Постанова

від 13.10.2006 по справі 11/94-пд-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/94-ПД-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2006 р.                                                           Справа № 11/94-ПД-05

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Хом'якової В.В. при секретарі Зибцевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом прокурора м. Херсона в інтересах держави в особі Державної податковоїінспекції м. Херсона

до приватного підприємства "Віріон"  

Приватного підприємства ВКФ "Алькатрас"

про  визнання недійною угоди

за участю представників сторін:  

прокурор Павленко І.В.

від  позивача - ГДПІ Бондар А.Ф., дов. №56/9/10-139 від 11.01.06.

від  відповідача-1 - не прибув

від  відповідача-2 - не прибув

          В лютому 2005 року прокурор м. Херсона звернувся до суду з позовом в інтересах  держави в особі Державної податкової інспекції у м. Херсоні до відповідачів –приватного підприємства “Віріон” та приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Алькатрас” про визнання недійсною угоди продажу злитків цирконієвих, яка відбулась між підприємствами в січні 2004 року. Прокурор посилається на те, що ПП “Виробничо-комерційна фірма “Алькатрас” була зареєстрована шахрайським шляхом, з використанням паспорту громадянина Павленко В.І. Рішенням райсуду  від  9 лютого 2004 року  визнані недійсними  статутні документи ПП “ВКФ “Алькатрас” та скасована державна реєстрація підприємства. Угода укладалась з метою приховування доходів від оподаткування, що суперечить інтересам держави та суспільства, тому має бути визнана недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР,  ст. 207 Господарського кодексу України, прокурор просить  застосувати наслідки  визнання угоди недійсною, передбачені ст. 208 ГК України.

Державна податкова інспекція згідно з приписами Законів України “Про систему оподаткування”, “Про державну податкову службу в Україні”, Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  є органом виконавчої влади, зокрема, здійснює контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків та зборів, стягують до бюджетів  суми недоїмки, пені та штрафних санкцій, отже, є суб'єктом владних повноважень. Згідно з п. 11 ст. 10 Закону “Про державну податкову службу в  Україні”  державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав...  Згідно п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори за зверненнями прокурора в інтересах суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом,  підвідомчі адміністративним судам. До початку діяльності адміністративних судів, адміністративні справи вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства. За таких підстав справа розглядається  відповідно  КАС України.          

Приватне підприємство “Віріон” (перший відповідач) проти позову заперечує, вказуючи, що  прокурор не довів наявності цілі підприємства “Алькатрас” щодо отримання надприбутків при несплаті податків. Не надано вироку відносно особи, яка діяла від імені ПП “ВКФ “Алькатрас”. Немає доказів  скоєння злочинів, передбачених ст. 212 (ухилення від оподаткування), ст. 205 (фіктивне підприємство) Кримінального кодексу України. Факт створення підприємства з порушенням законодавства не є доказом укладення оспорюваної угоди з метою ухилення від сплати податків.

ПП “ВКФ “Алькатрас” (другий відповідач) відзиву на позовну заяву не надав.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та прокурора, суд -

    в с т а н о в и в:

За договором купівлі-продажу від 29 грудня 2003 року, укладеним між приватним підприємством “Виробничо-комерційна фірма “Алькатрас” та приватним підприємством “Віріон”, продавець - фірма “Алькатрас” зобов'язалась передати у власність покупця - підприємства “Віріон” 670 кг злитків цирконієвих загальною вартістю 40000 грн., а покупець ПП “Віріон” зобов'язалось  розрахуватися за товар шляхом перерахування коштів у строк до 10 банківських днів.

За накладною № 25 від 12 січня 2004 року підприємство “Віріон” отримало у ПП “ВКФ “Алькатрас” 670 кг злитків цирконієвих, оплативши за товар 40000 грн. платіжним дорученням № 36 від 21 січня 2004 року. На підставі податкової накладної № 25 від 12 січня 2004 року ПП "Віріон" віднесло суму ПДВ 6666 грн. 67 коп. до податкового кредиту. Злитки цирконієві були реалізовані  першим відповідачем іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Приватне підприємство “ВКФ “Алькатрас” зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності  виконкомом Херсонської міської ради 24 січня 2003 року, включено  до Державного реєстру підприємств. Згідно з реєстраційними документами та статутом підприємства, його засновником на момент реєстрації був Павленко Василь Іванович, який мешкав за адресою м. Херсон, вул. Свердлова, буд. 28. Рішенням  місцевого Суворовського районного суду м. Херсона  від 9 лютого 2004 року були визнані  недійсними установчі документи та скасована держреєстрація ПП “ВКФ “Алькатрас” Районним судом встановлено, що засновником підприємства “Алькатрас” вказаний у статуті підприємства  громадянин Павленко В.І. не був, свідоцтва про державну реєстрацію підприємства не отримував, печатки не виготовляв, керівних дій не виконував, підписів на документах, пов'язаних з діяльністю підприємства, не ставив. За юридичною адресою м. Херсон, вул. Свердлова, 28, підприємство не існує. На час розгляду спору господарським судом доказів ліквідації та виключення ПП „ВКФ „Алькатрас” з Єдиного державного реєстру підприємств не надано.

