Постанова

від 04.10.2011 по справі 40/268

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2011 № 40/268

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Агрико вої О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового зас ідання Трохліб О.Г.,

від позивача - ОСОБА _1 - довіреність від 15.09.2011 року ,

від відповідача - ОСО БА_2 - довіреність від 10.01.2011 ро ку,

розглянувши апеляційну скаргу

фірми «Т.М.М.»- товариства з о бмеженою відповідальністю

на рішення господарськ ого суду міста Києва від 11.08.2011 р оку

у справі №40/268 (суддя Пукши н Л.Г.)

за позовом фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відп овідальністю, м. Київ,

до товариства з обмежен ою відповідальністю «Ласка Л ізинг», м. Київ,

про визнання частково н едійсним договору фінансово го лізингу №1124/12/2007,-

встановив:

У липні 2011 року фірма «Т.М.М .»- ТОВ (далі - позивач) зверну лось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ « Ласка Лізинг»(далі - відпові дач) про визнання частково не дійсним договору фінансовог о лізингу №1124/12/2007, а саме пунктів 7.1.2., 13.4., 13.5., 13.6., 13.8. договору.

В обґрунтування позовних в имог позивач посилається на той факт, що, на його думку, у сп ірному договорі відсутня так а істотна умова договору як ц іна. Згідно п. 2.3. договору варт ість переданого майна станов ить 39327,00 у.е виражена в гривнях, тобто договором прямо встано влено, що вартість майна знах одить своє відображена в гри вневому еквіваленті та не мо же змінюватись, оскільки куп івля предмету лізингу відбув алась в національній валюті за фіксованою ціною. На думку позивача, в результаті завищ ення лізингового платежу, бе зпідставно зростає незмінен а у правовідносинах між лізи нгодавцем та продавцем варті сть предмету лізингу, що свід чить про порушення позивачем вимог законодавства під час нарахування розміру лізинго вого платежу в частині відшк одування вартості предмету л ізингу. Позивач вважає, що п. 7.1. 2. договору встановлення нада ння односторонньої неправом ірної переваги лізингодавцю на отримання додаткової вин агороди, так як положення цьо го пункту застосовуються лиш е у разі збільшення курсу іно земної валюти та не передбач ає зменшення сплати у разі зм еншення курсу та не встановл ює максимального значення ко ефіцієнту для обчислення.

Крім того, позивач вважає, щ о пункти 13.4., 13.5., 13.6., 13.8. договору не в ідповідають вимогам законод авства та порушують права по зивача, оскільки умови спірн ого договору в частині полож ень про неповернення всіх ра ніше сплачених лізингоодерж увачем лізингових платежів, які відшкодовують (компенсую ть) частину вартості предмет у лізингу, суперечать ст. 1212 Ци вільного кодексу України. От же, позивач не набуває права в ласності на майно у випадку й ого повернення, тому, принайм ні, має право на повернення ча стково сплачених в рахунок в ідшкодування вартості майна коштів.

Рішенням господарського с уду міста Києва від 11.08.2011 року у справі №40/268 в позові відмовлен о повністю. При прийнятті оск аржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність пр авових підстав для визнання недійсними пунктів 7.1.2., 13.4., 13.5., 13.6., 1 3.8. договору фінансового лізин гу.

Не погодившись із вказаним рішенням, фірма «Т.М.М.»- ТОВ зв ернулась до апеляційного гос подарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ріш ення господарського суду міс та Києва від 11.08.2011 року у справі №40/268 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні в имоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на ті ж самі обст авини, що викладені ним в позо вній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Го сподарського процесуальног о кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну ск аргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господ арського процесуального код ексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 05.09.2011 року у справі №40/268 апеляц ійну скаргу фірми «Т.М.М.»- ТОВ на рішення господарського с уду міста Києва від 11.08.2011 року у справі №40/268 прийнято до провад ження та призначено її розгл яд на 20.09.2011 року.

20.09.2011 року справу №40/268 було зня то з розгляду та призначено н а 04.10.2011 року, про що повідомлено сторін шляхом надсилання ві дповідних довідок.

