Рішення

від 27.05.2008 по справі 12/42

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

27.05.2008                                                                                           

Справа  № 12/42

за

позовом товариства з

обмеженою відповідальністю „Торгово дистрибуційний центр”, м. Київ

до

відповідача

приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

про

стягнення суми  70 013,15 грн. -основного боргу; 5 585,71

грн. -пені; 2 353,19 грн. -3% річних та 19 336,65 грн. -інфляційних збитків.

                                                                                                       Суддя    Тисянчин 

В. М.

                      Представники:

Від

позивача - Вербицький

О. Р., (представник за довіреністю від 16.04.2008 року)

Від

відповідача - не

з'явився (не викликався, явка на розсуд сторін)

СУТЬ

СПОРУ: заявлено

позов товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово дистрибуційний центр”,

м. Київ до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород про стягнення

суми  70 013,15 грн. -основного боргу; 5

585,71 грн. -пені; 2 353,19 грн. -3% річних та 19 336,65 грн. -інфляційних

збитків.

У

судовому засіданні 14.05.2008 року приймав участь відповідач -приватний

підприємець ОСОБА_1, якому роз'яснено приписи ст. 20, 22 ГПК України.

Письмовим

відзивом на позов (вх. № 4943 від 14.05.2008 року) відповідач повністю

заперечив позов, посилаючись на відсутність боргу, про що письмово зобов'язався

надати відповідні докази до 27.05.2008 року.

Разом

з тим, у судовому засіданні відповідачу роз'яснено, що у разі неподання

відповідних доказів -справа підлягає вирішенню по суті за наявними матеріалами.

Через

спонукання судом сторін до добровільного врегулювання спору, задоволення

клопотання відповідача, неявки його у судове засідання, розгляд справи

відкладався (ст. 77 ГПК України).

Проте,

в судове засіданні 27.05.2008 року відповідач не зявився та не надав

документальних доказів в підтвердження своїх заперечень, хоча про вимоги суду

та час наступного судового засідання був попереджений у судовому засіданні

14.05.2008 року.

До

того ж, повідомлення № 134892 свідчить про отримання відповідачем 24.04.2008

року ухвали суду від 14.04.2008 року.

Письмовими

заявами (вх. № 4946 від 14.05.2008 року та № 5790 від 22.05.2008 року)

представник позивача на підставі ст. 22 ГПК України збільшив позовні вимоги в

частині інфляційних збитків з 12 405,35 грн. до 19 336,65 грн., надавши суду

докази про повідомлення відповідача щодо їх збільшення.

Крім

цього, письмовою заявою (вх. № 5362  від

27.05.2008 року) представник позивача на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України

просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчинення

певних дій по відчуженню належного майна, мотивуючи позицію відповідача у

судовому засіданні щодо необґрунтованого заперечення боргу, наявних у судовому

засіданні дій, що направлені на зволікання з розглядом справи, ухилення від

добровільної сплати боргу, усною заявою відповідача після судового засідання

про бажання затягнути розгляд справи з метою переписки належного йому майна та

з огляду на реальне виконання судового рішення, яке може бути утрудненим.         

         Вивчивши доводи позовної заяви та

матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної

сторони,  суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 70 013,15 грн.  -основного боргу щодо оплати за поставлений,

згідно договору від 18.10.2006 року, товар, підтверджується матеріалами справи,

зокрема:

-          товарно -транспортними накладними за

жовтень, листопад, грудень 2006 року та січень, лютий, березень, квітень,

травень 2007 року;

-  розрахунком позову, а за таких обставин сума

основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача (претензії №

01-17 та № 002-17 від 17.09.2007 року) про добровільне погашення боргу

відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України

(чинного з 01.01.04).

Саме

ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною

позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України

майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських

відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей

передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у

суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду

на правила ЦК та ГК України.

Відповідно

до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в

установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи

вимог, що звичайно ставляться.

У

відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання -кредитор вправі

вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх

зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В

даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли

зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка товару (ст. 11 ЦК України).

Отже,

обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння

відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак,

договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім

цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована до

сплати пеня в розмірі 5 585,71 грн. При оцінці правильності нарахування пені

відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; 

ст. ст. 216 -218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996

року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”,

судом визнано необґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що погашені

спеціальним строком позовної давності, тому задоволенню не підлягають.

Боржник,

який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми (п.2 ст.

625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 2 353,19 грн. - 3%

річних та 19 336,65 грн. -інфляційних збитків правомірні і підлягають

задоволенню.

При

постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки

його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно - державну

значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на

неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі

здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії

особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання

правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово

-майнового стану сторони у спорі.

За

ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є

припинення дії, яка порушує право.

Отже,

із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно -правової

відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини

справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими

доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а

перевіряються на достовірність.

Досліджуючи

критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд

притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних

відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних

велінь вочевидь, що має визначатися 

колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно -правової

відповідальності.

Позак,

невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння

учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може

призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на

використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його

правового становища.

Кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками

судового процесу (ст. 33 ГПК України).

          Враховуючи доводи позовної заяви і

додані до неї матеріали, заяву                  

(вх. №  5362 від 27.05.2008 року)

представника позивача з доводами в необхідність застосування заходів в порядку

ст. ст. 66, 67 ГПК України, ухилення відповідача від добровільної сплати боргу,

не реагування відповідача на ухвали суду по справі, обгрунтованість обставин

виникнення позову, з метою забезпечення позову і недопущення утруднення чи

зробити неможливим виконання рішення суду - підлягають застосуванню заходи до

забезпечення позову у вигляді заборони відповідачеві вчиняти будь - які

дії  по відчуженню належного йому  майна.

                   Таким чином, позивачем доведені ті

обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,

однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових

витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у

виникненні спору.

Виходячи

з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів,

проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору,

керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій

України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44,

49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити 

частково.

2.          Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1код

НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово

дистрибуційний центр”                      

(м. Київ,  пр. Героїв Сталінграда,

6Б, корпус 1 к.9; код 34613008) суму 70 013,15 (сімдесят тисяч тринадцять

грн. 15 коп.) -основного боргу; 2 353,19 (дві тисячі триста п'ятдесят три грн.

19 коп.) -3% річних; 19 336,65 (дев'ятнадцять тисяч триста тридцять шість грн.

65 коп.) -інфляційних збитків та 939,57 (дев'ятьсот тридцять девять грн. 57

коп.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.)

-у відшкодування витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового

процесу. Видати наказ.

3.          В задоволенні решти позову -відмовити.

Дане

рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального

кодексу України.

       Ухвала підлягає надісланню відповідачу за юридичною  адресою 

вказану ним у відзиві на позов від 14.05.2008 року: м. Ужгород, вул.

8-Березня, 39/57).

      Суддя                                                                              

      Тисянчин В. М.