Рішення

від 28.09.2011 по справі 15/17-2852-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/17-2852-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "28" вересня 2011 р.Справа  № 15/17-2852-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                             В.С. Петрова

При секретарі                              А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача  –  Четверяков Д.М.,  

від відповідача –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного  акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” до Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд” приватного підприємства про стягнення 8756,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії Одеської філії ВАТ „Укртелеком” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд” приватного підприємства про стягнення 8756,00 грн., у т.ч.: основного боргу –7978,02 грн., пені –204,90 грн., 3% річних –105,70 грн., інфляції в розмірі 467,38 грн., посилаючись на наступне.

15.11.2010 року ВАТ „ Укртелеком" в особі ЦТП Одеської філії ВАТ „Укртелеком" було укладено з Виробничою фірмою „Чорноморкомплектбуд” ПП договір № 000428 про надання телекомунікаційних послуг.

Згідно з розділом 1 договору позивач надавав послуги електрозв'язку, перераховані в додатку № 1, зокрема, встановлення телефону. Відповідно до договору позивач зобов'язався забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, зокрема .

Як вказує позивач, свої зобов'язання за вказаним договором він виконав належним чином, встановив телефон та надавав відповідачу послуги телефонного зв'язку, що підтверджується розрахунком суми заборгованості.

Відповідно до договору відповідач в свою чергу зобов'язався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Також обов'язок щодо своєчасної оплати отриманих телекомунікаційних послуг встановлений п. 5 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” від 18.11.2003 p. № 1280-IV, п. 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 року № 720.

Згідно з договору відповідач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою кредитною системою оплати з поданням рахунків.

Пунктом 4.15 договору передбачено, що розрахунки за фактично отримані послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться відповідачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 108 Правил № 720 у разі неодержання рахунку до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

Так, позивач зазначає, що в порушення п. 5 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” від 18.11.2003 р. № 1280-IV, п. 32, 108 Правил № 720 споживач взяті зобов'язання належним чином не виконав, зокрема не оплатив послуги зв'язку, надані за період з 01.11.2010 року до 01.05.2011 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 7978,02 грн.

До того ж позивач посилається на ч. 2 ст. 36 Закону України „Про телекомунікації”, згідно якої у разі затримки плати за надані оператором телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня. Так, у зв'язку з несплатою відповідачем наданих послуг електрозв'язку у встановлений термін позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 204,90 грн.

Також позивач згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування відповідачу 3% річних від суми заборгованості, що складають 105,70 грн., а також інфляційних втрат, що складають 467,38 грн.  

Відтак, загальна сума заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення, склала 8756,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.07.2011 р. порушено провадження по справі  № 15/17-2852-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В засіданні суду 09.09.2011 р. представником ПАТ „Укртелеком” було подано заяву про заміну найменування позивача ВАТ „Укртелеком” на ПАТ „Укртелеком”. При цьому представником були надані копії статуту ПАТ „Укртелеком” і довідки з ЄДРПОУ стосовно ПАТ „Укртелеком” № 331377 від 22.06.2011 р., а також витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців на ПАТ „Укртелеком” станом на 30.08.2011 р., з яких вбачається, що ВАТ „Укртелеком” змінило назву на Публічне акціонерне товариство „Укртелеком”.

Так, приймаючи до уваги вищенаведене, господарський суд здійснив заміну найменування позивача з Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” на Публічне акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком”.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в ЄДРПОУ.

У зв'язку з зазначеним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

15 листопада 2010 р. між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі Одеської філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” та Виробничою фірмою „Чорноморкомплектбуд” приватним підприємством було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 04880U000428, згідно умов якого ВАТ „Укртелеком” зобов'язується надавати відповідачу загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги згідно переліку та в обсягах, замовлених абонентом, а абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов договору.

Так, відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі (п. 3.4.2 договору). Згідно п. 4.1 зазначеного договору надання послуг є платним.  

У відповідності з п. 4.3, 4.4, 4.5 договору послуги оплачуються за кредитною системою у безготівковій формі з надсиланням рахунків.

Пунктом 4.15 договору передбачено, що оплата рахунку за отримані послуги проводиться відповідачем в термін не пізніше 20-го числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати. У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) відповідач повинен звернутися до служби розрахунків позивача для отримання інформації про належну до сплати суму.