В судовому засіданні 04.10.2011 ро ку представник позивач підтр имав вимоги апеляційної скар ги та просив суд їх задовольн ити. Представник відповідача в судовому засіданні 04.10.2011 рок у заперечив проти задоволенн я вимог апеляційної скарги, п росив спірне судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 Господар ського процесуального кодек су України в апеляційній інс танції справи переглядаютьс я за правилами розгляду цих с прав у першій інстанції з ура хуванням особливостей, перед бачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського п роцесуального кодексу Украї ни встановлено, що у процесі п ерегляду справи апеляційний господарський суд за наявни ми у справі і додатково подан ими доказами повторно розгля дає справу. Апеляційний госп одарський суд не зв' язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґ рунтованість рішення місцев ого господарського суду у по вному обсязі.

Колегія суддів апеляційно го господарського суду, беру чи до уваги межі перегляду сп рави у апеляційній інстанції , обговоривши доводи апеляці йної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обста вин справи застосування судо м першої інстанції норм мате ріального та процесуального права при прийнятті оскаржу ваного рішення, дійшла до вис новку про те, що апеляційна ск арга не підлягає задоволенню , а оскаржуване рішення місце вого господарського суду не підлягає зміні або скасуванн ю з наступних підстав.

Статтею 203 Цивільного кодек су України встановлено загал ьні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності пра вочину, зокрема:

- зміст правочину не може су перечити цьому Кодексу, інши м актам цивільного законодав ства, а також моральним засад ам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обс яг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника пр авочину має бути вільним і ві дповідати його внутрішній во лі;

- правочин має вчинятися у ф ормі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямова ний на реальне настання прав ових наслідків, що обумовлен і ним;

- правочин, що вчиняється ба тьками (усиновлювачами), не мо же суперечити правам та інте ресам їхніх малолітніх, непо внолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивіл ьного кодексу України, підст авою недійсності правочину є недодержання в момент вчине ння правочину стороною (стор онами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п' ятою та шостою статті 203 Цивіл ьного кодексу України.

Статтею 15 Цивільного кодекс у України встановлено, що кож на особа має право на захист с вого цивільного права у разі його порушення, скориставши сь при цьому належним способ ом захисту, зокрема, наведени ми статтею 16 Цивільного кодек су України: визнання права, ви знання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує п раво та ін.

Згідно роз' яснення Вищог о господарського суду Україн и №02-5/111 від 12.03.1999 «Про деякі питан ня практики вирішення спорів , пов' язаних з визнанням уго д недійсними»вирішуючи спор и про визнання угод недійсни ми, господарський суд повине н встановити наявність тих о бставин, з якими закон пов'язу є визнання угод недійсними і настання відповідних наслід ків, а саме: відповідність змі сту угод вимогам закону; доде ржання встановленої форми уг оди; правоздатність сторін з а угодою; у чому конкретно пол ягає неправомірність дій сто рони та інші обставини, що маю ть значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18.12.2007 р оку між ТОВ «Ласка Лізинг»(лі зингодавець) та фірмою «Т.М.М.» -ТОВ (лізингоодержувач) було у кладено договір фінансового лізингу №1124/12/2007 (далі - договір ф інансового лізингу), згідно п . 1 якого лізингодавець зобов' язувався придбати у свою вла сність транспортний засіб (д алі - майно) у відповідності до встановленої лізингоодержу вачем специфікації: тип: авто бус або мікроавтобус; марка, м одель: автобус «Богдан», А 09202, м іський (одна одиниця); № шасі: б уде встановлений в акті здач і-приймання майна; рік випуск у: 2007 року; пробіг на момент при дбання до 300 км.

Специфікація продавця: дод аток до договору купівлі-про дажу від 18.04.2007 року; та передати його без надання послуг з кер ування та технічної експлуат ації лізингоодержувачу у яко сті предмету лізингу у тимча сове володіння та користуван ня за плату, а лізингоодержув ач зобов' язується прийняти його на умовах даного догово ру.

