.08.2011 року між приватним підприємством «Констракшн-Груп»та приватним підприємством «Харон-Вестоіл»було укладено договір купівлі-продажу майна №29-08. Відповідно до додатку до договору №29-08 від 29.08.2011 р. («Перелік обладнання»), предметом даного договору виступало спірне рухоме майно, придбане приватним підприємством «Констракшн-Груп»у ПАТ «ЗДХ Салюс».

29.08.2011 року між приватним підприємством «Констракшн-Груп»та приватним підприємством «Харон-Вестоіл»було укладено (підписано) Акт приймання передачі майна.

Відповідно до п.3.1. договору купівлі-продажу майна №29-08 від 29.08.2011 р. укладеного між приватним підприємством «Констракшн-Груп»та приватним підприємством «Харон - Вестоіл»право власності на майно, яке є предметом цього договору переходить до покупця з моменту підписання акту приймання передачі.

Додатковим доказом переходу права власності та реальності виконання договору купівлі-продажу майна №29-08 від 29.08.2011 року сторонами є платіжні доручення в кількості 5 шт., оригінали яких позивач за зустрічним позовом пред’явив для огляду в судовому засіданні 17.10.2011 року.

Поданою у матеріали справи довідкою №27/09-1 від 27.09.2011 р. позивач за зустрічним позовом підтверджує наявність на балансі ПП “Харон-Вестоіл” рухомого майна вартістю 464 210,28 грн. з ПДВ.

Наявність права власності на майно, що витребовуються позивач за первісним позовом підтверджує лише довідкою про наявність майна на балансі та поясненнями представника.

Інших доказів наявності чи відсутності права на спірне рухоме майно станом на 19.10.2011 р. сторони, а суд не здобув.

Позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) в матеріали справи не подано, а судом не здобуто жодних інших доказів незаконності володіння спірним рухомим майном відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом).

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників  суд прийшов до висновку, що зустрічні позовні вимоги підлягають до задоволення . В задоволенні первісних позовних вимог слід відмовити.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.140 ГК України джерелами формування майна суб'єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.

За приписами ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 317 ЦК України визначає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 321 ЦК України гарантує непорушність права власності, а саме: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Як було встановлено судом та випливає із матеріалів справи, право власності позивача за первісним позовом на спірне рухоме майно 23.08.2011 року шляхом укладення між ПАТ «ЗДХ «Салюс»та ПП «Констракшн-Груп»договору купівлі-продажу №03/01-М та Акту приймання-предачі  було припинене.

Факт передачі права власності від позивача за первісним позовом до ПП«Констракшн-Груп»підтверджується згаданим договором №03/01-М від 23.08.2011 року, Актом приймання-передачі від 23.08.2011 року.

Загальна вартість спірного рухомого майна, що було передано ПП«Констракшн-Груп»становило 463 605,79 грн. (чотириста шістдесят три тисячі шістсот п’ять гривень 79 копійок) з ПДВ.

Судом встановлено, що 29.08.2011 року між приватним підприємством «Констракшн-Груп»та приватним підприємством «Харон-Вестоіл» було укладено договір купівлі-продажу майна №29-08. Відповідно до даного договору та додатку до нього («Перелік обладнання»), відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом придбав спірне рухоме майно.

29.08.2011 року між приватним підприємством «Констракшн-Груп»та приватним підприємством «Харон-Вестоіл»було укладено (підписано) Акт приймання передачі майна.

Відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом обгрунтовано доведено, що відповідно до п.3.1. договору купівлі-продажу майна №29-08 від 29.08.2011 р. укладеного між приватним підприємством «Констракшн-Груп»та приватним підприємством «Харон-Вестоіл»право власності на майно, яке є предметом цього договору переходить до покупця з моменту підписання акту приймання передачі, що не суперечить нормі ч.1 ст.334 ЦК України, відповідно до якої право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що саме публічним акціонерним товариство «Завод дитячого харчування «Салюс»оспорюється (не визнається) право власності приватного підприємства «Харон-Вестоіл»на спірне рухоме майно.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання права.

В силу ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до норми ст.387 ЦК України, застосованої позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Суд наголошує, що для застосування норми ст.387 ЦК України необхідною умовою є наявність у позивача за первісним позовом права власності на витребовуване ним майно.

Із матеріалів справи встановлено, що право власності позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) припинено згідно укладеного договору купівлі-продажу №03/01-М від 23.08.2011 р.

Жодних доказів визнання недійсними чи розірвання договорів купівлі-продажу спірного рухомого майна №03/01-М від 23.08.2011 р. та №29-08 від 29.08.2011 р. сторони не подали, а суд не здобув. Станом на дату розгляду справи та прийняття рішення дані договори є належно укладеними та чинними, жодних підстав для застосування п.1 ст.83 ГПК України під час розгляду справи суд не знайшов.

Як випливає із матеріалів справи, пояснень сторін, станом на дату подання позову та прийняття судом рішення саме відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) являється належним та законним власником спірного рухомого майна (обладнання), яке і перебуває на його балансі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належним підтвердженням наявності права власності юридичної особи на майно не може бути лише довідка про перебування майна на балансі підприємства.

Відтак враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічного позову повністю.

Керуючись ст.ст.11, 16, 317, 319, 321, 328, 334, 346, 386, 387, 392 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 3,4-5, 4-6, 4-7, 32-34, 36, 43, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні первісного позову публічного акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс»відмовити повністю.

2.Зустрічний позов задоволити повністю.

3.Визнати за приватним підприємством «Харон-Вестоіл»(79049 м. Львів, проспект Червоної Калини, буд.62-А, код ЄДРПОУ 34667870) право власності на наступне рухоме майно загальною вартістю 464 210,28 грн. (чотириста шістдесят чотири тисячі двісті десять гривень 28 копійок) з ПДВ:

1

Насос CR 2-20 F 92

2

Насос CR 8-140 F 168

3

Насос CR 8-140 F 93

4

Насос UPS 25-40 94

5

Насос KP 150-А1 95

6

Насос CR 32-2 96

7

Насос CR 8-40 F FUUV 97

8

Насос CH 2-30 169

9

Розфасовочний апарат ТБА-3N 642716 20026 70

10

Бак молочний  3-х тон 49

11.

Бак молочний 6-х тон 50

12.

Шафа  DINN-GN-110 554

13.

Шафа  DINN-GN-130 с/с 552

14.

Шафа DINN-GN-130 б/с 553

15.

Шафа DINN-GN-137 556

16.

Шафа-пенал DINN-GN-100 555

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Завод дитячого харчування «Салюс»(04201 м. Київ, вул. Майорова, буд.2, код ЄДРПОУ 21571406) в користь приватного підприємства «Харон-Вестоіл»4642,10 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Накази видати після набрання судовим рішення в законної сили, в ст.116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

            Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.10.2011 року.

Суддя                                                                                             Березяк Н.Є.