Рішення

від 18.10.2011 по справі 20/105-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВС ЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 т ел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2011 р. С права № 20/105-11

Господарський суд Київ ської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянув ши у відкритому судовому зас іданні справу

за позовом cелянського (ф ермерського) господарства «К риниця»

до товариства з обмежен ою відповідальністю «Спектр -Агро»

про визнання недійсни м пункту договору

секретар судового засі дання (пом. судді): Новікова І.С .

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. - д оручення № 02/09-11 від 10.08.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2 . - довіреність № 1010/01 від 10.10.2011 р.

Обставини справи:

Селянське (фермерське) господарство «Криниця»(далі - позивач, СФГ «Криниця») зве рнулось до господарського су ду з позовом до товариства з о бмеженою відповідальністю « Спектр-Агро»(далі - відповід ач, ТОВ «Спектр-Агро») про визн ання недійсним пункту догово ру.

Позовні вимоги обґрунтова ні тим, що 12.03.2010 р. між СФГ «Криниц я»та ТОВ «Спектр-Агро»був ук ладений договір поставки № 1203 /10-Ч на умовах товарного креди ту, предметом якого є поставк а відповідачем позивачеві то вару, зазначеного у додатках до договору, який позивач зоб ов'язувався отримати та спла тити за нього встановлені у д оговорі кошти.

Розділом 7 договору визначе но відповідальність сторін, зокрема, в пункті 7.3 договору з азначено, що за несвоєчасне в иконання грошових зобов'язан ь по оплаті у встановлені дог овором терміни вартості ціни товару та/або відсотків за ко ристування товарним кредито м, позивач сплачує за кожен де нь прострочення на користь п остачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Н БУ, яка діяла в період простро чення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення.

Поряд з цим, у пункті 7.5 догов ору встановлено, що у випадку прострочення грошових зобов 'язань по оплаті вартості тов ару та сплаті відсотків поку пець (позивач) сплачує на кори сть постачальника (відповіда ч) штраф за неправомірне кори стування коштами в розмірі 28 в ідсотків річних з прострочен ої суми.

Позивач вважає, що у даному випадку за одне й те саме пору шення умов договору у вигляд і прострочення грошового зоб ов' язання, він має нести под війну відповідальність шлях ом сплати пені за пунктом 7.3 до говору та штрафу за пунктом 7.5 договору, що, на думку позивач а, суперечить приписам чинно го законодавства.

Так, згідно з 1 ст. 231 Господар ського кодексу України закон ом щодо окремих видів зобов'я зань може бути визначений ро змір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 цієї статт і штрафні санкції за порушен ня грошових зобов'язань вста новлюються у відсотках, розм ір яких визначається обліков ою ставкою Національного бан ку України, за увесь час корис тування чужими коштами.

Таким чином, позивач, на йог о переконання, згідно умов до говору має нести відповідаль ність саме за грошове зобов'я зання у разі його порушення, т обто сплатити лише пеню, яка о бчислюється подвійною облік овою ставкою НБУ згідно із сп еціальним законом - Законом У країни «Про відповідальніст ь за несвоєчасне виконання г рошового зобов'язання», оскі льки штраф та пеня відносять ся до одного виду юридичної в ідповідальності, і, відповід но, не можуть застосовуватис ь одночасно.

Крім того, позивач наголошу вав, що згідно ст.61 Конституці ї України ніхто не може бути д вічі притягнений до юридично ї відповідальності одного ви ду за одне й те саме правопору шення.

У зв' язку з викладеним, пос илаючись на приписи ст. ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України , позивач просить суд визнати недійсним пункт 7.5 договору, я ким передбачено сплату штраф у у випадку прострочення вик онання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та відсотків.

Розгляд справи відкладавс я.

У судовому засіданні 18.10.2011 р. п редставник позивача позовні вимоги підтримував, предста вник відповідача проти позов у заперечив, подавши до суду в ідзив на позовну заяву б/н від 18.10.2011 р., в якому відповідач, зокр ема, посилається на те, що п. 7.5 д оговору поставки № 1203/10-Ч від 12.03.2 010 р. не суперечить вимогам чин ного законодавства України.