Підставами для звернення д о суду стало те, що, на перекон ання позивача, п. 7.1.2. та п. п. 13.4., 13.5. , 13.6., 13.8. договору фінансового лі зингу не відповідають вимога м чинного законодавства, а то му є недійсними.

Статтею 2 Закону України «Пр о фінансовий лізинг»встанов лено, що відносини, які виника ють у зв' язку з договором фі нансового лізингу, регулюють ся положеннями Цивільного ко дексу України про лізинг, най м (оренду), купівлю-продаж, пос тавку з урахуванням особливо стей, що встановлюються цим З аконом.

Стаття 627 Цивільного кодекс у України передбачає, що стор они є вільними в укладанні до говору, виборі контрагента т а визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Код ексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діло вого обороту, вимог розумнос ті та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного коде ксу України зміст договору с тановлять умови, визначені н а розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов' яз ковими відповідно до актів ц ивільного законодавства.

Відповідно до ст. 180 Господар ського кодексу України визна чає, що господарський догові р вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачени х законом порядку та формі до сягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є ум ови, визнані такими за законо м чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, що до яких на вимогу однієї із ст орін повинна бути досягнута згода. При укладенні господа рського договору сторони зоб ов' язані у будь-якому разі п огодити предмет, ціну та стро к дії договору. Строком дії го сподарського договору є час, впродовж якого існують госп одарські зобов' язання стор ін, що виникли на основі цього договору.

Згідно ст. 806 Цивільного коде ксу України за договором ліз ингу одна сторона (лізингода вець) передає або зобов' язу ється передати другій сторон і (лізингоодержувачеві) у кор истування майно, що належить лізингодавцю на праві власн ості і було набуте ним без поп ередньої домовленості із ліз ингоодержувачем (прямий лізи нг), або майно, спеціально прид бане лізингодавцем у продавц я (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодер жувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний с трок і за встановлену плату (л ізингові платежі).

Стаття 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановл ює, що договір лізингу має бут и укладений у письмовій форм і. Істотними умовами договор у лізингу є: - предмет лізингу; - строк, на який лізингоодержу вачу надається право користу вання предметом лізингу (стр ок лізингу); - розмір лізингови х платежів; - інші умови, щодо я ких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто зг оди. Строк лізингу визначаєт ься сторонами договору лізин гу відповідно до вимог цього Закону.

Згідно п. 2.1. договору майно п ридбається лізингодавцем у п родавця майна на умовах дого вору купівлі-продажу для под альшої передачі його в лізин г.

Відповідно до п. 2.6. договору лізингоодержувач самостійн о обрав предмет лізингу та пр одавця.

Предметом лізингу за даним договором є майно визначене сторонами в п. 1. договору.

Відповідно до п. 2.3. договору вартість майна, яке передаєт ься лізингодавцем лізингоод ержувачу, складає суму еквів алентну 39327,00 «у.е.», в тому числі ПДВ у розмірі 20% - 6554,50 «у.е.», вираж ена у гривнях України. Вартіс ть майна, що передається лізи нгодавцем лізингоодержувач у, в гривнях становить суму ав ансу, внесеного у відповідно сті до п. 7.4. договору, загальну суму платежів в погашення ва ртості майна, зазначену в Гра фі 4 Графіку внесення платежі в (додаток №1 до договору) по Ку рсу1 та викупну вартість, зазн ачену в додатку №1 до договору по Курсу1.

Вартість переданого в лізи нг майна, що становить загаль ну суму платежів в погашення майна та його викупну вартіс ть погоджено сторонами в дод атку №1 - Графік внесення пла тежів, який є невід' ємною ча стиною договору, тому помилк овим є твердження позивача, щ о сторонами не визначено так ої істотної умови як ціна дог овору.

Згідно з п. 7.1. договору сторо ни погодили, що валютою догов ору є умовна одиниця. Під умов ною одиницею розуміється сум а, відображена в гривнях та до рівнює одному долара США по к урсу згідно пункту 7.1.1. договор у.