Відповідно до п. 4.16 договору у разі застосування попередньої (авансової) оплати відповідач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця здійснити оплату послуг в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг електрозв'язку є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як з'ясовано судом, відповідно до укладеного договору про надання телекомунікаційних послуг № 04880U000428 позивачем надавались відповідачу послуги телефонного зв'язку, що не спростовано відповідачем.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг телефонного зв'язку є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору.  

Проте, надані позивачем послуги у період з 01.12.2010 р. по 01.04.2011 р. відповідачем не були сплачені, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги в сумі 7978,02 грн. згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 31 т. 1). Також позивачем надано деталізацію нарахувань за міжміські та міжнародні розмови, з яких вбачається, що позивачем надавались послуги телефонного зв'язку і відповідач користувався такими послугами.

У відповідності з п. 5 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” споживачі     телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати  умови  договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно п. 11 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 р. № 720, тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами самостійно, крім тарифів, які згідно із законом підлягають державному регулюванню. Державному регулюванню шляхом установлення граничних або фіксованих тарифів підлягають тарифи на загальнодоступні (універсальні) послуги і на надання в користування каналів електрозв'язку операторів, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг.

Також п. 32 вказаних Правил № 720 встановлено обов'язок споживача щодо своєчасної оплати отриманих телекомунікаційних послуг.

Відповідно до п. 108 Правил № 720 у разі неодержання рахунку до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення вказаної суми заборгованості в розмірі 7978,02 грн.

При цьому слід зазначити, розмір суми заборгованості та наявність порушень умов договору № 04880U000428 з боку відповідача не спростовано останнім, докази погашення відповідачем вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні. Хоча частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як випливає зі змісту договору № 04880U000428, строк оплати наданих позивачем послуг телефонного зв'язку становив до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом. Так, несплатою відповідачем послуг електрозв'язку у встановлений договором строк відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.  

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як передбачено п. 5.2 договору № 04880U000428 від 15.11.2010 р., у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелеком послуг абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Також відповідно до частини 2 статті 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Як вбачається з наданого позивачем до позову розрахунку пені (а.с. 19-20), позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 204,90 грн. за період з листопада 2010 р. по травень  2010 року, виходячи з облікової ставки НБУ.

Так, статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом було здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено його відповідність до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором № 04880U000428 щодо оплати телекомунікаційних послуг, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 204,90 грн. за період з листопада 2010 р. по травень 2011 року.

Крім того, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних витрат. Щодо порядку здійснення розрахунку суми інфляційних суд зазначає, що при здійсненні розрахунку інфляційних мають враховуватися рекомендації щодо порядку розрахунку інфляційних, які надані Верховним Судом України в листі від 03.04.1997 р. № 62-97 „Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”. Так, згідно вказаних рекомендацій індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць, тому сума боргу за період з 01 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 число відповідного місяця, то розрахунок інфляційних здійснюється з наступного місяця.      

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних втрат за період з листопада 2010 року по травень 2011 року, розмір яких дорівнює 105,70 грн. згідно наданого позивачем розрахунку інфляційних збитків (а.с. 34).

Разом з тим слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в договорі № 04880U000428 не встановлено іншого  відсотку, відповідно сплаті підлягають 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів, поряд з інфляційними втратами, є також способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на існуючу суму заборгованості, що складають 105,70 грн. згідно наданого позивачем розрахунку річних (а.с. 35), оскільки має місце прострочка відповідача щодо оплати наданих послуг телефонного зв'язку за договором № 04880U000428.

За таких обставин, загальна сума заборгованості відповідача склала 8756,00 грн. (7978,02 грн. основного боргу + 204,90 грн. пені + 467,38 грн. інфляційних втрат + 105,70 грн. 3% річних)

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Укртелеком” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.  

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Публічного  акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” до Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд” приватного підприємства про стягнення 8756,00 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд” приватного підприємства (65070, м. Одеса, вул. Варненська, 27, корп. Б; код ЄДРПОУ 23862968; п/р 26008127856 в АБ „Укргазбанк” м. Одеса, МФО 320478) на користь Публічного  акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком”  (65029, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, код ЄДРПОУ 01186691, р/р 26004258 в ООД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 328351) суму основного боргу в розмірі 7978/сім тисяч дев'ятсот сімдесят вісім/грн. 02 коп., пеню в сумі 204/двісті чотири/ грн. 90 коп., 3% річних в сумі 105/сто п'ять/грн. 70 коп., інфляційні втрати в розмірі 467/чотириста шістдесят сім/грн. 38 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102/сто дві/грн. 00 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 03.10.2011 р.