На думку відповідача, у дано му випадку не може йтися про з астосування подвійної відпо відальності за одне й те ж пор ушення, оскільки штраф і пеня відповідно до ст.ст. 546 та 549 ЦК У країни є не видами юридичної відповідальності, а видами з абезпечення виконання зобов 'язання, щодо одночасного зас тосування яких законодавств о України обмежень не містит ь, у зв' язку з чим відсутні пі дстави вважати порушеними ви моги ст. 61 Конституції України .

Окрім того, 18.10.2011 р. ТОВ «Спектр -Агро»було подано до господа рського суду клопотання б/н в ід 18.10.2011 р. про припинення прова дження у справі на підставі п риписів п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарськ ого процесуального кодексу У країни, оскільки іншим госпо дарським судом вже було розг лянуто спір між тими ж сторон ами, про той же предмет і з тих же підстав.

Зазначене клопотання було залишено судом без задоволе ння з огляду на те, що господар ським судом Полтавської обла сті було прийнято рішення у с праві № 18/2049/11, в якій позивачем в иступало ТОВ «Спектр-Агро», а позов був заявлений до СФГ «К риниця»про стягнення 584990,92 грн . заборгованості за договоро м поставки № 1203/10-Ч від 12.03.2010 р., у зв ' язку з чим підстави для зас тосування приписів п. 2 ч. 1 ст. 80 Г ПК України є відсутніми.

У судовому засіданні 18.10.2011 р. б уло оголошено вступну та рез олютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали спр ави, заслухавши пояснення пр едставників сторін та дослід ивши докази, суд

встановив:

12.03.2010 р. між ТОВ «Спектр-Агр о»(постачальник) та СФГ «Крин иця»(покупець) укладено дого вір поставки № 1203/10-Ч, згідно з п. 1.1 якого у строки, визначені до говором, постачальник зобов' язується передати у власніст ь покупця продукцію виробнич о-технічного призначення (то вар), а покупець зобов' язуєт ься прийняти товар і оплатит и його вартість, сплативши за нього визначену договором г рошову суму, а також сплатити відсотки за користування то варним кредитом в сумі, визна ченій відповідно до умов дог овору.

Найменування товару, його к ількість, ціна за одиницю, тер мін поставки покупцю та бази с поставки, гривнева ціна тов ару та її грошовий еквівален т в іноземній валюті, порядок та термін оплати товару та на рахованих відсотків, інші ум ови визначені в додатку № 1 до договору, який є невід' ємно ю частиною цього договору (п. 1 .2 договору).

За умовами розділу 3 договор у покупець зобов' язаний, зо крема, провести оплату за тов ар та сплатити відсотки за ко ристування товарним кредито м з дотриманням порядку, пере дбаченого п.п. 2.2, 2.3, 2.10, 2.11 договору та в наступні терміни: частин у вартості (ціни) товару, яка о плачується авансом: в термін , визначений в додатку № 1

до договору в рядку «Дата оплат и авансової суми»; в сумі, визн аченій в додатку № 1 в рядку «З агальна вартість товару, опл ата якої здійснюється авансо м»; відстрочені платежі по то варному кредитуванню - в терм іни, визначені сторонами у ві дповідній таблиці додатку № 1 до договору; відсотки за кори стування товарним кредитом - в терміни, встановлені догов ором.

Сторонами у договорі було в становлено, що за несвоєчасн е виконання грошових зобов'я зань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків за користування товарним кр едитом, покупець сплачує за к ожен день прострочення на ко ристь постачальника пеню в р озмірі подвійної облікової с тавки НБУ, яка діяла в період п рострочення, від суми боргу, з а кожен день такого простроч ення (пункт 7.3 договору).

Крім того, покупець відшкод овує збитки, завдані постача льнику невиконанням або нена лежним виконанням грошових з обов'язань по цьому договору . Сторони встановлюють розмі р збитків постачальника в тв ердій сумі в розмірі 20 (двадця ть) відсотків неоплаченої ва ртості (ціни) товару. Збитки ві дшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф) (пункт 7.4 договору).

Поряд з цим, згідно з умовам и пункту 7.5 договору, у випадку прострочення виконання грош ових зобов'язань по оплаті ва ртості товару та сплаті відс отків, покупець сплачує на ко ристь постачальника штраф за неправомірне користування к оштами в розмірі 28 (двадцять в ісім) відсотків річних з прос троченої суми.