Пунктом 7.1.1. договору визначе ні такі поняття:

- Курс1 - курс, встановлений НБ У для одного Долара США стано м на 18.12.2007 року;

- Курс2 - курс, встановлений НБ У для одного Долара США на дат у, визначену для проведення ч ергового лізингового платеж у згідно графіку внесення пл атежів (додаток №1) до даного д оговору.

Відповідно до п. 7.1.2. договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривн ях, розраховується як добуто к суми лізингового платежу в ідображеної в «у.е.»згідно Гр афи 3 додатку №1 на відповідну дату проведення платежу та К урсу2. При цьому в погашення ва ртості майна відноситься сум а, відображена в гривнях та ро зрахована як додаток відпові дної суми в «у.е.», зазначеної в Графі 4 додатка №1 та Курсу1.

Різниця загальної суми пот очного лізингового платежу, вираженого у гривнях та суми платежу, який відноситься в п огашення вартості майна, вир аженого в гривнях, вважаєтьс я комісією лізингодавця.

В разі якщо сума поточного л ізингового платежу розрахов ана у відповідності до абзац у першого цього пункту менша або дорівнює добутку відпов ідної суми в «у.е.»зазначеної в Графі 4 додатку №1 на відпові дну дату та Курсу1, то поточний лізинговий платіж, що підляг ає оплаті в гривнях, розрахов ується як добуток відповідно ї суми в «у.е.»зазначеної в Гра фі 4 додатку №1 на відповідну д ату і Курсу1 та 20,00 грн. При цьому в погашення вартості майна в ідноситься сума, що виражена у гривнях та розрахована як д обуток відповідної суми в «у .е.»зазначеної в Графі 4 додатк у №1 і Курсу1. а різниця - в комі сію лізингодавця.

Комісія лізингодавця, розр ахована у відповідності з пр авилами, зазначеними вище, пр отягом 6 періоду (-ів) починаюч и з 1 періоду збільшується на 1 /6 грошової суми, яка у відпові дності з умовами даного дого вору повинна бути внесена лі зингоодержувачем як аванс ко місії.

Комісія лізингодавця за ко жний період лізингу розрахов ана у відповідності з даним п унктом договору, нараховуєть ся на відповідну дату, зазнач ену в Графі 2 додатку №1 даного договору.

Враховуючи наведене, колег ія суддів дійшла до висновку про те, що сторони спору, дотр имуючись вимог ст. 627 Цивільно го кодексу України та 6 Закону України «Про фінансовий ліз инг», погодили певний порядо к розрахунків, який передбач ає проведення коригування ус іх лізингових платежів, які б удуть перераховані позиваче м саме на час здійснення відп овідних розрахунків. Таким ч ином момент коригування лізи нгового платежу пов' язаний з моментом фактичного перер ахування відповідачем грошо вих коштів на рахунок відпов ідача.

Позивач стверджує, що здійс нення конвертації на умовах п. 7.1.2. договору сум відшкодува ння вартості предмета лізинг у виражених в «у.е.»по Курсу2 в гривню у відповідності до ку рсових коливань призводить д о зміни вартості предмета лі зингу за договором не відпов ідає фактичним обставинам сп рави.

Однак, колегія суддів не мож е погодитись з такими довода ми, оскільки коригування ліз ингових платежів у зв' язку зі зміною курсової різниці, а саме - зміна курсу гривні по в ідношенню до долара США, прям о не заборонена та не супереч ить чинному законодавству Ук раїни.

Так, згідно ч. 1 ст. 524 Цивільно го кодексу України зобов' яз ання має бути виражене у грош овій одиниці України - гривн і.

Сторони можуть визначити г рошовий еквівалент зобов' я зання в іноземній валюті (ч. 2 с т. 524 Цивільного кодексу Украї ни).

Ціна є істотною умовою госп одарського договору. Ціна ви значається в договорі у грив нях (ч. 2 ст. 189 Господарського к одексу України).

Відповідно д ч. 1 ст. 533 Цивіль ного кодексу України грошове зобов' язання має бути вико нане у гривнях.

