Рішення

від 11.10.2011 по справі 5015/5469/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/5469/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.11                                                                                           Справа№ 5015/5469/11

За позовом: ПП „ВКФ „А.С.Є”, м. Львів

до відповідача: ДТГО «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід», м. Львів

про  стягнення  5476,68 грн.

                                                                                              Cуддя   Н.Мороз

                                                                        при секретарі  Ю. Шиманській

Представники:

від  позивача –   Пащенко В.О., Пащенко О.А.-дир.

від  відповідача- Павлова А.А.

Суть спору:                

              Позовні вимоги заявлено приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «А.С.Є.», м. Львів до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід», м. Львів про  стягнення  5476,68 грн.

          Ухвалою господарського суду від 21.09.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.10.2011 року.

Представник позивача в судове засідання з"явився, повідомив про сплату відповідачем основного боргу в сумі 4525,00 грн., що підтвердив відповідними доказами та просить стягнути з відповідача 517,63 грн. пені, 100,18 грн. -3% річних, 333,87 грн. інфляційних нарахувань.

          Представник відповідача в судове засідання з"явився, надав докази сплати основного боргу під час розгляду справи в сумі 4525,00 грн. Крім того, подав клопотання від 10.10.2011р. №1174 про зменшення розміру штрафних санкцій,  у зв»язку з важким фінансовим становищем підприємства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Між ПП „ВКФ „А.С.Є.” та ДТГО „Львівська залізниця” в особі ВП „Локомотивне депо Львів-Захід” (структурного підрозділу) було укладено договір поставки від 24.02.2011р., № Л/Т-11375/НЮ, згідно якого позивач (постачальник) зобов'язався передати відповідачу (покупцю) товар на умовах і строки визначені договором, а останній, в свою чергу прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість, згідно умов договору.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар  на загальну суму 24425,00 грн., що підтверджується накладною на відвантаження товару №102241 від 24.02.2011р. та довіреністю на отримання товару №Т4-1/57 від 24.02.2011р. (в матеріалах справи). Дана обставина відповідачем не заперечена.

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.8.2 договору, відповідач зобов”язувався здійснити оплату  за отриманий товар протягом тридцяти календарних днів після його отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, відповідачем оплата здійснена частково, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 4525,00 грн. Дана сума підтверджена двостороннім актом звірки розрахунків станом на 27.09.2011р.

Однак, в процесі розгляду справи відповідачем сплачено основний борг  в сумі  4525,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням №2034 від 04.10.2011р. (в матеріалах справи).

Таким чином, з огляду на відсутність предмету спору, суд дійшов висновку в частині стягнення основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

            Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.9.3 договору, за прострочення оплати вартості товару, відповідач сплачує пеню, яка згідно поданого розрахунку становить 517,63 грн. та підлягає стягненню.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України,  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно, згідно розрахунку, нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 333,87 грн. та 3% річних на загальну суму  100,18 грн. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.  Оскільки, відповідачем не подано належних доказів в підтвердження наведених у клопотанні обставин, що в свою чергу, унеможливлює об”єктивно оцінити  фінансовий стан підприємства та ступінь вини у виникненні спору, суд дійшов висновку в задоволенні  клопотання про зменшення  штрафних санкцій  відмовити.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 625, 692 ЦК України, ст.ст.179, 193, 216 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

      ВИРІШИВ:

           1.Позов задоволити  частково.

           2.В частині стягнення основного боргу в сумі 4525,00 грн. –провадження припинити.

           3.Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід», м. Львів, вул. Гоголя,1 (код ЄДРПОУ 01059900) на користь приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «А.С.Є.», м.Львів, вул. Коновальця, 101/52 (код ЄДРПОУ 19340069) –517,63 грн. пені, 3% річних –100,18 грн., 333,87 грн. інфляційних нарахувань, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

         Суддя                                                                                             Мороз Н.В.       

                Рішення складено 13.10.2011р.