Звертаючись до суду з позов ом у даній справі, позивач вва жає наведений пункт 7.5 договор у недійсним з огляду на немож ливість подвійного застосув ання відповідальності у вигл яді сплати пені та штрафу за о дне й те саме порушення - прост рочення виконання грошового зобов' язання.

З наданих представником по зивача в засіданні суду пояс нень слідує, що позивач вважа є умови пункту 7.5 договору так ими, що суперечать приписам с татті 61 Конституції України т а частини 6 статті 231 Господарс ького кодексу України.

Дослідивши доводи позивач а, заперечення відповідача т а оцінивши їх в сукупності, су д дійшов висновку щодо відсу тності підстав для задоволен ня позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Госп одарського кодексу України м айнові зобов'язання, які вини кають між учасниками господа рських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 статті 202 Цивільн ого кодексу України, правочи ном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припиненн я цивільних прав та обов'язкі в.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Циві льного кодексу України, підс тавами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами ст. 11 ЦК Ук раїни та ст. 174 ГК України підст авою для виникнення цивільни х прав і обов'язків (господарс ьких зобов'язань) є договір.

Відповідно до ст. 173 ГК Україн и господарським визнається з обов'язання, що виникає між су б'єктом господарювання та ін шим учасником (учасниками) ві дносин у сфері господарюванн я з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один су б'єкт (зобов'язана сторона, у т ому числі - боржник) зобов'язан ий вчинити певну дію господа рського чи управлінсько-госп одарського характеру на кори сть іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплат ити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певн их дій, а інший суб'єкт (управн ена сторона, у тому числі - кре дитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони викона ння її обов'язку.

Відповідно до пункту 7 статт і 179 Господарського кодексу Ук раїни, господарські договори укладаються за правилами, вс тановленими Цивільним кодек сом України з урахуванням ос обливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно -правовими актами щодо окрем их видів договорів.

Відповідно до ст. 627 ЦК Україн и сторони є вільними в укладе нні договору, виборі контраг ента та визначенні умов дого вору з урахуванням вимог цьо го Кодексу, інших актів цивіл ьного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розу мності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України, з міст договору становлять умо ви (пункти), визначені на розсу д сторін і погоджені ними, та у мови, які є обов'язковими відп овідно до актів цивільного з аконодавства.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК Украї ни визначено, що до виконання господарських договорів зас тосовуються відповідні поло ження Цивільного кодексу Укр аїни з урахуванням особливос тей, передбачених цим Кодекс ом.

Відповідно до ст. 546 ЦК Україн и виконання зобов' язання мо же забезпечуватися неустойк ою, порукою, гарантією, застав ою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 ст. 549 ЦК Ук раїни неустойкою (штрафом, пе нею) є грошова сума або інше ма йно, які боржник повинен пере дати кредиторові у разі пору шення боржником зобов'язання .

Штрафом є неустойка, що обчи слюється у відсотках від сум и невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 с т. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчисл юється у відсотках від суми н есвоєчасно виконаного грошо вого зобов'язання за кожен де нь прострочення виконання (ч . 3 ст. 549 ЦК України).

Отже, частини 2 та 3 даної стат ті на законодавчому рівні ро зглядають штраф та пеню як рі зновиди неустойки.

Відповідно, кваліфікуючим и ознаками штрафу є: а) можливі сть встановлення за майже бу дь-яке порушення зобов'язанн я: невиконання або неналежне виконання (порушення умов пр о кількість, якість товарів, р обіт (послуг), виконання зобов 'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотка х від суми невиконаного або н еналежно виконаного зобов'яз ання.

У свою чергу, пеня як різнов ид неустойки характеризуєть ся наступними ознаками: а) зас тосування виключно у грошови х зобов'язаннях; б) можливість встановлення за такий вид по рушення зобов'язання, як прос трочення виконання (порушенн я умови про строки); в) обчисле ння у відсотках від суми несв оєчасно виконаного зобов'яза ння; г) триваючий характер - на рахування пені за кожний ден ь прострочення.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господ арського кодексу України штр аф, як різновид неустойки, мож е бути встановлений договоро м у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, виз наченій грошовій сумі, або у в ідсотковому відношенні до су ми зобов'язання незалежно ві д ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартос ті товарів (робіт, послуг).