Якщо у зобов' язанні визна чено грошовий еквівалент в і ноземній валюті, сума, що підл ягає сплаті у гривнях, визнач ається за офіційним курсом в ідповідної валюти на день пл атежу, якщо інший порядок її в изначення не встановлений до говором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч . 2 ст. 533 Цивільного кодексу Укр аїни).

Пунктом 1 Постанови Кабінет у міністрів України «Про удо сконалення порядку формуван ня цін»від 18.12.1998 року №1998 встано влено, що формування, встанов лення та застосування суб' є ктами підприємництва вільни х цін на території України зд ійснюється виключно у націон альній грошовій одиниці. Вва жати під час формування цін о бґрунтованим врахування вит рат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної скл адової структури ціни.

Згідно п. 1 Класифікатора ін оземних валют та банківських металів, затверджених поста новою Правління Національно го Банку України від 04.02.1998 року №34, валюта долар США, так само я к і євро, віднесена до вільно к онвертованої валюти, яка шир око використовується для зді йснення платежів за міжнарод ними операціями та продаєтьс я на головних валютних ринка х світу і дозволяється для зд ійснення інвестицій в Україн у, та банківські метали (1 груп а).

При цьому, жодних обмежень щ одо можливості використання співвідношення курсу інозем ної валюти при проведенні ін дексації плати за надання ма йна в користування ані вказа ною постановою, ані іншими но рмами законодавства не перед бачено, про що вірно зазначен о судом першої інстанції.

Натомість, на переконання к олегії суддів, чинне законод авство обмежує лише застосув ання іноземної валюти як зас обу платежу в розрахунках мі ж резидентами і не містить по ложень щодо заборони на вира ження грошових зобов' язань і визначення ціни продукції , робіт чи послуг в іноземній в алюті.

При цьому, колегія суддів за значає, що положення чинного законодавства хоч і визнача ють національну валюту Украї ни як єдиний законний платіж ний засіб на території Украї ни, однак не містять заборони на вираження у договорі грош ових зобов' язань в іноземні й валюті, визначення грошово го еквівалента зобов' язанн я в іноземній валюті, а також н а здійснення перерахунку гро шового зобов' язання у випад ку зміни НБУ курсу національ ної валюти України по віднош енню до іноземної валюти.

Таким чином, господарський суд міста Києва дійшов обґру нтованого висновку про те, що положення договору фінансов ого лізингу та Графіки сплат и лізингових платежів повніс тю відповідають вимогам чинн ого законодавства, оскільки визначають розмір лізингови х платежів в гривнях та перед бачають, що платежі мають спл ачуватись саме в гривнях.

Аналогічна правова позиці я викладена в постанові Верх овного Суду України від 04.07.2011 р оку у справі №12/149, що, відповідн о до ст. 111-28 Господарського про цесуального кодексу України , є обов' язковим для всіх суд ів України.

Також, позивач просив суд ви знати недійсними пункти 13.4., 13.5., 13.6., 13.8. договору, оскільки, на йог о думку, вони не відповідають вимогам законодавства та по рушують права позивача.

Статтею 611 Цивільного кодек су України передбачено, що у р азі порушення зобов' язання настають правові наслідки, в становлені договором або зак оном, зокрема: 1) припинення зо бов' язання внаслідок однос торонньої відмови від зобов' язання, якщо це встановлено д оговором або законом, або роз ірвання договору; 2) зміна умов зобов' язання; 3) сплата неуст ойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 7 Закону Ук раїни «Про фінансовий лізинг »лізингоодержувач має право відмовитися від договору лі зингу в односторонньому поря дку, письмово повідомивши пр о це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предм ета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором л ізингу не передбачено іншого строку.

Лізингодавець має право ві дмовитися від договору лізин гу та вимагати повернення пр едмета лізингу від лізингоод ержувача у безспірному поряд ку на підставі виконавчого н апису нотаріуса, якщо лізинг оодержувач не сплатив лізинг овий платіж частково або у по вному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 дні в.

