Рішення

від 05.10.2011 по справі 5015/5235/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/5235/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.11                                                                                           Справа№ 5015/5235/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДВ Сервіс Україна”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий проект Захід”, м.Львів

про: стягнення 177382грн. 51коп.

                                                                                                               Суддя  Гоменюк З.П.

                                                                          Секретар судового засідання Старостенко О.В.

Представники:

від позивача: Бачинський Т.В.

від  відповідача: Сторожик Л.В.

          Представникам сторін, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи.  

Суть спору: Позов заявлено Товариства з обмеженою відповідальністю “ДВ Сервіс Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий проект Захід” про стягнення 170560грн. 11коп. основного боргу та  6882грн. 40коп. пені.

Ухвалою суду від 14.09.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.10.2011р.

В судовому засіданні 05.10.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.

Представник відповідача проти позовних вимог належним чином не заперечив, письмового пояснення на позов не подав.  

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до укладеного 18.01.2011р. між ТзОВ “ДВ Сервіс Україна” (постачальник) та ТзОВ “Новий проект Захід” (покупець) договору поставки обладнання № 18/01 постачальник зобов”язувався поставити і передати у власність покупця торгово-технологічне обладнання для підприємств торгівлі/громадського харчування, а покупець зобов'язується оплатити вартість товару і прийняти товар у постачальника (п.1.1 договору). Асортимент, кількість і вартість товару визначаються сторонами в специфікації до договору підписаною сторонами, яка є невід”ємною частиною договору (п.1.2 договору).

На виконання умов договору позивачем 25.01.2011р. по акту прийому-передачі товару передано відповідачу торгово-технологічне обладнання для підприємств торгівлі/громадського харчування на загальну суму 170560грн. 11коп. відповідно до специфікації до договору №18/1 від 18.01.2011р.

Відповідно до п.2.1. договору сума договору відповідно до додатку №1 складає 170560грн. 11коп. , що еквівалентне 16000 Євро за курсом національного банку.

п.3.1 договору передбачено, що ціна товару є договірною. Оплата товару  здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами видаткових накладних (актів прийому-передачі), що підтверджує прийняття товару покупцем.

28.01.2011р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №18/01 від 18.01.2011р.  відповідно до умов якої в зв”язку з затримкою платежів за договором поставки №18/01 від 18.01.2011р. сторони прийшли до висновку розстрочити заборгованість  покупця, яка на дату підписання даної угоди становить 169961грн. 60коп., що еквівалентно 16000 Євро за курсом національного банку на дату договору відповідно до графіка, зазначеного в таблиці (відповідач мав сплачувати два рази на місяць починаючи з 15.02.2011р. до 30.06.2011р.) Дана угода є невід”ємною частиною договору №18/01 від 18.01.2011р.  

Оскільки, своїх зобов”язань за договором належним чином не виконав, позивач просить суд стягнути з відповідача 170560грн. 11коп. основного боргу. Однак, як вбачається із представленої суду додаткової угоди №1 до договору №18/01 від 18.01.2011р., заборгованість відповідача становить 169961грн. 60коп.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 ЦК України).

          Відповідно до вимог ст.509 ЦК України – зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.  Зобов”язання виникають з підстав,  встановлених  статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися  на засадах  добросовісності, розумності та справедливості.        

          Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

ч.2 ст.193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язаний оплатити  товар після  його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами  цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.       

Відповідно до п.8.2. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених п.3.1 договору, покупець сплачує постачальнику за кожний день прострочки пеню в розмірі 0,2 % від ціни договору. Позивач просить суд стягнути з відповідача 6882грн. 40коп. пені, розрахованої з суми боргу 170560грн. 11коп. Судом здійснено перерахунок суми нарахованої пені з розрахунку суми боргу  169961грн. 60коп., розмір якої становить 6798грн. 46коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення 169961грн. 60коп. основного боргу та 6798грн. 46коп. пені. В частині стягнення решти суми основного боргу та 83грн. 94коп. пені -  відмовити.

            Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

          Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.193, 229,230,231,343 ГК України,  ст.ст.33,34,44,49,82,84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий проект Захід”, м.Львів, вул.Наукова, 16 (ідентифікаційний код 35101556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДВ Сервіс Україна”, м.Київ, пр-т Л.Курбаса, 2-Г( ідентифікаційний код 33155451) 169961грн. 60коп. основного боргу та 6798грн. 46коп. пені, 1767грн. 60коп. витрат по сплаті державного мита та 235грн. 09коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3.          В частині стягнення  решти суми основного боргу та 83грн. 94коп.пені –відмовити.

Суддя                                                                                             Гоменюк З.П.