Таким чином, пеня і штраф є р ізновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Поряд з цим слід зазначити, що згідно з приписами ч. 1 ст. 230 Г К України штрафними санкціям и у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигл яді грошової суми (неустойка , штраф, пеня), яку учасник госп одарських відносин зобов' я заний сплатити у разі поруше ння ним правил здійснення го сподарської діяльності, неви конання або неналежного вико нання господарського зобов' язання.

Штрафні санкції за порушен ня грошових зобов'язань вста новлюються у відсотках, розм ір яких визначається обліков ою ставкою Національного бан ку України, за увесь час корис тування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не пе редбачено законом або догово ром (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Аналіз наведених норм мате ріального права свідчить про відсутність прямої заборони законодавцем одночасного з астосування такого виду забе зпечення виконання зобов' я зання, як пеня та штраф, що під тверджується також приписам и ч. 2 ст. 231 ГК України.

Таким чином, законодавство не встановлює обмежень щодо права сторін передбачити в д оговорі одночасне застосува ння пені і штрафу у випадку по рушення виконання зобов' яз ання, і таке застосування чин ному законодавству не супере чить, встановлюється лише об меження щодо розміру стягнен ня такої форми неустойки як п еня відповідно до Закону Укр аїни «Про відповідальність з а несвоєчасне виконання грош ових зобов' язань».

(Аналогічні правові позиці ї викладені у постановах Вищ ого господарського суду Укра їни від 05.07.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010, в ід 19.01.2011 р. у справі № 15/101-10, від 01.02.2011 р . у справі № 15/098-10).

Водночас, посилання позива ча на приписи ст. 61 Конституці ї України в обґрунтування св оїх доводів щодо незаконного одночасного стягнення пені та штрафу за несвоєчасне вик онання грошового зобов'язанн я не може братися судом до ува ги, оскільки згадана стаття К онституції України міститьс я в розділі ІІ Конституції Ук раїни «Права, свободи та обов ' язки людини і громадянина» і, відповідно, регулює питанн я недопустимості подвійної ю ридичної відповідальності г ромадянина (фізичної особи) з а одне і те ж саме правопоруше ння, а не цивільно-правової ві дповідальності суб'єкта госп одарювання (юридичної особи) .

(Аналогічна правова позиці я викладена у постанові Вищо го господарського суду Украї ни від 05.07.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010).

Слід зазначити також, що згі дно з частиною 1 ст. 215 ЦК Україн и підставою недійсності прав очину є недодержання в момен т вчинення правочину стороно ю (сторонами) вимог, які встано влені частинами першою - трет ьою, п'ятою та шостою статті 203 ц ього Кодексу.

Так, згідно зі статтею 203 ЦК У країни: зміст правочину не мо же суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного зако нодавства, а також моральним засадам суспільства (частин а перша); особа, яка вчиняє пра вочин, повинна мати необхідн ий обсяг цивільної дієздатно сті (частина друга); волевиявл ення учасника правочину має бути вільним і відповідати й ого внутрішній волі (частина третя); правочин має бути спря мований на реальне настання правових наслідків, що обумо влені ним (частина п' ята); пра вочин, що вчиняється батькам и (усиновлювачами), не може суп еречити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповноліт ніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).

Статтею 217 Кодексу передбач ено, що недійсність окремої ч астини правочину не має насл ідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, я кщо можна припустити, що прав очин був би вчинений і без вкл ючення до нього недійсної ча стини.

Враховуючи наведене вище, в момент вчинення правочину п ункт 7.5 договору не суперечив вимогам чинного законодавст ва.

Згідно з приписами статті 33 Господарського процесуальн ого кодексу України кожна із сторін повинна довести обст авини, на які вона посилаєтьс я як на підставу своїх вимог ч и заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК Укр аїни, обставини справи, які ві дповідно до законодавства по винні бути підтверджені певн ими засобами доказування, не можуть підтверджуватись інш ими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд д ійшов висновку, що позивачем не доведено у даному випадку наявності обставин, з якими з акон пов' язує визнання дого вору повністю чи частково не дійсним, а відтак позовні вим оги у даній справі про визнан ня недійсним пункту 7.5 договор у поставки № 1203/10-Ч від 12.03.2010 р. є нео бґрунтованими, і підстави дл я їх задоволення відсутні.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керу ючись ст. 124 Конституції Украї ни, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни, суд

вирішив:

У задоволенн і позовних вимог відмовити п овністю.

Суддя В.М. Бабкіна

Дата підписання ріше ння - 24.10.2011 р.