Прокурором подано до  суду декларацію з податку на прибуток за 11 місяців 2003 року та декларацію з податку на додану вартість  за грудень 2003 року  ПП „ВКФ „Алькатрас” з вказівкою, що це остання податкова звітність, яку подавало підприємство до ДПІ у м. Херсоні. Суду надано  копію постанови начальника СВ ПМ ДПА у Херсонській області В.А.Кравченко про порушення кримінальної справи від 20 вересня 2004 року за фактом фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України. Про стан розслідування цієї кримінальної справи не повідомлено. Прокурор не надав відомостей про те, чи  встановили  правоохоронні органи осіб, які здійснювали господарську діяльність від імені  другого відповідача, чи притягнули їх до передбаченої законом відповідальності, з яких причин не був притягнутий до відповідальності громадянин Павленко В.І. Прокурор та податкова інспекція ніяким чином не обґрунтувала факт непричетності громадянина Павленко В.І. до підприємницької діяльності ПП “ВКФ „Алькатрас”. До позову додана заява  про реєстрацію ПП ВКФ „Алькатрас” як юридичної особи, підписана засновником Павленко В.І. Договір та інші документи підприємства, також підписані особою із зазначенням прізвища  Павленко. Протоколу допиту  засновника та власника  підприємства в межах кримінальної справи, доказів  підробки підпису Павленко на документах підприємства суду не надано.

Заявлені прокурором позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. 49 ЦК УРСР та ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами, в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного, стягується в доход держави. Тобто, згідно вказаної ст. 49 ЦК УРСР, необхідними умовами для визнання недійсною угоди, є укладання її з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

На момент розгляду справи Цивільний кодекс УРСР втратив чинність, тому  посилання прокурора  в позовній заяві на  ст. 49 ЦК УРСР  суд вважає неправомірним. Разом з тим, Господарський кодекс України, який набув чинності з 1 січня 2004 року містить норми, що за предметом регулювання та встановленими наслідками збігаються зі ст. 49 ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з  метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно зі ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі виявлення наміру лише у однієї із сторін усе одержане  нею повинно  бути повернено другій стороні. А одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Незважаючи на невиконання прокурором та позивачем законних вимог суду щодо надання  доказів, суд вважає, що  противоправний умисел  ПП „ВКФ „Алькатрас” на укладання угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства  підтверджується не тільки рішенням районного суду про визнання недійсними установчих документів та скасування державної реєстрації.. Доказом наявності протиправного умислу є також факт неподання підприємством „Алькатрас” податкової звітності до ДПІ у м. Херсоні за період здійснення продажу товару (січень 2004 року), та факт несплати податків до бюджету за цей період.  Відповідно до ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"  датою виникнення податкових зобов'язань по податку  на додану вартість для ПП „ВКФ „Алькатрас” вважається 12 січня 2004 року, тобто, дата складення  податкової накладної N 25. Таким чином, сума податкових зобов'язань по  податку на додану вартість складає 6666 грн. 67 коп., однак, вказана суму податкового зобов'язання  до бюджету сплачена не була.. Не сплачений підприємством податок на прибуток з цієї операції.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, яка укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. До угод, які можуть визнаватися недійсними на підставі ст. 207 ГК України, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів. Договір, накладна, податкова накладна підписана фізичною особою, яка назвалась Павленко  В. Доказів того, що підписи керівника підприємства сфальсифіковані немає. Тому, посилання прокурора на те, що від імені підприємства вчиняли дії інші невідомі особи, документально не підтверджені. З огляду на викладене,  суд визнає, що спірна угода була укладена ПП “ВКФ “Алькатрас” саме з метою,  завідомо суперечною інтересам держави, за наявності умислу з боку другого відповідача на ухилення від сплати податків. Угода визнається недійсною за ст. 207 ГК України. Доказів того, що ПП „Віріон” усвідомлювало або повинно було усвідомлювати протиправність угоди яка укладається і суперечність її мети інтересам держави і суспільства немає.

Із змісту рішення райсуду  вбачається, що ПП “ВКФ “Алькатрас” фактично не займається будь-якою підприємницькою діяльністю. Тому  заявлені прокурором та податковою інспекцією вимоги  в частині застосування наслідків угоди , передбачених ст. 208 ГК України, тобто, стягнення коштів з ПП “ВКФ “Алькатрас”  на користь ПП “Віріон”, а з останнього стягнення вартості товару в  доход держави,  означає по-суті притягнення до відповідальності тільки ПП “Віріон”, яке є добросовісним покупцем, за незаконні дії винної сторони по угоді.  За таких обставин  з урахуванням конкретних обставин  укладання угоди законодавство допускає  однобічну реституцію лише у випадках невинності у здійсненні угоди однією зі сторін, за відсутності в неї наміру на порушення встановлених державою заборон - наслідок обумовлений лише фактом недійсності угоди. Суд застосовує п. 17 Постанови Верховного суду України від 28 квітня 1978 року “Про судову практику у справах про визнання угод недійсними” та п. 18 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/11 від 12.03.1999 “Про деякі питання практики вирішення спорі, пов'язаних з визнанням угод недійсними”. За вказаними пунктами господарський суд стягує в доход Держави з другого відповідача ПП „ВКФ „Алькатрас” отримані за угодою грошові кошти в сумі 40000 грн. Судовий збір в сумі  не стягується.

Керуючись ст.ст. 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                               П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити частково. Визнати недійсною  на підставі ст. 207 Господарського  кодексу України укладену між приватним підприємством “Виробничо-комерційна фірма “Алькатрас” та приватним підприємством “Віріон” угоду купівлі-продажу від 29 грудня 2003 року продажу 670 кг злитків цирконієвих загальною вартістю 40000 грн.

2.          Стягнути з приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Алькатрас” (м.Херсон, вул. Свердлова, 28, р/р 26003002759 в ХФ ТОВ КБ "Західінкомбанк", МФО 352327, код ЄДРПОУ 32267206): 40000,00 грн. до Державного бюджету,  наказ надіслати стягувачу - ДПІ у м. Києві.

3.          В решті вимог відмовити.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

5. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  В.В. Хом'якова

 Постанова підписана 18 жовтня 2006 року