Рішення

від 03.10.2011 по справі 15/17-3075-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/17-3075-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "03" жовтня 2011 р.Справа  № 15/17-3075-2011

Господарський суд Одеської області  у складі:

судді                                               Петрова В.С.

При секретарі                                Ільєвій Л.М.

За участю представників:

від позивача -           не з'явився,

від відповідача -       не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Профсервісзбут” до Товариства з обмеженою відповідальністю „УМКК” про стягнення 279420,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Профсервісзбут” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „УМКК” про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 279 420,00 грн., посилаючись на наступне.

16 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма  „Профсервісзбут” та Товариством з обмеженою відповідальністю „УММК” було досягнуто домовленості про укладення договору № 16-12/10 про виконання робіт з очистки господарської каналізаційної мережі. У зв'язку з цим, за ствердженнями позивача, до  ТОВ „УММК” з боку позивача були передані екземпляри договорів.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався здійснити роботи з очистки господарської каналізаційної мережі, а позивач –перерахувати на рахунок відповідача кошти за виконання даних робіт.

Як вказує позивач, 23 грудня 2010 року ТОВ „КФ „Профсервісзбут”, не отримавши підписаний екземпляр договору від відповідача, перерахувало на рахунок відповідача передплату за роботи в розмірі 279420,00 грн. (платежами на суму 138 000 грн., 120000 грн. та 21420 грн.).

Разом з тим позивач зазначає, що ТОВ „КФ „Профсервісзбут” не отримало підписаний з боку відповідача екземпляр договору. Роботи відповідачем не були виконані.

30 березня 2011 року ТОВ „КФ «Профсервісзбут” надіслало ТОВ „УММК” вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів, але відповідь так і не була отримана.

З огляду на те, що жодні роботи відповідачем виконані не були, а отримані кошти - не повернені, позивач просить стягнути з відповідача перераховані позивачем кошти в сумі 279 420,00 грн. як безпідставно набуті.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.08.2011 р. порушено провадження по справі  № 15/17-3075-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивачем були подані до суду додаткові пояснення по справі, в яких позивач вказує, що договір № 16-12/10 про виконання робіт з ремонту  каналізаційної мережі є неукладеним

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як з'ясовано судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма  „Профсервісзбут” та Товариством з обмеженою відповідальністю „УММК” було досягнуто домовленості про укладення договору № 16-12/10 про виконання робіт з очистки господарської каналізаційної мережі. У зв'язку з цим, за ствердженнями позивача, відповідачу до ТОВ „УММК” з боку позивача були передані екземпляри договорів. Як зазначає позивач, відповідно до умов договору відповідач зобов'язався здійснити роботи з очистки господарської каналізаційної мережі, а позивач –перерахувати на рахунок відповідача кошти за виконання даних робіт.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 23 грудня 2010 року ТОВ „КФ „Профсервісзбут” перерахувало на рахунок відповідача передплату за роботи в сумі 279420,00 грн. згідно платіжних доручень № 21 на суму 138 000 грн., № 22 на суму 120000 грн. та № 23 на суму 21420 грн., що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку позивача від 23.12.2010 р.

Разом з тим, як вказує позивач та з'ясовано судом, ТОВ „КФ „Профсервісзбут” не отримало підписаний з боку відповідача екземпляр договору. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази укладення вказаного договору, а також документи, що підтверджують вчинення відповідачем будь-яких дій, направлених на виконання умов договору, зокрема, виконання обумовлених договором робіт.       

Так, стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 2, 3 статті 180 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Частина 6 ст. 4 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання (ч. 2 ст. 9 ЦК України).

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Отже, моментом укладення договору є одержанням оферентом відповіді від акцептанта про прийняття пропозиції. Момент одержання відповіді про повне і безумовне прийняття пропозиції укласти договір і момент укладення договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 640 ЦК України, є одномоментними фактами.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази одержання позивачем як оферентом відповіді від відповідача як акцептанта про прийняття пропозиції.

Як зазначено в п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада  2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо)

В свою чергу з огляду на вищенаведене суд доходить до висновку про те, що договір № 16-12/10, на виконання якого позивачем було перераховано відповідачу спірну суму коштів, є неукладеним. Відтак, вказані кошти були безпідставно перераховані відповідачу та отримані останнім без достатніх правових підстав.   

Так, відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Також слід зазначити, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: коли є набуття або збереження майна; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

30 березня 2011 року ТОВ „КФ „Профсервісзбут” надіслало ТОВ „УММК” вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів, проте відповіді відповідачем на претензію не було надано, а грошові кошти не були повернуті позивачу.

Так, ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про виникнення у відповідача зобов'язання про повернення набутої без достатньої правової підстави спірної суми грошових коштів позивача, що були останнім перераховані відповідачу на виконання договору № 16-12/10 як оплату за виконання робіт.  

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 279420,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Профсервісзбут” є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.  

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                      В И Р І Ш И В:

1.     Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Профсервісзбут” до Товариства з обмеженою відповідальністю „УМКК” про стягнення 279420,00 грн. задовольнити.

2.    СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „УМКК” (65029, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, буд. 9, кв. 14; код ЄДРПОУ 34321060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Профсервісзбут” (03680, м. Київ, вул. Радищева, буд. 10/14, код ЄДРПОУ 35334641; р/р 2600881563 в АТ „Раффайзен банк Аваль”, МФО 380805) безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 279420/двісті сімдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять/грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 2794/дві тисячі сімсот дев'яносто чотири/грн. 20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                                Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2011 р.