Рішення

від 25.10.2011 по справі 2/5007/88/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/5007/88/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" жовтня 2011 р.                                                     Справа № 2/5007/88/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Тимошенка О.М.

при секретарі Кудряшовій М.І.

без участі представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Дей-сон" (м.Калуш Івано-Франківська область)

До  Товариства з обмеженою відповідальністю "Анокс" (м.Житомир)

про стягнення 15632,38 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення  на його користь з ТОВ "Анокс" заборгованості, що згідно заяви про збільшення позовних вимог складає 16035,53 грн., з яких: 13545,73 грн. - сума основного боргу, 1449,00 грн. - пеня, 760,35 грн. - втрати від інфляції та 280,45 грн. - 3% річних.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, надіслав клопотання в якому просить розглядати справу за відсутності свого представника.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином 17.10.11, про що свідчить підпис представника на повідомленні про вручення ухвали суду. Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2009 року між Приватним підприємством «ДЕЙ-СОН», правонаступником якого є  Товариство з обмеженою відповідальністю "Дей-сон" (постачальник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНОКС» (покупець) укладено договір поставки № 125, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідач) товар (кондитерські вироби), а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1 Договору, передбачено, що асортимент та ціна товару, що поставляється за Договором, зазначається в товарних накладних, які є його невід'ємною частиною.

На виконання умов договору, позивач здійснив відповідачу поставки товару на загальну суму 18683,07грн., що підтверджується видатковими накладними № ДС-0015661 від 18.10.10 на суму 8204,36 грн., № ДС-0016054 від 25.10.11 на суму 7833,04 грн. , № ДС-0029090 від 02.04.11 на суму 2645,67 грн. (а.с.13-15).

Відповідно до п. 4.4. Договору, розрахунок за отриманий товар здійснюється у розмірі 100 (сто) % від суми поставки протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак всупереч умовам договору, відповідач розрахувався частково, тому на день звернення з позовом до суду  сума боргу  становить  13545,73 грн.

На виконання п. 7.1. Договору Відповідачу була надіслана претензія щодо усунення порушення по оплаті поставленого Товару, що підтверджується фіскальним чеком про оплату поштового відправлення, та повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення (а.с.16-20).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

За нормами ст. 712 ЦК України, за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 13545,73грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне  виконання  грошових зобов'язань, позивач на підставі  п. 6.1  договору при зверненні до суду просив стягнути з відповідача 977,00 грн. пені, а уточнивши розрахунок пені просить стягнути  1449,00 грн.

Згідно п.6.1 договору, у випадку прострочення оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін. Розмір   пені,  передбачений,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача пеня нарахована за період з 08.11.10 по 22.08.11р. і становить 1449,00грн.

Відповідно до ст.232 п.6 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені може проводитись за шість місяців,що згідно розрахунку проведеного судом на підставі нормативно-довідкової таблиці комп'ютерної програми "Законодавство", по кожній накладній окремо, з урахуванням часткової проплати, становить 981,62 грн. і підлягає стягненню, а в частині стягнення пені в сумі 467,38грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно уточненого розрахунку  позивача становить: 760,35 грн. інфляційних та 280,45 грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання  має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння  зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у  судове засідання не з'явився.

Враховуючи  викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 15568,15грн., з яких: 13545,73грн. боргу, 981,62грн. пеня, 760,35грн. інфляційних, 280,45грн. 3 % річних. В решті позову слід відмовити.

Витрати , пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст..ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анокс" (10001,м.Житомир, вул.Баранова, 74; код 36330700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дей-сон" (77300, Івано-Франківська область, м.Калуш, вул.Підвальна,12; код 36112866) - 13545,73грн. боргу, 981,62грн. пені, 760,35грн. інфляційних, 280,45грн. 3 % річних, 155,68грн. витрат на оплату державного мита, 229,12грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                     Тимошенко О.М.  

< Поле для текста >

Віддрукувати: 3 прим. (сторонам рек. з повідом.)