Згідно п. 3, 4 ст. 10 Закону Украї ни «Про фінансовий лізинг»лі зингодавець має право відмов итися від договору лізингу у випадках, передбачених дого вором лізингу або законом та вимагати розірвання договор у та повернення предмета ліз ингу у передбачених законом та договором випадках.

Так, згідно п. 13.4. договору вил учення майна із володіння та користування лізингоодержу вача не тягне за собою припин ення платіжних зобов' язань лізингоодержувача, визначен их умовами договору.

Відповідно до п. 13.5. договору якщо порушення зобов' язань , що стали підставою для вилуч ення майна не усуваються в ст рок, встановлений лізингодав цем, або у визначений строк лі зингоодержувач не передав ма йно лізингодавцю, то лізинго давець має право в односторо нньому порядку розірвати дог овір, в письмовому вигляді по відомивши про це лізингоодер жувача, продати майно за розу мною ціною. Протягом 15 календа рних днів з моменту розірван ня договору лізингоодержува ч має переважне право придба ння майна.

Згідно п. 13.6. договору отрима на від продажу майна грошова сума направляється в погаше ння суми припинення договору , що включає поточний борг ліз ингоодержувача, несплачені л ізингові платежі, строк опла ти яких згідно графіку внесе ння платежів настав, штрафи т а/або пені, що підлягають опла ті лізингоодержувачем на умо вах договору станом на день р озірвання договору, а також с уми необхідної для покриття витрат та збитків лізингодав ця, пов' язаних з вилученням та реалізацією майна та пога шенням можливих зобов' язан ь лізингодавця перед третіми особами, що виникли внаслідо к виконання договору. В разі я кщо отримана від продажу май на грошова сума менше ніж сум а припинення договору, то ліз ингодавець вправі вимагати в ід лізингоодержувача відшко дування цієї різниці.

Згідно п. 13.8. договору в разі я кщо договір порушується лізи нгоодержувачем, в тому числі у випадках, зазначених в п. 13.1. д оговору, лізингодавець має п раво в односторонньому поряд ку припинити права володіння та користування будь-яким ма йном, переданим лізингоодерж увачу за будь-яким з договорі в, укладених сторонами без ви плати яких-небудь компенсаці й.

Колегія суддів апеляційно го господарського суду, здій снивши правовий аналіз пункт ів 13.4, 13.5, 13.6, 13.8 договору з урахуван ням ст. 7, п. 3, 4 ст. 10 Закону Украї ни «Про фінансовий лізинг»та ч. 3 ст. 6, ст. 627 Цивільного кодек су України, дійшла до висновк у про те, що умови пунктів 13.4, 13.5, 1 3.6, 13.8 договору не суперечать ви могам чинного законодавства України.

Одночасно, місцевий господ арський вірно зауважив, що до говір фінансового лізингу бу ло підписано позивачем без ж одних зауважень або застереж ень з його боку, без складання протоколу розбіжностей, що с відчить про погодження остан нім на момент укладення дого вору можливих наслідки викон ання та порушення зобов' яза нь.

Підсумовуючи наведене, кол егія суддів апеляційного гос подарського суду дійшла до в исновку про те, що правові під стави для визнання пунктів 7.1. 2., 13.4., 13.5., 13.6., 13.8. договору фінансово го лізингу №1124/12/2007 від 18.12.2007 року н едійсними відсутні, про що го сподарським судом міста Києв а зроблено вірний висновок.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарськог о суду дійшла висновку про те , що обставини, на які посилаєт ься скаржник, не можуть бути п ідставою для зміни або скасу вання рішення господарськог о суду міста Києва від 11.08.2011 рок у у справі №40/268.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуальн ого кодексу України, Київськ ий апеляційний господарськи й суд -

постановив:

1. Апеляційну скарг у фірми «Т.М.М.»- товариства з о бмеженою відповідальністю н а рішення господарського суд у міста Києва від 11.08.2011 року у сп раві №40/268 залишити без задовол ення.

2. Рішення господар ського суду міста Києва від 11. 08.2011 року у справі №40/268 залишити без змін.

3. Справу №40/268 пове рнути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорн огуз М.Г